Рішення № 11352111, 14.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 29/157-10

вх. № 5773/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Козуб В.А.;

1-го відповідача - не з"явився;

2-го відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Енергосервіс", м. Харків;

до Приватного підприємства "СБ СКО", м. Харків;

та до Підприємства обласної професійної спілки працівників охоронних та правових структур Дніпропетровської області "Кодекс", м. Дніпропетровськ;

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві просить суд визнати недійсним договір уступки права вимоги б/н від 27.05.09, укладений між ПП "СБ СКО" та Харківською філією ПОПСПОПС Дніпропетровської області "Кодекс".

Ухвалою суду від 24.06.10 було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 13.07.10.

Представники відповідачів в судове засідання не з"явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі не надали.

07.07.10 ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова були надані суду документи, витребувані ухвалою від 24.06.10.

Позивач 13.07.10 надав заяву (вх. №13585) в якій просить суд витребувати від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова додаткові докази по справі.

Розглянувши заяву позивача (вх. №13585) суд, враховуючи, що господарський суд при вирішенні кожної справи повинен повно та всебічно з’ясувати обставини справи, дослідити усі докази, що стосуються предмету доказування у справі, визнав її обгрунтованою та задовільнив вказану заяву.

13.07.10 від позивача надійшла заява (вх. №13586), в якій він просить суд призначити по справі судову експертизу.

Вказана заява судом була прийнята до розгляду.

Відповідач-1 27.07.2010р. подав через канцелярію суду відзив, в якому заперечує проти прийняття судом позовної заяви до провадження, оскільки вважає, що в дійсному провадженні фактично переглядається Рішення Господарського суду Харківської області по справі № 40/317-09 від 24.02.2010р., ухвалене між тими ж сторонами про той же предмет позову і з тих же підстав, яке набрало законної чинності після перегляду його в Вищому Господарському Суді України; просить суд відмовити в прийнятті позовної заяви позивача в порядку п.2 ч.1 ст.62 ГПК, або припинити провадження по дійсній справі в порядку на п.2 ч.1 ст.80 ГПК України. Також відповідач 1 вказує на відсутність у позивача права звертатись до суду з даним позовом, оскільки вважає, що господарський договір може бути оспорений виключно сторонами, які його уклали, а позивач не є стороною спірного договору відступлення права вимоги.

Ухвалою суду від 27.07.2010р. розгляд справи був відкладний на 14.09.2010р.

Відповідач-2 12.08.2010р. подав через канцелярію суду відзив, в якому просить суд визнати його неналежним відповідачем та відмовити позивачу у прийнятті позовної заяви. Обґрунтовує тим, що ніколи не мав із позивачем правових відносин, не враховував його боргу та не укладав із ним жодного договору. Зазначив, що Харківська філія відповідача-2 була уповноважена самостійно укладати договори та самостійно несе відповідальність за укладені нею договори та договірні відносини. Також послався, що спірний договір відступлення права вимоги був укладений його Харківською філією самостійно на власний ризик, а тому відповідач-2 вважає себе неналежною стороною дійсного спору.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з”явились, про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивачем в судовому засіданні було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи Акту прийому-передачі наданих послуг від 18.10.2008р. до договору охорони від 05.08.2008р., яким засвідчувалось нарахування боргу позивача перед Харківською філією відповідача-2, і просив витребувати оригінал акту у відповідачів, які, на думку позивача, його сфальсифікували за допомогою технічних засобів, а тому дійсного оригінала акту не існує. Походження копії акту, який позивачем був долучений до даної справи, позивач пояснив суду отриманням цієї копії з матеріалів господарської справи № 40/317-09, яка розглянута Господарським судом Харківської області за його відсутністю 24.02.2010р.

Відповідачі не виконали вимоги ухвали від 13.07.2010р. і не надали суду оригінал Акту прийому-передачі наданих послуг від 18.10.2008р., в зв”язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові відзиви, які надійшли від відповідачів, а також дослідивши докази, які надійшли від ДПІ Червонозаводського району м. Харкова та Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, судом встановлено наступне.

27.05.2009р. між відповідачем-1 та Харківською філією відповідача-2 був укладений договір відступлення права вимоги б/н, відповідно до умов якого Харківська філія відповідача-2 зобов”язалась за плату відступити право вимоги дебіторської заборгованості відповідачу-1. Додатковою угодою № 1 від 27.05.2009р. до договору відповідачі зазначили предмет відступлення права вимоги, а саме Харківська філія відповідача-2 відступила, а відповідач-1 набув за договором право вимоги дебіторської заборгованості позивача в розмірі 276480,00 грн., яка виникла на підставі Акту прийому-передачі наданих послуг від 18.10.2008р. до договору охорони від 05.08.2008р.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області по справі № 40/317-09 від 24.02.2010р. ПП „СБ СКО” стягнув з ТОВ „Енергосервіс” заборгованість, визначену договором відступлення права вимоги, яка з урахуванням неустойки склала 377143,72грн. Рішення господарського суду було змінено Постановою Вищого Господарського Суду України в частині стягнення пені і остаточно стягнуто з позивача на користь відповідача-1 на підставі договору відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р. суму 343836,98 грн. Сторонами у господарській справі № 40/317-09 були ТОВ „Енергосервіс” та ПП „СБ СКО”, які входять до складу сторін дійсного позову в якості позивача та відповідача-1. Предметом спору по справі № 40/317-09 було стягнення зобов”язання за договором.

Вирішуючи питання, викладене в запереченнях відповідачів, щодо незаконності прийняття судом дійсної позовної заяви до провадження, оскільки існує таке, що набрало законної чинності Рішення Господарського суду Харківської області по справі № 40/317-09 від 24.02.2010р., ухвалене між тими ж сторонами про той же предмет позову і з тих же підстав, суд зазначає, що нормами п.2 ч.1 ст.62 ГПК України передбачений обов”язок господарського суду відмовити в прийнятті позовної заяви, а нормами та п.2 ч.1 ст.80 ГПК України припинити провадження по справі в разі, якщо існує рішення господарського суду, який вирішив спір між тими ж сторонами про той же предмет позову і з тих же підстав. В той же час суд зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області по справі № 40/317-09 від 24.02.2010р., на яке послались відповідачі, не може бути прийняте судом в якості підстави для застосування п.2 ч.1 ст.62 та п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки, як вбачається, в справі 40/317-09 предметом спору було стягнення зобов”язання, підставою – договір відступлення права вимоги б/н від 27.05.2008р., сторонами - ПП „СБ „СКО” та ТОВ „Енергосервіс”. В дійсному позові сторонами спору виступають ПП „СБ „СКО”, ТОВ „Енергосервіс” та інша особа, яка не брала участі у справі № 40/317-09 – ПОПСПОПС Дніпропетровської області „Кодекс”, предметом спору є визнання недійсним договору, а підставою позову – заперечення позивача щодо відсутності предмету договору та фальсифікація документів, засвідчуючих наявність його боргу перед відповідачем-2 та його Харківською філією. Таким чином спір по господарській справі № 40/317-09 відрізняється від дійсного спору як сторонами, так і предметом, і підставами позову.

Суд вважає за необхідне додатково зазначити, що ч.2 ст.35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони. Як зазначив ВГСУ в Ухвалі від 31.08.2010р. по справі № 40/317-09, на яку посилаються відповідачі в своїх запереченнях, за цією справою господарський суд визначився виключно про набуття права ПП „СБ СКО” в силу юридичного факту – укладення договору відступлення вимагати від ТОВ „Енергосервіс” зобов”язання, яке не виконано у встановлений строк. При цьому ВГСУ зазначив, що в разі виникнення спору між будь-якою стороною справи № 40-317-09 та іншою особою, яка не брала участь в цій справі, факти, встановлені рішенням у даній справі не будуть мати преюдиційне значення, а мають доводитись в загальному порядку. Тому судом не приймаються заперечення відповідачів щодо обов”язку суду припинити провадження по дійсній справі, а також зазначається про відсутність для дійсного спору приюдиційності фактів, встановлених господарським судом при розгляді справи № 40/317-09, оскільки дійсна справа та справа № 40/317-09 відрізняються як за складом сторін так і за предметом і за підставами позову.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність права у позивача звернутись до господарського суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р., стороною якого він не являється, суд зазначає, що нормами п.п.2 п.1 ст.16 ЦК України передбачено право будь-якої особи звернутись до суду за захистом порушеного права шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до п.3 ст.203 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Суд враховує, що позивач є заінтересованою особою по оспорюваному ним в дійсному позові договору відступлення права вимоги, оскільки цим договором для позивача був визначений новий кредитор в зобов”язанні і у позивача є цивільно-правовий інтерес у встановленні належності цього кредитора.

Нормами п.п1 п.1 ст.512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Пункт 2 ст.527 ЦК України встановлює, що кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 518 ЦК України передбачає право боржника висувати вимоги проти нового кредитора у зобов”язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Суд зазначає, що заперечення позивача, як боржника в зобов”язанні перед новим кредитором - відповідачем-1, можуть ґрунтуватись як на самому цьому зобов”язанні, що виникло внаслідок договору, який став підставою зобов”язання і права в якому перейшли до нового кредитора, так і на іншому зобов”язанні. Таким чином суд не приймає заперечення відповідача-1 щодо відсутності права позивача на звернення до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р., оскільки цей договір, як юридичний факт, встановлює набуття відповідачем-1 права вимагати у позивача виконання зобов”язання, а позивач, як боржник, є особою, яка зацікавлена у встановленні належного кредитора в зобов”язанні, стороною якого він визначений.

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як зазначив Вищий Господарський Суд України в Постанові від 02.04.2007р. № 3/256-13/194 кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

В дійсному позові позивач заперечує наявність у нього заборгованості перед відповідачем-2, або перед його Харківською філією, та, відповідно заперечує належність кредитора – відповідача-1, визначеного йому укладеним між відповідачами договором відступлення права вимоги, оскільки самостійно несе ризик виконання зобов”язання належному кредитору. Тому судом заперечення відповідачів про відсутність права позивача оскаржити укладений ними договір відступлення права вимоги, не приймаються.

Стосовно заперечень відповідача-2 щодо відсутності підстав для залучення його в якості сторони дійсного спору, оскільки спірний договір був укладений його Харківською філією від свого імені та на власний ризик, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 1, 3 ст.95 Цивільного кодексу України Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Пунктом 1.4 Положення про Харківську філію відповідача-2 визначено, що філія є складовою частиною Підприємства Обласної професійної спілки працівників охоронних та правових структур Дніпропетровської області „Кодекс”. За даними витягу з ЄДРПОУ від 04.06.2010р. № 46/2-3913 Харківська філія відповідача-2 діє без права юридичної особи. Частиною 4 п.4.9 Положення передбачено право філії укладати договори та угоди із юридичними та фізичними особами виключно за дорученням „Підприємства”, від його імені, за погодженням з директором „Підприємства” в порядку, передбаченому цим Положенням та генеральним дорученням.

Зважаючи на наведене, суд зазначає, що ані законодавство України, ані установчі документи Харківської філії відповідача-2 не встановлюють за філією цивільної дієздатності, оскільки в цивільно-правовому розумінні діє не філія, а сама юридична особа. Харківська філіє не є суб”єктом цивільного права. Судом встановлено, що Харківська філія відповідача-2 в якості самостійної юридичної особи в держреєстрі не була зареєстрована, а відомості про неї входять до змісту записів в ЄДРПОУ про юридичну особу – відповідача-2. Також судом встановлено, що Харківська філія відповідача-2 була ліквідована та виключена з держреєстру 25.09.2009р., про що свідчить Витяг з ЄДРПОУ від 04.06.2010р. № 46/2-3913, а тому не може бути залученою до дійсної справи в якості будь-якого учасника процесу. Зважаючи на наведене, судом правомірно був залучений до справи відповідач-2, який за законом та за нормами Положення про Харківську Філію, виступає належною стороною укладених останньою договорів і зобов”язань та несе відповідальність за укладеними нею договорами і зобов”язаннями в порядку, визначеному п.1 ст.96 ЦК України.

Судом досліджений спірний договір відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р. та додаткова угода № 1 до нього. Як свідчать преамбули вказаних угод, вони були складені від імені Харківської філії відповідача-2 та засвідчені її печаткою і підписом керівника філії Гаджиєва Г.І. В преамбулі обох угод зазначено, що підписуючи угоди, Гаджиєв Г.І. діє на підставі Положення. Жодних посилань на юридичну особу відповідача-2 та на видане нею генеральне доручення керівнику філії Гаджиєву, або на доручення відповідача-2 щодо укладення цих угод, спірні угоди не містять. Вищевказані угоди не погоджені із відповідачем-2, про що свідчить відсутність на них підпису директора відповідача-2 та печатки відповідача-2. Враховуючи заперечення відповідача-2, викладені ним в його відзиві, про те, що він не повідомлявся своєю Харківською філією про укладені нею вищевказаних угод, які стосуються боргу ТОВ „Енергосервіс”, не погоджував їх і не мав із останнім жодних відносин, суд доходить висновку про те, що договір відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р. та додаткова угода № 1 до нього складені із порушенням ч.4 п.4.9 Положення про філію - не від імені відповідача-2 та за відсутністю його доручення, а також із порушенням п.2 ст.203 ЦК України, оскільки складені самостійно Харківською філією відповідача-2, яка не наділена цивільною дієздатністю.

Згідно Довідки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 06.07.2010р. № 11344/10/10-023 керівником відповідача-1 з 2007 року по 22.02.2010р. був зареєстрований Пашута Олександр Олександрович. Також в довідці ДПІ повідомила, що відповідачем-1 Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку з доходів фізичних осіб, за формою № 1-ДФ, до ДПІ за весь час з 2007р. по 2010 рік не подавалась.

Згідно п.2.2. п.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 № 451 У разі коли податковий агент протягом звітного кварталу не виплачує доходи ...податковий розрахунок не подається.

Аналізуючи норми податкового законодавства та повідомлення органу ДПІ про ненадання йому відповідачем-1 до ДПІ звітності за формою № 1-ДФ, суд доходить висновку, що в період з 2007р. по 2010 рік у відповідача-1 були відсутніми будь-які працівники. Факт відсутності у відповідача-1 працівників на дату підписання спірного договору відступлення права вимоги підтверджується і Декларацією по податку на прибуток ПП „СБ СКО” за 1 півріччя 2009 року, в якій за зазначений період, сума нарахованих витрат на оплату праці (рядок 04.3 декларації) складає 0,00 грн. Однак, як встановлено судом, договір відступлення права вимоги та додаткову угоду № 1 до нього, від імені відповідача-1 підписав Котівець М.О., який, як зазначено в преамбулі договору, діяв на підставі Статуту в якості директора відповідача-1. Враховуючи, що матеріали справи свідчать про відсутність в ПП „СБ СКО” директора Котівця М.О. станом на дату укладення спірного договору – 27.05.2008р., оскільки за довідкою ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова Котівець М.О. був призначений на посаду директора ПП „СБ СКО” лише 22.02.2010р., суд доходить висновку, що договір відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р. та додаткову угоду № 1 до нього з боку відповідача-1 підписала особа, щодо якої не підтверджена її цивільна дієздатність діяти від імені відповідача-2 на підставі статуту та при відсутності відповідного доручення.

Згідно п.2 ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідачі не надали до суду жодних доказів наявності у них необхідного обсягу цивільної дієздатності стосовно осіб, які склали та підписали від свого імені спірний договір відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р. та додаткову угоду № 1. Тому суд доходить висновку, що вказані угоди складені із порушенням п.2 ст.203 ЦК України, допущеним як з боку відповідача-1, так і з боку відповідача-2.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно п.п.2, 3 ст.238 Цивільного кодексу України Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах.

Згідно п.1 ст.241 Цивільного кодексу України Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено судом, укладаючи спірний договір відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р. та додаткову угоду № 1 до нього, Харківська філія відповідача-2 вчиняла правочин в своїх інтересах, не повідомила відповідача-2 про їх складення і не погодила із ним ці правочини. Що підтвердив відповідач-2 в наданому до суду відзиві. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач-2 в подальшому схвалив укладені його Харківською філією угоди та вчинив дії щодо їх виконання. Оскільки, як свідчив в своїх запереченнях, не відображав в балансі дебіторської заборгованості позивача в розмірі 276480,00 грн. та не відображав її реалізацію відповідачу-1 у встановлений законом та договором відступлення права вимоги спосіб. Що підтверджується довідкою Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 15.07.2010р. № 23297/10/10-1, де зазначено, що в системі автоматизованого співставлення податкових зобов”язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, наявності правовідносин у відповідача-2 із ТОВ „Енергосервіс” в 2008 році не було. Тому суд доходить висновку, що при укладенні спірного договору відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього, Харківська філія відповідача-2 діяла з порушенням п.п.2, 3 ст.238 ЦК України, із перевищенням повноважень, наданих їй Положенням та законом, та в своїх інтересах. Тому, зважаючи на норми п.1 ст.241 ЦК України вказані угоди не створюють прав і обов”язків для осіб, які їх уклали. Частиною 5 ст.203 передбачено, що правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Встановлена судом відсутність настання правових наслідків, передбачених спірним договором відступлення права вимоги, для суб”єктів цивільного права, якими є відповідач-2, та відповідач-1, має наслідком визнання цього правочину недійсним в порядку п.1 ст.215 ЦК України.

          Судом досліджено, що спірний договір відступлення права вимоги б/н та додаткова угода № 1 датовані 27.05.2009р. Судом були досліджені Декларації з прибутку підприємств Харківської філії відповідача-2 та відповідача-1, що були ними подані до органу ДПІ за 1 півріччя 2009 року і які свідчать, що на протязі 1 півріччя 2009 року ані відповідач-1, ані Харківська філія відповідача-2 не декларували ніякої фінансово-господарської діяльності. Таким чином суд доходить висновку, що ані Харківська філія відповідача-2, ані відповідач-1 не відображали в своїх податкових звітах, наданих до ДПІ за 1 півріччя 2009 року тих результатів фінансової операції по відступленню/набуттю права вимоги, які стосуються переданню дебіторської заборгованості позивача в розмірі 276480,00 грн. Яка за нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відноситься до операцій купівлі-продажу, фінансовий результат від якої зобов”язаний відображатись в Декларації по прибутку підприємства на дату першої події. Про що є відповідні роз”яснення в Листі ДПА України від 05.12.2008р. № 12060/6/15-0516.

Судом також досліджено, що у відповідності до п.п. 5.3.2, 5.3.3. договору відступлення права вимоги, всі розрахунки з відповідачем-2 за передання відповідачу-1 права вимоги, повинні бути проведені ним протягом 2-х банківських днів після направлення до відповідача-2 Заявки на продаж права вимоги. В п.3.4 договору передбачено, що відповідач-2, на підтвердження фактичного передання відповідачу-1 права вимоги своєї дебіторської заборгованості, передає йому по Акту приймання-передачі всі документи, які доказують її розмір і підстави виникнення. Моментом відступлення права вимоги сторони визначили в договорі Акт відступлення, який за п.5.2.3. договору зобов”язаний бути складеним як додаток до додаткової угоди.

Відповідачами не надано до суду жодних доказів на підтвердження реальності наслідків, передбачених договором відступлення права вимоги, а саме : заявки відповідача-1 про продаж йому права вимоги, поданої відповідачу-2, сплати відповідачем-1 на поточний рахунок відповідача-2 суми 20000,00 грн. та доказів проведених відповідачем-1 розрахунків по зарплаті з охоронцями відповідача-2. Зважаючи на дані податкової звітності Харківської філії відповідача-2 про відсутність нарахування нею будь-якої зарплати працівникам протягом 2008р., які були відображені в рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток за 2008 рік, суд зазначає, що умови договору, що були викладені в п.3 додаткової угоди № 3, про проведення відповідачем-1 розрахунків по зарплаті з працівниками Харківської філії відповідача-2, які надавали позивачу послуги охорони в 2008 році, є нікчемними, оскільки згідно наданої до ДПІ податкової звітності вбачається відсутність трудових ресурсів у Харківської філії відповідача-2 в 2008 році та відсутність нарахування нею фонду оплати праці. Також на вимогу суду відповідачами не надано жодних доказів фактичного передання відповідачем-2 відповідачу-1 підтверджуючої документації, складення якої було передбачено договором охорони б/н від 05.08.2008р., а також складеного ними Акту переданих документів по договору охорони, як додатку до додаткової угоди № 1.

Вимогами ст.517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Судом встановлено, що борг позивача перед ними, відповідачі обґрунтовують виконанням Харківською філією відповідача-2 умов договору охорони б/н від 05.08.2008р., укладеному із позивачем. Умовами п.2.2. договору охорони передбачено щомісячне складення актів прийому-передачі наданих послуг, а п.3.1.3 договору охорони передбачено обов”язок виконавця забезпечити складення та збереження внутрішньої документації „Охоронного агентства” : журналів приймання-сдачі дежурств, журналу в”їзду-виїзду автотранспорту, журналу ввозу-вивозу матеріальних цінностей, що підтверджує належне виконання умов договору. Суд зазначає, що сторони не надали до суду ані доказів складення Харківською філією відповідача-2 будь-яких внутрішніх документів на виконання договору охорони, ані доказів підписання нею із позивачем щомісячних актів прийому-передачі наданих послуг, а також не надали доказів передання цих документів новому кредитору, визначеному договором відступлення права вимоги, що є порушенням ст.517 ЦК України і свідчить про відсутність у відповідачів такої документації.

Судом встановлено, що 10.09.2008р. позивач продав об”єкт охорони Приватному Підприємству „МІКМІКС” за договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Мангушевою О.С. Також 10.09.2008р. позивач передав передав об”єкт охорони покупцю за Актом прийому-передачі від 10.09.2008р., що підтверджується записом про перехід права власності в Державному реєстрі правочинів. При передачі об”єкта охорони у власність сторони домовились, що з дати підписання акту прийму-передачі, ПП „МІКМІКС”, як новий власник, прийняв на себе всі зобов”язання, які нерозривно пов”язані із користуванням, експлуатацією та збереженням нерухомого майна молокозаводу (п.3 акту); ПП „МІКМІКС” протягом 3-х днів ініціює переукладення на себе всіх господарських договорів, які пов”язані із користуванням, експлуатацією та збереженням нерухомого майна (п.4 акту). В п.5 акту сторони домовились, що з дати підписання цього акту продавець, ТОВ „Енергосервіс” не відповідає по будь-яким зобов”язанням, пов”язаним із оплатою всіх платежів, пов”язаних із користуванням, експлуатацією та охороною і збереженням переданого за цим актом нерухомого майна, а покупець не відповідає по зобов”язанням продавця, які мали місце станом на дату підписання цього акту.

У відповідності із нормами п.п. 1.3."; та 2.2.1 „Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян", затверджених Наказом Держкомітету з питань регулятивної політики та підприємства МВС від 14.12.2004р. № 145/501, за володільцем майна встановлюється право здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення охорони належних йому будівель, на підставі письмово укладених з охоронним агентством цивільно-правових договорів

Судом досліджено, що в п.5.8 договору охорони передбачено припинення його дії при переході права власності на об”єкт охорони. Враховуючи, встановлений судом факт що з 10.09.2008р. право власності на об”єкт охорони перейшло від позивача до ПП „МІКМІКС”, а тому саме він, а не позивач мав право приймати рішення щодо подальшої необхідності охорони молокозаводу, визначення її умов, вибору охоронного агентства, укладення відповідного договору охорони, оскільки єдиний мав на це цивільну право- та дієздатність, суд приймає заперечення позивача щодо припинення договору охорони, укладеному ним із Харківською філією відповідача-2, з 10.09.2008р. на підставі п.5.8 договору та на підставі закону.

Щодо акту наданих послуг від 18.10.2008р., суд зазначає, що вказані в ньому відомості про те, що Харківська філія відповідача-2 надала позивачу послуги охорони протягом періоду з 07.08.2008р. по 17.10.2008р. цілодобово та з дислокацією постів в складі 4 (чотирьох) охоронців на загальну суму 276480,00 грн. спростовуються наявними в справі доказами про відсутність будь-якої фінансово-господарської діяльності Харківської філії відповідача-2 протягом 2008 року та відсутність у неї будь-яких працівників, в тому числі штатних охоронців, відсутність ліцензії на надання охоронних послуг. Зазначений в акті період надання позивачу послуг охорони з 07.08.2008р. по 17.10.2008р. суперечить умовам п.п.5.1, 5.8 договору охорони, оскільки договір укладався позивачем на строк до 05.09.2008р. та припинив свою дію на дату продажу ним об”єкта охорони. Матеріали справи не підтверджують наявність у позивача цивільної дієздатності, або іншого будь-якого матеріально-економічного інтересу щодо замовлення та оплати подальшої охорони проданого ним 10.09.2008р. об”єкта охорони. Суд зазначає, що викладені в акті наданих послуг від 18.10.2008р. умови пролонгації договору на послідуючий період після 18.10.2008р., суперечать встановленому п.п. 1.3."; та 2.2.1 „Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян" суб”єктному складу договору охорони, встановленим ст.188 ГК України правилам пролонгації договору та встановленій ст.654 ЦК України формі зміни договору, а тому є нікчемними. Враховуючи заперечення позивача в тому, що він не підписував із Харківською філією відповідача-2 акту наданих послуг від 18.10.2008р. і не засвідчував його своєю печаткою; враховуючи встановлений судом факт, що Харківська філія відповідача-2 не мала цивільної дієздатності на самостійне та від свого імені підписання акту виконаних робіт, який спричиняє цивільно-правові наслідки для юридичної особи, частиною якої філія є; враховуючи, що відповідач-2 не підтвердив наявності у нього будь-яких правовідносин із позивачем в 2008 році; враховуючи встановлений судом факт відсутності у Харківської філії відповідача-2 трудових ресурсів та дозволу на виконання укладеного із позивачем договору охорони; враховуючи, що викладені в акті дані про надання послуг позивачу в розмірі 276480,00 грн. та в період з 07.08.2008р. по 17.10.2008р. не підтверджуються жодним доказом по справі та суперечать зібраним судом доказам; а також враховуючи, що до суду оригінал акту сторонами наданий не був, суд не приймає акт наданих послуг від 18.10.2008р. в якості належного доказу дійсності обставин ним передбачених.

Суд зазначає, що нормами ч.6 п.5 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” встановлено право Підприємства, як юридичної особи виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. Всі активи і зобов”язання, які враховуються на балансі філії, обов”язково відображаються в балансі юридичної особи в порядку, встановленому бухгалтерським законодавством.

Судом досліджена дебіторська заборгованість позивача в розмірі 276480,00 грн., яка була предметом договору відступлення права вимоги. Ця заборгованість за законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” повинна була враховуватись на балансі відповідача-2. Фінансово-господарська операція продажу дебіторської заборгованості позивача в розмірі 276480,00 грн. за договором відступлення права вимоги, зобов”язана була відображатись в фінансовій звітності відповідача-2 за 1 півріччя 2009 року та в фінансовій звітності відповідача-1. Однак в декларації з податку на прибуток відповідача-1 за 1 півріччя 2009р., не відображено валового доходу від набутого ним права вимоги дебіторської заборгованості позивача. А відповідач-2, в наданому до суду відзиві, заперечує наявність у нього на балансі будь-якої дебіторської заборгованості позивача, що свідчить про неможливість подальшого її продажу відповідачу-1 за спірним договором відступлення права вимоги. Долучена до справи Довідка Лівобережної МАПІ м. Дніпропетровська від 15.07.10р. № 23297/10/10-1 підтверджує посилання відповідача-2 про відсутність правостосунків між ним та позивачем протягом 2008 року, оскільки зазначає, що згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов”язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, наявність правовідносин між відповідачем-2 та ТОВ „Енергосервіс” в 2008 році відсутня. Судом встановлено, що і Харківська філія відповідача-2 не відображала в своїй податковій звітності, наданої до ДПІ за 2008 рік результатів виконання нею для позивача охоронних послуг, передбачених актом прийому-сдачі наданих послуг від 18.10.2008р. Навпаки, Харківська філія відповідача-2 декларувала про відсутність здійснення нею будь-якої фінансово-господарської діяльності та про відсутність трудових ресурсів протягом 2008 року. Таким чином факт врахування Харківською філією відповідача-2 заборгованості позивача в розмірі 276480,00 грн. за актом прийому-сдачі наданих послуг від 18.10.2008р. не підтверджується матеріалами справи. Тому суд доходить висновку про відсутність предмету договору відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р., а саме відсутність врахування відповідачем-2 або його Харківською філією дебіторської заборгованості позивача в розмірі 276480,00 грн., з терміном виникнення 18.10.2008р. на підставі Акту прийому-передачі наданих послуг, складеному до договору охорони від 05.08.2008р. Також відсутні докази фактичного передання боргу відповідачу-1. Суд зазначає, що відсутність дебіторської заборгованості позивача перед відповідачем-2 робить недійсною відступлення права вимоги, яка є предметом договору відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р. з урахуванням додаткової угоди до нього № 1 та позбавляє права відповідача-1 вимагати від позивача сплати неіснуючого боргу.

          Як свідчать матеріали справи, борг позивача в розмірі 276480,00 грн. перед відповідачем-2, який був предметом спірного договору відступлення права вимоги, обґрунтовується наявністю договору охорони б/н від 05.08.2008р., укладеному між Харківською філією відповідача-2 та позивачем і на виконання якого складений Акту прийому-передачі наданих послуг від 18.10.2008р.

Як свідчать преамбула договору охорони б/н від 05.08.2008р., з боку виконавця, він був складений від імені Харківської філії відповідача-2 та засвідчені її печаткою і підписом керівника філії Гаджиєва Г.І. В преамбулі договору зазначено, що підписуючи його, Гаджиєв Г.І. діє на підставі Статуту та ліцензії МВС України сер. АБ № 221986 від 09.12.2005р. Суд зазначає, що жодних посилань на юридичну особу відповідача-2 та на видане нею генеральне доручення керівнику філії Гаджиєву Г.І., або на доручення відповідача-2 щодо укладення цього договору, договір не містить. Вищевказаний договір охорони не погоджений із відповідачем-2, про що свідчить відсутність на ньому підпису директора відповідача-2 та печатки відповідача-2. Враховуючи заперечення відповідача-2, викладені ним в його відзиві про те, що він ніколи не укладав із ТОВ „Енергосервіс” ніяких договорів і не мав жодних стосунків, суд доходить висновку про те, що договір охорони б/н від 05.08.2008р. був складений Харківською філією відповідача-2 із порушенням ч.4 п.4.9 Положення про філію - не від імені відповідача-2 та за відсутністю його доручення, а також із порушенням п.2 ст.203 ЦК України, оскільки Харківська філія відповідача-2 не наділена цивільною дієздатністю і не має права самостійного укладення договорів. Також суд зазначає, що посилання в преамбулі договору охорони на повноваження керівника Гаджиєва Г.І., надані йому статутом та ліцензією МВС є нікчемними, оскільки пунктом 3.2. Положення про Харківську філію відповідача-2, встановлено, що філія має право на укладення господарських договорів у рамках даного Положення, а не Статуту, як зазначено в договорі охорони і укладаючи договори має діяти на підставі відповідного доручення (ч.4 п.4.9 Положення про філію).

Щодо посилань в преамбулі договору охорони на ліцензію МВС, суд зазначає наступне.

Згідно п.43 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” відповідно до цього закону підлягає ліцензуванню надання послуг, пов”язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Згідно ч.7 ст.14 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії.

Судом встановлено, що в порушення вимог Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” Харківська філія відповідача-2 уклала договір охорони б/н від 05.08.2008р. з позивачем при відсутністю отриманої у встановлений законом спосіб копії ліцензії на надання послуг охорони. Що підтверджується Довідкою МВС України від 28.07.2010р. № 11/10-4217/Дт.

Згідно п.1.3.6. Наказу МВС від 14.12.2004р. № 145/1501 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян" (в редакції, що діяла на 2008 рік). Персонал охорони - це працівники суб'єктів охоронної діяльності, які досягли 18-річного віку, перебувають у штаті суб'єкта господарювання на посадах, безпосередньо пов'язаних з організацією та здійсненням охорони.

Згідно ч.2 ст.2 КЗпП Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві.

Договором охорони б/н від 05.08.2008р. передбачено надання послуг охорони позивачу в обсязі 4 охоронців, які працюють цілодобово. Виконання ними договору відображено в Акті виконаних послуг від 18.10.2008р. При цьому, як встановлено судом на підставі даних Довідки ДПІ Червонозаводського району м. Харків від 06.07.2010р. № 11344/10/10-023, Харківська філія відповідача-2 не подавала в 2008 році до органу ДПІ розрахунків за формою 1-ДФ та не декларувала про наявність у неї найманих працівників і нарахування їм зарплати. Що підтверджується також записами рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток Харківської філії відповідача-2 за 2008 рік. Тому суд доходить висновку, що Харківська філія відповідача-2 згідно поданих до органу ДПІ податкових звітів за 2008 рік не вела жодної господарсько-фінансової діяльності, не надавала нікому охоронних послуг, не мала трудових ресурсів для їх надання, а також, як встановлено судом, не отримувала ліцензію на право здійснення охоронних послуг. Зважаючи на наведене, враховуючи встановлений судом факт переходу права власності на об”єкт охорони від позивача до ПП „МІКМІКС” з 10.09.2008р., та враховуючи заперечення позивача щодо фальсифікації відповідачами Акту прийому-передачі наданих послуг від 18.10.2008р. до договору охорони б/н від 05.08.2008р., а також враховуючи відмову відповідачів надати вказаний акт на судову почеркознавчу та технічну експертизу документу, суд доходить висновку про недостовірність відображених в акті даних про надання охоронних послуг позивачу Харківською філією відповідача-2 на загальну суму 276480,00 грн. Що є підставою для винесення судом висновку про відсутність сформованої у встановлений законом спосіб дебіторської заборгованості позивача в розмірі 276480,00 грн. перед відповідачем-2 і, відповідно, перед його Харківською філією, яка була предметом договору відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р.

Як зазначено в Постанові ВГСУ від 30.11.2005р. № 35/201 Уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує.

Судом було встановлено відсутність врахування у встановленому законодавством порядку відповідачем-2 або його Харківською філією боргу позивача в розмірі 276480,00 грн., сформованого на виконання договору охорони б/н від 05.08.2008р.; відсутність у відповідачів будь-яких документальних підтверджень виконання договору охорони б/н від 05.08.2008р.; відсутність у відповідачів будь-яких документальних підтверджень виконання договору відступлення права вимоги від 27.05.2009р. сторонами, які їх уклали. Судом було встановлено, що і договір охорони б/н від 05.08.2008р. і договір відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р. складені з порушенням п.2 та п.5 ст.203 ЦК України за відсутністю належного обсягу цивільної дієздатності обох відповідачів, які їх підписували, та не мають документального підтвердження реальності настання правових наслідків, що обумовлені ними. Тому суд доходить висновку про правомірність вимог позивача щодо визнання договору відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р. недійсним.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати у справі суд покладає на відповідачів.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.п. 2, 5 ст.203; п.п. 1, 3 ст.215, п.1 ст.234 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги б/н від 27.05.2009р., укладений між Приватним підприємством „СБ СКО” (код ЄДРПОУ 34861280) та Харківською філією Підприємства Обласної професійної спілки охоронних та правових структур Дніпропетровської фірми „Кодекс” (код ЄДРПОУ 35738470).

Стягнути з Приватного підприємства "СБ СКО" (61001, м. Харків, вул. Ганни, 21, код ЄДРПОУ 34861280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (63100, Харківська область, смт. Коломак, вул. Кірова, 2, код ЄДРПОУ 30160427) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Підприємства обласної професійної спілки працівників охоронних та правових структур Дніпропетровської області "Кодекс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, буд. 40, кв. 64, код ЄДРПОУ 33668852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (63100, Харківська область, смт. Коломак, вул. Кірова, 2, код ЄДРПОУ 30160427) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 20 вересня 2010 року.