Рішення № 11357732, 20.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.10 Справа № 6/192/10

Суддя

За позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної

компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

До Концерну „Міські теплові мережі” м. Запоріжжя

Про стягнення 97816 145 грн. 06 коп.

                                                            Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:           Гриньок О.А., дов. № 86/10 від 28.12.2009 р.

Від відповідача: Саржинська О.А., дов. № 64/20-19 від 03.01.2008 р., Цурик Є.Г., дов.

№ 5414/20-19 від 28.12.2009 р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ до Концерну „Міські теплові мережі” м. Запоріжжя про стягнення 97816 145 грн. 06 коп., суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору № 06/08-1750 ТЕ-13 від 29.09.2008 р. в сумі 76 347 365 грн. 73 коп., пеню в сумі 7 679 628 грн. 82 коп., інфляцію в сумі 10 521 313 грн. 28 коп., 3 % річних в сумі 3 267 837 грн. 23 коп.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, де просить, спираючись на об’єктивні причини несвоєчасного та неповного розрахунку по договору за газ, зменшити суму пені, та розстрочити виплату суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат строком на 12 місяців.

Представник позивача заперечує проти зменшення суми пені та розстрочення виконання рішення суду.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що не згоден з розрахунком позивача, оскільки фактично заборгованість погашена в сумі 86 246 942 грн. 17 коп. та заборгованість складає 73 549 209 грн. 16 коп., а тому, відповідно, розрахунок пені, 3% річних та інфляції не вірний.

За клопотанням відповідача був продовжений строк розгляду спору, розгляд справи був відкладений до 20.09.2010 р.

20.09.2010 р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Представник позивача подав письмові заперечення на відзив відповідача, де заперечує проти зменшення суми пені, посилаючись на норми діючого законодавства та позицію Вищого господарського суду України щодо можливості зменшення суми пені. Відносно надання розстрочки виконання рішення суду, то позивач зазначив наступне: відповідно до ст. 121 ГПК України, господарський суд має право надати розстрочку або відстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Боржник є підприємством, яке здійснює підприємницьку діяльність та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення. Таким чином, обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутні. Другою необхідною умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, які також відсутні. Посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення. Важке фінансове становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об’єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов’язань та рішень суду. По-друге, відповідач включений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 27711- IV від 23.06.2005 р. Відповідно до п. 15 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” є підставою для зупинення виконавчого провадження. Відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону № 2711 процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01 січня 2011 року. Тобто, фактично боржнику на законодавчому рівні надано відстрочку виконання рішення до 01 січня 2011 року по абсолютно всіх провадженнях щодо примусового стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Позивач є підприємством державної форми власності, виконує функції по забезпеченню природним газом всіх категорій споживачів України. ДК “Газ України” зазначає, що також перебуває у тяжкому фінансовому становищі та має велику заборгованість перед НАК “Нафтобаз України” за спожитий протягом 1998-2009 років природний газ. Концерн “Міські теплові мережі” є значним боржником за природний газ. Несплата ним коштів за природний газ призводить до того, що ДК “Газ України” не має можливості виконати свої зобов’язання, внаслідок чого порушуються умови міждержавних угод.

Відповідач надав суду уточнення до відзиву на позовну заяву, де зазначив наступне: основним джерелом доходів Концерну „МТМ" є оплата споживачів за спожиту теплову енергію. Згідно з п. 1.3. Договору № 06/08-1750 ТЕ-13 від 29.09.08 р. газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. На несвоєчасну оплату Концерну „МТМ" за поставлений природний газ впливає багато об'єктивних факторів, які в комплексі роблять неможливим належне виконання своїх зобов'язань за договором: Згідно умов договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься споживачами 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Таким чином, відбувається „касовий розрив", що само по собі виключає можливість своєчасного розрахунку за поставлений природний газ. Основним доходом Концерну „МТМ" є оплата споживачів за спожиту теплову енергію. Населення, складає 82% від загального обсягу споживання послуг Концерну „Міські теплові мережі", і в свою чергу не своєчасно та не в повному обсязі розраховується з відповідачем за отриману теплову енергію. Так, станом на 01.08.10 р. дебіторська заборгованість споживачів складала 172 105,49 тис. грн. Збитки Концерну „МТМ" станом на 30 червня 2009 року склали 59 882 тис. грн. В Україні продовжує діяти програма реструктуризації заборгованості населення за житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію". Згідно з цим Законом заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Таким чином, відповідач не має можливості своєчасно отримувати повну оплату за поставлену населенню теплову енергію, відповідно не має можливості своєчасно та у повному обсязі розраховуватися з позивачем за поставлений по Договору природний газ, а також, не має можливості звернутися до суду про стягнення цієї заборгованості. Відповідно до положень Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" встановлена тимчасова заборона щодо нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги. Станом на 01.08.2010 року в провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться 39 справ про банкрутство підприємств та підприємців, в яких Концерн „МТМ" є кредитором, на загальну суму 4 784, 35 тис. грн. Але, фактично стягнути зазначені суми на користь Концерну „МТМ" є майже не можливим, із-за недостатності майна боржників-банкрутів. Таким чином, Концерн „МТМ" приймає усі можливі заходи направлені на своєчасне отримання коштів за поставлену теплову енергію, для подальшого розрахунку з позивачем за поставлений природний газ. Не зважаючи на важке фінансове становище відповідача, плата за гаї, поставлений в січні-вересні 2009 року за договором, здійснювалась відповідачем майже щоденно. Позивач не обґрунтував вимоги про стягнення сум штрафних санкцій. Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штраф, пеня). При цьому, як зазначено в ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України, ст. 7 та ч. 2 ст. 175 ГК України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно, ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, як зазначено ст.ст. 217, 218 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. А підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. При цьому, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Відповідно до ч. 2. ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Отже, цивільне або господарське правопорушення має певний склад, елементами якого є: протиправна поведінка; наявність шкоди (збитків), які були завдані; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (збитками), які були завдані; вина правопорушника. Але, позивач не надав жодного доказу наявності вини відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором. В той же час, причинами відсутності вини з боку Концерну „МТМ", як зазначалося вище, є несвоєчасна та неповна оплата споживачів за природний газ, розрив між термінами оплати споживачів за теплову енергію та оплати Концерну „МТМ" за природний газ, що постачається позивачем, відсутність можливості своєчасного отримання оплати за спожиту теплову енергію в зв'язку з дією програми реструктуризації заборгованості споживачів, відсутність законодавчо встановлених механізмів стягнення штрафних санкцій з населення. Неможливість належного виконання зобов'язань Концерну „МТМ" перед позивачем за поставлений природний газ, викликано об'єктивними причинами, а Концерн „МТМ" зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зазначених факторів, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста. Та незалежно від цих факторів Концерном „МТМ" вживаються всі передбачені законом заходи щодо недопущення господарського правопорушення: щоденне погашення заборгованості перед постачальником, значна позовна робота щодо стягнення заборгованості за теплову енергію, агітаційна та інформаційно-роз'яснювальна робота, погашення заборгованості за рахунок кредитних ресурсів. Крім того, у відповідності до п. 1.2. договору № 06/08-1750 ТЕ-13 від 29.09.08 р. позивачем постачався імпортований природний газ, отриманий від НАК „Нафтогаз України" за відповідним договором поставки. Проте, у позовній заяві ДК «Газ України»не міститься жодного доказу на збитки, або інші негативні наслідки, які б мали місце через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Так, позивачем не було надано жодного доказу в підтвердження того, що він зазнав будь-яких втрат при оплаті постачальнику за природний газ. Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення. Практично всі кошти, отриманні Концерном „МТМ" за поставлену теплову енергію, спрямовуються на оплату за природний газ, що здійснюється майже щоденно, виходячи з фактичної оплати населення. Таким чином, Відповідач не міг здійснювати користування чужими коштами, оскільки він їх не отримував. У зв'язку з цим, питання своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений природний газ цілком залежить від часу отримання Концерном „МТМ" оплати за поставлену теплову енергію, і тому, це питання знаходиться поза суб'єктивною можливістю своєчасної оплати за природний газ і виключає будь-яку можливість неправомірного користування чужими коштами. Просить відмовити позивачу у позові у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням надати можливість реструктуризації заборгованості на п’ять років щомісяця, рівними частками та розгляду питання укладання мирової угоди по справі.

Представник позивача пояснив, що відповідач не має наміру реструктуризувати заборгованість та укладення мирової угоди з відповідачем.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

29.09.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 06/08-1750 ТЕ-13 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання з додатковими угодами (далі –договір). Строк дії договору був продовжений шляхом укладення додаткових угод.

Так, додатковою угодою № 3 до договору від 29.09.2008 р. було змінено пункт 11.1 договору та викладено у наступній редакції: “цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення”.

Згідно вказаному договору позивач передав відповідачу протягом січня –вересня 2009 року природний газ на загальну суму 159 796 151 грн. 33 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, за вказані місяці.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пункт 6.4 договору передбачає, що у платіжних дорученнях покупець (відповідач –по справі) повинен обов’язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця (відповідача по справі) за цим договором постачальник (позивач по справі) зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідач фактично оплатив природний газ в сумі 86 246 942 грн. 17 коп., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Але позивач зарахував оплату за природний газ відповідача по даному договору в сумі 2 798 156 грн. 57 коп. в рахунок оплати держмита, ІТЗ судового процесу, інфляції, 3 % річних та пені, які були стягнуті за рішенням господарського суду Запорізької області по справі 10/192/09-11/347/09 від 18.09.2009 р., яке вступило в законну силу 12.11.2009 року, не дивлячись на те, що відповідно до п. 6.4 договору зарахування позивачем оплат можливе в рахунок погашення тільки заборгованості за газ та витрат на його транспортування.

Пункт 6.4 договору не передбачає можливості зарахування оплат за природний газ та транспортування в рахунок оплати за рішенням суду, згідно до якого було стягнуто держмито, ІТЗ судового процесу, інфляцію, 3 % річних та пеню. Більш того, позивач оплати, які позивач зарахував в рахунок погашення по рішенню суду, здійснив у вересні 2009 р., а рішення суду по справі 10/192/09-11/347/09 вступило в законну силу 12 листопада 2009 року.

За таких обставин, позивач безпідставно зарахував грошові кошти, які надійшли від відповідача в якості оплати за природний газ, в рахунок оплати держмита, ІТЗ судового процесу, інфляції, 3 % річних та пені, які були стягнуті за рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2009 р. по справі 10/192/09- 11/347/09 .

Таким чином, відповідачем не оплачена заборгованість лише в сумі 73 549 209 грн. 16 коп.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 73 549 209 грн. 16 коп.

В позові, в частині стягнення заборгованості в сумі 2 798 156 грн. 57 коп., слід відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з лютого 2009р. по березень 2010 р. в сумі 10 521 313 грн. 28 коп., здійснивши нарахування інфляційних витрат від суми заборгованості 76 347 365 грн. 73 коп.

Фактично нарахування інфляційних витрат можливе від суми фактичної заборгованості - 73 549 209 грн. 16 коп., а тому підлягають стягненню з відповідача інфляційні витрати за вище зазначений період в сумі 7 987 204 грн. 15 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 11.02.2009 р. по 05.07.2010 р. в сумі 3 267 837 грн. 23 коп., здійснивши нарахування від суми заборгованості 76 347 365 грн. 73 коп.

Фактично нарахування 3 % річних можливе від суми заборгованості - 73 549 209 грн. 16 коп., а тому підлягає стягненню з відповідача 3 % річних за вище зазначений період в сумі 2 108 605 грн. 18 коп.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції 81 536 413 грн. 31 коп. та 3 % річних в сумі 2 108 605 грн. 18 коп.

В позові, в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 2 534 109 грн. 13 коп. та 3 % річних в сумі 1 159 232 грн. 05 коп., слід відмовити.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.10 договору встановлено, що неустойка нараховується постачальником (позивачем по справі) відповідачу за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 05.01.2010 р. по 05.07.2010р. в сумі 7 679 628 грн. 82 коп., здійснивши нарахування пені від суми заборгованості 76 347 365 грн. 73 коп.

Фактично нарахування пені можливе з урахуванням того, що реальна заборгованість складає 73 549 209 грн. 16 коп., та з урахуванням того, що грошові кошти в сумі 2 798 156 грн. 57 коп. оплачені відповідачем у вересні 2009 року. в рахунок погашення заборгованості по спірним актам передачі –приймання природного газу.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня за вище зазначений період в сумі 6 231 020 грн. 03 коп.

В позові, в частині стягнення пені в сумі 1 448 608 грн. 79 коп., слід відмовити.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені та про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців задоволенню не підлягають в зв’язку з наступним:

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін .

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право для розстрочки виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом. Розстрочка або відстрочка виконання рішення суду надається в виняткових випадках.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач не довів суду, що підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора.

Позивач надав суду Звіти про фінансові результати ДП “Газ України” за 2009 рік та за 1 півріччя 2010р., з яких вбачається, що ДП “Газ України” у вказаних періодах отримало збитки.

Відповідач на протязі одного року не проводив оплату за природний газ взагалі, остання оплата відповідачем за природний газ по даному договору була здійснена лише 20.11.2009 р. На протязі з грудня 2009р. по день розгляду справи відповідач не здійснив жодної оплати за отриманий природний газ, хоча населення проводило оплату за природний газ на протязі цього року. Не заявляючи з грудня 2009 р. позов, позивач фактично надав відповідачу відстрочку виконання зобов’язань по даному договору.

Більш того, відповідач включений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»№2711-ІУ від 23.06.05. Відповідно до п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»є підставою для зупинення виконавчого провадження. Відповідно п. 3.4 до ст. З Закону № 2711 процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01 січня 2011 року. Тобто, фактично боржнику на законодавчому рівні надано відстрочку виконання рішення до 01 січня 2011 року по абсолютно всім провадженнях щодо примусового стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

ДК "Газ України" виконує функції по забезпеченню природним газом всіх категорій споживачів України. Таким чином, Компанія є єдиним загальноукраїнським державним постачальником природного газу. Кошти, що надходять їй за поставлений природний газ перераховуються НАК "Нафтогаз України", які остання перераховує на подальше погашення боргу за природний газ перед іноземними постачальниками та до Державного бюджету України. Відповідно, відсутність коштів у ДК „Газ України", як наслідок, призведе до неможливості придбати природний газ для забезпечення потреб всіх споживачів в межах України, в тому числі, придбати в майбутньому природний газ для подальшої реалізації Концерну «Міські теплові мережі». ДК «Газ України»не є газовидобувною компанією, є загальноукраїнським постачальником природного газу для всіх категорій споживачів, постачає природний газ, отриманий за договорами з НАК «Нафтогаз України», яка в свою чергу даний природний газ закуповує за зовнішньоекономічними контрактами у іноземних імпортерів. Умовами зовнішньоекономічних контрактів за якими закуповується природний газ для більшості категорій споживачів України встановлені чіткі та жорсткі строки розрахунків за спожитий газ.

Надані відповідачем довідки про збитки Концерну, про стан дебіторської заборгованості споживачів теплової енергії перед Концерном “Міські теплові мережі” не підтверджуються жодними первинними документами.

Відповідач не надав суду доказів (довідки зі всіх банківський установ) відсутності на його рахунках у всіх банках руху грошових коштів. Більш того, в судовому засіданні представники відповідача пояснили, що на рахунках відповідача є грошові кошти, однак відповідач здійснює лише поточні платежі.

Посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення. Крім того, вказані обставини не підтверджені документально, оскільки жодного документального обґрунтування про реальний стан заборгованості ним не надано. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Відповідач не довів суду, що вказані ним підстави роблять неможливим виконання рішення суду , у термін або встановлений господарським судом способом.

На підставі викладеного, та враховуючи ситуацію у державі по розрахункам за газ, а також приймаючи до уваги важке матеріальне становище позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду та для зменшення розміру пені.

Заперечення відповідача судом не приймаються на підставі вищевикладеного, а також з наступних підстав:

В актах передачі –приймання природного газу за спірний період вказана кількість отриманого газу та його вартість за кожний місяць окремо.

Підписавши акти передачі –приймання природного газу, відповідач підтвердив отримання природного газу. Оскільки природний газ відповідачем отриманий, він має бути оплачений своєчасно.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач взяв на себе зобов’язання по договору оплачувати природний газ до 10 числа , наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України відповідач зобов’язаний оплачувати природний газ до 10 числа , наступного за місяцем поставки газу. Не проведення або несвоєчасне проведення населенням оплат за природний газ відповідачу, або оплата ними природного газу 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, не звільняє відповідача від виконання ним взятих на себе зобов’язань по договору з позивачем. В спірному договорі не вказано, що відповідач звільняється від оплати до того, як населення не оплатить йому природний газ. Позивач не являється постачальником природного газу безпосередньо населенню, позивач не має договірних відносин з населенням, фактично договірні відносини існують між відповідачем та населенням.

Відповідач не оплатив отриманий газ саме за своєю виною, населення не може нести відповідальність за невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по спірному договору, оскільки населення не являється стороною цього договору.

Відповідач не довів, що на його рахунках у всіх банках відсутній рух грошових коштів. В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що грошові кошти на рахунках відповідача є, але вони направляються ним на погашення поточної заборгованості.

Несвоєчасна оплата відповідачем отриманого природного газу тягне за собою не виконання позивачем своїх зобов’язань перед кредиторами.

Відповідач цілий рік, починаючи з 21.11.2009р. не здійснив жодної оплати позивачу за природний газ, при тому, що населення продовжувало платити відповідачу за поставлений газ.

Оплата пені, в разу порушення строків оплати передбачена договором . Підписавши договір, відповідач погодився з цими умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завданні невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

В ч. 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями являються лише неустойка, штраф, пеня.

Інфляційні витрати та 3% річних не являються штрафними санкціями, а тому відповідач безпідставно посилається на те, що вони нараховуються лише за наявності вини.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процента річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Така ж правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України № 06/153 від 28.03.2006р. № 2-4/1319-2004.

Таким чином, інфляційні витрати та 3 % річних підлягають сплаті навіть при неможливості виконати відповідачем своїх зобов’язань.

Оскільки відповідач не оплатив отриманий від позивача природний газ в строки, встановлені договором, ці грошові кошти знецінилися, і відповідно позивач поніс збитки від знецінення грошових коштів.

Безпідставно відповідач вважає, що він не користувався грошовими коштами позивача. Оскільки відповідач у встановлений договором строк не оплатив отриманий від позивача природний газ, то відповідно ці грошові кошти залишались та знаходяться у користуванні відповідача.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р 26004045320001, банк: АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ “Ощадбанк” МФО 300465) основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 81 536 413 грн. 31 коп., 3 % річних в сумі 2 108 605 грн. 18 коп., пеню в сумі 6 231 020 грн. 03 коп., витрати по держмиту в сумі 23 429 грн. 40 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 216 грн. 83 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Повне рішення складено: 21.09.2010 р.