Рішення № 11357373, 23.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2010Справа №2-16/3666.1-2010 За позовом Заступника прокурора м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

До відповідача Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл.. Радянська, 1, ідентифікаційний код 25149223)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – 1) Державне підприємство «Лівадія» (смт. Лівадія, вул. Виноградна,2, ідентифікаційний код 00412760)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубрава ЮБК» (98637, м. Ялта, вул. Фурмана, б.2, кв.18, ідентифікаційний код 32450458)

3) Рада Міністрів АР Крим (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13)

4) Міністерство аграрної політки України (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, 24)

За участю прокуратури Автономної республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 21)

Про визнання недійсним рішення

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

представники:

Від позивача – представник Свєтікова Е.Ю., д/п від 20.01.10 р.

Від відповідача – представник Матвієць А.П., д/п від 03.12.2008 р.

Від третіх осіб – 1) не з’явився

2) Пуль Д.М. – представ., дов. № 2 від 10.09.2010р.;

Драгомирецький Г.В. – предст., дов. № 2 від 10.09.2010р.

3) не з’явився

4) не з’явився

Прокурор - Яковлєв О.О. посв. №09242

Обставини справи: Заступник прокурора м. Ялта звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель АР Крим з позовною заявою до Ялтинської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним рішення Ялтинської міської ради від 11.06.2008р. № 519.

Позов мотивовано тим, що відповідач при прийняті оспорюваного рішення вийшов за межі своїх повноважень та своїми діями фактично розпорядився земельною ділянкою державної власності, що є порушенням ч.2. ст.. 19 Конституції України.

Заявою від 05.05.2009 р. заступник прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель АР Крим уточнив підстави заявленого позову ( т. 1 а.с. 60-62).

Ухвалою ГС АР Крим від 05.03.2009 р. до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено, Державне підприємство «Лівадія».

Ухвалою ГС АР Крим від 26.03.2009р. до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубрава ЮБК». (а.с.28).

Рішенням ГС АР Крим від 28.07.2009 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2009р, у задоволенні позову було відмовлено. (а.с. 89-91, 111-121).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Заступник прокурора АР Крим звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2010 р. касаційна скарга була задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 р. та рішення ГС АР Крим від 28.07.2009 р. скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд. (а.с.142-145).

Ухвалою ГС АР Крим від 23.07.2010р. справа прийнята до провадження судді Білоус М.О. та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено, Раду Міністрів АР Крим. (т.2.а.с.152-153).

Ухвалою ГС АР Крим від 13.09.2010р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено, Міністерство аграрної політики України. (т.3., а.с.25-26).

          Представниками третіх осіб 13.09.2010р. у судовому засіданні було заявлено клопотання про припинення провадження у справі, через те, що спір не підлягає розгляду у господарському суді. Розгляд вказаного клопотання судом було відкладено на 23.09.2010р. для з’ясування думку всіх учасників судового процесу.

У судовому засіданні 23.09.2010р. представники ТОВ «Дубрава ЮБК» та Ялтинської міської ради наполягали на задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача та прокурор звертали увагу суду на те, що вказаний спір слід вирішувати в порядку господарського судочинства, оскільки відносини, що виникли між сторонами стосується припинення права користування земельною ділянкою та підстав набуття права оренди на спірну земельну ділянку.

Суд, з урахуванням думок учасників процесу, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання у зв’язку з наступним.

          Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядуванню. їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльність цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

          Територіальні громади набувають здійснюють цивільні права та обов’язки через органами місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, вставленої законом. (ст. 172 ЦК України).

Рада у справі, що розглядається, виступає як суб’єкт цивільних правовідносин і має такий самий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу має рівні права з юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Отже, відповідач у справі – Ялтинська міська рада є рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію право розпоряджатися землею. У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносинам іншому, а спір, що виник між сторонами стосується права припинення користування земельною ділянкою та підстав набуття права оренди на спірну земельну ділянку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 23.06.210р. № 05-05/357.

У судовому засіданні 23.09.2010р. позивач та прокурор підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач явку представника до судового засідання забезпечив та у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубрава ЮБК», яка є третьою особою проти позову заперечувало, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (т.3., а.с.16-20).

Рада Міністрів АР Крим не забезпечив явку свого представника в судове засідання, але, 13.09.2010р. надало письмові пояснення по суті спору, які були залучені судом до матеріалів справи. (т.3., а.с. 21-22).

3 особа – Міністерство аграрної політки України явку представників до судового засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення усного клопотання, яке було заявлено представниками ТОВ «Дубрава ЮБК», про відкладання справи слуханням для необхідності явки та надання 3-ю особою - Міністерством аграрної політки України пояснень у зв’язку з наступним.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, додаткові представлені документи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, прокурора, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням 17-й сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради від 11.06.2008р. №519 “Про затвердження проекту землеустрою з відводу земельних ділянок ТОВ “Дубрава ЮБК”загальною площею 1,5462 га, для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків за адресою: м.Ялта, між вул.ПБШ та хлібокомбінатом” припинено право постійного користування Державному підприємству “Лівадія”земельною ділянкою площею 1,5462 га за адресою: м.Ялта між вул..ПБШ та хлібокомбінатом, земельну ділянку площею 1,5462 га переведено в землі запасу Ялтинської міської ради.

Також Ялтинська міська рада вирішила внести зміни у п.2 рішення 22 сесії Ялтинської міської ради 24 скликання від 28.07.2004 р. №71, у зв’язку з уточненням площі земельної ділянки на підставі висновку Управління головного архітектора від 30.08.2005р. №05/1239 та викласти його у наступній редакції: надати дозвіл ТОВ “Дубрава ЮБК”на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтовною площею 1,5462 га, для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків за адресою : м.Ялта, між вул.ПБШ та хлібокомбінатом.

Крім того, вирішено затвердити проект землеустрою з відводу земельної ділянки ТОВ «Дубрава ЮБК» загальною площею 1,5462 га, для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків за адресою: м.Ялта, між вул. ПБШ та хлібокомбінатом, та передати ТОВ “Дубрава ЮБК” в оренду строком на 25 років земельні ділянки загальною площею 1,5462 га, у тому числі :

-          земельну ділянку №1 площею 0,6000 га (кадастровий №0111900000:01:016:0059);

-          земельну ділянку №2 площею 0,1000 га (кадастровий №0111900000:01:016:0060);

-          земельну ділянку №3 площею 0,2000 га (кадастровий №0111900000:01:016:0061);

-          земельну ділянку №4 площею 0,3001 га (кадастровий №0111900000:01:016:0062);

- земельні ділянки №5 та №6 площею 0,3462 га (кадастровий №0111900000:01:016:0058), із земель ДП «Лівадія» Ялтинської міської ради для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків за адресою :м. Ялта, між вул. ПБШ та хлібокомбінатом. (т.1., а.с. 108-110)

Приймаючи вказане рішення Ялтинська міська рада керувалася в першу чергу добровільною відмовою ДП «Лівадія» від зазначеної земельної ділянки, яка викладена у листі від 28.07.2003р. № 520, тобто, на думку відповідача, третя особа, скористалася своїм правом на добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, передбаченого ст.141 Земельного кодексу України.

Заступник прокурора м. Ялта звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АРК посилався на п.4 Положення про державну інспекції з контролю за використанням та охороною земель, згідно з яким до повноважень Держземінспекції АРК належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення додержання, в тому числі, органами місцевого самоврядування земельного законодавства України.

Отже, позов був поданий в інтересах держави в особі органу, що уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 12.08.2010 р. позивач - Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель АРК значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

На думку прокурора, відповідач, приймаючи вказане рішення, вийшов за межи наданих Ялтинській міській раді повноважень, розпорядившись землями державної власності, а також у ДП «Лівадія» відповідно до Статуту та закону були відсутні підстави самостійно приймати рішення щодо відчуження майна та вилучення земельних ділянок для передачі їх іншим особам, у зв’язку з чим прокурор вважає, що оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним.

Суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 002302, який був виданий Ялтинською міською радою на підставі рішення №39 від 09.12.1999р., радгоспу – заводу «Лівадія» надано у постійне користування 118, 43 га землі у межах згідно з планом землекористування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.(т.1., а.с.72-73).

Відповідно до статуту Державного підприємства «Лівадія», Підприємство створено як Державне підприємство радгосп-завод «Лівадія». Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 26.12.05 №757 «Про перейменування державних підприємств» вказане підприємство перейменоване в Державне підприємство «Лівадія», що є правонаступником майнових прав і обов’язків ДП радгосп-заводу «Лівадія». Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України (т. 1 а.с. 87-88, т. 2 а.с. 2-10).

Пунктом 4.5. Статуту ДП «Лівадія» встановлено, що підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, відчужувати майно, віддавати в заставу або здавати в оренду підприємство має право лише за попередньою згодою Органу управління майном в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 4.8. Статуту ДП «Лівадія» зазначено, що підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та Законам України.

Крім того, статтею 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у Статуті підприємства зазначається найменування юридичної особи, її місце розташування, адреса, органи управління, їх компетенція, порядок прийняття ними рішення.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України дієздатність юридичної особи, тобто її здатність своїми діями набувати, створювати і здійснювати цивільні права та обов'язки, реалізується її органами, які діють відповідно до установчих документів або закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

ДП «Лівадія», згідно Статуту та закону, не уповноважений самостійно приймати рішення щодо відчуження майна та вилучення земельних ділянок для передачі їх іншим особам.

В силу статті 75 Господарського кодексу України державне підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам. Відчужувати майнові об'єкти державне підприємство має право лише за попереднім погодженням з органом, до сфери управління якого воно входить.

Таким чином, погодження, яке надано ДП «Лівадія» Міністерства аграрної політики України, на вилучення земельної ділянки, не може вважатись таким, що передбачено статтею 151 Земельного кодексу України, оскільки надано за межами повноважень, наданих йому установчими документами та Законом.

Проте, матеріали справи не містять відповіді ані Міністерства аграрної політики України, як орган, якому підпорядковане ДП «Лівадія», ані листів Кабінету Міністрів України або Ради Міністрів АР Крим щодо розгляду відповідної заяви та прийняття законного рішення.

Отже, посилання відповідача на те, що ДП «Лівадія» листом вих. № 520 від 28.07.2003р. дало згоду на таку відмову від частки земельної ділянки не приймається судом до уваги із зазначених вище підстав.

Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, вказував на те, що має бути досліджені приписи статті 84 Земельного кодексу України, а також з’ясовані повноваження на відмову землекористувача від земельної ділянки.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України суд встановив, що під час прийняття оскаржуваного рішення та до дійсного часу розмежування земель державної та комунальної власності не завершено.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

У той же час, порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою закріплений статтею 142 Земельного кодексу України.

Отже, відносини з приводу припинення права постійного користування землею складуються між користувачем та власником земельної ділянки.

У той же час, як вказано вище згоду на таке відмовлення повинно надати орган управління майном - Міністерство аграрної політики України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти.

Відповідно до пункту 12 розділу Х «Перехідні положення», передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 2 цього пункту зазначено, що повноваження щодо розпорядження землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), надано державним органам приватизації.

Внесеними змінами законодавець зробив неможливим до розмежування земель державної і комунальної власності розпорядженнями землями, на яких розташовані державні підприємства, органами місцевого самоврядування, до яких відноситься відповідач.

При цьому, права землекористувача у цьому випадку не обмежується.

Тобто, вказаними змінами у земельному законодавстві ДП «Лівадія» не втратило права добровільно відмовлятися від частини земельної ділянки, але повноваження щодо прийняття припинення такого права та повноваження щодо подальшого розпорядження земельною ділянкою стороннім особам у органів місцевого самоврядування до розмежування земель державної та комунальної власності відсутні.

Крим того, ДП радгосп –завод «Лівадія», правонаступником якого є ДП «Лвадія» відповідно до Закону України «Про перелік об’єктів прав державної власності, які не підлягають приватизації» є об’єктом, який не підлягає приватизації, відповідно державні органи приватизації цим об’єктом відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України не уповноважені розпоряджатись.

Виходячи із системного аналізу положень ст..16, ч.ч.2,3, ст.84, ч.ч. 3,4, ст.142, ч.8.ст.149 та п.12. Перехідних положень Земельного кодексу України Ялтинська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла ні вилучати її з користування державного підприємства «Лівадія», ні приймати рішення щодо припинення права постійного користування, затвердження проекту землеустрою та надання її на умовах оренди ТОВ «Дубрава».

На вказані обставини також звертала увагу суду 3-я особа – Рада міністрів АРК в своїх поясненнях (т. 3, а.с. 21-22).

3-я особа - ТОВ «Дубрава» у відзиві на позовну заяву посилається та те, що спірне рішення було прийнято в період часу, коли зміни до ст. 12 Перехідних положень Земельного кодексу не набрали чинності.

Так, на думку третьої особи, дія закону України від 03.06.2008р. № 309-VI, якою були внесені зміни до вказаного пункту набирають законної сили через 10 днів з дня офіційного обнародування.

У той же час, суд не може погодиться з такою позицією третьої особи, оскільки вказаний закон набирає чинності з дня його опублікування. У газеті «Голос України», 04.06.2008 під номером 105 був опублікований вказаний закон. Таким чином, датою набрання чинності вказаного закону є 04.06.2008р.

Посилання відповідача на рішення Верховної ради АР Крим №302-5/06 від 20.12.2006р., яким встановлені межі м. Ялта загальною площею 1793,867 га, судом до уваги не приймається, оскільки відповідного рішення Верховної Ради України щодо встановлення меж м. Ялта не прийнято, межі в натурі не встановлені. (т.1., а.с.101).

При цьому, суд також приймає до уваги факти, встановлені постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2008 р. у справі №2-5/15024-2007 під час розгляду позову Прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АРК про визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради № 133 від 26.09.2006 р. у зв’язку з добровільною відмовою ДП «Лівадія» та припинення права постійного користування ДП «Лівадія» земельною ділянкою, орієнтованою площею 1,5 га у відділені «Чехово» за адресою: м. Ялта, мікрорайон «Аутка-3».

Відповідно до вказаних судових рішень встановлено перевищення повноважень Ялтинською міською радою щодо розпорядження землями державної власності, а також на момент прийняття спірного рішення була відсутня згода на відмову від земельної ділянки з боку органу управління ДП «Лівадія» - Міністерства аграрної політики України.

В порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України, ці факти не потребують додаткового доказування.

Таким чином, Ялтинською міською радою при прийнятті рішення 11.06.2008 р. знов були допущені аналогічні порушення діючого законодавства, що знайшло відображення в постановах апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду справи №2-5/15024-2007.

Відповідно до п.2. Роз’яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

          Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Крім того, стаття 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності передбачає також прийняття суб’єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України № 280/97 «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цього, суд вважає, що вимоги Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції по контролю за використанням та охороною земель АР Крим засновані на нормах законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розглядаючи вказану справу суд також виходив з положень п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, Рекомендацій Президії Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2010 р. «Про застосування законодавства при вирішенні земельних спорів (питання щодо підвідомчості)» та приймав до уваги Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 23.06.2010 р. за № 05-05/357, а тому розглядав справу за правилами Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним рішення 17 сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради № 519 від 11 червня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Дубрава» загальною площею 1,5462 га для будівництва та обслуговування індивідуальних жилих будинків, які розташовані за адресою: м. Ялта, між вул. ПБШ та хлібокомбінатом».

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.