Рішення № 11357731, 20.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.10 Справа № 6/193/10

Суддя

За позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної

компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

До Концерну „Міські теплові мережі” м. Запоріжжя

Про стягнення 67523 737 грн. 60 коп.

                                                             Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:           Гриньок О.А., дов. № 86/10 від 28.12.2009 р.

Від відповідача: Саржинська О.А., дов. № 64/20-19 від 03.01.2008 р., Цурик Є.Г., дов.

№ 5414/20-19 від 28.12.2009 р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ до Концерну „Міські теплові мережі” м. Запоріжжя про стягнення 67523 737 грн. 60 коп., суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору № 06/08-1751 БО-13 від 29.09.2008 р. в сумі 54 243 793 грн. 50 коп., пеню в сумі 5 456 274 грн. 70 коп., інфляцію в сумі 5 858 837 грн. 28 коп., 3 % річних в сумі 1 964 832 грн. 12 коп.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, де просить, спираючись на об’єктивні причини несвоєчасного та неповного розрахунку по договору за газ, зменшити суму пені, та розстрочити виплату суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат строком на 12 місяців.

Представник позивача заперечує проти зменшення суми пені та розстрочення виконання рішення суду.

За клопотанням відповідача був продовжений строк розгляду спору, розгляд справи був відкладений до 20.09.2010 р.

20.09.2010 р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Відповідач надав суду уточнення до відзиву на позовну заяву, де зазначив наступне: основним джерелом доходів Концерну „МТМ" є оплата споживачів за спожиту теплову енергію. Згідно з п. 1.3. Договору № 06/08-1751 БО-13 від 29.09.08 р. газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання. Постачання теплової енергії зазначеним споживачам здійснюється виключно з метою забезпечення санітарно-гігієнічних умов перебування людей в приміщеннях, але не для виробничих цілей підприємств. На несвоєчасну оплату Концерну „МТМ" за поставлений природний газ впливає багато об'єктивних факторів, які в комплексі роблять неможливим належне виконання своїх зобов'язань за договором. Згідно умов договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься споживачами 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Таким чином, відбувається „касовий розрив", що само по собі виключає можливість своєчасного розрахунку за поставлений природний газ. Основним доходом Концерну „МТМ" є оплата споживачів за спожиту теплову енергію. Однак, оплата споживачів за поставлену теплову енергію надходить несвоєчасно та не в повному обсязі. Додатковими угодами до договору № 06/08-1751 БО-13 від 29.09.08 р. на протязі 2008- 2009 років неодноразово змінювалася ціна на газ, що поставляється за даним договором. При цьому всі ці зміни в договір вносяться „заднім числом”. Так, додатковою угодою № 1 від 26.11.2008р. змінена ціна на газ убік збільшення з 15.11.2008р.; додатковою угодою № 2 від 30.01.2009р. змінена ціна на газ убік збільшення з 01.01.2009р.; додатковою угодою № 4 від 28.04.2009 р. змінена ціна на газ убік збільшення з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. Корегування тарифів на теплову енергію відповідно до фактичних витрат на її виробництво при підвищенні цін на енергоносії відбуваються, через особливості процедури введення нових тарифів на теплову енергію, із затримкою до 2-х місяців (так, додатковими угодами № 2 від 30.01.2009 р. та № 4 від 28.04.2009 р. до договору № 06/08-1751 БО-13 від 29.09.08 р. двічі збільшувалася ціна на газ з 01.01.2009 року та з 01.01.2009р. по 12.01.2009р., а скоректовані тарифи на теплову енергію були введені тільки з 01.03.2009 року). Враховуючи неможливість термінового перегляду тарифів на теплову енергію, підприємство отримало близько 29,3 млн. грн. збитків протягом 2008-2009 року. Слід зазначити, що на сьогодні ЗУ „Про Державний бюджет України на 2010 рік” видатки на покриття таких збитків підприємств для суб’єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, та надають населенню послуги з опалення та гарячого водопостачання не передбачені. Станом на 01.08.2010 року в провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться 39 справ про банкрутство підприємств та підприємців, в яких Концерн „МТМ” є кредитором, на загальну суму 4784,35 тис. грн. Але, фактично стягнути зазначені суми на користь Концерну „МТМ” є майже не можливим, із-за недостатності майна боржників-банкрутів. Для урегулювання питання компенсації різниці в тарифах на природний газ міський голова неодноразово звертався до Прем’єр –міністру України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Міністерства фінансів України. На виконання доручення КМУ від 17.06.2009 р. № 31643/1/1-09 до листа виконкому Запорізької міської ради від 05.06.2009 р. № 01-19/0889 щодо відшкодування збитків підприємствам комунальної теплоенергетики, які виникли у зв’язку з підвищенням тарифів на природний газ для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій та інших категорій споживачів Міністерство з питань житлово-комунального господарства України підтвердило відсутність джерел та механізму покриття таких збитків у законодавчій базі України і повідомило про міри прийнятих для врегулювання даного питання. Натомість, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік” передбачені компенсації різниці ціни газу, у тому числі і недоотриману у 2009 році. Постійно, на протязі 2009-2010 років від імені міського голови та голови облдержадміністрації до Кабінету міністрів України направлялись звернення з проханням надання сприяння у вирішені проблем функціонування підприємств комунальної теплоенергетики, зокрема: списання та заборону нарахування майнових санкцій за поставлений природний газ, компенсації різниці в тарифах за природний газ, сприяння у забороні нарахування майнових санкцій, відшкодування збитків тощо. Однак, жодного з порушених питань, на сьогоднішній день не вирішено. З метою вжиття заходів для погашення заборгованості перед Позивачем, Концерн „МТМ” протягом 2009-2010 років постійно звертався до ВАТ „Державний ощадний банк України” з проханням надати кредит. Однак, з огляду нестабільну ситуацію в країні, питання про надання Концерну „МТМ” кредиту, дотепер не вирішено. З зазначеним питанням Концерн „МТМ” звертався, також, до інших банківських установ. Таким чином, Концерн „МТМ” приймає усі можливі заходи направлені на своєчасне отримання коштів за поставлену теплову енергію, для подальшого розрахунку з Позивачем за поставлений природний газ. Не зважаючи на важке фінансове становище Відповідача, плата за газ, поставлений в січні-вересні 2009 року за Договором, здійснювалась Відповідачем майже щоденно. У відповідності до п. 7.2. договору № 06/08-1751 БО-13 від 29.09.08 р., яким встановлена відповідальність Концерну „МТМ” за несвоєчасну оплату за поставлений природний газ, позивачем заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 5456274,70 грн. Вважає, що позивач не обґрунтував вимогу про стягнення зазначеної суми пені, що підтверджується наступним: Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штраф, пеня). При цьому, як зазначено в ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не передбачено договором або законом. Позивач не надав жодного доказу наявності вини Відповідача за прострочення виконання зобов’язань за договором. В той же час, причинами відсутності вини з боку Концерну „МТМ”, як зазначалося вище, є несвоєчасна та неповна оплата споживачів за природний газ, неодноразове підвищення ціни на газ та відсутності механізмів компенсування збитків, зумовлених таким підвищенням, розрив між термінами оплати споживачів за теплову енергію та оплати Концерну „МТМ” за природний газ, що постачається позивачем. Неможливість належного виконання зобов’язань Концерну „МТМ” перед позивачем за поставлений природний газ, викликано об’єктивними причинами, оскільки, як зазначалось вище, Концерн „МТМ” зобов’язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зазначених факторів, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста. Та незалежно від цих факторів Концерном „МТМ” вживаються всі передбачені законом заходи щодо недопущення господарського правопорушення: щоденне погашення заборгованості перед постачальником, значна позовна робота щодо стягнення заборгованості за теплову енергію, агітаційна та інформаційно-роз’яснювальна робота, погашення заборгованості за рахунок кредитних ресурсів. Крім того, у відповідності до п. 1.2. договору позивачем постачався імпортований природний газ, отриманий від НАК „Нафтогаз України” за відповідним договором поставки. Проте, у позовній заяві ДК «Газ України»немає жодного посилання на збитки, або інші негативні наслідки, які б мали місце через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Так, позивачем не було надано жодного доказу в підтвердження того, що він зазнав будь-яких втрат при оплаті постачальнику за природний газ. Будь-яка сума пені, що пред’являється до Концерну „МТМ” є невиправдано великою, оскільки, як вказано вище, тариф на теплову енергію не передбачає джерел на покриття штрафних та майнових санкцій, а інших доходів, окрім оплати за теплову енергію підприємство не має. Позивач, заявивши позов про стягнення 3-х % річних та інфляційних нарахувань повинен був, згідно ст. 33 ГПК України, довести ті обставили, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Проте, Позивачем не було надано жодного доказу, в підтвердження несення збитків від несвоєчасної оплати за природний газ Відповідачем. Також, Позивачем не доведено та не підтверджено документально користування Відповідачем чужими коштами. Природний газ, отриманий за договором використовувався відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для бюджетних установ й інших організацій міста Запоріжжя з метою забезпечення життєдіяльності міста. На своєчасну оплату за поставлений природний газ впливає багато об’єктивних факторів, серед яких: неповні та несвоєчасні розрахунки споживачів перед Концерном „МТМ”, відсутність механізмів відшкодування збитків понесених Концерном „МТМ” при підвищенні ціни на газ, „касовий розрив” в оплаті за спожиту теплову енергію та в оплаті Концерну „МТМ” за спожитий газ, відсутність нормативно-правових актів, які б регулювали специфіку господарських відносин у сфері теплопостачання, відсутність технічної можливості відключення боржників від централізованої системи опалення та гарячого водопостачання. Практично всі кошти, отриманні Концерном „МТМ” за поставлену теплову енергію, спрямовуються на оплату за природний газ, що здійснюється майже щоденно, виходячи з фактичної оплати споживачів. У зв’язку з цим, питання своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений природний газ цілком залежить від часу отримання Концерном „МТМ” оплати за поставлену теплову енергію, і тому, це питання знаходиться поза суб’єктивною можливістю своєчасної оплати за природний газ і виключає будь-яку можливість неправомірного користування чужими коштами. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 1964832,12 грн. та інфляційних відрахувань в розмірі 5858837,28 грн. є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню. Просить зменшити суму пені та відмовити позивачу у стягненні 3-х % річних, інфляційних витрат.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

29.09.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 06/08-1751 БО-13 поставки природного газу для виробленя теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання (далі –договір). Строк дії договору був продовжений шляхом укладення додаткових угод.

Так, додатковою угодою № 3 від 27.04.2009 року до договору було змінено пункт 11.1 договору та викладено у наступній редакції: “цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення”.

Згідно вказаному договору позивач передав відповідачу протягом січня –вересня 2009 року природний газ на загальну суму 99 177 134 грн. 54 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, за вказані місяці.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пункт 6.4 договору передбачає, що у платіжних дорученнях покупець (відповідач –по справі) повинен обов’язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця (відповідача по справі) за цим договором постачальник (позивач по справі) зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідач природний газ оплатив частково, в сумі 44 933 341 грн. 04 коп., що підтверджується банківськими виписками.

Заборгованість в сумі 54 243 793 грн. 50 коп. відповідачем не оплачена.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 54 243 793 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з березня 2009 р. по березень 2010 р. в сумі 60 102 630 грн. 78 коп. та 3 % річних за період з 11.03.2009 р. по 05.07.2010 р. в сумі 1 964 832 грн. 12 коп.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.10 договору встановлено, що неустойка нараховується постачальником (позивачем по справі) відповідачу за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 05.01.2010 р. по 05.07.2010 р. в сумі 5 456 274 грн. 70 коп.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені та про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців задоволенню не підлягають в зв’язку з наступним:

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін .

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право для розстрочки виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом. Розстрочка або відстрочка виконання рішення суду надається в виняткових випадках.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач не довів суду, що підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора.

Позивач надав суду Звіти про фінансові результати ДП “Газ України” за 2009 рік та за 1 півріччя 2010р., з яких вбачається, що ДП “Газ України” у вказаних періодах отримало збитки.

Остання оплата відповідачем за природний газ по даному договору була здійснена лише 20.11.2009 р. На протязі з грудня 2009р. по день розгляду справи відповідач не здійснив жодної оплати за отриманий природний газ, хоча установи та організації проводили оплату за природний газ на протязі цього року. Не заявляючи з грудня 2009 р. позов, позивач фактично надав відповідачу відстрочку виконання зобов’язань по даному договору.

Більш того, відповідач включений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»№2711-ІУ від 23.06.05. Відповідно до п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»є підставою для зупинення виконавчого провадження. Відповідно п. 3.4 до ст. З Закону № 2711 процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01 січня 2011 року. Тобто, фактично боржнику на законодавчому рівні надано відстрочку виконання рішення до 01 січня 2011 року по абсолютно всім провадженнях щодо примусового стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

ДК "Газ України" виконує функції по забезпеченню природним газом всіх категорій споживачів України. Таким чином, Компанія є єдиним загальноукраїнським державним постачальником природного газу. Кошти, що надходять їй за поставлений природний газ перераховуються НАК "Нафтогаз України", які остання перераховує на подальше погашення боргу за природний газ перед іноземними постачальниками та до Державного бюджету України. Відповідно, відсутність коштів у ДК „Газ України", як наслідок, призведе до неможливості придбати природний газ для забезпечення потреб всіх споживачів в межах України, в тому числі, придбати в майбутньому природний газ для подальшої реалізації Концерну «Міські теплові мережі». ДК «Газ України»не є газовидобувною компанією, є загальноукраїнським постачальником природного газу для всіх категорій споживачів, постачає природний газ, отриманий за договорами з НАК «Нафтогаз України», яка в свою чергу даний природний газ закуповує за зовнішньоекономічними контрактами у іноземних імпортерів. Умовами зовнішньоекономічних контрактів за якими закуповується природний газ для більшості категорій споживачів України встановлені чіткі та жорсткі строки розрахунків за спожитий газ.

Надані відповідачем довідки про збитки Концерну, про стан дебіторської заборгованості споживачів теплової енергії перед Концерном “Міські теплові мережі” не підтверджуються жодними первинними документами.

Відповідач не надав суду доказів (довідки зі всіх банківський установ) відсутності на його рахунках у всіх банках руху грошових коштів. Більш того, в судовому засіданні представники відповідача пояснили, що на рахунках відповідача є грошові кошти, однак відповідач здійснює лише поточні платежі.

Посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення. Крім того, вказані обставини не підтверджені документально, оскільки жодного документального обґрунтування про реальний стан заборгованості ним не надано. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Відповідач не довів суду, що вказані ним підстави роблять неможливим виконання рішення суду , у термін або встановлений господарським судом способом.

На підставі викладеного, та враховуючи ситуацію у державі по розрахункам за газ, а також приймаючи до уваги важке матеріальне становище позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду та для зменшення розміру пені.

Заперечення відповідача судом не приймаються на підставі вищевикладеного, а також з наступних підстав:

В актах передачі –приймання природного газу за спірний період вказана кількість отриманого газу та його вартість за кожний місяць окремо.

Підписавши акти передачі –приймання природного газу, відповідач підтвердив отримання природного газу. Оскільки природний газ відповідачем отриманий, він має бути оплачений своєчасно.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач взяв на себе зобов’язання по договору оплачувати природний газ до 10 числа , наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України відповідач зобов’язаний оплачувати природний газ до 10 числа , наступного за місяцем поставки газу. Не проведення або несвоєчасне проведення установами та організаціями оплат за природний газ відповідачу, або оплата ними природного газу 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, не звільняє відповідача від виконання ним взятих на себе зобов’язань по договору з позивачем. В спірному договорі не вказано, що відповідач звільняється від оплати до того, як його споживачі не оплатять йому природний газ. Позивач не являється постачальником природного газу безпосередньо установам та організаціям, позивач не має договірних відносин з ними, фактично договірні відносини існують між відповідачем та установами та організаціями.

Відповідач не оплатив отриманий газ саме за своєю виною, установи та організації не можуть нести відповідальність за невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по спірному договору, оскільки установи та організації не являються стороною цього договору.

Відповідач не довів, що на його рахунках у всіх банках відсутній рух грошових коштів. В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що грошові кошти на рахунках відповідача є, але вони направляються ним на погашення поточної заборгованості.

Несвоєчасна оплата відповідачем отриманого природного газу тягне за собою не виконання позивачем своїх зобов’язань перед кредиторами.

Відповідач цілий рік, починаючи з 21.11.2009р. не здійснив жодної оплати позивачу за природний газ, при тому, що установи та організації продовжували платити відповідачу за поставлений газ.

Оплата пені, в разу порушення строків оплати передбачена договором . Підписавши договір, відповідач погодився з цими умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завданні невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

В ч. 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями являються лише неустойка, штраф, пеня.

Інфляційні витрати та 3% річних не являються штрафними санкціями, а тому відповідач безпідставно посилається на те, що вони нараховуються лише за наявності вини.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процента річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Така ж правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України № 06/153 від 28.03.2006р. № 2-4/1319-2004.

Таким чином, інфляційні витрати та 3 % річних підлягають сплаті навіть при неможливості виконати відповідачем своїх зобов’язань.

Оскільки відповідач не оплатив отриманий від позивача природний газ в строки, встановлені договором, ці грошові кошти знецінилися, і відповідно позивач поніс збитки від знецінення грошових коштів.

Безпідставно відповідач вважає, що він не користувався грошовими коштами позивача. Оскільки відповідач у встановлений договором строк не оплатив отриманий від позивача природний газ, то відповідно ці грошові кошти залишались та знаходяться у користуванні відповідача.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р 26004045320001, банк: АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ “Ощадбанк” МФО 300465) основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 60 102 630 грн. 78 коп., 3 % річних в сумі 1 964 832 грн. 12 коп., пеню в сумі 5 456 274 грн. 70 коп., витрати по держмиту в сумі 25 500 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. Надати наказ.

Суддя Л.С. Місюра

Повне рішення складено: 21.09.2010 р.