Рішення № 11341391, 13.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2010 р.Справа № 8/55-1105 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Стар", вул. Греківська, 25, м. Харків, 61010 (поштова адреса: вул. Залютинська,4, м. Харків, 61177)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль           

про: стягнення заборгованості на загальну суму 3 858 грн. 07 коп.

За участю представників сторін від:

Позивача: Перуна В. І. - представника, довіреність № 4 від 11.06.10 р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім Стар", м. Харків, надалі позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Орвіс", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 5 511грн. 42 коп., в т.ч. 511,12грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на постачання товару від 30.01.2007 року, зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого, станом на день звернення до суду, його заборгованість перед позивачем становила 5000,30грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано пеню в розмірі 511,12грн., які останній і просив стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: договір постачання товару від 30.07.2007 року, видаткові накладні, як доказ поставки відповідачу товару на суму 5 022,77грн., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 11:30 год. 21.07.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 11:15 год. 13.09.2010 року у зв’язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами усіх витребовуваних ухвалою суду від 05.07.2010 року документів.

Строк вирішення спору продовжено, в порядку передбаченому ч.3 ст. 69 ГПК України (чинна редакція на момент винесення ухвали), про винесено відповідну ухвалу від 21.07.2010 року.

В судове засідання 13.09.2010 року представник позивача прибув, та в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із письмовим клопотанням про зменшення суми позовних вимог. Зокрема, просить суд, враховуючи здійснену відповідачем оплату вартості поставленого товару згідно видаткових накладних №LDМ000935 від 10.09.2009р. на суму 1330,10грн. та №LDМ000936 від 10.09.2009р. на суму 169,92грн., стягнути з останнього заборгованість в сумі 3 500грн. 28 коп. та 357,79грн. пені. В підтвердження надав платіжні доручення № 1048 від 14.06.2010 року на суму 500грн., №0400 від 31.05.2010 р. на суму 500грн., №9869 від 01.04.2010 р. на суму 200грн.. №0515 від 26.02.2010р. на суму 200грн., №0486 від 24.02.2010р. на суму 200грн. та №0269 від 11.02.2010р. на суму 200грн., призначення платежу у яких позивачем визначено: за супутні товари згідно накладних за 10.09.2009р., в т.ч. ПДВ.

Відтак, просить суд позовні вимоги (з врахуванням поданого в порядку ст. 22 ГПК України клопотання) задовольнити в повному обсязі та стягнути з ТзОВ "Орвіс" заборгованість на загальну суму 3 858,07грн.

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, як таке, що подано у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом позову є стягнення з відповідача 3 500грн. 28 коп основного боргу та 357грн.79 коп. пені.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення №2887844 від 05.07.10р. та №2911753 від 26.07.10р. про вручення відповідачу 08.07.10р., та, відповідно, 29.07.10р. поштових відправлень –ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Проте, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

30 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім Стар", надалі –Продавець, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орвіс", надалі –Покупець, з іншої сторони, був укладений договір постачання товару, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець –прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент і ціна якого зазначена в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1)

У розділі 2 договору, сторони погодили, що відбір товару здійснюється Постачальником на підставі заявки Покупця, яка подається у письмовій чи усній формі. Постачання товару здійснюється самостійно Покупцем або транспортом Постачальника за домовленістю у термін, узгоджений обома сторонами.

П.п.8.1-8.2 р.8 Договору сторони визначили, що договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії Договору необмежений. Договір може бути розірвано в однобічному порядку кожною із сторін за умови письмового попередження про розірвання не менш ніж за два місяці.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а сторонами не надані докази припинення (розірвання) договору, суд вважає договір чинним.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 30 січня 2007р. позивач згідно видаткових накладних: №LDМ000873 від 27.08.09р., №LDМ 000882 від 27.08.09р., №LDМ000876 від 27.08.09р., №LDМ000893 від 01.09.09р. та №LDМ000894 від 01.09.09р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 522 грн. 75 коп. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Факт отримання товару відповідачем не заперечено та підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до п.п.3.1 Договору Покупець сплачує вартість відвантаженого товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Проте, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару виконав лише частково, а саме, як стверджує позивач, на суму 22,47 грн. за отриманий товар по накладній №LDМ000873 від 27.08.09р. Відтак, станом на день розгляду спору в суді непогашеною залишається заборгованість в сумі 3 500грн. 28 коп., які позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи, відповідачем на подано, а судом не здобуто доказів сплати заборгованості в сумі 3 500 грн. 28 коп., чим порушено умови Договору та норми чинного законодавства.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ "Хім Стар" щодо стягнення з ТзОВ "Орвіс" 3 500 грн. 28 коп. заборгованості за отриманий товар підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені відповідачем.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 357 грн. 79 коп. пені за порушення строків оплати товару, за період з 28.09.09р. по 10.06.10р. по поставці товарів від 27.08.09р., та за період з 02.10.2009р. по 10.06.2010 р. по поставці товарів від 01.09.09р., нарахованої з врахуванням суми боргу, терміну настання платежу, а також вимог ч.6 ст. 232 ГК України.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 5.2 договору сторони встановили, що у випадку порушення строків сплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відвантаженого товару згідно накладних за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його таким, що відповідає положенням ст. 232 Господарського Кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 357 грн. 79 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

           В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", вул. С. Будного, 3а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 31490840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Стар", вул Греківська, буд 25, м. Харків (ідентифікаційний код 32134404):

-          3 500 грн. 28 коп. боргу;

-          357 грн. 79 коп. пені;

-          338 грн. в повернення сплачених позивачем судових витрат;

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення –20.09.2010р.).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття, через місцевий господарський суд.

Суддя