Постанова № 11348712, 22.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.09.10Справа №2а-7502/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанській Т.С., при секретарі Барабановій А.П. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта"

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача Науменко Д.В., довіреність № 3/01-07 від 11.01.2010;

від відповідача Говоруха А.В., довіреність № 1437/9/10 від 14.08.2009;

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта"звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.05.2010 № 0000011502/2 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1431,12 грн. та № 0000021502/2 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 25426,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені необґрунтовано та з порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки висновки, які викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності.

14.09.2010 позивачем надано письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 15.01.2010 № 0000011502/0, від 26.03.2010 № 0000011502/1, від 20.05.2010 № 0000011502/2, від 07.06.2010 № 0000011502/3 про застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта" штрафних санкцій (10%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1431,12 грн. та від 15.01.2010 № 0000021502/0, від 26.03.2010 № 0000021502/1, від 20.05.2010 № 0000021502/2, від 07.06.2010 № 0000021502/3 про застосування штрафних санкцій (20%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 25426,28 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. У своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією в в м. Алушті АР Кримвинесені правомірно та згідно норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Алушта" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради АРК від 13.05.1994 №11371050001000958 як юридичну особу, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та взято на облік як платник податків у державній податковій інспекції м. Алушта АР Крим, що підтверджується довідкою.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, відповідач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі - Закон №2181) податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Судом зясовано, що позивач самостійно задекларував податкові зобовязання з ПДВ у податковій декларацій за серпень 2009 року в розмірі 461913,00 грн. за терміном сплати 30.09.2009. Судом встановлено, що позивачем було самостійно задекларовано у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року податкове зобовязання у сумі 365692,00 грн. Граничний термін сплати податкового зобовязання 30.10.2009

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що з 26.08.2009 по 28.09.2009 позивачем було сплачено 468000,00 грн. податкового зобовязання з ПДВ за серпень 2009 року, яки були спрямовані на погашення заборгованості липня 2009 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача.

В погашення податкового зобовязання за вересень позивачем були спрямовані кошти в сумі 180540,00 грн. платіжними дорученнями 21.10.2009, 29.10.2009, 30.10.2009, яки були спрямовані на погашення зобовязання позивача з ПДВ за серпень 2009 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача.

Ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст.8).

П.3 ст.47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав субєктів господарювання.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.

Ч.2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобовязані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватись Конституції України і Законів України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед повноважень органів податкової служби, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» такого права як самостійне, без згоди на те платника податків або без відповідного рішення суду, визначення призначення платежу і зарахування перерахованих платником власником коштів за певним цільовим призначенням на інші платежі, не існує. Отже орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Суд приходить до висновку, що зазначені положення діючого законодавства не надавали права податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, в даному випадку застосовувати п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість здійснених дій.

21.12.2009 Державною податковою інспекцією м. Алушта АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 25.11.2009, та за період з 31.10.2009 по 27.11.2009.

За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт №1772/15-2/03348028 (а.с .11-12).

У вказаному акті відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181, та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ за серпень та вересень 2009 року.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгодженна сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: 15.01.2010 №0000011502/0, 26.03.2010 №0000011502/1, 20.05.2010 №0000011502/2, 07.06.2010 №0000011502/3, якими до позивача, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, були застосовані штрафні санкції у розмірі 10% - 1431,12 грн. Також у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, були застосовані штрафні санкції у розмірі 20% - 25426,28 грн. Податковими повідомленнями-рішеннями від 15.01.2010 №0000021502/0, від 26.03.2010 №0000021502/1, від 20.05.2010 №0000021502/2, від 07.06.2010 №0000021502/3.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобовязання були здійснені таки платежі: платіжне доручення №940 від 26.08.2009 на суму 100000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009 року; платіжне доручення №952 від 28.08.2009 на суму 65000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009 року; платіжне доручення №965 від 31.08.2009 на суму 53000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009 року; платіжне доручення №1078 від 22.09.2009 на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за в серпень 2009 року; платіжне доручення №1079 від 22.09.2009 на суму 90000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009 року; платіжне доручення №1101 від 24.09.2009 на суму 100000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009 року; платіжне доручення №1105 від 28.09.2009 на суму 50000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009 року.

Відповідно до цих платіжних доручень, позивач перерахував до Держбюджету м. Алушта податок на додану вартість у сумі 468000,00грн. за серпень 2009 року по декларації за серпень 2009 року, якою визначено зобовязання 461913,00грн.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобовязання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу. У звязку з чим суд робить висновок, що податкове зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2009 року було сплачено позивачем без порушення його терміну та в сумі 468000,00 грн. На підставі встановлено, суд визнає протиправним та скасовує податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушта про застосування до позивача штрафу у розмірі 20% у сумі 25426,28 грн. від 15.01.2010 №0000021502/0, від 26.03.2010 №0000021502/1, від 20.05.2010 №0000021502/2, від 07.06.2010 №0000021502/3.

Судом встановлено, що позивачем було самостійно задекларовано у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року податкове зобовязання у сумі 365692,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем були перераховані у жовтні 2009 платежі на погашення податкового зобовязання вересня місяця 2009 року платіжними дорученнями від 21.10.2009 №1234 на суму 50000,00 грн., від 29.10.2009 №1253 на суму 70000,00 грн., від 30.10.2009 №1254 на суму 60540,00 грн. У звязку з чим суд робить висновок, що податкове зобовязання вересня 2009 року було частково сплачено позивачем добровільно у сумі 180540,00 грн. без порушення встановлених законом строків.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 10.1.1. статті 10 Закону №2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення готівкових коштів проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 №538 затверджений Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі. За пунктом 9 вказаного порядку - готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу. У цьому разі посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків за формою згідно з додатком 2. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі.

Листом Державної податкової адміністрації України від 26.03.2002 №5062/7\24-1117 «Методичні рекомендації щодо роботи податкових керуючих з платниками податків, які мають податковий борг» передбачено, що до функцій податкового керуючого належить вилучення готівки з каси та інших місць зберігання.

Відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 Закону №2181 джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які активи платника податків (з урахуванням обмежень, визначених законодавчими актами), тобто в тому числі і готівкові кошти. На підставі прийнятого рішення виписується посвідчення на право разового вилучення готівки. Факт вилучення готівки у боржника перед бюджетом оформлюється актом вилучення готівки у платника податків, який має податкову заборгованість.

Зважаючи на те, що відповідно до пп. 8.6.1 ст. 8 Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, та з метою усунення передумов для подальшого оскарження у судовому порядку дій податкових органів щодо вилучення готівкових коштів, вилучена готівка в той же день (у разі вилучення у вечірній час - не пізніше наступного робочого дня) вноситься органом ДПС за письмовою згодою платника (додаток N 1) до установи будь-якого банку для перерахування на відповідні бюджетні рахунки для погашення заборгованості перед бюджетами по конкретних податках і зборах.

Судом встановлено, що згідно актів про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків проводився опис та вилучення готівки у касі позивача на протязі листопада 2009 року. Вилучені кошті в день їх вилучення перераховувались місцевого бюджету, та спрямовувалися на погашення податкового боргу, а саме.

02.11.2009 п/д ПН 2747093 у сумі 7703,67 грн.

03.11.2009 п/д ПН 2748593 у сумі 9298,10 грн.

04.11.2009 п/д ПН 2749393 у сумі 4287,71 грн.

05.11.2009 п/д ПН 2750903 у сумі 8962,21 грн.

06.11.2009 п/д ПН 27531 у сумі 6863,32 грн.

09.11.2009 п/д ПН 2754423 у сумі 9600,84 грн.

10.11.2009 п/д ПН 2757163 у сумі 10007,60 грн.

11.11.2009 п/д ПН 2759003 у сумі 10768,93 грн.

12.11.2009 п/д ПН2760103 у сумі 7609,83 грн.

13.11.2009 п/д ПН 27606683 у сумі 4107,01 грн.

16.11.2009 п/д ПН 2763953 у сумі 8300,00 грн.

17.11.2009 п/д ПН 2766343 у сумі 7000,00 грн.

18.11.2009 п/д ПН 2768963 у сумі 6000,00 грн.

19.11.2009 п/д ПН2771213 у сумі 7900,00 грн.

20.11.2009 п/д ПН2772953 у сумі 3074,36 грн.

23.11.2009 п/д ПН2775503 у сумі 7600,00 грн.

24.11.2009 п/д ПН2776623 у сумі 7300,00 грн.

25.11.2009 п/д ПН 2778243 у сумі 5400,00 грн.

26.11.2009 п/д ПН2782123 у сумі 5500,00 грн.

27.11.2009 п/д ПН 2785053 у сумі 5000,00 грн.

Усього у касі підприємства на протязі листопада 2009 року було вилучено 142283,58 грн. готівкових коштів. Вказані кошті частково у сумі 126383,58 грн. були спрямовані на погашення податкового зобовязання за серпень 2009 року, а решта у сумі 15900,00 грн. на погашення податкового зобовязання за вересень 2009 року.

Суд не погоджується з визначеним відповідачем порядком зарахування вилученої готівки. Як вже було встановлено вище податкове зобовязання серпня 2009 року було сплачено платником податків добровільно, у повному обсязі та без порушення встановленого строку. Оскільки за особовим рахунком платника податків станом на 01.11.2009 окрім поточного податкового зобовязання визначеного у податковій декларації за вересень 2009 року у сумі 365692,00 грн. врахований залишок не сплаченого податкового боргу минулих періодів у сумі 520,43 грн. суд вважає не правомірним зарахування вилучених коштів на повторне погашення податкового зобовязання серпня 2009 року, а не на погашення податкового залишку боргу у сумі 520,43 грн. та поточного податкового зобовязання за вересень.

У звязку з чим, суд робить висновок про неправомірність дій відповідача з протиправного зарахування поточних платежів з податку на додану вартість в рахунок заборгованості за попередні податкові періоди та зарахування вилучених готівкових коштів на подвійну сплату податкового зобовязання вересня 2009 року, то податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафу у розмірі 10% у сумі 1431,12 грн. від 15.01.2010 №0000011502/0, від 26.03.2010 №0000011502/1, від 20.05.2010 №0000011502/2, від 07.06.2010 №0000011502/3, які винесені на підставі протиправно зроблених висновків, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 22.09.2010, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 27.09.2010.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим про нарахування штрафу у розмірі 10% у сумі 1431,12 грн. від 15.01.2010 №0000011502/0, від 26.03.2010 №0000011502/1, від 20.05.2010 №0000011502/2, від 07.06.2010 №0000011502/3, та про застосування до позивача штрафу у розмірі 20% у сумі 25426,28 грн. від 15.01.2010 №0000021502/0, від 26.03.2010 №0000021502/1, від 20.05.2010 №0000021502/2, від 07.06.2010 №0000021502/3.

Стягнути на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопроводно - каналізаційного господарства м. Алушта» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.