Рішення № 11340781, 08.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.2010                                                                                           Справа № 16/46

за позовом          акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ, Закарпатського відділення Львівської обласної філії, м. Ужгород

до відповідача державної організації „Укрпродконтракт” Державного Комітету України з Державного матеріального резерву, м. Ужгород

про                     стягнення суми 55000,00 грн.

Суддя О.В. Васьковський

                                                   Представники:

від позивача – Маскалюк В.В. – юрисконсульт І категорії (дов. від 10.12.09 №02-04/681) (у судових засіданнях 26.08.10, 30.08.10, 07.09.10 - Баранов Ю.А. - головний юрисконсульт юридичного управління Львівської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (дов. №02-04/689 від 10.12.09)

від відповідача - Поправка П.М. - юрисконсульт (дов. №009/07 від 25.03.09) Ярова Л.В. - головний бухгалтер (дов. №400001-2/64 від 20.05.10), (у судових засіданнях 26.08.10, 30.08.10, 07.09.10 - Штець В.О. (дов. від 05.08.10)

СУТЬ СПОРУ: акціонерний-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ, Закарпатське відділення Львівської обласної філії, м. Ужгород (далі – позивач) звернувся з позовом до державної організації „Укрпродконтракт” Державного Комітету України з Державного матеріального резерву, м. Ужгород (далі – відповідача) з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог про стягнення суми 55000,00 грн., у т.ч. 40500,91 грн. відсотків за період з грудня 2006 року по 07.05.08 та 14500,00 грн. штрафу за прострочення сплати відсотків, згідно договору про надання відновлюваної кредитної лінії №841 від 24.12.02.

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що відповідач не сплати відсотки за користування кредитними коштами за період з грудня 2006 року по 07.05.08, які нараховані йому згідно договору про надання відновлюваної кредитної лінії №841 від 24.12.02, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, у зв’язку з чим та на підставі п. 4.3. договорі відповідач зобов’язаний сплатити штраф. Позивач вказує, що 07.05.08 відповідачем було здійснено кінцеве погашення основної заборгованості, відсотків та пені, які стягувалися з відповідача рішеннями господарського суду Закарпатської області від 17.05.04 №12/70 та від 08.06.07 у справі №12/79.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи, що заявлений позов є безпідставним, необґрунтованим і незаконним, оскільки заборгованість по тілу кредиту та відсотках була погашена, а позивач, продовжив нарахування відсотків, в той період коли відповідач виконав рішення суду в повному обсязі і в строки, встановлені судом. Відповідач вказує, що позивач неправомірно нарахував штраф, оскільки сплив строк позовної давності та посилається на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У судових засіданнях 26.08.10, 30.08.10, 07.09.10 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (кредитор по договору) та державним підприємством „Укрпродконтракт” (позичальник по договору) укладено кредитний договір про надання відновлюваної кредитної лінії №841 від 24.12.02 (далі – кредитний договір), згідно якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 290000,00 грн. з терміном повернення заборгованості до 01.12.03 та сплатою процентної ставки за користування кредитом – 22% відсотків річних та з терміном повернення заборгованості до 01.12.03 (п. 1.1., п.п. 1.1.1 кредитного договору).

Додатковою угодою №2 від 24.12.02 до кредитного договору внесено зміни до кредитного договору в частині строків нарахування та сплати відсотків за користування кредитом.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та державним підприємством „Укрпродконтракт” укладено договір застави майнових прав від 24.12.02, предметом якого є майнові права вимоги оплати вартості послуг по зберіганню за договором про відповідальне зберігання №ЮР-2зб-2000 від 18.02.2000р., що укладений з юридичною особою – Державним Комітетом України з державного матеріального резерву (правонаступник державного Комітету України по матеріальних резервах).

Згідно п. 1.1. статуту державна організація „Укрпродконтракт” Державного Комітету України з Державного матеріального резерву (відповідач) заснована на загальнодержавній власності, є структурною одиницею системи державного матеріального резерву і підпорядковується Державному Комітету України з державного матеріального резерву та являється правонаступником державного підприємства „Укрпродконтракт” Державного Комітету України з державного матеріального резерву.

Таким чином, до відповідача перейшли права та обов’язки державного підприємства „Укрпродконтракт”, в тому числі передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач зобов’язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплаті відсотків належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором позивач звертався в господарського суду Закарпатської області з позовами до відповідача про стягнення заборгованості. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.05.04 у справі №12/70 позов задоволено частково і стягнуто з відповідача суму 271160,00 грн. основного боргу, суму 19532,78 грн. прострочених відсотків, 5000 грн. пені, 1700 у відшкодування витрат по оплаті держмита та 118 грн. у відшкодування витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 297510,78 грн. На виконання вказаного рішення видано наказ від 27.05.04, який пред’явлено в державну виконавчу службу для примусового виконання. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.06.07 у справі №12/79 задоволено повністю позов позивача та стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 126376,84 грн. відсотків, нарахованих за період з 17.05.04 по 17.05.07, 1263,77 грн. у відшкодування витрат по оплаті держмита та 118 грн. у відшкодування витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 127758,61 грн.

На виконання вказаного рішення видано наказ від 19.09.07, який пред’явлено в державну виконавчу службу для примусового виконання

Постановою відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції від 08.07.04 відкрито виконавче провадження по виконанню наказу суду від 27.05.04 у справі №12/70 та надано строк для добровільного виконання до 14.07.07, однак у вказаний строк наказ виконаний не був, у зв’язку з чим державною виконавчою службою прийнято постанову від 16.08.04 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 29751,00 грн. Постановою відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції від 27.09.07 відкрито виконавче провадження по виконанню наказу суду від 19.09.07 у справі №12/79. Постановою від 05.10.07 об’єднано виконавчі провадження по виконанню наказу суду від 27.05.04 у справі №12/70 та від 19.09.07 у справі №12/79.

Виконання наказів суду здійснювалось державною виконавчою службою шляхом примусового списання коштів з рахунків розпорядників (одержувачів) коштів згідно платіжних вимог, відповідно до Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих а органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.01 №175.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів – платіжних вимог, виписок з рахунку відповідача, у процесі виконання наказу суду від 27.05.04 у справі 12/70 та від 19.09.07 у справі №12/79 за період з 2004-2007 роки державною виконавчою службою списано з рахунку відповідача суму 276008,88 грн.

Відповідач 26.10.07 звертався до господарського суду Закарпатської області, в порядку ст. 121 ГПК України, із заявами про надання розстрочки виконання рішень господарського суду Закарпатської області від 17.05.04 у справі №12/70 на залишок заборгованості у сумі 109390,48 грн. та рішення господарського суду Закарпатської області від 08.06.07 у справі №12/79 на суму 126376,84 грн., а також зняття арешту з розрахунків накладених органом ДВС у виконання вказаних рішень, а доповненням до заяви від 23.10.07 (вх. 70655 від 06.11.2007 року) відповідач просив зобов’язати орган ДВС повернути йому стягнуті кошти в сумі 45527 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.11.07 у справі №12/70 та ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.11.07 у справі №12/79 заяви відповідача задоволено частково і надано розстрочку виконання рішення у справі №12/70 та у справі №12/79 на 6 місяців до 11.05.08.

Оскільки, відповідач продовжував користуватися кредитними коштами, то позивач нарахував відповідачу проценти.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується та вказує, що позивачем безпідставно нараховані відсотки за період розстрочення виконання рішень суду, оскільки кредитний договір припинив свою дію.

У п. 7.3. кредитного договору визначено, що договір діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору та додаткової угоди №2 від 24.12.02 до кредитного нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Відповідно до п. 2.7. кредитного договору нарахування та сплата процентів здійснюється за фактичну кількість днів за користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

У п. 1.1.1. кредитного договору визначено кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом до 01.12.03. Однак, як встановлено, відповідач у вказаний термін кредит не повернув і у нього виникла прострочена заборгованість, яка стягнута рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.05.04 у справі №12/70.

Останню сплату суми у погашення заборгованості за рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.05.04 у справі №12/70 відповідачем здійснив 07.05.08.

Таким чином, відповідач до 07.05.08 користувався кредитними коштами позивача, що стало підставою для позивача нарахувати відповідачу процентів. Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач нарахував відповідачу проценти за період з грудня 2006 року по 07.05.08, сума яких згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 08.06.10, доданого позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог, становить 40500,91 грн. Як вбачається, з вказаного акту станом на грудень 2006 року сума залишку заборгованості по кредиту становила 171106,6 грн.

Однак, аналізуючи обставини справи, суд встановив, що позивачем при нарахуванні процентів неправильно визначено початок періоду нарахування процентів та залишок кредитних коштів, на який повинні нараховуватися проценти.

Згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 08.06.07 у справі №12/79 з відповідача стягнуто заборгованість по процентах, нарахованих за період з 17.05.04 по 17.05.07. Отже, новий період для нарахування процентів повинен починатись з 18.05.07 та тривати до 07.05.08 – дати останньої слати заборгованості за рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.05.04 у справі №12/70.

Відповідач доводить, що у 2004 році за період з 11.11.04. по 22.12.04 позивач отримав суму 41402,04 грн. перераховану ним на виконання рішення господарського суду, яка частково була направлена на виконання рішення суду по погашенню відсотків у сумі 19532,78 грн., а залишок коштів у сумі 21869,26 грн. направлено на погашення відсотків, нарахованих позивачем самостійно за період минулих років, а не за призначенням. Відповідач вказує, що фактична заборгованість по тілу кредиту, з якої за період з 18.05.07-07.05.08 нарахував відсотки у сумі 27408,17 грн. не відповідає дійсності, тобто завищена на 21869,26 грн., тому залишки по тілу кредиту повинні складати 146073,48 грн., замість 167942,74 грн.

У ході дослідження матеріалів справи та визначення залишку кредитних коштів, на який повинні нараховуватися проценти, судом встановлено наступне.

Як вбачається з розрахунку позивача станом на 30.08.10, довідки відповідача (а.с.67 Т.1), що також підтверджується іншими доказами наявними у матеріалах справи, на протязі 2004 року державною виконавчою службою з відповідача було стягнуто суму 41402,04 грн. Згідно розрахунку позивача станом на 30.08.10, позивач у 2004 році з стягнутих з відповідача коштів спочатку 18.11.04 зарахував суму 19532,78 грн. у погашення заборгованості по відсоткам, суму 2851,26 грн. пені, 1818,00 грн. судових витрат та 13.12.04 - 2148,74 грн. пені за рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.05.04 у справі №12/70, а решту суму у погашення заборгованості по кредиту.

Відповідно до ст. 534 цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У п. 2.13 кредитного договору передбачено, що за наявності простроченої заборгованості за кредитом та прострочених процентів за його користування, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків.

Таким чином, позивачем у правильній черговості проведено зарахування з отриманої суми 41402,04 грн., а тому суд відхиляє доводи відповідача щодо порушення порядку зарахування грошових коштів що надійшли в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

З огляду на наведене, при визначені залишку кредитних коштів станом на 17.05.07, на який повинні нараховуватися проценти, суд виходив з наступного.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів – платіжних вимог та виписок з рахунку відповідача, а також довідки відповідача (а.с.67 Т1), у процесі виконання наказу суду від 27.05.04 у справі 12/70 та від 19.09.07 у справі №12/79 державною виконавчою службою станом на травень 2007 року стягнуто з відповідача суму 158954,88 грн., з яких перераховано позивачу 144620,30 грн., а решта суми перераховано у державний бюджет як виконавчий збір.

Оскільки, згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 17.05.04 у справі №12/70 з відповідача стягнуто суму 271160,00 грн. основного боргу, 19532,78 грн. прострочених відсотків, суму 5000,00 грн. пені та суму 1818,00 грн. судових витрат, то з суми 144620,30 грн. в першу чергу позивачем зараховано суму 19532,78 грн. у погашення прострочених процентів, потім суму 1818,00 грн. у погашення судових витрат та суму 5000,00 грн. у погашення пені. Залишок суми становитиме 118269,52 грн. (144620,30 грн. - 19532,78 грн. - 1818,00 грн. – 5000,00 грн.), який зараховано у погашення заборгованості по кредиту у сумі 271160,00 грн. Таким чином, залишок суми заборгованості по кредиту станом на 17.05.07 становить: 271160,00 грн. - 118269,52 грн. = 152890,48 грн., на яку і слід нараховувати проценти.

Отже, при перерахунку сума процентів за період з 18.05.07 по 07.05.08 буде становити: 152890,48 грн. х 22%:365 днів х 355 днів = 32714,37 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на наведене, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по процентам підлягають задоволенню частково у сумі 32714,37 грн.

Позивач, керуючись п. 4.3 кредитного договору, просить стягнути з відповідача штраф у сумі 14500,00 грн.

Відповідач позовні вимоги у частині стягнення з нього штрафу не визнав, з підстав пропуску позовної давності для нарахування штрафних санкцій, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог пп. 3.3.2.-3.3.14. цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5 процентів від суми максимального ліміту кредиту, визначеного п. 1.1.1. цього договору, за кожний випадок.

У вказаному пункті договору передбачено такий вид неустойки для забезпечення виконання зобов’язання як штраф.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, оскільки остання сплата заборгованості за рішеннями господарського суду відповідачем здійснена 07.05.08, то строк звернення позивача до суду з вимогою про стягнення штрафу закінчився 08.05.09. Отже, позивачем пропущено строк позовної давності.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 14500,00 грн.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню солідарно судові витрати у сумі 327,14 грн. державного мита та 140,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з державної організації „Укрпродконтракт” Державного Комітету України з Державного матеріального резерву (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1, код 30433226) на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ, Закарпатського відділення Львівської обласної філії (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Українська, 16, код 09312014):

                    - суму 32714,37 грн. процентів;

- суму 327,14 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 140,37 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.09.10.