Рішення № 11340727, 16.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "16" вересня 2010 р. Справа № 18/41

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Михальчук О.В. - директор;

Гопан С.Й., довіреність від 01.01.2010р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - фізична особа - підприємець;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Управління нерухомістю" (м.Луцьк Волинської області)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с.Довжик Житомирської області)

про стягнення 18930,00грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог, а.с.79-81),

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за погодженням сторін (а.с.57),

з перервою в судовому засіданні з 17.08.2010р. до 16.09.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 15224,00грн., з яких: 15000,00грн. перерахованого відповідачу авансу на виконання умов договорів №44/08, №45/08 на розробку проектної документації та 300,00грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Під час розгляду справи позивач двічі в порядку ст.22 ГПК України уточнював позовні вимоги. Таким чином, з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог за №153 від 10.08.2010р. (а.с.79-81) позивач просить суд стягнути з відповідача 18930,00грн., з яких: 15000,00грн. перерахованого відповідачу авансу 706,00грн. - інфляційних, 224,00грн. - 3% річних та 3000,00грн. - штрафу.

Спір розглядається в межах уточнених позовних вимог.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні підтвердив факт перерахування позивачем сум авансу, також повідомив, що роботи станом на 16.09.2010р. відповідачем виконано на 50 відсотків, однак не передані відповідачу відповідно до умов договорів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2008 року між ТОВ "Системи управління нерухомістю" (Замовник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець, відповідач) укладено договори №44/08, 45/08 (а.с.10-17), відповідно до яких Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався на свій ризик виконати та передати Замовнику наступні роботи (послуги) по збору вихідних даних, погодження та експертизи всіх стадій проектної документації по реконструкції квартири №2 в житловому будинку по вул.Київській, 122 в м.Житомирі та квартири №64 в житловому будинку по проспекту Миру, 8 в м.Житомирі у відповідності до чинного законодавства України, що включає в себе отримання дозволу на тимчасове використання приватних приміщень квартири №2 в житловому будинку по вул.Київській, 122 в м.Житомирі та квартири №64 в житловому будинку по проспекту Миру, 8 в м.Житомирі для розміщення магазину продовольчих товарів (розділ 1 договорів №44/08, 45/08).

Пунктом 2.1 вищезазначених договорів сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний виконати роботи у термін до 28.11.2008 року включно. Виконавець зобов'язаний приступити до виконання робіт протягом одного робочого дня з моменту передачі Замовником Виконавцю затвердженого завдання на проектування та отримання (зарахування) на свій банківський рахунок авансового платежу в розмірі 50%, що становить по 7500,00грн. по кожному договору від загальної вартості робіт визначеної даними договорами.

Загальна вартість робіт за даними договорами становить по 15000,00грн. без урахування ПДВ (п.4.1 договорів № 44/08, 45/08).

Відповідно до п.4.3 договорів №№44/08, 45/08 оплата за виконані роботи здійснюється в наступному порядку:

- 50% від вартості, зазначеної в п.4.1 договору, - протягом п'яти робочих днів з моменту передачі Замовником Виконавцю завдання на проектування.

- 50% від вартості зазначеної в п.4.1 договору, - протягом трьох робочих днів з моменту виконання виконавцем робіт на підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).

Позивач свої зобов'язання за вказаними договорами №44/08, 45/08 виконав належним чином, перерахувавши на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 авансові платежі в розмірі 7500,00грн. по договору №44/08 та 7500,00грн. по договору №45/08, що підтверджується платіжними дорученнями №88 від 23.07.2008р. та №89 від 23.07.2008р. (а.с.18-19) та не заперечується відповідачем. Всього позивачем сплачено відповідачу коштів у сумі 15000,00грн.

Проте, відповідач у погоджені договорами строки, а саме до 28.11.2008р., роботи не виконав та авансові платежі не повернув.

20.11.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензії за №№264, 265 від 16.11.2009р. (а.с.20-24) з вимогою закінчити протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії виконання робіт, передбачених умовами договору, або у випадку неможливості такого виконання робіт - протягом 10 календарних днів з дня отримання претензій надати письмову відповідь про неможливість виконання робіт та повернути у той же строк суми авансових платежів по договору №44/08 у розмірі 7500,00грн. та по договору №45/08 в розмірі 7500,00грн. Проте, відповідач вимоги позивача залишив без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З умов договорів №№44/08, 45/08 від 02.07.2008р. вбачається, що дані договори за своєю правовою природою є договорами підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

У свою чергу, підряд на проведення проектних та пошукових робіт за своєю правовою природою - це різновид договору підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч.3 ст.612 ЦК України).

Частина 2 статті 849 ЦК України визначає, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, з а м о в н и к м а є п р а в о в і д м о в и т и с я в і д д о г о в о р у п і д р я д у та вимагати відшкодування збитків.

Крім того, п.7.4 договорів сторони погодили, що замовник має право в односторонньому порядку достроково припинити дію даного договору, письмово повідомивши виконавця за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати припинення. У випадку дострокового припинення договору, якісно виконані Виконавцем роботи підлягають оплаті Замовником пропорційно до об'єму такого виконання.

Позивач скористався таким правом, направивши відповідачу листи №№ 264, 265 від 16.11.2009р. (а.с.20-23) з вимогою про закінчення протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії виконання робіт, передбачених умовами договору, або у випадку неможливості такого виконання робіт - протягом 10 календарних днів з дня отримання претензій надати письмову відповідь про неможливість виконання робіт та повернути у той же строк суми авансових платежів по договору №44/08 у розмірі 7500,00грн. та по договору №45/08 в сумі 7500,00грн. в зв'язку з невиконанням останнім умов даного договору у визначені строки.

Відповідач зазначені вище листи отримав 26.11.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24, зворотній бік), проте залишив їх без відповіді та задоволення.

Варто зазначити, що у випадку, коли сторона відмовляється від договору або самостійно змінює його умови через порушення договірних зобов'язань іншою стороною, такої дії достатньо для розірвання чи зміни договору.

Отже, з моменту відмови позивача від договору даний правочин вважається припиненим.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли п і д с т а в а, н а я к і й в о н о б у л о н а б у т е, з г о д о м в і д п а л а.

Таким чином, враховуючи те, що підстава для володіння відповідачем спірними грошовими коштами відпала з 07.12.2009р., суд приходить до висновку, що станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач без достатньої правової підстави зберігає майно позивача, а саме - грошові кошти в розмірі 15000,00грн. передоплати по договорам №44/08 та №45/08, тому задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача даної суми.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 224,00грн. 3% річних та 706,00грн. інфляційних за прострочення виконання зобов'язання.

Як встановлено господарським судом, відповідачем дані кошти отримано, проте роботи щодо розробки проектної документації вчасно не були виконані, у зв'язку з чим позивачем направлено відповідачу претензії за №264, №265 від 16.11.2008р. з вимогою закінчити виконання робіт протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії , або у випадку неможливості такого виконання повернути у той же строк суму авансового платежу .

Оскільки відповідачем не виконані роботи для позивача, а грошові кошти в розмірі 15000,00грн. (авансування робіт) в добровільному порядку не повернуто, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 224,00грн. 3% річних та 706,00грн. інфляційних на підставі ст.625 ЦК України.

Однак, господарський суд вважає неправомірним застосуванням в даному випадку ст.625 ЦК України, з огляду на наступне:

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному ж випадку позов пред'явлено до відповідача, який не виконав роботи, про стягнення 15000,00грн., які є передоплатою за розробку відповідачем проектної документації.

Тобто в даному випадку за правовідносинами сторін у відповідача відсутнє грошове зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, тому господарський суд відмовляє ТОВ "Системи управління нерухомістю" у задоволенні позову в частині стягнення 224,00грн. 3% річних та 706,00грн. інфляційних.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача за невиконання договірних зобов'язань 3000,00грн. штрафу на підставі п.п.5.5 договорів №44/08 та №45/08 від 02.07.2008р.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як свідчить зміст розділу 5 договорів "Відповідальність сторін", сторони передбачили, що у випадку порушення умов договору, а саме виконання робіт неякісно, не в повному обсязі виконавець сплачує замовнику одноразово штраф у розмірі десяти відсотків від загальної вартості робіт, визначеної п.4.1 даного договору.

Крім того, пунктом 7.2 договорів від 02.07.2008р. сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.ч.2 і 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм; спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідні особливості передбачені Господарським кодексом України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні відносин субєктів господарювання є спеціальними стосовно норм Цивільного кодексу України (відповідну правову позицію викладено й Верховним Судом України в постанові від 16.05.2006 № 22/197).

Ч.2 ст.175 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.193 Господарського кодексу України:

- субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно, зокрема, до закону та договору;

- до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених, зокрема, цим Кодексом.

Поняття "господарські санкції" визначене ч.1 ст.217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні (частина друга ст. 217 Кодексу).

Штрафними санкціями згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На думку суду, застосування даної норми закону у вигляді встановлення штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання є виправданим та доцільним лише у правовідносинах за господарськими договорами, предметом яких є так звані комплекси робіт, послуг або поставок, оскільки, у такому випадку, часткове виконання зобов'язання не дозволяє одержувачеві таких робіт, послуг або поставок використати його результати у своїй господарській діяльності, тому що відсутній факт досягнення кінцевої мети договору. Проте, зазначені обставини відсутні у правовідносинах між сторонами у справі.

Також, судом приймається до уваги, що в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України, кваліфікуючою ознакою штрафу, крім можливості встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо), є саме обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Крім того, поняття "сума зобов'язання" в розумінні ч.4 ст.231 ГК України та "загальна вартість робіт" (як вказано у договорах) не є ідентичними, а нарахування штрафу у відсотковому відношенні до загальної суми договору не передбачено чинним законодавством. А тому приймати визначену договорами №44/08 та №45/08 загальну суму договору - 15000,00грн. в якості саме передбаченого п.4 ст.231 ГК України поняття "сума зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання" є неможливим, оскільки такі твердження суперечать загальним засадам цивільного законодавства та, водночас, засадам, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами - добросовісності, розумності і справедливості.

У даному випадку, загальна сума сплаченого позивачем авансу по договорам №44/08 та №№45/08 становить15000,00грн. (7500,00грн. по договору №44/08 + 7500,00грн. по договору №45/08), а тому правомірним буде нарахування 10% штрафу саме від вказаної суми, що складає 1500,00грн. В позові щодо стягнення 1500,00грн. (3000,00грн. - 1500,00грн.) штрафу слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів виконання робіт згідно умов договорів або доказів про повернення суми попередньої оплати суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 16500,00грн., з яких: 15000,00грн. перерахованого відповідачу авансу та 1500,00грн. штрафу. В позові відмовити в частині стягнення 224,00грн. 3% річних, 706,00грн. інфляційних та 1500,00грн. - штрафу.

Враховуючи викладене, господарський суд визнав за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.11, 509, 549, 625, 639, 837, 887, 1212 ЦК України, ч.1, 2 ст.173, ч. 1 ст.175 ГК України керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи Управління нерухомістю" (43026, м.Луцьк Волинської області, вул.Єршова, 11, кв.807, ідентифікаційний код 34310064):

- 15000,00грн. перерахованого авансу;

- 1500,00грн. штрафу;

- 165,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 205,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 224,00грн. 3% річних, 706,00грн. інфляційних та 1500,00грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2,3- стронам