Рішення № 11340805, 13.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.10 Справа № 22/64/10

за позовом Приватного підприємства “Базіс-95” (69035,м.Запоріжжя, пр.Леніна,151-а, к.9)

до відповідача Приватного підприємства Торгова група “Молочний доктор” (69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 151-а, к.45)

про стягнення заборгованості за договором №08-09 від 01.08.2009 р. у розмірі 329 400,00 грн.

Суддя Ярешко О.В.

За участю представників:

Від позивача –Коваль М.Ф., на підставі довіреності № б/н від 09.09.2010р.

Від відповідача –не з’явився

          09.08.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство “Базіс-95” з позовною заявою до Приватного підприємства Торгова група “Молочний доктор” про стягнення 329 400,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 08-09 від 01.08.2009 р..

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2010 р. порушено провадження у справі № 22/64/10, судове засідання призначено на 13.09.2010 р., у сторін були витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

          В судовому засіданні 13.09.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 13.09.2010 р. не прибув, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав.

Крім того, 13.09.2010р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив, в якому він не заперечуючи позовні вимоги посилається на важкий стан, який склався на грошово - кредитному ринку України, внаслідок спаду економічної активності в ПП ТГ “Молочний доктор”, знизились обсяги продаж та розрахунків за раніше відвантажений товар, покупці не спроможні виконати свої грошові зобов’язання перед ними, тому заборгованість зростає. Виходячи з вищесказаного, відповідач погасити заборгованість не має можливості, просить суд, розглянути справу за його відсутності.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 691,692,655 ЦК України, ст.ст. 56,67, 82-85 ГПК України і полягають в тому, що 01.08.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу № 08-09, за умовами якого позивач зобов’язаний поставити покупцю (відповідач) товар, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити його на умовах договору. Відповідно до п. 1.2 Договору конкретне найменування товару, його номенклатура, асортимент, кількість, ціна, загальна вартість обговорюється сторонами додатково шляхом підписання специфікації до даного договору на кожну окрему поставку. При цьому, справжнім чином оформлені сторонами специфікації є невід’ємними частинами даного договору купівлі-продажу на кожну окрему поставку. На виконання договору сторони погодили специфікації №№ 202001, 202003,202004 від 02.02.2010р.

Згідно п. 2.3 Договору зобов’язання продавця по передачі товару вважаються виконаними належним чином в момент надання товару в розпорядження покупця на складі продавця, підтвердженням чого являється відмітка про одержання товару в видатковій накладній. Пунктом 2.4 Договору одночасно з товаром продавець передає покупцю документи, які стосуються товару, а саме видаткову накладну, податкову накладну, рахунок, специфікацію. Пунктом 2.5 Договору строк передачі товару по даному договору обумовлюється сторонами додатково шляхом підписання специфікації до даного договору, які є невід’ємними частинами даного договору купівлі-продажу.

На виконання умов Договору, відповідно видаткових накладних №№РН-0202001, РН-0202003, РН-0202004 від 02.02.2010р. та довіреності № 01020003 від 01.02.2010р. виданої на ім’я Орловського Ф.В.. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 329 400,00 грн. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень.

Пунктом 3.2 Договору покупець має сплатити вартість отриманого товару протягом 90 днів з моменту поставки товару, у відповідності до п.3.1 оплата по даному договору виконується покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Відповідач в порушення умов Договору отримав товар, але не оплатив його.

Таким чином, поставка товару відбулась 02.02.2010р., тому граничний строк сплати припадав на 05.05.2010р. (з урахуванням святкових днів).

Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору №08-09 від 01.08.2009 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на час звернення до суду з даним позовом становить 329400,00 грн.

Крім того, позивачем надана суду належним чином посвідчена копія Акту звірки взаємних розрахунків станом на 16.02.2009 р., який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким відповідач визнав факт наявності заборгованості перед Приватним підприємством “Базіс-95” в розмірі 323 026,41 грн.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009р. між Приватним підприємством “Базіс-95” (позивачем у справі) та Приватним підприємством Торгова група “Молочний доктор” (відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу №08-09 (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (продавець) зобов’язаний поставити покупцю (відповідач) товар, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 1.2 Договору конкретне найменування товару,його номенклатура, асортимент, кількість, ціна, загальна вартість обговорюється сторонами додатково, шляхом підписання специфікації до даного договору на кожну окрему поставку. При цьому, належним чином оформлення сторонами специфікації є невід’ємними частинами даного договору купівлі-продажу.

Згідно п. 2.3 Договору обов’язки продавця по передачі товару вважаються сторонами, виконаними належним чином в момент надання товару в розпорядженні покупця на складі продавця, підтвердженням чого являється відмітка про отримання товару в видатковій накладній.

Пунктом 2.4 Договору одночасно з товаром продавець передає покупцю документи, які стосуються товару, а саме видаткову накладну, податкову накладну, рахунок, специфікацію. Пунктом 2.5 Договору строк передачі товару по справжньому договору обумовлюється сторонами додатково шляхом підписання специфікації до справжнього договору, які є невід’ємними частинами даного договору купівлі-продажу.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору №08-09 від 01.08.2009 р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар за

видатковими накладними:

-          № РН-0202001 від 02.02.2010р. на суму 109800,00 грн.;

-          № РН-0202003 від 02.02.2010р. на суму 109800,00 грн.;

-          № РН-0202004 від 02.02.2010р. на суму 109800,00 грн.;

а всього на загальну суму 329 400,00 грн.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить довіреності № 01020003 від 01.02.2010р видана на ім’я Орловського Фелікса Вікторовича на отримання товару .

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товару позивачем відповідачу згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними та довіреністю на отримання товару. Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії –залучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Згідно п.3.2 відповідач повинен був здійснити оплату отриманого товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару.

Доказів часткової або повної оплати отриманого товару, відповідач суду не надав.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № №08-09 від 01.08.2009 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства, у зв’язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 329 400,00 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед Приватним підприємством “Базіс-95” у розмірі 329 400,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами на 26.07.2010 р.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 329 400,00 грн. основного боргу за отриманий товар пред’явлена до стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства Торгова група “Молочний доктор” 329400,00 грн. основного боргу документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме державне мито та витрати на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 599, 611, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Торгова група “Молочний доктор” (69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 151-а, к.45, код ЄДРПОУ 36535084, р/р № 26002300009438, в ЗФ АКБ “Форум”, МФО 313913) на користь Приватного підприємства “Базіс-95” (69035,м.Запоріжжя, пр.Леніна,151-а, к.9, код ЄДРПОУ 23290549, р/р № 26004300000275 в АКБ “Форум”,МФО 313913) 329 400 (триста двадцять дев’ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 3294 ( три тисячі двісті дев’яносто чотири) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.09.2010р.