Постанова № 11349720, 17.09.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5646/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до дочірнього підприємства «Веста Сервіс»про зобовязання сплатити податкове зобовязання з податку на прибуток та податкове зобовязання з податку на додану вартість та стягнення , суд,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до дочірнього підприємства «Веста Сервіс», в якому позивач просить стягнути з дочірнього підприємства «Веста Сервіс»на користь бюджету податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000), визначене із застосуванням звичайних цін в сумі 97369,50 грн., на рахунок 31117009700057, одержувач УДК в Балтському районі, код 23214749, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011; стягнути з дочірнього підприємства «Веста Сервіс»(ід.код 34573238) на користь бюджету податкове зобовязання з податку на додану вартість (код платежу 14010100), визначене із застосуванням звичайних цін в сумі 181381, 50 грн. на рахунок 31117009700057, одержувач УДК в Балтському районі, код 23214749, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011.

В своєму позові позивач зазначив, що Балтською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ДП «Веста Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 20.04.2010 року № 12/2300/34573238/64. Перевіркою встановлено порушення ДП «Веста Сервіс»п.5.2. ст. 5, пп.7.4.2. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого із застосуванням «звичайних цін»зменшено відємне значення обєкта оподаткування на суму 367974,00 грн. та донараховано податок на прибуток у сумі 59165 грн. й застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 38204,50 грн.; пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 120921,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60460,50 грн. Перевіркою було встановлено, що ДП «Веста Сервіс»уклало договір суборенди від 01.11.2007 року № 1/11 з ТОВ «Веста»про оренду цілісного майнового комплексу автозаправної станції та договір оренди від 01.01.2009 № 01/01-09а з ТОВ «СК Петроліум»про оренду цілісного майнового комплексу автозаправної станції, вартість орендної плати згідно з якими складає 72000 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ 12000,00 грн., тоді як справедлива ціна в регіоні складає 6040,00 грн. В порушення п.1.26 ст.1, пп.7.4.2., 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємство включало до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми, сплачені за оренду автозаправної станції, за цінами вище ніж звичайні. Обґрунтування такої ціни вигідним розташуванням заправки не є достатнім, оскільки не може впливати на ціну у таких розмірах. Крім того, відповідно до договору оренди цієї ж автозаправної станції 2007 року, укладеного між СК «Петроліум»та ТОВ «Веста»сума орендної плати складає 20000 грн. Відповідно до пп.1.20.10. п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. Згідно з пп.4.3.5. п.4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.93-96), в яких зазначив, що вважає безпідставним донарахування йому податкових зобовязань. Якщо пунктом 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено інше, то звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Посилаючись на норми п. 1.20. вказаного Закону відповідач стверджує, що позивачем недостатньо обґрунтовано застосування звичайних цін, виходячи з того, що відсутні статистичні дані про однорідні ціни в Балті, а відомості про ціну оренди автозаправних станцій у м.Котовськ не можуть застосовуватися, оскільки ці обєкти знаходять у іншому ринку товарів (послуг).

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

Суд встановив, що з 25.03.2010 року по 15.04.2010 року Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області (далі Балтська МДПІ) проведено планову виїзну документальну перевірку дочірнього підприємства «Веста Сервіс»(далі ДП «Веста Сервіс») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.04.2010 року № 12/23-00/34573238/64 (а.с. 19 38).

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення пп. 1.20.1., 1.20.2. п. 1.20 ст. 1, пп.7.4.2. п.7.4. ст. 7, п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено відємне значення обєкта оподаткування на суму 367974 грн. та донараховано податок на прибуток на суму 59165 грн.; порушення пп.1.8. ст. 1, пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 120921,00 грн.

28.04.2010 року Балтською МДПІ прийнято рішення № 0000012300 про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, згідно з яким сума податкового зобовязання ДП «Веста Сервіс»за платежем податок на прибуток, визначена із застосуванням звичайних цін, складає 97369,50 грн., в тому числі за основним платежем 59165,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 38204,50 грн. (а.с. 63).

28.04.2010 року Балтською МДПІ також прийнято рішення № 0000022300 про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, згідно з яким сума податкового зобовязання ДП «Веста Сервіс»за платежем податок на додану вартість, визначена із застосуванням звичайних цін, складає 181381,50 грн., в тому числі за основним платежем 120921,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 60460,50 грн. (а.с. 65).

Судом встановлено, що 01.11.2007 року між ТОВ «Веста»(орендар) та ДП «Веста Сервіс»(суборендар) було укладено договір суборенди № 1/11, згідно з яким орендар зобовязується передати суборендарю у користування за плату на певний строк цілісний майновий комплекс автозаправну станцію, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Ткаченко, 2а. Відповідно до п.1.2. цього Договору зазначений комплекс знаходиться у володіння та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 01.11.2007 року № 1/11, укладеного між орендарем та ТОВ «СК Петроліум». Розмір орендної плати згідно з п. 4.2. договору складає 60000 грн. у місяць, в т.ч. ПДВ. (а.с. 42-43).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.07.2008 року до договору від 01.11.2007 року розмір орендної плати був збільшений до 72000 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 44).

01.01.2009 року ДП «Веста Сервіс»уклало договір оренди № 01/01-09а з ТОВ «СК Петроліум»про оренду цілісного майнового комплексу автозаправної станції, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Ткаченко, 2а, визначивши розмір орендної плати у сумі 72000 грн., в тому числі ПДВ. (а.с. 45-47).

Також судом встановлено, що 01.11.2007 року між ТОВ «Веста»та ТОВ «СК Петроліум»укладався договір оренди № 46, предметом якого виступав цей же цілісний майновий комплекс, та плата за користування відповідно до п. 7.2. цього договору складала 20000 грн. (а.с. 39-40).

На запит Балтської МДПІ Одеської області позивач надав інформацію, з якої вбачається, що проектна потужність вказаної автозаправної станції складає 80 заправок на добу (а.с. 52).

Відповідно до статуту ДП «Веста Сервіс»(а.с. 9-15) власником цієї юридичної особи є ТОВ «Веста»(частка у статутному фонді 100%). Перевіркою встановлено, а відповідачем не заперечувалось також те, що власником ТОВ «СК Петроліум» також є ТОВ «Веста Сервіс»(частка у статутному фонді 34 %).

Згідно з п.1.26. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Таким чином, ДП «Веста Сервіс», ТОВ «СК Петролеум»та ТОВ «Веста Сервіс»є повязаними особами.

Відповідно до пп..7.4.2. п.7.4. ст. 7 вказаного Закону витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

В свою чергу відповідно до положень п.1.20. ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим пунктом. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. п.1.20 ст. 1 Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Під терміном «ідентичні товари (роботи, послуги)»при цьому розуміються товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Вказаною нормою права також визначено поняття «ринок товарів (робіт, послуг)», який становить собою сферу обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Підпунктом 1.20.6. п.1.20 ст. 1 Закону передбачено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Так, судом досліджені:

-довідка, надана ВАТ «Пасавтотранссервіс»(м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня,192) в тому, що він надає в оренду автозаправну станцію та орендна плата відповідно до умов договору оренди складає 8424,75 грн. у 4-му кварталі 2008 року, 10935.95 грн. у 1-му кварталі 2009 року, 9686,52 грн. у 2-му кварталі 2009 року, 8124,69 грн. у 3-му кварталі, 8124,69 грн. у 4-му кварталі 2009 року (а.с. 48);

-довідка, надана ФОП ОСОБА_1 про надання в оренду автозаправної станції, розташованої у м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня,275 потужністю 750 заправок на добу, та орендна плата у 4-му кварталі 2008 року складала 3460,00 грн., у 2009 році 6040,00 грн. (а.с. 49);

-довідка, надана ФОП ОСОБА_1 про надання в оренду автозаправної станції, розташованої у смт Червоні окни, вул. Комарова потужністю 250 заправок на добу, та орендна плата у 4-му кварталі 2008 року складала 1025,00 грн., у 2009 році 3250,00 грн. (а.с. 49).

На запит позивача відділ статистики в Балтському районі Одеської області надав лист, в якому зазначено про відсутність середньої плати за оренду, суборенду автозаправних станцій в межах м. Балти та Балтського району у період 2008-2009 років (а.с. 51).

Виходячи з наведеної інформації, звичайна ціна на однорідні товари у регіоні є в рази меншою, ніж ціна, передбачена вищевказаними договорами оренди, які укладались відповідачем.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 Індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що інформація щодо цін на однорідні послуги, яка використовувалась податковим органом при визначенні звичайної ціни на оренду автозаправних станцій, стосується іншого ринку послуг, оскільки вказані ціни мали місце у тому ж регіоні та їх використання не суперечить вимогам п.1.20 ст. 1 Закону.

Стверджуючи про вигідне місцерозташування автозаправної станції, яка є предметом договорів оренди, відповідач не надає економічного обґрунтування значного збільшення вартості оренди автозаправної станції порівняно з однорідними обєктами у регіоні. При цьому, зазначаючи про такі фактори як конкурентне оточення, технічний стан АЗС, наявність додаткових послуг, логістичні витрати, відповідач не вказує, які саме фактори впливають на ціну оренди автозаправної станції, що є предметом угоди, та не надає доказів, які б свідчили про обґрунтованість такої ціни.

Більш того, як вбачається з наданих довідок про ціну оренди автозаправних станцій у регіоні, вказані у них автозаправні станції мають більшу потужність, ніж автозаправна станція, яка орендується ДП «Веста Сервіс».

Суд приймає також до уваги і той факт, що відповідно до договору оренди від 01.11.2007 року № 46, укладеного між ТОВ «Веста»та ТОВ «СК Петроліум», плата за користування цією ж самою автозаправною станцією складала 20000 грн., тоді як згідно з договором суборенди становила 60000 грн. (разом з ПДВ), а з 01.07.2008 року 72000 грн. (разом з ПДВ).

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним застосування податковим органом під час перевірки звичайних цін та обґрунтованим визначення податкового зобовязання ДП «Веста Сервіс»з податку на прибуток.

Відповідно до пп..7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки договірна ціна на оренду автозаправної станції відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни, суд вважає правомірним збільшення податкового зобовязання відповідача з податку на додану вартість у сумі 120921,00 грн.

Згідно з пп..4.3.1. п.4.3. ст. 4 4.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань латників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.4.3.5. п.4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань латників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до дочірнього підприємства «Веста Сервіс»про стягнення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, визначеного із застосуванням звичайних цін, в сумі 97369,50 гривень та податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначеного із застосуванням звичайних цін, в сумі 181381,50 гривень задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Веста Сервіс» ( 66100, Одеська область, м.Балта, вул.Ткаченко,2-а; ідентифікаційний код 34573238) на користь державного бюджету податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000), визначене із застосуванням звичайних цін в сумі 97369,50 грн. на рахунок 31117009700057, одержувач УДК в Балтському районі, код 23214749, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011.

Стягнути з дочірнього підприємства «Веста Сервіс» ( 66100, Одеська область, м.Балта, вул.Ткаченко,2-а; ідентифікаційний код 34573238) на користь державного бюджету податкове зобовязання з податку на додану вартість (код платежу 14010100), визначене із застосуванням звичайних цін в сумі181381,50 гривень на рахунок 3119029700057, одержувач УДК в Балтському районі, код 23214749, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженніпротягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17.09.2010 року.

СуддяС.М.Корой

17 вересня 2010 року