Рішення № 11340730, 15.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" вересня 2010 р. Справа № 17/905

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Шніт А.В,

за участю представників сторін

від позивача Кулик Н.М. довіреність від 09.09.10р. №180

від відповідача не з'явився (Мельниченко Т.М., довіреність вих.№186 від 05.08.2010р., була присутня у засіданні 09.09.2010р.)

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інтерм" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Комфорт-Тепло" (м. Житомир)

про стягнення 6394,53 грн.

В судовому засіданні 09.09.2010р. оголошувалась перерва до 15.09.2010р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 6397, 53 грн., з яких: 4760,67 грн. борг, 59,41 грн. 0,2% річних від облікової ставки НБУ, 247,45 грн. інфляційних, 1300 грн. аудиторські послуги.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договорами: за №12-5/2008 від 12.12.2008р., №12-12/2008 від 12.12.2008р., №12-19/2008 від 15.12.2008р., в частині сплати позивачу робіт по сервісному обслуговуванню теплогенеруючого обладнання у встановлені договорами строки.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2010р. надав письмове пояснення, в якому зазначив, що відповідачем були проведені розрахунки в сумі 690,28 грн., як оплата за виконані роботи, після звернення позивача з позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав частково в частині стягнення 1409,72 грн. заборгованості, 21,23 грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунків, 78,28 грн. інфляційні витрати, в решті позовних вимог заперечив.

Представник відповідача в судове засідання 15.09.2010р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інтерм" - виконавець (позивач у справі) та Приватним підприємством "Комфорт-Тепло" - замовник (відповідач у справі) договорів за №12-5/2008 від 12.12.2008р., №12-19/2008 від 15.12.2008р., №12-12/2008 від 12.12.2008р. (а.с. 7-14 та 42-44), позивач виконав роботи по сервісному обслуговуванню теплогенеруючого обладнання на загальну суму 6000,00грн., що підтверджується актами виконання робіт по обслуговуванню паливної (котельної) по об'єкту: за листопад-грудень 2009р. (а.с. 15-19), оригінали були оглянуті в судовому засіданні.

В пунктах 3.1 вищезазначених договорів, сторони передбачили, що за проведення обслуговування устаткування, відповідач перераховує позивачу щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, плату в розмірі 1200,00грн. в т. ч. ПДВ 20% на розрахунковий рахунок позивача протягом всього часу дії даного договору.

Як вказує позивач в позовній заяві, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 4760,67грн. станом на 26.12.2009р.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що станом на 26.12.2010р. сума боргу становить 2100 грн., підтвердженням чого є акт взаємозвірки від 08.09.2010р. підписаний і завірений печатками обох сторін (а.с.45) та платіжне доручення №312 від 03.11.2009р. про сплату 3900 грн. (а.с.38).

Таким чином, враховуючи сплату відповідачем боргу за листопад місяць, суд приходить до, що сума боргу станом на 26.12.2009р. становить 2100грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В пунктах 5.3 вищезазначених договорів, сторони погодили, що позивач може застосувати штрафні санкції до відповідача в розмірі 0,2% облікової ставки Національного банку України від невиконаних чи прострочених платежів по угоді за кожний день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня в розмірі 0,2% облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, яка згідно розрахунку позивача (а.с. 24) складає 59,41грн. за період з 26.11.2009р. по 22.05.2010р.

Оскільки, згідно умов договорів за №12-5/2008 від 12.12.2008р., №12-12/2008 від 12.12.2008р., №12-19/2008 від 15.12.2008р., зобов'язання мали бути виконані щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяці в розмірі 1200,00грн. в т. ч. ДПВ 20%, то нарахування пені повинне було здійснюватися в період з 26.12.2009р. по 22.06.2010р.

Крім того, при нарахуванні суми пені позивач застосував облікову ставку НБУ в розмірі 12%.

Згідно п. 1 Постанови Національного банку України від 10.08.2009р. за №468, Правлінням Національного банку України було установлено з 12.08.2009р. облікову ставку в розмірі 10,25% річних.

Згідно п. 1 Постанови Національного банку України від 07.06.2010р. за №259 Правлінням Національного банку України було установлено з 08.06.2010р. облікову ставку в розмірі 9,5% річних.

Слід також зазначити, що при нарахуванні суми пені позивач не врахував часткову сплату відповідачем суми боргу в розмірі 3900грн., що підтверджується платіжним дорученням №312 від 03.11.2009р. (а.с. 38).

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок пені за несвоєчасне проведення розрахунків за сервісне обслуговування дахових котелень у 2009р. в період з 26.12.2009р. по 22.06.2010р.:

(2100грн. х (10,25%х0,2%) : 365 дн. х 164 = 19,34 грн.

(2100грн. х (9,5%х0,2%) : 365 дн. х 14 = 1,53 грн.

За таких умов сума пені становить 20,87 грн.

Оскільки відсоток пені, визначений у договорі (0,2% облікової ставки Національного банку України), є меншим, ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суд залишає даний відсоток пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 274,45 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2009р. по травень 2010р., на підставі ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснював розрахунок інфляційних не врахувавши, що прострочення виконання зобов'язання має місце з 26.12.2009р. про що зазначено вище.

Відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідкуючого місяця. Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись з січня 2010р. Таким чином, позивач необґрунтовано нарахував інфляційні нарахування за листопад та грудень 2009р. Враховуючи викладене, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних з січня 2010р. по травень 2010р.: (2100 (сума боргу) х 101,8% х 101,9% х 100,9% х 99,7% х 99,4% ) = 78,28 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2009р., тобто до пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позовна заява була зареєстрована 12.07.2010р.) відповідач сплатив позивачу 3900 грн. (платіжне доручення №312 від 03.11.09р. (а.с.38).

Крім того, 05.07.2010р., 26.08.2010р., тобто після пред'явлення позову до суду, відповідач сплатив позивачу 690,28 грн. (а.с.45, 54, 55).

Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 1409,72грн.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1300грн. послуг аудиторської служби.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України в частині стягнення 1300грн. за послуги аудиторської служби слід відмовити, оскільки вони не входять до складу судових витрат.

Відповідач позов визнав в частині стягнення 1509,23грн., з яких: 1409,72грн. заборгованості, 21.23грн. пені, 78,28грн. інфляційних втрат (відзив на позовну заяву а.с. 35).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволеню на суму 1509,23грн., в тому числі: 1409,72грн. заборгованості, 20,87грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунків, 78,28грн. інфляційних витрат. В частині стягнення 2660,67грн. заборгованості, 169,17грн. інфляційних, 38,54грн. пені та 1300грн. аудиторських послуг в позові необхідно відмовити. В частині стягнення 690,28грн. провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 546, 625 ЦК України, ст.193, ч.6 ст.232 ГК України, керуючись ст.ст.49, 80 п. 4, 82-84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Комфорт-Тепло", 10020, м. Житомир, п-т Миру, 3, ідентифікаційний код 35545767 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інтерм", 10014, м. Житомир. вул. Рильського, 9-А, ідентифікаційний код 31318757 - 1409,72грн. заборгованості 20,87грн. пені, 78,28грн. інфляційних витрат, 24,10грн. витрат по сплаті державного мита, 55,70грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 690,28грн. заборгованості.

4. В частині стягнення 2660,67 грн. заборгованості, 169,17грн., інфляційних, 38,54грн. пені відмовити.

5. В частині стягнення 1300 грн. аудиторських послуг в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Шніт А.В.

Дата підписання ____вересня 2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу