Постанова № 11349643, 13.09.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 р. № 2а-6756/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

при секретарі Новосад В.М.

з участю представників:

від позивача Ничка Ю.В., Кардаш М.Р.,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства (надалі ПАТ) «Телерадіокомпанія Люкс»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Телерадіокомпанія»звернулося в суд з позовною заявою до ДПІ у Галицькому районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.11.2009 року за №0002732321/0 та від 22.02.2010 року за №0002732321/1.

Позивач вважає, що орган державної податкової служби помилково прийшов до висновку про завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність зазначених в акті перевірки порушень податкового законодавства, продовжує позивач, підтверджується наданими товариством первинними бухгалтерськими документами, зокрема податковими накладними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового спору (розписка про отримання повістки).

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Телерадіокомпанія Люкс»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за липень, серпень 2009 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова складено акт від 19.11.2009 року за № 2985/23-209/20765851 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 року за №0002732321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 206594 грн. 37 коп., в тому числі за основним платежем 151006 грн. 43 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 55587 грн. 94 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження згаданого рішення було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 року за №0002732321/1.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем, в порушення підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 151006 грн. 43 коп. та відповідно занижено податкове зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 151006 грн. 43 коп. Зокрема, при проведенні перевірки встановлено включення до складу податкового кредиту податкової декларації за липень 2009 року податкових накладних минулих періодів (червень-грудень 2008 року та лютий-червень 2009 року) на загальну суму 102860 грн. 19 коп. та податкової декларації за серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів (березень-липень 2009 року) на загальну суму 48146 грн. 24 коп.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 згаданого, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, згідно з підп.7.5.1 п.7.5. ст.7 зазначеного Закону, дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 цього ж Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 вищезазначеної статті, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В матеріалах справи навні податкові накладні за періоди червень-грудень 2008 року та лютий-липень 2009 року, які були включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2009 року.

Ці податкові накладні відображені в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за липень та серпень 2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість за червень-грудень 2008 року та лютий-липень 2009 року, платник податків не включав дані податкові накладні до складу податкового кредиту цих періодів, а тому не скористався своїм правом на формування податкового кредиту.

В реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за вищенаведені періоди податкові накладні, включені до складу податкового кредиту у липні-серпні 2009 року, не відображені.

Отже, дані обставини спростовують висновки органу державної податкової служби про те, що позивач завищив суму податкового кредиту на загальну суму 151006 грн. 43 коп. чим порушив підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки дані норми не містять жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що позивачем, у відповідності до підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, не було додано до податкових декларацій заяв зі скаргами на постачальника, які є підставою для включення сум податку до податкового кредиту, не беруться судом до уваги з наступних підстав.

Даним підпунктом передбачено, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З огляду на викладене, подання зазначених заяв із скаргами на постачальника допускається лише у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.

Окрім того, подання таких заяв визначається законом як право платника.

А тому, з врахуванням того, що відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження обставин правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що позов є підставний та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Також, суд вважає за необхідне, з врахуванням положень ст.ст.105,162 КАС України, в резолютивній частині судового рішення зазначити про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та скасувати його, оскільки запропонований позивачем термін «визнання недійсним»не знаходить свого відображення в Кодексі адміністративного судочинства України.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 року за № 0002732321/0 та податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 року за №0002732321/1.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс», (код ЄДРПОУ 20765851), що знаходиться за адресою м.Львів, пл.Галицька,15, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 вересня 2010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк