Рішення № 11341394, 15.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2010 р.Справа № 8/56-1132 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М. розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спритний Кухар", вул. М. Грушевського, 28/2, м. Київ           

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Світ", вул. Подільська, 38-А, м. Тернопіль          

про стягнення заборгованості в загальній сумі 12 203 грн. 19 коп., в т.ч. 1 093,08грн. пені

За участю представників сторін від:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спритний Кухар", м. Київ, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий світ", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 12 203 грн. 19 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на поставку товарів № 792 від 18.09.2009, зокрема, в частині здійснення розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого, станом на день розгляду спору в суді його заборгованість перед позивачем становить 10 381,84грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 1 093,08грн. пені, 569,98грн. інфляційних втрат та 158,29грн. –3% річних. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 12 203грн. 19 коп.

В підтвердження викладеного надано: договір на поставку товарів №792 від 18.09.2009 року, видаткові накладні: №СК-004860 від 01.10.2009 року на суму 1 645,92грн., №СК-005424 від 21.10.09р. на суму 586,66грн., №СК-005423 від 21.10.2009р. на суму 1 497,24грн., №СК-005422 від 21.10.2009 року на суму 899,42грн., №СК-005421 від 21.10.2009 року на суму 864,36грн., №СК-005420 від 21.10.2009 року на суму 1497,24грн., №СК-005419 від 21.10.2009 року на суму 807,36грн., №СК-005418 від 21.10.2009 року на суму 1447,13грн., №СК-005419 від 21.10.2009 року на суму 1 215,37грн., Акт звірки взаємних розрахунків, станом на 31.03.2010 року, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:15 год. 19.07.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 09:55 год. 29.07.2010 року та, відповідно, до 09:50 год. 15.09.2010 року у зв’язку із неявкою в судові засідання представників сторін, клопотанням відповідача, а також неподання сторонами витребовуваних судом документів.

Строк вирішення спору продовжено, в порядку передбаченому ч.3 ст. 69 ГПК України (чинна редакція на момент винесення ухвали), про винесено відповідну ухвалу від 29.07.2010 року.

14 вересня 2010 року від відповідача судом отримано відзив на позов №01-115 від 14.09.2010р., згідно якого ТзОВ "Торговий Світ" підтвердило факт існування кредиторської заборгованості перед ТзОВ "Торговий дім "Спритний Кухар" в сумі 10 381,84грн.

В судове засідання 15.09.2010 року сторони не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Разом з тим, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

18 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спритний кухар" (Постачальник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий світ" (Покупець), з другої сторони, укладено договір № 792 на поставку товарів, за умовами якого Постачальник зобов'язався постачати Покупцю товар, згідно заявки, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість (п.п. 1.1 Договору).

Умовами укладеного договору сторони узгодили ціну товару та порядок розрахунків. Так, зокрема, відповідно до п. 2.1 договору ціна товару встановлюється в українських гривнях та включає ПДВ, який сплачується додатково понад ціну товару. Якщо державними органами України вводяться інші податки аналогічного характеру, такі податки сплачуються покупцем понад ціну товару.

П. п. 4.2, 4.6 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару у кількості, асортименті та в термін вказані в заявці Покупця. Право власності на товар, що постачається, переходить до покупця з моменту його отримання.

П. 9.1. договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 р. Однак остаточне припинення Договору можливе тільки після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 792 від 18.09.2009 р. ТзОВ "Торговий дім "Спритний кухар" поставило, а ТзОВ "Торговий світ" у жовтні місяці 2009 року одержало товар на загальну суму 10 460,33грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).

Факт отримання товару відповідачем не заперечено.

Згідно до п.2.4 Договору, сторони передбачили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу строком на 45 (сорок п’ять) календарних днів з дня отримання товару.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, свої зобов’язання по оплаті вартості одержаного товару виконав лише частково на суму 78,49грн., і як стверджує позивач, заборгованість ТзОВ "Торговий світ", станом на день розгляду спору в суді, становить 10 381,84грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного повноважними представниками обох сторін, станом на 31.03.2010р., борг ТОВ "Торговий світ" перед ТзОВ "Торговий дім "Спритний Кухар" становить 10 381грн. 84 коп.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач згідно відзиву на позовну заяву № 01-115 від 14.09.2010 р. заборгованість перед позивачем в сумі 10 381 грн. 84 коп. визнає в повному обсязі.

Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на день розгляду спору в суді відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів погашення ТзОВ "Торговий світ" заборгованості перед ТзОВ "Торговий дім "Спритний Кухар" в сумі 10 381,84грн. в добровільному порядку, як і не надано належних та допустимих доказів спростування доводів позивача.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору на поставку товарів №792 від 18.09.2009р. на суму 10 381грн. 84 коп. правомірними, обґрунтованими, визнаними відповідачем та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 093 грн. 08 коп. пені за порушення строків оплати товару, нарахованої за період з 15.11.09р. по 15.05.10р. –поставка 01.10.09р., та за період з 06.12.09р. по 06.06.10р. –поставка 21.10.09р., окремо по кожній поставці, з врахуванням терміну настання платежу та вимог ч.6 ст. 232 ГК України.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 6.1. договору сторони встановили, що у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок суми пені та проведено перерахунок заявленої до стягнення штрафної санкції, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 067грн. 95 коп. пені.

Вимоги в частині стягнення 26,03грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем нараховано суму інфляції в розмірі 569,98грн. з них: 106,98 грн., за період з листопада 2009 року по травень 2010 року по накладній за 01.10.2009р. та 463грн. за період з грудня 2009 року по травень2010 року по накладних від 21.10.2009р., а також - 3% річних в сумі 158,29 грн., з них: за період з 15.11.2009 р. по 06.06.2010 р. в сумі 27,59грн. по накладній від 01.10.2009 року та за період з 06.12.2009 року по 06.06.2010 року в сумі 130,70грн. по накладних за 21.10.2010р.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, згідно якого сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача становить 506грн. 05 коп., сума 3 % річних - 158грн. 14 коп.

Вимоги в частині стягнення 63,93грн. інфляційних нарахувань та 0 грн. 15 коп. 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 121грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,26 грн., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77,78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий світ", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код № 30249693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спритний Кухар", вул. вул. М. Грушевського,28/2, м. Київ, (ідентифікаційний код № 32381641):

-          10 381 грн. 84 коп. боргу;

-          1 067грн. 05 коп. пені;

-          506грн. 05 коп. інфляційних нарахувань;

-          158грн. 14 коп. 3% річних;

-          355 грн. 39 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3.          Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 26грн. 03 коп. пені, 63грн. 93 коп. інфляційних нарахувань та 0грн. 15 коп. 3% річних.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання " 20 " вересня 2010р.) через місцевий господарський суд.

Суддя