Рішення № 11357762, 21.09.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2010 р.Справа № 16/111 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/111

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальності "Агрофірма Маяк", м. Мала Виска Кіровоградської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Яромір", с. Миколаївка Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 72128,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - Шевченко М.Л. , довіреність № б/н від 01.09.10 р.;

від відповідача - участі не брав.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальності "Агрофірма Маяк" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 64400,00 грн., а також пені у розмірі 7728,00 грн.

Відповідач відзив не подав, позовні вимоги не заперечив, в судовому засіданні 21.09.10 р. участі не брав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 02-15/29826 (а.с. 11).

Натомість, відповідачем на адресу господарського суду направлено клопотання про відкладення розгляду справи на інший час та дату, у зв'язку з відрядженням керівника підприємства до м. Києва (а.с. 12).

Господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи наступне.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 06.09.09 р. про порушення провадження у справі доведено до відома сторін, що їх нез'явлення без поважних причин у судове засідання не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

У разі наявності заперечень на позовну заяву, відповідач мав можливість та достатній строк для направлення таких заперечень на адресу господарського суду, з метою врахування їх при вирішення спору по суті.

Разом з цим, будь-яких письмових пояснень від відповідача у даній справі на адресу суду не надходило.

Господарським судом не визнавалась обов'язковою явка представника відповідача у судове засідання 21.09.10 р., а тому відрядження керівника підприємства в м. Київ не є підставою для відкладення розгляду справи.

Слід зазначити також, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу неможливості явки представника товариства у судове засідання.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представника позивач, господарський суд встановив наступне.

07.04.10 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маяк" (далі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Яромір" (далі - Покупець) укладено договір постачання товарів № 2 (далі - Договір, а.с.7).

Відповідно до умов Договору Продавець зобов'язався реалізувати ячмінь (далі - товар), а Покупець зобов'язався провести оплату через розрахунковий рахунок на протязі 15 банківських днів після отримання товару (розділ 1 Договору).

У розділі 2 Договору сторони обумовили кількість товару та його ціну.

Так, відповідно до п.п. 2.1.-2.3. Договору кількість товару складає 46 тон; ціна за тону - 1400,00 грн.; загальна вартість - 64400,00 грн.

Цей Договір набуває чинності з дня підписання його сторонами (п. 6.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 64624,00 грн., що підтверджується накладною № 125 від 13.04.10 р. та довіреністю б/н від 07.04.10 р. (а.с. 8, 19).

Накладна № 125 від 13.04.10 р. містить підпис повноважного представника відповідача в графі "Одержав".

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, за отриманий товар в обумовлений Договором строк не розрахувався.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 64400,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача повідомив господарський суд, що станом на 21.09.10 р. відповідачем заборгованість в добровільному порядку не погашена (а.с. 20).

У зв'язку з викладеним, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 64400,00 грн., а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7728,00 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.2. Договору, в разі несвоєчасної сплати за поставлений товар, Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі 3% від вартості товару за кожен місяць прострочення.

Разом з цим, відповідноь до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем розрахунок пені, пред'явленої до стягнення з відповідача, здійснено без урахування вимог вказаної вище правової норми, в результаті чого дещо завищено розмір нарахованої пені (а.с. 3).

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, пеня за період з 05.05.10 р. по 31.08.10 р., тобто за 119 прострочення виконання зобов'язання, складає 3826,95 грн.

В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Яромір" (Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Миколаївка, вул. Леніна, 28, р/р 260080135172 МФО 320627 в АТ "Сбербанк России", код ЄДРПОУ 33505345) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маяк" (Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Горького, 48, р/р 2600415854 в ОД "Райффайзен банк Аваль" м. Кіровоград МФО 380805, код ЄДРПОУ 31972820) заборгованість в сумі 68 226, 95 грн., з яких 64 400,00 грн. - основний борг, 3 826,95 грн. пеня, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 682,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено 27.09.2010 року.