Ухвала суду № 11347990, 22.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

22.09.10 р.                               № 15/57-63                                                                                                                                                                 

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” м. Київ (код ЄДРПОУ 32962368)

до відповідача державного підприємства „Красноармійськвугілля” м. Димитров (код ЄДРПОУ 32087941)

про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу в загальній сумі 386195,26 грн.

Суддя Богатир К.В.

До господарського суду Донецької області звернувся позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” м. Київ із позовною заявою до державного підприємства „Красноармійськвугілля” м. Димитров про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу в загальній сумі 386195,26 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви № 14–09/10–01 від 14.09.2010 р. товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, які надійшли до суду 20.09.2010 р. за вх. № 02-38/10309 та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що вказана заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав:

До вказаної позовної заяви додано платіжне доручення № 499 від 14.09.2010 р. про оплату державного мита на суму 3761,95 грн.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви оплачуються державним митом.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Розмір державного мита регламентований Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 року із змінами та доповненнями (надалі – Декрет).

Згідно підпункту „а” пункту 2 статті 3 Декрету із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевказану вимогу законодавства України товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” повинно було перерахувати державне мито у розмірі 3861,95 грн. (386195,26 грн. х 1% = 3861,95 грн.) за подачу позову про стягнення заборгованості в сумі 386195,26 грн.

Таким чином, позивачем товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” порушені вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо встановленого розміру сплати державного мита в доход державного бюджету України, недоплачено державного мита у сумі 100,00 грн. (3861,95 грн. (треба сплатити) – 3761,95 грн. (фактично сплачено) = 100,00 грн. (недоплата).

Відповідно до пункту 4 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Оцінивши представлені в суд позивачем документи, керуючись статтями 46; 57; 63 п. 4 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” м. Київ до державного підприємства „Красноармійськвугілля” м. Димитров про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу в загальній сумі 386195,26 грн. повернути без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в установленому Законом порядку після усунення допущених порушень.

Додаток: позовна заява з доданими документами всього на 35 аркушах.

Суддя