Рішення № 11340767, 10.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2010 Справа № 5/27

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

м.Берегово

До відповідача: ПАТ „ВТБ Банк” в особі відділення „Закарпатська регіональна дирекція” ПАТ ВТБ Банк м.Ужгород

Про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 02.10.2008р. та стягнення 1282346,44 грн. боргу (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 - представник

відповідача: Штець В.О. - представник

Розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Берегово до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Закарпатська регіональна дирекція” ПАТ ВТБ Банк про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 02.10.2008р. та стягнення 1282346,44 грн. боргу,

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного позову є вимога позивача, розірвати договір суборенди нежитлового приміщення, який було укладено учасниками спору 02.10.2008року та посвідчено державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори. Право позивача на передачу орендованого майна у суборенду підтверджується п.4.3.2. договору оренди нежитлового приміщення від 02.10.2008р., укладеного між позивачем (орендар) та ТОВ „Лурді” (орендодавець).

На підставі означеного договору позивач передав, а відповідач отримав у строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 199,6 кв.м. та місцезнаходженням м.Берегово, вул..Героїв, 4. Термін дії договору 10 років.

Факт передачі відповідачеві майна у оренду підтверджується актом приймання-передачі від 02.10.2008р. і не заперечується сторонами.

Згідно з п.5.2 договору орендна плата за один місяць становить еквівалент 6986 доларів США, що на день укладення договору складає 33951,96 грн. і повинна сплачуватись відповідачем щомісячно в строк не пізніше 20 числа наступного за обліковим місяця.

Свої вимоги про розірвання договору позивач обґрунтовує тривалим невиконанням відповідачем своїх зобовязань щодо здійснення орендних платежів, що, у свою чергу, спричинило значні збитки у вигляді зобовязань перед орендодавцем ТОВ „Лурді”.

Відповідач проти вимог позивача розірвати договір заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема стверджує про припинення правовідносин суборенди внаслідок односторонньої відмови від договору, що передбачено п.9.6. договору. У доказ відмови від договору відповідачем подано Лист від 30.03.2009р. №435/1600-09-21 з доказами його надіслання позивачу.

З посиланням на факти невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором суборенди від 02.10.2008р., окрім вимог про розірвання правочину, позивач просить стягнути з відповідача 1282346,44 грн. з яких (із урахуванням заяви про зміну підстав позову від 10.09.2010р.) сума 320333,25 грн. заборгованість по орендній платі, що виникла за період з 01.11.2008р. по 01.05.2009р., сума 7865,62 грн. 3 відсотки річних від суми заборгованості по орендній платі, сума 16952,91 грн. інфляційні збитки, нараховані на суму заборгованості по орендній платі за період з 21.11.2008р. по 01.09.2008р., сума 50014,35 грн. пеня нарахована на суму заборгованості по орендній платі за період з 21.11.2008р. по 01.09.2010р., сума 887180,31 грн. неустойки за період з 01.05.2009р. по -1.09.2010р..

Свої майнові вимоги позивач обґрунтовує фактом невиконання передбачених Р.5 договору зобовязань по сплаті орендних платежів та фактом невиконання зобовязання щодо повернення предмета оренди орендодавцеві.

Відповідач проти майнових вимог позивача заперечує, посилаючись на факт припинення договору внаслідок односторонньої відмови від нього та на факт повернення позивачу предмета оренди. На підтвердження своїх заперечень, окрім листа відмови від договору суборенди від 30.03.2009р. №435/1600-09-21, відповідачем надано суду Лист від 23.04.2009р., складений від імені ФОП ОСОБА_1, згідно з яким позивач відмовляється від розірвання договору суборенди і підписання акту зворотнього повернення предмета оренди, та, власне, акт прийому-передачі обєкта суборенди від 25.04.2009р., підписаного представником відповідача і ФОП ОСОБА_1, згідно з яким відповідач (суборендар) передав, а позивач (орендар) отримав передане у суборенду частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1.

За результатами ознайомлення із наведеними вище доказами відповідача, позивач, з посиланням на те, що підписи на Листі від 23.04.2009р. та акті приймання-передачі від 25.04.2009р. не є підписами ОСОБА_1, заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №5/27 від 04.08.2010р., складеної Львівським НДІСЕ, встановлено що підписи від імені ОСОБА_1, розташований на графі „Орендар” після букв „ФОП” перед прізвищем „ОСОБА_1” за зворотній стороні акту прийому-передачі обєкту суборенди від 25.04.2009р. та підпис від імені ОСОБА_1, розташований після слів „З повагою ОСОБА_1” на Листі від імені ОСОБА_1 на імя директора Ужгородської філії ВАТ „ВТБ Банк” ОСОБА_3 від 23.04.2009р., виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.09.2010р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов частково, виходячи з наступного:

Правовідносини учасників спору, що виникли на підставі укладення договору суборенди нежитлового приміщення від 02.10.2008р. регламентуються Главою 58 ЦК України та параграфом 5 ГК України.

Статтею 783 ЦК України передбачено виключні підстави для розірвання договору найму на вимогу наймодавця. Встановлений нормою права перелік підстав розірвання договору найму наймодавцем не містить таку підставу припинення правовідносин, як прострочення наймача.

Однак, ст..782 ЦК України, передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Таке правило кореспондується із умовами п.4.1.2. договору суборенди від 02.10.2008р.

Згідно з п.9.6. договору суборенди від 02.10.2008р. одностороннє розірвання договору і одностороння відмова від виконання чи зміни не допускається за винятком випадків його дострокового розірвання за ініціативою суборендаря, коли відпала необхідність у суборенді, або коли обєкт суборенди опиниться у стані, непридатному до експлуатації, або за ініціативою орендаря, коли суборендар не вніс орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Судовим розглядом справи встановлено, що Листом від 30.03.2009р. №435/1600-09-2 відповідач повідомив позивача про відмову від договору суборенди, оскільки необхідність користування обєктом оренди відпала.

Наведений Лист, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, було надіслано позивачу 31.03.2009р.

У відповідності до п.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним. Таке правило кореспондується спеціальною нормою Цивільного кодексу України пунктом 2 ст.763 ЦК України.

Отже, законодавець допускає розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього у випадку, коли таке право контрагента прописане у договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, право відповідача на односторонню відмову від спірного договору суборенди передбачено у п.9.6. договору, а за таких обставин, сам факт відмови, як явище, призводить до розірвання договірних відносин суборенди. Тому, при попередньо обумовленій сторонами односторонній відмові від договору, такий договір слід вважати розірваним з моменту одержання контрагентом повідомлення про відмову.

Із наявного у матеріалах справи (арк..89) повідомленням про вручення поштового відправлення вбачається, що Лист відповідача №435/1600-09-2 з відмовою від договору внаслідок припинення необхідності у експлуатації позивач отримав 02.04.2009р. Однак, у своєму листі-відмові відповідач заявляє про припинення договору через 20 днів з моменту отримання цього повідомлення.

Таким чином, спірний договір суборенди нежитлового приміщення від 02.10.2008р., із урахуванням викладеного, слід вважати розірваним з 22.04.2009р., тобто до звернення позивача із даним позовом.

За таких обставин, в частині вимог про розірвання договору, провадження у справі підлягає припиненню через відсутність предмета спору.

В частині вимог про стягнення 1282346,44 грн. суд констатує наступне.

Обовязок орендаря здійснювати оплату за користування орендованим приміщенням встановлено договором, зокрема Розділом 5 договору суборенди. Згідно з даним розділом, орендна плата у сумі, що є еквівалентною 6986 доларів США вноситься суборендарем (відповідачем у справі) в гривнях щомісячно у строк не пізніше 20 числа календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який вноситься суборендна плата, шляхом переказу відповідної суми коштів у безготівковій формі на банківський рахунок (п.5.5. договору). При цьому, суборендна плата вноситься на підставі рахунків, які виписуються орендарем не пізніше 15 числа календарного місяця, наступного за розрахунковим (п.5.6. договору).

Наведені вище умови кореспондуються із приписами ст..193 ГК України та ст..ст.526, 533 та 762 ЦК України.

У відповідності до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений законом чи договором.

Судовим розглядом справи встановлено, що взяті на себе зобовязання по здійсненню орендних платежів відповідач виконав частково, сплативши орендну плату 09.10.2008р. за жовтень та вересень 2008р. у сумі 68833,06грн. (офіційний курс НБУ на день платежу складав 4,9265грн.), що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (арк..31 справи). Таким чином виник борг по здійсненню орендних платежів за період з листопада 2008року по 22 квітня 2009року, який залишився непогашеним після звернення позивача з позовом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по орендній платі, складеного позивачем та не оспореного відповідачем, розмір місячного платежу за оренду ґрунтується на обумовленому сторонами еквіваленті (6986 доларів США) та із урахуванням офіційного курсу гривні по відношенню до долара США, встановленого на кожен місяць заборгованості протягом періоду заборгованості.

Тому, зважаючи на те, що датою припинення орендних відносин у спірній ситуації слід вважати 22.04,2009р., вимоги позивача в частині стягнення 277622,34 грн. заборгованості по орендній платі, нарахованій за період 01.11.2008р. по 22.04.2009р. слід визнати такими, що ґрунтуються на умовах договору та чинному законодавстві.

В частині вимог позивача стягнути орендну плату за період з 23.04.2009р. по 01.05.2009р. у сумі 42711,10 грн. суд констатує наступне.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач, у доказ повернення обєкта суборенди надав суду акт приймання-передачі від 25.04.2009р.

Однак, як вбачається зі змісту висновку №1645 судово-почеркознавчої експертизи від 04.07.2010р., підпис від імені ОСОБА_1 розташований у графі „Орендар” після букв „ФОП” перед прізвищем „ОСОБА_1” на зворотній стороні акту прийому передачі обєкту суборенди від 25.04.2009р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. За таких обставин, акт приймання передачі від 25.04.2009р. судом не визнається належним та допустимим доказом повернення відповідачем отриманого у суборенду майна внаслідок припинення орендних відносин.

Відповідно до ч.3 п.5.4. договору суборенди, останнім днем строку, за який Суборендар повинен вносити суборендну плату за цим договором є день підписання сторонами акту приймання-передачі з суборенди Обєкта суборенди.

Таким чином, вимоги про стягнення орендної плати за період з 23.04.2009р. по 01.05.2009р. у сумі 42711,10 грн. є такими, що ґрунтуються на умовах договору і підлягають стягненню, відповідно до ст..193 ГК України, ст..ст.526 та 762 ЦК України.

Заперечення відповідача, що стосуються ненадання вчасно позивачем рахунків для сплати орендних платежів судом не приймаються до уваги з огляду на умови 5.5. договору суборенди та п.5 ст.762 ЦК України, згідно з якою плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Окрім того, відповідач не спростував отримання рахунків позивача, копії яких додано до матеріалів справи (арк..33-47) та не пояснив причини та підстави оплати оренди за жовтень та вересень 2008р., позаяк із банківської виписки з рахунку позивача не вбачається вчинення платежу на підставі рахунків.

Отже, вимоги про стягнення 320333,25 грн. заборгованості по орендній платі є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Зважаючи на вище приведене, правомірними такими, що грунтуються на факті прострочення і відповідають приписам ст..625 ЦК України, слід визнати і вимоги позивача щодо стягнення 7865,62 грн. трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості по оренді та вимоги про стягнення 16952,91 грн. інфляційних збитків, нарахованих на суму боргу по оренді за період з 21.11.2008р. по 01.10.2009р.

Оцінивши матеріали справи у сукупності та заслухавши представників сторін, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 50014,35 грн. пені зважаючи на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір суборенди не містить домовленості сторін про забезпечення виконання відповідачем грошового зобовязання у вигляді неустойки. Відсутня така домовленість і шляхом складання окремого документа.

Згідно ст..546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею відповідно до ст..549 ЦК України).

У звязку із вище приведеним, статтею 547 ЦК України передбачено письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобовязання. При цьому порушення зазначеного вище правила робить правочин забезпечення виконання зобовязання нікчемним (ч.2 ст.547 ЦК України).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що якщо правочин про забезпечення зобовязання не укладено в письмовій формі, то передбачені ним способи не можуть бути здійснені у примусовому порядку.

Таким чином, вимоги позивача стягнути з відповідача суму 50014,35 грн. суперечать п.4 ст.231 ГК України, ст..547 ЦК України та ст..1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а тому задоволенню не підлягають.

Судовим розглядом справи на підставі висновків судово-почеркознавчої експертизи встановлено факт невідповідності підписів позивача підписам, що містяться від його імені на акті приймання-передачі обєкту суборенди від 25.04.2009р. та Листі на імя директора Ужгородської філії ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_3 від 23.04.2009р. Лист Ужгородської філії ВАТ ВТБ Банк №435/1600-09-2 від 30.03.2009р., адресований позивачеві, також не містить зазначення про додатки до нього у вигляді двох примірників акту приймання-передачі обєкта суборенди.

Таким чином матеріалами справи спростовується твердження відповідача щодо повернення отриманої у суборенду частини приміщення позивачеві, і як наслідок припинення правовідносин суборенди 25.04.2009р.

На підставі п.4.4.4. договору суборенди 02.10.2008р. відповідач зобовязався у випадку припинення (розірвання) договору повернути позивачу обєкт суборенди.

Згідно п.2.4. означеного договору відповідач повинен повернути майно позивачу протягом 15 днів з моменту закінчення договору суборенди. При цьому, обєкт оренди вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання передачі.

Згідно ч.2 п.5.4. договору суборенди, останнім днем строку, за який орендар повинен вносити суборендну плату є день підписання акту прийому-передачі з суборенди обєкта суборенди.

Обумовлені угодою умови оплати за користування частиною приміщення та умови повернення майна узгоджуються з приписами п.2 ст.795 ЦК України, згідно з яким повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом актом, який підписується сторонами договору. І, лише з цього моменту договір найму припиняється кінцево.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає правомірними і такими що ґрунтуються на умовах договору та чинному законодавстві і вимоги позивача стягнути з відповідача 887180 грн., нараховану з розрахунку місячного розміру орендної плати за період з 01.05.2009р. по 01.09.2010р.

Заявляючи вимогу про стягнення 887180 грн., позивач окремо зіслався на ст.785 ЦК України, як на нормативне обґрунтування наведених вимог.

Згідно із вказаною вище ст..785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути річ наймодавцеві. Отже обовязки відповідача у спірних відносинах суборенди не обмежуються строком дії договору, а наявні і після його припинення.

Правовим наслідком порушення цього правила наділяє наймодавця правом вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На думку суду, таке додаткове обґрунтування не позбавляє позивача права на стягнення 887180 грн. суми, що дорівнює місячному розміру орендної плати нараховану за період прострочення, як способу захисту майнових прав, встановленого ст..16 ЦК України.

Оцінюючи матеріали справи у сукупності та вирішуючи спір суд звернув увагу і на відсутність серед матеріалів справи доказів, які б свідчили про намагання відповідача повернути предмет оренди чи намагання змусити позивача прийняти передане у суборенду. Як зазначалось вище, Лист Ужгородської філії ВАТ ВТБ Банк №435/1600-09-2 від 30.03.2009р., адресований позивачеві, не містить зазначення про додатки до нього у вигляді двох примірників акту приймання-передачі обєкта суборенди, а тому не може бути можливим документом, що свідчить про намагання повернути майно. За таких обставин, принцип прострочення кредитора не може бути застосований до спірної ситуації.

Суд також відхиляє заперечення відповідача, що стосуються неналежного стану переданого у суборенду приміщення. Такі заперечення спростовуються відсутністю обумовлень про це в договорі, відсутністю спору протягом дії договору суборенди, змістом листа №435/1600-09-2 від 30.03.2009р. та Розділом 3 договору (п.2 ст.286 ГК України та п.4 ст.762 ЦК України).

У відповідності до ст..95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює частину їх функцій. Відповідно керівники філій діють як представники юридичної особи, що створила відповідний відокремлений підрозділ.

За змістом ст..55 ГК України, субєктом господарювання і, відповідно і самостійним субєктом відповідальності являється, як юридична особа так і її відокремлені підрозділи (п.2 ст.55 ГК). Однак, оскільки стороною в договорі суборенди нежитлового приміщення від 02.10.2008р. є юридична особа - ВТБ Банк, яку у спірному правовідношенні представляв заступник директора з роздрібного бізнесу Ужгородської філії ВАТ ВТБ Банк, майнові стягнення слід покласти безпосередньо на юридичну особу відповідача у справі.

Тому, зважаючи на викладене вище, та керуючись ст.ст.33,34,49,75, п.1.1.ст.80, ст..ст.82-85 ГПК України,

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (м.Київ, вул..Пушкінська, будинок 8/26 код 14359319) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідент.номер НОМЕР_1) суму 1232332,09 грн. боргу, суму 12323,32 грн. витрат на держмито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

2.В частині вимог про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 02.10.2008р. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

3.В частині вимог про стягнення 50014,35 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Суддя О.С.Йосипчук