Ухвала суду № 11353732, 26.05.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 р.Справа № 2-а-44048/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Карнаух А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, Прокурора Фрунзенського району м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2010р. по справі№2-а-44048/09/2070

за позовом Підприємства " Бенефіт " Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів " Союз організації інвалідів України " <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, Управління державного казначейства у Фрунзенському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю Прокурора Фрунзенського району м. Харкова

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, підприємство «Бенефіт» Харківської обласної ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, Управління Державного казначейства України у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2008 року у сумі 2 369556,00 грн. та за грудень 2008 року в сумі 584157,00 грн., разом 2953713, 00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що актом перевірки, проведеної працівниками Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, підтверджена заявлена позивачем сума податку на додану вартість до відшкодування по податковій декларації, однак всупереч вимогам чинного законодавства вказана сума заборгованості не була перерахована позивачеві.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова, проти позову заперечував та посилався на необхідність проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача для підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.

Представник відповідачів Головного управління Державного казначейства України у Харківській області та Управління Державного казначейства України у Фрунзенському районі м. Харкова свого ставлення до позову не виказав та надав до суду банківські реквізити для зарахування податку на додану вартість.

Прокурор Фрунзенського району м. Харкова проти позову заперечував та вказував на необхідність проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2010р. задоволено у повному обсязі адміністративний позов підприємства «Бенефіт» Харківської обласної ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, Управління Державного казначейства України у Фрунзенському районі м. Харкова за участю Прокурора Фрунзенського району м. Харкова про стягнення заборгованості.

Даним судовим рішенням постановлено стягнути на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2008 року у сумі 2 369556,00 грн. та за грудень 2009 року в сумі 584157,00 грн., разом 2953713, 00 грн.

Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі та Прокурор Фрунзенського району м.Харкова, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідач та прокурор посилаються на порушення судом норм матеріального права при ухваленні даного рішення. Апелянти вказують на необхідність проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, проте дані перевірки на час подання апеляційних скарг не були проведені, а сума податкового кредиту в загальному розмірі 3542800,00 грн. не підтверджена. Як зазначають апелянти, остання сума є значно вищою від тієї суми, яку позивач вимагає стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги в її межах, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були подані до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова декларації з ПДВ за листопад 2008р. та за грудень 2008р., а також заяви про бюджетне відшкодування та розрахунки сум бюджетного відшкодування (а.с 6-22, т. 1).

Другому відповідачу, управлінню державного казначейства у Фрунзенському районі м. Харкова, позивач подав копії декларацій за листопад та грудень 2008 р. для ведення реєстру податкових декларацій по платникам, відповідно до підпункту 7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції були досліджені вказані декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року і грудень 2008 року та встановлено, що позивач зазначив суми, які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2526560,00 грн. та 2583692,00 грн. відповідно.

Працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад та грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період вересень-листопад 2008 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 488/16-024/32949551 від 17.02.09 (а.с. 23-31, т. 1). Актом перевірки підтверджено визначене позивачем у деклараціях бюджетне відшкодування за листопад 2008 року в розмірі - 2369556,0 грн., та за грудень 2008 року в розмірі - 584157,0 грн. (а.с. 31, т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суми, підтверджені ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова як бюджетне відшкодування за листопад-грудень 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у вересні-листопаді 2008 року, були фактично сплачені позивачем у попередніх звітних періодах (жовтень-листопад 2008 року) постачальникам товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв"язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платниковм податку товарів (робіт, послуг)

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено вичерпний перелік обов"язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана продавцем покупцю.

Відповідно до податкових накладних, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в Акті перевірки, вони оформленні відповідно до вимог, зазначених в п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, відповідачем не заперечується факт сплати позивачем контрагентам податку на додану вартість в ціні отриманого товару та реальності укладених угод.

Таким чином, позивач правомірно включив зазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього обов"язку щодо сплати податків, зборів (обов"язкових платежів) вступає у зв"язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов"язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Відповідачем не доведено факту несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість контрагентами позивача.

Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов"язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в порушення зазначених норм підтверджена актом перевірки сума бюджетного відшкодування позивачу на даний час не перерахована.

Колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні представник ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова підтвердив, що єдиною підставою для зменшення бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість було непроведення перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання до виробника.

Між тим, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право суб"єкта господарської діяльності на отримання бюджетного відшкодування в залежність від наявності перевірок його контрагентів по ланцюгу постачання до виробника.

Статтями 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» передбачено, що до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів, стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача не є підставою для зменшення бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість. Відшкодування податку на додану вартість не залежить від проведення податковими органами перевірок контрагентів платника податку, а призначення таких перевірок не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України.

Дотримання позивачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту та товарних операцій між позивачем та його контрагентами відповідачами та Прокурором Фрунзенського району м. Харкова не заперечувалось.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, Прокурора Фрунзенського району м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2010р. по справі№2-а-44048/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.05.2010 р.