Рішення № 11358075, 02.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.10 Справа № 2/104

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Микити Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів про стягнення 7218 грн. 28 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів про стягнення 7218 грн. 28 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.07.2010р. призначив розгляд справи на 18.08.2010р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 02.09.2010р. За клопотанням представника сторони строк розгляду справи був продовжений на 15 днів до 13.09.2010р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 17280 грн. 00 коп. Відповідач зобовязувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обовязків по договору на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобовязання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 6372 грн. 48 коп. по кредиту, 710 грн. 15 коп. по сплаті процентів, 135 грн. 65 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів. У звязку з цим просив стягнути з відповідача 7218 грн. 28 коп. заборгованості.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 05.07.2010р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача розяснено його права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10 січня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №010/08-3/3461 (невідновлювальна кредитна лінія) з додатками.

За цим договором кредитор (позивач), на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику (відповідачу) невідновлювальну кредитну лінію у сумі 17280 грн. 00 коп. строком до 9 лютого 2010р. із сплатою 15,75 процентів річних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 11.01.2008р. надав відповідачу грошові кошти в сумі 17280 грн. 00 коп.

Пунктом 3.7. кредитного договору №010/08-3/3461 від 10.01.2008р. встановлено, що позичальник зобовязаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток №1 до цього договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування.

26 лютого 2009р. сторони уклали додатковий договір №1 до кредитного договору №010/08-3/3461 від 10.01.2008р., яким погодили новий графік погашення кредитної заборгованості.

26 жовтня 2009р. сторони уклали додатковий договір №2 до кредитного договору №010/08-3/3461 від 10.01.2008р., яким встановили строк повернення кредитних коштів до 9 січня 2012р., встановили процентну ставку на рівні 24% річних, погодили новий графік погашення кредитної заборгованості.

Абзацом 2 п. 3.7. кредитного договору №010/08-3/3461 від 10.01.2008р. встановлено, що позичальник зобовязаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, або шляхом договірного списання кредитором коштів з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту не пізніше дня такого погашення.

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору №010/08-3/3461 від 10.01.2008р., кредитор (позивач) має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника (відповідача) за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов розділу 6 та/або п. 3.9. цього договору.

У звязку з порушенням строків повернення кредиту та сплати відсотків, позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень за вих. №08-5/9-226 від 17.02.2010р., в якій вимагав протягом 30 календарних днів достроково повернути суму кредиту, а також сплатити пеню та відсотки. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №010/08-3/3461 від 10.01.2008р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 6372 грн. 48 коп. по кредиту, 710 грн. 15 коп. по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 10.2. кредитного договору №010/08-3/3461 від 10.01.2008р., за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 96 грн. 59 коп. пені за порушення строків повернення кредиту та 39 грн. 06 коп. пені за порушення строків сплати процентів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 6372 грн. 48 коп. заборгованості по кредиту, 710 грн. 15 коп. по сплаті відсотків, 96 грн. 59 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, 39 грн. 06 коп. пені за порушення строків сплати процентів.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9 (ідентифікаційний код 14305909) в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Львів, вул. Матейка, буд. 8 (ідентифікаційний код 20846070) 6372 грн. 48 коп. заборгованості по кредиту, 710 грн. 15 коп. заборгованості по сплаті відсотків, 96 грн. 59 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, 39 грн. 06 коп. пені за порушення строків сплати процентів, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя