Рішення № 11340573, 09.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2010Справа №2-1/3562-2010 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1); (АДРЕСА_2),

до відповідача Приватного підприємства «Тихе», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Павленко, 4-а),

про стягнення 9428,15грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_2., представник, довіреність від 05.07.2010р.,,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Тихе» про стягнення суми боргу за договором купівлі продажу № 1211 від 03.11.2009р. в розмірі 7080,96грн., пені в розмірі 1571,97грн., 18% річних в розмірі 775,22грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобовязання за договором купівлі-продажу № 1211 від 03.11.2009р. в частині своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не представив, явку представника у судове засідання не забезпечив.

Проте, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у звязку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2009р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Приватним підприємством «Тихе» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 1211, (аркуш справи 10-12, далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору продавець зобовязується передати, а покупець прийняти і сплатити на умовах, передбачених дійсним договором, товар (партію товару) у кількості, асортименті і по цінам, зазначеним у накладних на відпуск товару, що є невідємною частиною дійсного договору.

Позивач відповідно до умов договору передав ПП «Тихе» товар на загальну суму 6976,32грн., що підтверджується накладною № Ч-00010982 від 18.11.2009р. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом довіреної особи відповідача на вищезазначеній накладній.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що у разі прострочки покупцем оплати товару, продавець має право переоцінити такий товар, але не більш ніж на 1,5% від вартості партії поставленого товару.

Відповідно статті 664 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, отже, позивач свої зобовязання за договором купівлі-продажу виконав належним чином.

У пункті 5.2 договору сторони обумовили, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати поставки.

Таким чином, сума основного боргу становить 7080,96грн.

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання за договором № 1211 від 03.11.2009р. в частині оплати вартості поставленого товару не виконав, у звязку із чим, заборгованість підприємства становить 7080,96грн.

29.05.2010р. позивачем на адресу підприємства направлена претензія з вимогою погасити суму боргу.

Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вищевказаної претензії.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором купівлі-продажу суду не надано.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 7080,96грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 7.3. договору, в випадку невиконання і/або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті за даною угодою, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару (партії товару), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. У разі прострочення оплати товару більш ніж на 3 календарних дня покупець зобов'язується сплатити продавцеві відсотки за користування грошовими средтвамі у розмірі 18% річних від вартості несплаченого в строк товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Позивачем заявлена до відшкодування сума пені у розмірі 1571,97грн., 18 % річних у розмірі 775,22грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності зі ст.49 ГПК України.

Відповідно пп. «а» п.2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Таким чином державне мито повинно бути сплачене в розмірі 102,00 грн.

При подачі даної позовної заяви позивачем державне мито сплачено в сумі 51,00грн., у звязку з чим недостатня сума державного мита (51,00грн.) підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету м. Сімферополя.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Тихе», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Павленко, 4-а; Інн 245001801129, р/р 2600830309001 в філії АБ «Південний», МФО 384522, ОКПО 24500186) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_2; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 7080,96грн, пеню в сумі 1571,97грн., 18 % річних в сумі 775,22грн., державне мито в розмірі 102,00грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_2; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету м. Сімферополя, (код 34740405, Банк отримувач ГУ ДК України в АР Крим, м. Сімферополь, код банку отримувача 824026) державне мито в сумі 51,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.