Рішення № 11340906, 14.09.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2010 р.Справа № 16/98 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/98

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Дєдов В.В.", смт. Олександрівка Кіровоградської області

про стягнення 151 523,16 грн.

Представники сторін:

від позивача - Крамар О.Г., довіреність № 7/38 від 02.01.10 р.;

від відповідача - Капацина К.М., довіреність № б/н від 14.07.10 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з селянського (фермерського) господарства "Дєдов В.В." процентів річних на суму 15 161,53 грн., штрафу в розмірі 114 128,50 грн. та збитків за встановленим індексом інфляції в розмірі 22 233,13 грн., всього на суму 151 523,16 грн.

В наданому до суду відзиві відповідач зазначив, що розрахунок річних, представлений позивачем, не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України.

Крім того, відповідач у відзиві просить на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір штрафних санкцій, враховуючи те, що сума заявлених позивачем штрафних санкцій складає більше як двадцять відсотків суми укладених та виконаних договорів; заборгованість погашена відповідачем протягом трьох місяців від кінцевого строку проведення оплати; відсутність у позивача збитків; заборгованість відповідача по кредитам 7246,1 тис. грн. та 72 тис. доларів США; застосування надмірно великих штрафних санкцій призведе до неплатоспроможності підприємства відповідача, яке є виробником сільськогосподарської продукції; підприємство відповідача вже понесло збитки, в результаті поставлення позивачем товару низької якості (а.с. 80-82).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

30.01.2008 року між приватним підприємством "Хімагромаркетинг Агро", правонаступником якого відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (а.с. 106-122) є позивач у справі (далі - Продавець) та селянським (фермерським) господарством "Дєдова Валерія Володимировича" (далі - Покупець) укладено Договір поставки № Ап-01-0010 (далі - Договір, а.с. 9) та додаткові угоди до нього № Ап-01-0010ДС1 від 18.02.08 р., № Ап-01-0010ДС2 від 03.03.08 р., № Ап-0010ДС3 від 12.03.08 р., № Ап-01-0010ДС4 від 12.03.08 р., № Ап-01-0010ДС5 від 14.05.08 р., № Ап-01-0010ДС6 від 15.05.08 р., № Ап-01-0010ДС7 від 27.05.08 р., № Ап-01-0010ДС8 від 02.06.08 р., № Ап-01-0010ДС9 від 04.06.08 р., № Ап-01-0010ДС10 від 06.06.08 р., № Ап-01-0010ДС11 від 09.06.08 р., № Ап-01-0010ДС12 від 26.06.08 р., № Ап-01-0010ДС13 від 06.08.08 р., № Ап-01-0010ДС14 від 02.10.08 р. (далі - Додаткові угоди, а.с. 10-23).

Відповідно до Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити засоби захисту рослин (далі - Товар) відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна вартість Товару (ціна договору) складає 358 983,16 грн.

Згідно п. 2.1. Договору Покупець зобов'язався сплатити Продавцю вартість Товару, зазначеному в пункті 1.2 даного договору, в наступні строки:

не пізніше 15.03.2008 р. - 51334,59 грн.;

не пізніше 01.05.2008 р. - 47 026,79 грн.;

не пізніше 01.08.2008 р. - 74 309,51 грн.;

не пізніше 01.11.2008 р. - 186 312,26 грн., всього 358 983,15 грн.

Сторони в Договорі погодили, що у випадку несвоєчасної оплати попередньої партії Товару Продавець має право відмовити у поставці наступної партії Товару (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору поставка Товару здійснюється в строки, які передбачені п. 1.1. Договору, або раніше за заявою Покупця.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений круглими печатками.

Додатковими угодами до Договору поставки сторони доповнювали додатковим переліком Товару, який Продавець зобов'язувався поставити Покупцю, а Покупець зобов'язувався сплатити його вартість у визначені строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Продавець передав, а Покупець в період з 28.02.08 р. по 02.10.08 р. прийняв Товар на загальну суму 760 856,70 грн.

Даний факт підтверджується виписаними позивачем видатковими накладними, а саме:

№ Ап-01-0027 від 28.02.08 р. на суму 175993,04 грн.;

№ Ап-01-0028 від 28.02.08 р. на суму 13998,60 грн.;

№ Ап-01-0226 від 09.04.08 р. на суму 14 440,00 грн.;

№ Ап-01-0300 від 15.04.08 р. на суму 4 277,35 грн.;

№ Ап-01-0301 від 15.04.08 р. на суму 12 054,35 грн.;

№ Ап-01-0309 від 16.04.08 р. на суму 71 079,50 грн.;

№ Ап-01-0400 від 25.04.08 р. на суму 21 561,07 грн.;

№ Ап-01-0470 від 15.05.08 р. на суму 5 794,50 грн.;

№ Ап-01-0479 від 15.05.08 р. на суму 27 573,00 грн.;

№ Ап-01-0538 від 27.05.08 р. на суму 78 295,20 грн.;

№ Ап-01-0553 від 29.05.08 р. на суму 11 514,00 грн.;

№ Ап-01-0572 від 03.06.08 р. на суму 6 759,00 грн.;

№ Ап-01-0602 від 06.06.08 р. на суму 7 204,00 грн.;

№ Ап-01-0607 від 09.06.08 р. на суму 22 624,00 грн.;

№ Ап-01-0677 від 27.06.08 р. на суму 28 506,40 грн.;

№ Ап-01-0690 від 07.07.08 р. на суму 17 884,00 грн..;

№ Ап-01-0738 від 12.08.08 р. на суму 43 671,40 грн.;

№ Ап-01-0757 від 18.08.08 р. на суму 182 783,69 грн.;

№ Ап-01-0769 від 21.08.08 р. на суму 2 658,60 грн.;

№ Ап-01-0941 від 02.10.08 р. на суму 15 470,00 грн.;

№ Ап-01-0942 від 02.10.08 р. на суму 11 155,00 грн. (а.с. 24-43, 102), при цьому господарський суд звертає увагу, що Продавцем взяті на себе зобов'язання виконувались не завжди належним чином, а саме з порушенням встановлених Договором та Додатковими до нього угодами строків поставки Товару.

Так, Товар за видатковою накладною № Ап-01-0300 від 15.04.2008 р. Продавцем поставлено Покупцю на 30 днів пізніше від строку поставки, що визначений додатковою угодою від 05.03.08 р.; за видатковою накладною № Ап-01-0301 від 15.04.2008 р. з простроченням на 30 днів від строку поставки, визначеного Договором; за видатковою накладною № Ап-01-0309 від 16.04.2008 р. (Ньюстар) з простроченням на 31 день від строку поставки, визначеного Договором; за видатковою накладною № Ап-01-0400 від 25.04.2008 р. з простроченням на 40 днів від строку поставки, визначеного Договором; за видатковою накладною № Ап-01-0677 від 27.06.2008 р. з простроченням на 15 днів від строку поставки, визначеного додатковою угодою від 06.06.08 р.; за видатковою накладною № Ап-01-0690 від 07.07.2008 р. з простроченням на 6 днів від строку поставки, визначеного додатковою угодою від 26.06.08 р.; за видатковою накладною № Ап-01-0769 від 21.08.2008 р. з простроченням на один день від строку поставки, визначеного додатковою угодою від 06.08.08 р. (а.с. 26, 28, 29, 30, 33, 37, 38, 41).

Факт поставки позивачем Товару відповідачу підтверджується виданими відповідачем довіреностями: серія ЯОФ № 257362 від 28.02.08 р., серія ЯОД № 193356 від 15.04.08 р., серія ЯОД № 193351 від 09.04.08 р., серія ЯОД № 257361 від 17.04.08 р., серія ЯОД № 193417 від 25.04.08 р., серія ЯОД № 193380 від 14.05.08 р., серія ЯОД № 193385 від 16.05.08 р., серія ЯОД № 193396 від 27.05.08 р., серія ЯМЦ № 314008 від 03.06.08 р., серія ЯМЦ № 314013 від 06.06.08 р., серія ЯМЦ № 314014 від 09.06.08 р., серія ЯМЦ № 314041 від 27.06.08 р., серія ЯМЦ № 314048 від 07.07.08 р., серія ЯМЦ № 314086 від 12.08.08 р., серія ЯМЦ № 314093 від 18.08.08 р., серія ЯОФ № 257383 від 31.08.08 р., серія ЯПД № 359940 від 02.10.08 р. (а.с. 44-60).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за отриманий від позивача товар за Договором розрахувався в повному обсязі, однак з порушенням строків оплати, що встановлені Договором та Додатковими до нього угодами.

Факт сплати відповідачем вартості отриманого від позивача Товару підтверджується наданими позивачем до справи банківськими виписками, а саме:

- 19.02.08 р. в сумі 53 850,00 грн.;

- 19.02.08 р. в сумі 2 100,00 грн.;

- 26.05.08 р. в сумі 2 000,00 грн.;

- 15.07.08 р. в сумі 45 000,00 грн.;

- 23.07.08 р. в сумі 45 000,00 грн.;

- 22.08.08 р. в сумі 40 000,00 грн.;

- 24.12.08 р. в сумі 300 000,00 грн.;

- 26.12.08 р. в сумі 33 000,00 грн.;

- 30.12.08 р. в сумі 85 000,00 грн.;

- 21.01.08 р. в сумі 154 906,70 грн., всього на суму 760 856,710 грн. (а.с. 61-69).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 5.5 Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її в розмірі 15%.

За здійсненим позивачем розрахунком сума річних складає 15 161, 53 грн.

Однак, при здійсненні даного розрахунку позивачем допущено помилки у визначені кількості днів прострочення, а також загальної кількості днів у 2008 році, що призвело до завищення загальної суми річних, нарахованих позивачем.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, з урахуванням п. 5.5. Договору, сума річних становить 15 040,77 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача, в решті суми річних вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 22 233,13 грн.

Вимоги в цій частині підлягають також частковому задоволенню, на суму 21 788,97 грн., оскільки в наданому до суду розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку в частині нарахування інфляційних в сумі 705,02 грн. за червень-липень 2008 р., виходячи із суми боргу 88 127,63 грн., в той час, як така сума становить 260,86 грн.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих сум річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню, а саме річні в сумі 15 040,77 грн., інфляційні в сумі 21 788,97 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 114 128,50 грн. (а.с. 72).

При розгляді даної позовної вимоги господарським судом враховується наступне.

Пунктом 5.4. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.1. даного договору, більше ніж 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі 15% від ціни договору.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язанні; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За розрахунком позивача розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідачів становить 114 128,50 грн., виходячи із суми 760 856,70 грн. (760 856,70 грн. х 15% = 114 128,50 грн.).

Однак, господарський суд вважає, що розрахунок штрафу не відповідає умовам Договору, оскільки відповідно до п. 1.2. Договору, ціна договору становить 358 983,16 грн., зміни ж до даного пункту Договору Додатковими до нього угодами сторонами не вносились.

У зв"язку з чим, штраф за прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 2.1. Договору, має бути нарахований від суми, зазначеної в п. 1.2. Договору.

Отже, штраф у розмірі, визначеному п. 5.4. Договору, становить 53 847,74 грн. (358 983,16 грн. х 15 % = 53 847,47 грн.)

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржника; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 10 %, враховуючи наступне.

Господарським судом встановлено, що остання поставка Товару Продавцем здійснена 02.10.08 р., останній строк оплати, визначений Договором та Додатковими до нього угодами 01.11.08 р., повна оплата отриманого відповідачем Товару здійснена 21.01.2009 року, тобто у строк менше ніж три місяці від визначеного Договором останнього строку сплати вартості Товару.

Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні, у позивача, як Продавця, збитки, пов'язані з порушенням відповідачем строків оплати отриманого Товару, відсутні.

У господарського суду також відсутні докази завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної оплати Товару.

В той же час, згідно довідки фермерського господарства № 129 від 14.07.2010 р., підписаної посадовими особами підприємства відповідача, селянське фермерське господарство "Дєдов" має заборгованість по кредитам на суму 4999,1 тис. грн., 747 тис. грн. та 72 тис. доларів США (а.с. 93).

Крім того, господарський суд звертає увагу і на те, що позивач, враховуючи несвоєчасну оплату попередньої партії Товару, не скориставшись своїм правом на відмову від поставки, продовжував поставляти наступні партії Товару, що вплинуло на збільшення суми заборгованості відповідача за Договором та відповідно не могло не вплинути на суми інфляційних, річних, а також штрафних санкцій, нарахованих позивачем.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи наведені вище обставини, господарський суд вважає за можливе, скориставшись правом, наданим чинним законодавством, зменшити розмір належної до сплати суми штрафу до 10 %, а саме до 5 384,75 грн.

На підставі вищенаведеного, господарський суд позовні вимоги задовольняє частково, в сумі 42 214,49 грн., з яких 21 788, 97 грн. - інфляційні втрати, 15 040,77 грн. - 15 % річних, 5 384,75 грн. - штраф. В іншій частині позову позивачу слід відмовити.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача в частині поставки позивачем за Договором Товару неналежної якості, що спричинило збитки відповідача, оскільки в супереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, зазначені доводи не підтверджені належними доказами.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 р. надмірно сплачене згідно платіжного доручення № 369 від 09.06.2010 р. позивачем державне мито в сумі 4, 77 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Дєдов В.В." (27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Залізнична, 1-б, код 20653891, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр. Возз"єднання, 15, код 30262667, відомості про банківські рахунки відсутні) заборгованість в сумі 42 214,49 грн., з яких 21 788,97 грн. - інфляційні втрати, 15 040,77 грн. - відсотки річних, 5 384,75 грн. - штраф, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 422, 14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 66,08 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Надмірно сплачене позивачем державне мито в сумі 4,77 грн. повернути, про що позивачу видати відповідну довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено 20.09.2010 р.