Постанова № 11348772, 06.09.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 рокуСправа № 2а-2090/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Лащуку О.Ю.,

за участю представників позивача Чудовця В.В., Ульчака Б.І.,

представників відповідача Костюка А.Ю., Гедзуна П.В., Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП СВІТ НВ" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП СВІТ НВ" (ТзОВ "ТОП СВІТ НВ") звернулося з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції (Нововолинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції від 05 липня 2010 року № 0000682301/10/636 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП СВІТ НВ" податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 1 425 379 грн. 50 коп. і № 0000672301/10/637 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП СВІТ НВ" податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 292 254 грн. 80 коп., посилаючись на наступні обставини.

Нововолинською ОДПІ з 31 травня по 11 червня 2010 року проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "ТОП СВІТ НВ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 березня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 18 червня 2010 року № 746/49/2301/35671888.

05 липня 2010 року на підставі акту перевірки Нововолинською ОДПІ прийнято два податкових повідомлення-рішення: № 0000682301/10/636 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП СВІТ НВ" податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" (ПДВ) на суму 1 425 379 грн. 50 коп., з них 950 253 грн. - за основним платежем і 475 126 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"; № 0000672301/10/637 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП СВІТ НВ" податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 292 254 грн. 80 коп., з них 222 630 грн. - за основним платежем і 69 624 грн. 80 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення статтей 1, 4, 5, 7, 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними з таких підстав.

Податковим органом протиправно встановлено, що позивачем занижено скоригований валовий доход на суму 7 293 706 грн.

Так, позивачем відповідно до договору від 09 червня 2009 року було продано пов'язаній особі - товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ГРУП" (ТзОВ "ОПТІМА-ГРУП") будівлю їдальні як основний фонд першої групи за 1 449 175 грн. на підставі Звіту про оцінку будинку їдальні, складеного 05 березня 2009 року ТзОВ "Проектний інститут "Укрмашпроект".

Відповідач вважає, що в червні 2009 року позивач перевів будівлю їдальні з основних фондів першої групи в стан товару, оскільки будівля була придбана позивачем у ТзОВ "Волинська Інвестиційна Група" 20 березня 2008 року, введена в експлуатацію 25 червня 2009 року, тобто використовувалась в господарській діяльності менше 365 календарних днів. Тому позивачем допущене порушення підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як визначення звичайної ціни товарів між пов'язаними особами провадиться на підставі методу співставних цін. На час продажу будівлі їдальні її балансова вартість становила 6 200 439 грн., тому позивачем протиправно не було включено до валового доходу за другий квартал 2009 року доходи в сумі 6 200 439 грн.

Проте, такі висновки Нововолинської ОДПІ є необгрунтованими.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Тобто для визначення активу як об'єкта основних фондів має значення не фактичний строк його експлуатації, а передбачуваний. Згідно із статтею 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: зокрема, переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку. Тому позивачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні", підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" була проведена експертна оцінка будівлі їдальні для визначення її справедливої ринкової ціни. Крім того, згідно із підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Тому позивач вважає, що ціна реалізованої будівлі їдальні відповідає рівню справедливої ринкової ціни, а застосування податковим органом непрямих методів нарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Оскільки згідно із підпунктом 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта; сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку, то позивачем правильно віднесено до валових витрат суму перевищення балансової вартості будівлі їдальні над вартістю її продажу, а висновки податкового органу про неправомірність таких дій позивача необгрунтовані.

В порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем зроблений висновок про невключення позивачем до складу валових доходів 435 144 грн. 45 коп. суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду. Умовні відсотки позивачем були нараховані і відображені в деклараціях про прибуток правильно.

Також неправомірно податковою інспекцією встановлено порушення позивачем вимог підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення амортизаційних відрахувань на суму 192 625 грн. Оскільки реалізована позивачем будівля їдальні є основним засобом, а не товаром, продаж таких основних фондів відображається в обліку за правилами, встановленими зазначеним Законом для продажу основних фондів, а не товарів, і у зв'язку з цим не потребує коригувань амортизаційних відрахувань в податковому обліку.

Крім того, податковим органом неправомірно встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 950 253 грн. Так, відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Податковим органом на свій розсуд встановлено звичайну ціну на рівні балансової вартості об'єкта будівлі. Однак, оскільки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні", підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" була проведена експертна оцінка будівлі їдальні для визначення її справедливої ринкової ціни, вартість будівлі, що зазначена в договорі купівлі-продажу, відповідає рівню справедливої ціни.

Відповідач в письмових запереченнях проти адміністративного позову посилається на правомірність своїх дій і рішень і просить відмовити в позові повністю з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу від 20 березня 2008 року позивач придбав у ТзОВ "Волинська Інвестиційна Група" будинок їдальні за 2 912 166 грн. 67 коп. Згідно з актом вводу в експлуатацію (приймання-передачі, внутрішнього переміщення) від 25 червня 2008 року будівля їдальні набула статусу основного фонду. З урахуванням збільшення вартості даної будівлі на суму 3 288 272 грн. 82 коп. за рахунок її поліпшення балансова вартість станом на 01 червня 2009 року становила 6 200 439 грн. 49 коп. У червні 2009 року позивач самостійно перевів будівлю їдальні з основних фондів 1 групи в стан товару, що фактично відображено в бухгалтерському обліку. Згідно з договором від 09 червня 2009 року позивач продав будівлю їдальні ТзОВ "ОПТІМА- ГРУП" як основний фонд 1 групи.

Проте, відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Перевіркою встановлено і не заперечується позивачем, що продаж будівлі їдальні здійснено позивачем пов'язаній особі - ТзОВ "Оптима Груп".

Відповідно до підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обгрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Згідно із пунктом 1.26 статті 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язана особа - це фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини). А згідно із підпунктом 3.2 пункту 3, підпунктом 6.3 пункту 6, пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 року № 303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 539/5730, оцінка зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється, зокрема, методом "витрати плюс". За методом "витрати плюс" застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів ( робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Таким чином, позивачем до валового доходу за другий квартал 2009 року не включено доходи в сумі 6 200 439 грн. 49 коп.

Твердження позивача про те, що при продажу основних засобів слід керуватись нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність", необгрунтовані. Крім того, посилання платника податку на Звіт про оцінку будинку їдальні, проведений ТзОВ "Проектний інститут "Укрмашпроект" 05 березня 2009 року, в якому ціна реалізації даної будівлі становить 1 449 175 грн., як на доказ відповідності договірної ціни рівню співставних цін, безпідставні, оскільки відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" такий звіт може слугувати належним доказом визначення справедливої ринкової ціни між непов'язаними особами, а в даному випадку сторони за договором є пов'язаними особами і визначення звичайної ціни товарів між пов'язаними особами провадиться на підставі методу співставних цін.

Крім того, позивачем у жовтні 2009 року продано дизельний автонавантажувач САТ згідно з договором купівлі-продажу з ТзОВ "ІСКРА-ПРЕС" від 07 жовтня 2009 року за 150 000 грн., тобто вартість об'єкта реалізації становить 125 000 грн. За даними бухгалтерського обліку залишкова вартість навантажувача на момент реалізації становить 116 045 грн. 33 коп. Різниця між реалізаційною та залишковою вартістю становить 8 954 грн. 67 коп. Відповідно до підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду. В порушення цієї норми позивачем не включено 8 954 грн. 67 коп. до валового доходу за четвертий квартал 2009 року.

Позивачем укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги: 19 березня 2008 року з ТзОВ "ТОП СВІТ КОВЕЛЬ" на 2 500 000 грн., строк повернення 31 грудня 2015 року; 25 червня 2008 року з ТзОВ "ТОП СВІТ" на суму 3 000 000 грн., строк повернення 31 грудня 2010 року; 27 червня 2008 року з ТзОВ "Аміко Кераміка" на суму 500 000 грн., строк повернення 31 грудня 2010 року. Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України (НБУ), розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, відноситься до безповоротної фінансової допомоги та включається до складу валових доходів. Сума умовно нарахованих відсотків визначається як відношення (загальної суми неповерненої поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду помноженої на кількість днів користування, помноженої на облікову ставку НБУ) до (кількості днів в році помноженої на 100). В порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону позивачем в періоді, що перевірявся, не включено до складу валових доходів 435 144 грн. 45 коп. умовних відсотків.

В порушення підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 цього ж Закону, згідно з яким не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам, ТзОВ "ТОП СВІТ НВ" нараховувало амортизацію на будівлю їдальні. Однак, перевівши будівлю їдальні в стан товару, позивач повинен був скоригувати амортизаційні відрахування нараховані по 1 групі основних фондів (будівля їдальні) всьго у сумі 192 625 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Оскільки позивач перевів будівлю їдальні з основних фондів 1 групи в стан товару, балансова вартість якого станом на 01 червня 2009 року становила 6 200 439 грн. 49 коп., а продав будівлю ТзОВ "Оптима Груп" як основний фонд 1 групи за 1 449 175 грн. (ціна визначена в договорі купівлі-продажу 1 739 010 грн., в тому числі ПДВ - 289 835 грн.), то ним не включено до податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 950 253 грн. (6 200 439 грн. 49 коп. - 1 449 175 грн. = 4 751 264 грн. 49 коп.; ПДВ 20% від 4 751 264 грн. 49 коп. = 950 253 грн.). Навмисні дії платників податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

В судовому засіданні представники позивача Чудовець В.В. і Ульчак Б.І. надали суду письмові пояснення, позов підтримують з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача Костюк А.Ю., Гедзун П.В., Мельничук М.В. позов не визнають з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі і перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «ТОП СВІТ НВ» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Нововолинської міської ради 05 березня 2005 року, місцезнаходження товариства: м. Нововолинськ, вул. Луцька, будинок 27А, що підтверджується Довідкою АА № 033422/616 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданою Головним управлінням статистики у Волинській області 08 травня 2009 року (а.с.8); взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 06 березня 2008 року за № 57; є платником податку на прибуток приватних підприємств і податку на додану вартість (а.с.10).

Нововолинською ОДПІ з 31 травня по 11 червня 2010 року проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 березня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 746/49/2301/35671888 від 18 червня 2010 року (а.с.9-44).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом виявлено порушення позивачем підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20, підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.26 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 8.1.3 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

05 липня 2010 року Нововолинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000682301/10/636 про визначення позивачеві податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на суму 1425379 грн. 50 коп., з них 950253 грн. за основним платежем і 475126 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000672301/10/637 про визначення позивачеві податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 292254 грн. 80 коп., з них 222 630 грн. - за основним платежем і 69624 грн. 80 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.45, 46).

Суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про допущення позивачем порушень вимог підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20, пункту 1.26 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме : заниження позивачем валового доходу за другий квартал 2009 року невключення до складу валових доходів доходу в сумі 6200439 грн. 49 коп. від продажу будівлі їдальні.

Так, позивачем 20 березня 2008 року за договором купівлі-продажу було придбано у ТзОВ «Волинська Інвестиційна Група» будинок їдальні за адресою : м. Нововолинськ, вул. Луцька, 27А за 2912166 грн. 67 коп. Згідно із актом вводу в експлуатацію (приймання-передачі, внутрішнього переміщення) від 25 червня 2008 року будівля їдальні набула статусу основного фонду. Протягом часу з березня 2008 року по червень 2009 року вартість будівлі збільшено за рахунок здійснення поліпшення на 3288272 грн. 82 коп., що відображено в бухгалтерському обліку, і станом на 01 червня 2009 року вартість будівлі становила 6200439 грн. 49 коп.

За договором купівлі-продажу від 09 червня 2009 року ТзОВ «ТОП СВІТ НВ» продало будівлю їдальні ТзОВ «ОПТІМА-ГРУП» як основний фонд 1 групи за 1449175 грн. (ПДВ 289835 грн.) (а.с.52, 53). Дана ціна визначена ТзОВ «Проектний інститут «Укрмашпроект», Звіт про оцінку будинку їдальні від 05 березня 2009 року (а.с.54-84).

Сторони договору є повязаними особами, оскільки керівник ТзОВ «ТОП СВІТ НВ» Ковальчук Михайло Павлович і керівник ТзОВ «ОПТІМА-ГРУП» Юрченко Марія Володимирівна з 05 жовтня 2001 року перебувають у зареєстрованому шлюбі і проживають за однією адресою : АДРЕСА_1 (а.с.5, 8, 52). Згідно із пунктом 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повязана особа це фізична особа або члени сімї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сімї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини).

Дані обставини не заперечуються позивачем.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Отже, будівля їдальні використовувалася позивачем менше ніж 365 календарних днів і вартість її не зменшувалася, а, навпаки, збільшувалася.

Крім того, перед продажем будівлі їдальні в червні 2009 року позивач перевів її з основних фондів 1 групи у стан товару, що відображено в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків Дт.28 Кт.103. Операція з продажу в бухгалтерському обліку була відображена проводками Дт.94 Кт.28, тобто, фактично відбулася реалізація звичайного товару.

Посилання позивача на наказ ТзОВ «ТОП СВІТ НВ» від 25 червня 2008 року № 03-од про встановлення строку корисного використання (експлуатації) обєкта основних засобів будинку їдальні - 20 років (а.с.132) і на те, що згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення активу як обєкта основних фондів має значення не фактичний строк його експлуатації, а передбачуваний, і що позивач продав основний фонд, а не товар, перевівши будівлю їдальні відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» до складу необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу, не ґрунтуються на вимогах закону і спростовуються фактичними діями позивача, виявленими податковим органом під час перевірки.

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Пунктами 6-10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо повязаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 року № 303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23 червня 2001 року за № 539/5730, визначено, що оцінка активів або зобовязань в операціях повязаних сторін здійснюється, зокрема, такими методами : порівнюваної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; «витрати плюс»; балансової вартості. За методом порівнюваної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну готову продукцію (товари, роботи, послуги), що реалізується не повязаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності. За методом ціни перепродажу застосовується ціна готової продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням відповідної націнки. За методом «витрати плюс» застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки. За методом балансової вартості оцінка активів або зобовязань здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Отже, податковим органом зроблений обґрунтований висновок про невключення позивачем до валового доходу за другий квартал 2009 року доходів в сумі 6200439 грн. 49 коп. (відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Суд також погоджується з висновком податкового органу про те, що Звіт про оцінку будинку їдальні, виконаний ТзОВ «Проектний інститут «Укрмашпроект» 05 березня 2009 року (а.с.54-84), не є належним доказом відповідності договірної ціни рівню співставних цін, оскільки вказаний звіт відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може слугувати належним доказом визначення справедливої ринкової ціни між неповязаними особами, однак у даному випадку сторони за договором є повязаними особами, а визначення звичайної ціни товарів між повязаними особами провадиться на підставі методу співставних цін.

Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами. Податковий орган має право застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 зазначеного Закону передбачені випадки визначення суми податкового зобовязання за непрямими методами : якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у звязку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобовязань у звязку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Судом встановлено, що податковим органом самостійно визначена сума податкового зобовязання позивача на підставі підпункту «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», непрямі методи не застосовувалися.

Також суд вважає доведеним порушення позивачем вимог підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до якого у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у звязку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Так, ТзОВ «ТОП СВІТ НВ» у жовтні 2009 року був проданий дизельний автонавантажувач САТ на підставі договору купівлі-продажу з ТзОВ «ІСКРА-ПРЕС» від 07 жовтня 2009 року. У договорі купівлі-продажу та в податковій накладній № 0000010 від 08 жовтня 2009 року продажна вартість обєкта визначена 150000 грн. (в тому числі 25000 грн. ПДВ), тобто вартість обєкта реалізації становить 125000 грн. Згідно з даними бухгалтерського обліку залишкова вартість автонавантажувача на момент реалізації становить 116045 грн. 33 коп. Різниця між залишковою та реалізаційною вартістю складає 8954 грн. 67 коп. (125000 116045,33 = 8954,67). Однак, дана різниця не була включена позивачем до складу валового доходу за четвертий квартал 2009 року (а.с.14).

Позивач не надав пояснень з приводу зазначеного порушення.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, відноситься до безповоротної фінансової допомоги та включається до складу валового доходу. Сума умовно нарахованих відсотків визначається як (відношення загальної суми неповерненої поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду помноженої на кількість днів користування і помноженої на облікову ставку НБУ) до (кількості днів у році помноженої на 100).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, позивачем укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги : № 19-03/08 від 19 березня 2008 року з ТзОВ «ТОП СВІТ КОВЕЛЬ» на суму 2500000 грн., строк повернення 31 грудня 2015 року (а.с.25); № 25-06/08 від 25 червня 2008 року з ТзОВ «ТОП СВІТ» на суму 3000000 грн., строк повернення 31 грудня 2010 року (а.с.86, 87); № 72 від 27 червня 2008 року з ТзОВ «Торговий дім «Аміко-Кераміка» на суму 500000 грн., строк повернення 31 грудня 2010 року (а.с.155).

Із наданих сторонами і перевірених судом розрахунків умовних відсотків (а.с.139-140, 150-154) вбачається, що відповідачем правильно проведений розрахунок умовних відсотків, всього за другий квартал 2008 року перший квартал 2010 року включно за договорами про надання поворотної фінансової допомоги позивач повинен був нарахувати суму умовних відсотків 779407 грн. 67 коп.; із акту перевірки вбачається, що в рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» позивачем відображені показники за вказаний період у загальній сумі 397064 грн.; перевіркою встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» всього на суму 435144 грн. 45 коп. і завищення цих показників за четвертий квартал 2008 року в сумі 52691 грн. 77 коп. (а.с.7-9). Ні під час перевірки, ні після отримання одного примірника акту перевірки 18 червня 2010 року до прийняття 05 липня 2010 року податковим органом податкових повідомлень-рішень позивач письмових пояснень щодо встановлених фактів порушень не надавав.

Таким чином, позивачем в порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валових доходів суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, - 435144 грн. 45 коп.

Відповідно до підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Однак, в порушення зазначеної вимоги Закону позивач нараховував амортизаційні відрахування на будівлю їдальні, придбану за договором купівлі-продажу від 20 березня 2008 року. Перевівши будівлю їдальні з основних фондів 1 групи в стан товару і продавши її на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2009 року, позивач не скоригував амортизаційних відрахувань, нарахованих по 1 групі основних фондів (будівля їдальні), на суму 192625 грн.

Крім того, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Отже, з врахуванням вимог підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону, оскільки будівля їдальні була позивачем продана як товар, витрати в сумі 6200439 грн. 49 коп., які були повязані з її придбанням 2912166 грн. 67 коп. та поліпшенням 3288272 грн. 82 коп., повинні бути віднесені до складу валових витрат ТзОВ «ТОП СВІТ НВ». Тобто, висновки податкового органу про заниження позивачем у другому кварталі 2009 року валових витрат в сумі 6200439 грн. 49 коп. ґрунтуються на вимогах Закону.

Суд визнає доведеним, що внаслідок допущених позивачем порушень вимог підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20, підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.26 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 8.1.3 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено податок на прибуток на суму 222630 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Однак, ТзОВ «ТОП СВІТ НВ» будівля їдальні придбана 20 березня 2008 року у ТзОВ «Волинська Інвестиційна Група» за 2912166 грн. 67 коп. (ПДВ 582433 грн. 33 коп.). Балансова вартість на 01 червня 2009 року становила 6200439 грн. 49 коп. (внаслідок проведеного поліпшення на суму 3288272 грн. 82 коп.). У червні 2009 року будівля переведена з основних фондів 1 групи в стан товару і 09 червня 2009 року продана повязаній особі - ТзОВ «ОПТІМА-ГРУП» як основний фонд 1 групи за 1449175 грн. (ПДВ 289835 грн.).

Отже, база оподаткування операції повинна була визначатися з ціни 6200439 грн. 49 коп. Оскільки від ціни продажу, зазначеної в договорі купівлі-продажу 1739010 грн. податок на додану вартість сплачено в сумі 289835 грн., то оподаткуванню підлягає сума 4751264 грн. 49 коп. (1739010 грн. - 289835 грн. =1449175 грн.; 6200439 грн. 49 коп. -1449175 грн. = 4751264 грн. 49 коп.). Таким чином позивачем занижено податок на додану вартість на суму 950253 грн. (20 % від 4751264 грн. 49 коп. = 950253 грн.).

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд вважає, що Нововолинською ОДПІ доведено правомірність дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 05 липня 2010 року форми "Р" № 0000682301/10/636 про визначення позивачеві податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»на суму 1425379 грн. 50 коп., з них 950253 грн. за основним платежем і 475126 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000672301/10/637 про визначення позивачеві податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 292254 грн. 80 коп., з них 222 630 грн. - за основним платежем і 69624 грн. 80 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.45, 46), а тому в позові слід відмовити повністю.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП СВІТ НВ" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції від 05 липня 2010 року форми "Р" № 0000682301/10/636 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП СВІТ НВ" податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 1 425 379 грн. 50 коп. і № 0000672301/10/637 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП СВІТ НВ" податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 292 254 грн. 80 коп. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 вересня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова