Рішення № 11357668, 21.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.10 р.                     Справа № 22/181                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М., суддів Курило Г.Є, Попкова Д.О.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапрофіт”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 33807039,

до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33760483,

про стягнення 302398,54 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився, -                                                             

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегапрофіт”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 302398,54 грн., у тому числі 130000,00 грн. основного боргу, 172398,54 грн. штрафу.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору поставки №13/09 від 06.03.2009р., а саме невиконанні зобов’язання по поставці оплаченого товару, внаслідок чого виникли підстави для повернення сплаченої за правочином суми передоплати та нарахування штрафних санкцій, встановлених наведеною угодою.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору №13/09 від 06.03.2009р.; рахунку-фактури №СФ-0000007 від 10.03.2009р.; банківських виписок; платіжного доручення №34 від 12.03.2010р.; податкових накладних №24 від 12.03.2010р., №16 від 19.03.2009р., №15 від 12.03.2009р.; претензії №И-0206 від 02.06.2010р. разом із підтвердженням її отримання Відповідачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.11, 202, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 49, 64, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України.

11.08.2010р. у судовому засідання представником Відповідача до матеріалів справи надані копії платіжного доручення №219 від 28.07.2009р., №249 від 05.08.2009р., №223 від 29.07.2009р., листа №А-2904 від 29.04.2009р.

02.09.2010р. через канцелярію суду Відповідачем представлено відзив на позовну заяву, за змістом якого останнім вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапрофіт” не визнано у повному обсязі. В обґрунтування наведеного Товариство з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг”, зокрема, посилається на закінчення строку дії договору поставки №13/09 від 06.03.2009р. та відсутність угоди щодо його пролонгації, а також на порушення Позивачем умов визначеного договору і недотримання ним вимог ст.193 Господарського кодексу України. Одночасно Відповідачем звернуто увагу суду на те, що Позивач вимагає стягнення штрафу за прострочення виконання зобов’язання поставити товар за договором за період з 02.04.2010р., тобто за період, коли зазначене зобов’язання не існувало (було припинено). Крім того, Відповідач вказує на повернення у добровільному порядку 20000,00 грн. та зобов’язання повернути решту (110000,00грн.) після їх отримання від третьої особи (металотрейдера металургійного заводу), не зважаючи на припинення зобов’язань за договором №13/09 від 06.03.2009р.

Клопотання про колегіальний розгляд справи, заявлене Відповідачем 02.09.2010р., судом задоволено.

Разом з тим, 02.09.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Позивача надійшов супровідний лист №б\н від 29.08.2010р., згідно з яким останній на виконання вимог ухвали від 08.07.2010р. представив, зокрема, розгорнутий розрахунок суми боргу та штрафних санкцій, засвідчені копії банківських виписок та платіжних доручень №103 від 30.08.2010р., №104 від 30.08.2010р., а також клопотання про збільшення суми позову, відповідно до якого фактично до стягнення заявлено 302978,88 грн., у тому числі 110940,00 грн. основного боргу (передоплати), 192038,88 грн. штрафних санкцій за період з 01.04.2010р. по 27.06.2010р.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, судом дане клопотання прийнято. Справа розглядається з урахуванням його змісту.

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання 21.09.2010р. не з’явились.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

06.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегапрофіт” (Покупець) укладено договір поставки №13/09.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Відповідач (Продавець) продає, а Позивач (Покупець) покупає на підставі даного правочину металопрокат у кількості, строки та за ціною, згідно специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Не зважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалі від 08.07.2010р., специфікація до матеріалів справи не представлена, як і пояснення щодо її відсутності.

Пунктом 5.1 договору №13/09 передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009р.

Згідно п.5.2 договору, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення дії договору, письмово не вимагатиме його розірвання, то правочин вважається пролонгованим на наступний рік.

При цьому, п.5.3 угоди обумовлено, що всі зміни до договору фіксуються у письмовій формі та за згодою обох сторін.

За приписами п.3.1 договору №13/09 від 06.03.2009р. Продавець здійснює відвантаження товару не пізніше 14-ти банківських днів з моменту отримання 30% передоплати.

Разом з тим, за визначеннями п.3.2 договору, умовами поставки товару є самовивіз транспортом Покупця зі складу Продавця.

Як вбачається з рахунку-фактури №СФ-0000007 від 10.03.2009р., сторонами обумовлена поставка товару на загальну суму 436452,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Матеріали справи містять банківські виписки, платіжне доручення №34 від 12.03.2010р. та податкові накладні, зі змісту яких слідує, що Позивачем Відповідачу сплачено 11.03.2009р. 100000,00грн., 18.03.2009р. 30000,00 грн. та 12.03.2010р. 940,00 грн. за металопрокат відповідно рахунку №7 від 10.03.2009р.

Слід зауважити про відсутність у наведеному рахунку посилань на спірний правочин, як правову підставу здійснення даних господарських операцій.

Приймаючи до уваги вищепереличені документи Позивачем, станом на 12.03.2010р. сплачено за металопрокат згідно рахунку 130940,00 грн., що становить більше 30% вартості обумовленого товару.

Відповідачем фактично не здійснено постачання товару.

При цьому, з огляду на представлені сторонами докази, Позивачем надіслано Відповідачу лист №А-2904 від 29.04.2009р., яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегапрофіт” просить повернути передоплату у розмірі 130000,00 грн. у зв’язку із кризою у економіці та припиненням фінансування будівництва об’єктів на невизначений строк, з огляду на що відсутня можливість придбання металопрокату.

Проте, Позивач стверджує, що умови правочину порушено саме Відповідачем. З цих підстав, відповідно до п.6.2 договору, який встановлює відповідальність за порушення сторонами строків виконання зобов’язань, що визначена у сплаті винною стороною штрафу у розмірі 0,5% вартості поставки за кожний день прострочення, останній заявляє для стягнення штрафні санкції, які сплачуються з моменту невиконання або неналежного виконання стороною зобов’язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, надав правову оцінку представленим доказам та врахував обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача є такими, що не підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Як було зазначено вище, виходячи з рахунку-фактури №СФ-0000007 від 10.03.2009р., досягнуто згоди щодо поставки товару на загальну суму 436452,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

За змістом п.3.1 договору №13/09 від 06.03.2009р., Продавець здійснює відвантаження товару не пізніше 14-ти банківських днів з моменту отримання 30% передоплати товару, що приймаючи до уваги загальну вартість товару становить 130935,60 грн.

Зважаючи на фактичні обставини справи, сума у розмірі 130940,00 грн., що є більшою за 30% вартості зазначеного товару, сплачена Відповідачем 12.03.2010р.

Разом з тим, листом №А-2904 від 29.04.2009р. Позивач відмовився від постачання товару з підстав, не обумовлених у договорі поставки №13/09.

Зазначене спростовує доводи останнього щодо наявності винних дій Відповідача у невиконанні обов’язку щодо постачання товару.

Крім того, слід наголосити на наступному.

Частина 2 ст.193 Господарського кодексу України регламентує, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 631 Цивільного кодексу України визначає поняття строку договору. Згідно з нею, строк договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

          Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дана норма закону вказує на те, що виконання обов’язку зобов’язаною стороною відбувається на умовах договору та в межах строку його дії.

          Однак, як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору поставки закінчився 31.12.2009р., оскільки з врахуванням п.5.3 договору відсутні докази його пролангування на наступний термін.

Згідно положень статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, виходячи з наведеної норми закону, зобов'язання, взяте на себе сторонами відповідно до умов договору, діє лише в межах його строку.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наведені норми матеріального права та фактичні обставини справи, а також лист №А-2904 від 29.04.2009р., у зв’язку з закінченням строку дії договору поставки №13/09 від 06.03.2009р у Відповідача відсутня правова підстава для здійснення постачання товару за зазначеним договором.

Одночасно, суд вважає, що банківські виписки та податкові накладні не можуть розглядатися як доказ оплати товару в межах умов укладеного спірного правочину, оскільки у них міститься посилання на рахунок-фактуру №СФ-7 від 10.03.2009р. та не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам, встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах стосовно порядку відображення господарської операції. За викладених обставин, враховуючи відсутність посилання на спірний договір, вказані документи не можуть виступати доказом оплати у межах договору №13/09 від 06.03.2009р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобов’язань Відповідача щодо поставки товару за цим правочином, тобто у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог. Рахунок-фактура №СФ-0000007 від 10.03.2009р. у свою чергу також не містить посилання на договір. Разом з цим не можна визначити повернення Відповідачем 20000,00 грн. за умовами спірного правочину, оскільки платіжні доручення №219 від 28.07.2009р., №249 від 05.08.2009р., №223 від 29.07.2009р. у призначенні платежу містять наступні визначення: „Повернення грошових коштів за непоставлений металопрокат”. При цьому не визначається в якості правової підстави цієї операції договір поставки №13/09.

З огляду на викладене, а також враховуючи приписи ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України вбачається встановлення правовідносин з Відповідачем щодо постачання за наведеною первинною документацією не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичному перерахуванні Відповідачу часткової вартості товару на підставі наведеного рахунку-фактури.

Будь-які інші документи, які доводили б здійснення оплати у рамках договору поставки №13/09 від 06.03.2009р., який є підставою позовних вимог, в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд не вбачає обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій згідно документів, що містяться у матеріалах справи, у межах та на підставі саме договору поставки №13/09 від 06.03.2009р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факту оплати товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором поставки №13/09 від 06.03.2009р.

Таким чином, прострочення боржника (Відповідача) у розумінні наведеного та зважаючи на приписи визначених норм матеріального права Позивачем не доведено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що прострочення поставки не відбулося. З огляду на це, відсутнє правопорушення з боку Відповідача, а також правові підстави для нарахування штрафних санкцій, передбачених п.6.2 договору. Отже, позовні вимоги Товариства з обмежено відповідальністю „Мегапрофіт” щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг” 302978,88 грн. за договором поставки №13/09 від 06.03.2009р., у тому числі 110940,00 грн. основного боргу (передоплати), 192038,88 грн. штрафних санкцій за період з 01.04.2010р. по 27.06.2010р. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 15, 22, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1.У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапрофіт”, м.Дніпропетровськ, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Меткон-Юг”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 302978,88 грн., у тому числі 110940,00 грн. основного боргу (передоплати), 192038,88 грн. штрафних санкцій за період з 01.04.2010р. по 27.06.2010р. відмовити.

2.У судовому засіданні 21.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя