Постанова № 11350166, 27.08.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2010 р. Справа № 2-а-11429/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кравченка К.В.,

при секретарі Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за адміністративним позовом

Каховського державного бюро технічної інвентаризації

до Каховської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Відповідно до позовних вимог Каховського державного бюро технічної інвентаризації (надалі-позивач), які були викладені у позовній заяві, поданої до Господарського суду Херсонської області 20.04.2005р., позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Новокаховської обєднаної державної податкової інспекції від 10.09.2004р. №0001602301/0 , №0001612301/0 та від 02.03.2005р. №0001612301/3.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.06.2009р. винесені по даній справі судами першої та апеляційної інстанції судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

До Херсонського окружного адміністративного суду дана адміністративна справа надійшла 06.07.2009р..

Ухвалою суду від 09.07.2010р. здійснена заміна первинного відповідача - Новокаховської обєднаної державної податкової інспекції на належного відповідача - Каховської обєднаної державної податкової інспекції. Підставою для заміни відповідача стала проведена реорганізація органів ДПС Херсонської області згідно наказу ДПА Херсонської області №3 від 13.01.2006р..

В ході розгляду справи в судовому засіданні 27.08.2010р. представник позивача Оніщенко В.І. подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Новокаховської ОДПІ від 02.03.2005р. №0001602301/3 та №0001612301/3.

Спірними рішеннями позивачу збільшені зобовязання з податку на додану вартість на суму 42379,0 грн. у вигляді штрафних санкцій та з комунального податку на суму 457,3 грн., у тому числі 117,30 грн. за основним платежем та 340 грн. за штрафними санкціями.

Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення посилаючись на те, цими рішеннями відповідачем нараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість та комунального податку за 1 квартал 2004 року, а в цей період позивач був платником єдиного податку та застосовував спрощену систему оподаткування та звітності, встановлену для субєктів малого підприємництва. Позивач звертає увагу суду, що він у 2003 році також був платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків до отриманої ним виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і до кінця року не міг визначити розмір очікуваної виручки від реалізації послуг, а тому у грудні 2003 року звернувся до відповідача з заявою про продовження реєстрації його як платника єдиного податку. На думку позивача законодавством України з оподаткування не передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перереєстрування його у якості платника податку на додану вартість. З цих підстав позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення незаконними.

Відповідач проти позову заперечує і, посилаючись на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 28.06.1999р. №746/99 (далі Указ №746/99), стверджує, що позивач за 2003 рік отримав виручку від реалізації послуг більш ніж 1000000 грн., а тому з 01.01.2004 року зобовязаний був перейти на загальну систему оподаткування та звітності. Відповідач стверджує, що оскільки за 2003 році обсяг оподатковуваних операцій у позивача був більший ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позивач у відповідності з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР з 01.01.2004 року зобовязаний був зареєструватись та сплачувати податок на додану вартість. Перехід на загальну систему оподаткування та звітності, на думку відповідача, зобовязував позивача нараховувати та сплачувати комунальний податок.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, суд прийшов до наступного.

Спірні податкові повідомлення рішення про нарахування позивачу зобовязань з податку на додану вартість та з комунального податку складені на підставі висновків акту комплексної, документальної перевірки від 08.09.2004р. №89/23-1/03355399 та апеляційного узгодження донарахованих позивачеві за наслідками перевірки податкових зобовязань.

Як видно із матеріалів справи, позивач провів повну процедуру адміністративного узгодження донарахованих відповідачем податкових зобовязань за наслідками перевірки від 08.09.2004р. та закінчив цю процедуру шляхом подання скарги до ДПА України. ДПА України, рішенням від 24.02.2005р. №1593/6/25/1115 частково скасувала раніше прийняті рішення нижчестоящих податкових органів в частині застосування штрафної санкції з ПДВ на суму 540 грн. та штрафної санкції з комунального податку на суму 170,0 грн., натомість застосувала штрафні санкції з комунального податку на суму 340,0 грн. та штрафні санкції з ПДВ на суму 42379,0 грн. у відповідності до ст..15 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998р. №857/98.

Під час проведення перевірки відповідач встановив, що позивач у 2003-2004 роках використовуючи спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, будучи платником єдиного податку, за період з 01.01.2003р. по 15.12.2003р. отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 1031656,0 грн..

Відповідно до статті1 Указу Президента України №746/99 позивач, як юридична особа, мав право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у разі якщо у нього у розрахунку за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

За статтею 5 Указу №746/99 у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У відповідності з Указом №746/99 позивач, як платник єдиного податку за ставкою 10 відсотків від отриманої виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), звільнявся від сплати наступних податків і зборів: податку на додану вартість; податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Отже, позивач у разі перевищення граничних обсягів виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) зобовязаний був починаючи з наступного податкового періоду, тобто з 01.01.2004р., перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати зазначені вище податки і збори.

З акту перевірки вбачається, що видами діяльності, від яких позивач у 2003 році отримав доходи були: посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості невиробничого призначення та посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання земельних ділянок.

Статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в редакції цього Закону станом на грудень 2003-січень 2004 року, платниками податку на додану вартість були: особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.2.1.); особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством (п.2.2); особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством (п.2.3); особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України (п.2.4); особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, що визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.2.5); особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи (п.2.6).

За п.9.3 та 9.4 ст. 9 Закону №168 особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової служби України. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного у пункті 2.1 Закону. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. №56-93 платник податків, які перебувають на загальній системі оподаткування зобовязані сплачувати комунальний податок виходячи з середньої облікової чисельності працюючих та фонду оплати праці, обчисленого виходячи з неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян у порядку та строки, встановленими Місцевими органами влади.

Виходячи з цих видів діяльності позивач при досягненні у грудні 2003 року обсягів реалізації послуг більш ніж 1000000 грн. з 01.01.2004р. додатково зобовязаний був зареєструватись та сплачувати податок на додану вартість та комунальний податок, сплата решти податків, від сплати яких він звільнявся будучи платником єдиного податку, для позивача не була обовязковою у звязку з відсутністю обєктів оподаткування, виходячи із специфіки видів діяльності позивача.

Таким чином, позивач зобовязаний був подати заявку на реєстрацію платником податку на додану вартість у строк до 20.01.2004 року, а податковий орган (відповідач) міг зареєструвати його платником та надати свідоцтво платника ПДВ у строк до 30.01.2004р..

Закон №168/97-ВР надає право нараховувати податок на додану вартість виключно особам, які були зареєстровані платником цього податку, тобто позивач, не будучі зареєстрованим платником ПДВ, не міг нараховувати та визначати зобовязання з цього податку у 1 кварталі 2004 року.

Разом з тим, ст.15 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998р. №857/98, в редакції, яка діяла у 2003-2004 роках, було встановлено, що в разі коли особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснює таку реєстрацію протягом строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби застосовує такі санкції - у разі здійснення такою особою після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації її як платника податку на додану вартість, оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) без нарахування податку на додану вартість - штраф у розмірі податку на додану вартість, нарахованого на загальну суму такого продажу, але не менш як 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податку або підлягає амортизації, а в разі здійснення продажу таких товарів (робіт, послуг) з оплатою готівкою або кредитними дебетовими картками - додатково фінансові санкції, передбачені законодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів такого готівкового продажу.

За матеріалами перевірки відповідачем було встановлено, що позивач у 1 кварталі 2004 року здійснив операції, які підлягали оподаткуванню ПДВ, на загальну суму 254268,0 грн., а сума ПДВ не включена до податкового зобовязання склала 42379,0 грн., у тому числі за січень 2004р. - 13935,0 грн., за лютий 2004р.-13305,0 грн., за березень 2004р.-15139,0 грн..

У звязку з тим, що процедура реєстрації позивача, при своєчасній подачі ним заяви про реєстрацію платником ПДВ, у відповідності із законодавством України могла бути завершена у строк до 30.01.2004 року, суд вважає, що штрафні санкції за продаж послуг позивачем без реєстрації платником ПДВ мали бути накладеними лише виходячи з суми реалізації послуг, починаючи з 30.01.2004р., а оскільки відповідач не визначив суму реалізації позивачем послуг за 30 та 31 січня 2004 року, то обґрунтованим є застосування до позивача штрафних санкцій лише за лютий та березень 2004 року в сумі 28444 грн. (13305 грн. +15139 грн. = 28444 грн.).

Таким чином, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 02.03.2005р. №0001602301/3 підлягає визнанню недійсним в частині штрафної санкції за січень 2004 р. на суму 13935 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2005р. №0001612301/3 позивачу збільшені зобовязання з комунального податку за основним платежем на 117,3 грн. та за штрафними санкціями на 340,0 грн.. Штрафні санкції до позивача застосовані у сумі 170,0 грн. у звязку з несплатою зобовязання з податку у сумі 117,3грн., а також за несвоєчасне подання розрахунку з комунального податку за 1 квартал 2004р. в сумі 170 грн..

Як зазначено вище, позивач у звязку з перевищенням граничного розміру виручки у 2003 році зобовязаний був перейти на загальну систему оподаткування та звітності. Перехід на загальну систему податкової звітності, виходячи з фактичних видів діяльності позивача, передбачав надання ним розрахунку (декларації) з комунального податку за 1 квартал 2004 року.

Як встановлено перевіркою та не заперечується сторонами, розрахунок з комунального податку за 1 квартал 2004 року позивач до податкового органу не надав, податок в бюджет не сплатив.

Відповідно до пп.17.1.1.п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, за нормами п.1.11ст.11 цього Закону податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, за спірним податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2005р. №0001612301/3 сума основного платежу та штрафної санкції обчислена відповідачем правильно, а тому позовні вимоги в частині визнання даного рішення недійсним задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Новокаховської обєднаної державної податкової інспекції від 02.03.2005р. №0001602301/3 в частині застосування штрафної санкції на суму 13935 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 вересня 2010 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 2.11.1