Рішення № 11341263, 21.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 вересня 2010 року справа № 5020-4/128 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К”

(08130, Київська обл., Києво-святошинський район,

с. Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 4)

до                     Відкритого акціонерного товариства “Фармація”

(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52-а),

про стягнення 65611,46 грн., з яких 63936,96 грн. –сума основного боргу та 1674,50 грн. –сума пені,                                                                                                                                                                 Суддя Погребняк О.С.

Представники:

Позивач (Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К”)–Фадеєєва А.І., представник, довіреність №217 від10.03.2010;

Відповідач (Відкрите акціонерне товариство “Фармація”) –Афендульєва Т.М., представник, довіреність №477 від 07.072010.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Артур-К” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Фармація” про стягнення 69434,50 грн., з яких: сума основного боргу –67760,00 грн., пеня –1674,50 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору №9212/36п від 26.08.2008 купівлі-продажу в частині належної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою суду від 11.08.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-4/128, розгляд справи призначений на 26.08.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений на 09.09.2010, оголошено перерву 09.09.2010 до 21.09.2010.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем у розрахунку позовних вимог невірно розрахований розмір пені, враховуючі, що розмір облікової ставки НБУ, що діяв у періоді, вказаному позивачем становив –9,5%, замість вказаної позивачем –10,25%.

Також відповідач частково визнав позовні вимоги у розмірі 58975,42 грн., зазначивши, що ним, у виконання умов договору, було проведено оплату на суму 3823,04 грн. у ході розгляду справи, а товар за накладними №17008217 від 29.04.2010 на суму 2472,62 грн. та №17008903 від 13.05.2010 на суму 2488,92 грн. поставлений за іншим договором - від 01.04.2010 та оплачений відповідачем, в підтвердження чого відповідачем надані платіжні доручення №317 від 03.09.2010, №325 від 06.09.2010, №344 від 07.09.2010 на суму 2488,92 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2010 провадження у справі №5020-4/128 в частині стягнення 3823,04 грн. основного боргу припинено відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Фармація” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №9212/36п (далі –Договір), предметом якого є обов’язок продавця поставити та передати у власність Покупця лікарські засоби та товари медичного призначення (товар) протягом дії Договору та зобов’язання приймати товар та оплачувати його (арк.с. 8).

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Договору, асортимент, кількість товару, що постачається визначається за заявками покупця. На кожну партію товару виписується накладна, яка є невід’ємною частиною Договору. Покупець зобов’язаний прийняти товар у відповідності з асортиментом та кількістю в присутності представника продавця.

Згідно з пунктом 4.3 Договору, перехід права власності на партію товару відбувається після отримання Покупцем даного товару, що наступає після підписання відповідної накладної представниками сторін і надання представникові Продавця довіреності на отримання товару. У випадку, якщо документи були відправлені Покупцем поштою, то перехід права власності наступає тільки після отримання Продавцем вказаних документів. Покупець не може використовувати товар до передачі продавцю належним чином оформленої довіреності на отримання товару.

Відповідно до розділу 5 Договору, ціна на кожну поставку визначається відповідною накладною і є твердою, незмінною. З обставин, незалежних від продавця, ціни могуть коригуватися, що узгоджується сторонами.

Загальна сума Договору визначається сторонами, зазначеними у накладних на кожну партію відвантаженого товару за весь період дії Договору. Покупець зобов’язується перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця суму, визначену у відповідні накладній, в обумовлений нею строк.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3, за порушення умов Договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки, що не звільняє її від виконання своїх зобов’язань за Договором в цілому. Покупець за даним Договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату поставленого товару, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Сторонами передбачено, що позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється в 3 роки.

Згідно з пунктом 9.2, Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009, а в частині розрахунків –до повного виконання умов договору. У разі відсутності письмових заперечень сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору, він вважається автоматично пролонгованим надалі на кожен наступний рік.

Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, згідно з умовами Договору, покупцем був отриманий Товар за Договором на загальну суму 78588,86 грн. за товарно-транспортними накладними: №00015344 від 25.11.2009 на суму 6383,30 грн., №00015940 від 13.12.2009 на суму 3362,80 грн., №00015973 від 03.12.2009 на суму 2636,99 грн., №00016377 від 09.12.2009 на суму 26,46 грн., №00016189 від 08.12.200 на суму 2915,82 грн., №00016376 від 09.12.2009 на суму 3090,40 грн., №17001739 від 02.02.2010 на суму 2984,41 грн., №00015343 від 25.11.2009 на суму 72,00 грн., №17008903 від 13.05.2010 на суму 2488,92 грн., №17008217 від 29.04.2010 на суму 2472,62 грн., №00015025 від 23.11.2009 на суму 9956,66 грн., №00014993 від 19.11.2009 на суму 10015,81 грн., №00014906 від 18.11.2009 на суму 14151,90 грн., №00015342 від 25.11.2009 на суму 6022,63 грн., №00015178 від 23.11.2009 на суму 6907,74 грн.

Відповідно до накладних та на підставі пункту 5 Договору відповідач повинен був перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача в строк по першій накладній –до 22.12.2009 та по останній –до 14.06.2010, однак ним було перераховано лише 10828,86 грн.

Наявність несплаченої суми заборгованості за договором і стала підставою для звернення позивача до господарського суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 67760,00 грн., а також суми пені –1674,50 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за вказаним Договором товару, а також пені за несвоєчасну його оплату, тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення не надано.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, в якості підстави здійснення розрахунків у товарно-транспортних накладних №17008903 від 13.05.2010 на суму 2488,92 грн., та №170082117 від 29.04.2010 на суму 2472,62 грн.(арк.с. 17-20) зазначено Договір б/н від 01.04.2010, в той час, як у позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №9212/36п від 26.08.2008.

Враховуючі викладене, суд вбачає необґрунтованим стягнення з відповідача сум заборгованості у розмірі 2472,62 грн. та 2488,92 грн. –за платіжними дорученнями №№170082117, 17008903, тому відмовляє в задоволенні даних позовних вимог у розмірі 4961,54 грн.

Враховуючи викладене, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №9212/36п від 26.08.2008 складає 67760,00 грн. –2472,62 грн. –2488,92 грн. = 62798,48 грн.

У судовому засіданні 09.09.2010 представник відповідача визнав суму заборгованості перед позивачем у розмірі 62798,46 грн (арк.с. 55-56).

Однак, в ході розгляду справи ним було здійснено погашення основного боргу на суму 3823,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №414 від 13.09.2010 на суму 1323,04 грн., №438 від 14.09.2010 на суму 1000,00 грн., №457 від 15.09.2010 на суму 500,00 грн., №480 від 16.09.2010 на суму 500,00 грн., №508 від 17.09.2010 на суму 500,00 грн.

Ухвалою від 21.09.2010 суд, у порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині 3823,04 грн. суми основного боргу у зв’язку з відсутністю предмета спору в даній частині.

Враховуючи викладене, сума боргу відповідача перед позивачем на дату винесення рішення склала 58975,42 грн.

Означена сума заборгованості визнана відповідачем в повному обсязі (арк.с. 85).

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги в частині сплати суми основного боргу у розмірі 58975,42 грн - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1674,50 грн. за період з 15.06.2010 по 28.07.2010.

Суд вважає вимоги позивача у вказаній частині позову такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору передбачена відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату поставленого товару в вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд вважав його невірним, виходячи з того, що сума основної заборгованості на яку нараховується пеня складає –62798,48 грн., замість 67760,00 грн, а також при здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що розмір облікової ставки НБУ з 08.06.2010 Постановою Правління Національного банку України від 07.06.2010 №259 був встановлений у розмірі 9,5% річних (арк.с. 34).

Враховуючи викладене, судом зроблений власний розрахунок суми пені, відповідно до якого сума пені складає 1438,34грн.

ВідсотокСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ15.06.2010-28.07.20104462798,481438,34 Таким чином, стягненню з відповідача підлягає лише сума основної заборгованості за Договором у розмірі 58975,42 грн, та сума пені у розмірі 1438,34 грн., а всього 60413,76 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючі те, що сума основної заборгованості у розмірі 3828,04 грн. була сплачена відповідачем лише у ході розгляду справи, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума державного мита у розмірі 642,36 грн.(1% від суми основного боргу на дату подачі позову (62798,48 грн.)), а також 1% від суми задоволених вимог стосовно суми пені (1366,08 грн.))., а також 219,13 грн. –витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Фармація” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52-а, ідентифікаційний код 16515077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” (08130, Київська обл., Києво-святошинський район, с. Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 4, ідентифікаційний код 21643699) суму основної заборгованості у розмірі 58975,42 грн. та суму пені у розмірі 1438,34 грн., а всього 60413,76 грн. (шістдесят тисяч чотириста тринадцять грн., 76 коп.)

.3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Фармація” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52-а, ідентифікаційний код 16515077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” (08130, Київська обл., Києво-святошинський район, с. Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 4, ідентифікаційний код 21643699) витрати на оплату державного мита у розмірі 603,42 грн. (шістсот три грн. 42 коп.) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 220,87 грн. (двісті двадцять грн. 87 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 23.09.2010