Рішення № 11340561, 21.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2010Справа №2-9/4131-2010 За позовом Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4).

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

Про стягнення 22967,71 грн.

Суддя Н.С. Пєтухова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився

Від відповідачів не зявився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 22967,71 грн. заборгованості, у тому числі 13822,41грн. поточної заборгованості за кредитом, 7822,53грн. простроченої заборгованості за кредитом, 525,50грн. заборгованості по відсоткам, 431,26грн. простроченої заборгованості по відсоткам, 366,02грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 229,68 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, від нього надійшла заява вих. №24/04-07/480 від 08.09.10р. про розгляд справи у відсутності свого представника.

Відповідач повторно явку свого представника у судове засідання не забезпечив. витребувані документи суду не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим підтверджується поштовим повідомленням. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

17.06.08 року між сторонами був укладений кредитний договір №82/08-ю.

Предметом даного договору є надання банком підприємцю кредиту у сумі 7 400,00 доларів США зі сплатою 23,0 % річних на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 кредитного договору сторони передбачили, що кредит може бути наданий шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємця № 26005002339501 в банку, МФО 300614 в межах суми, вказаної в п. 1.1 цього договору.

Надання банком підприємцю кредиту шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок підтверджуються меморіальним ордером №82/08-ю від 17.06.08р. на суму 7 400,00 доларів США.

11.08.09р. договором №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору внесено зміни до кредитного договору та змінено суму кредиту, графік та строк його повернення.

Відповідно до ч. 1 cт. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно cт. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, підприємцем порушені умови кредитного договору, а саме а саме п. 1.1, п. 2.10 - не повертається кредит у строки, передбачені графіком та не сплачуються проценти за користування кредитом у строки, передбачені договором.

Станом на 02.08.10р. загальна заборгованість підприємця перед банком за кредитним договором становить 2909,99 доларів США, (з яких: 1751,29 долар США - поточна заборгованість за кредитом, 991,11 долар США - прострочена заборгованість по кредиту, 64,58 долари США - заборгованість по відсоткам, 54,64 долари США прострочена заборгованість по відсоткам, 46,37 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків), що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ (1 дол. США = 7,8927 грн.), дорівнює 22967,71 грн.

Згідно ч. 2 cт. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються, зокрема, положення cт. 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 cт. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 2.9. кредитного договору, в разі недотримання підприємцем умов цього договору, банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, відсотками за кредит та іншими платежами за цим договором, а в разі непогашення заборгованості - звернутися до суду.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на протязі існування простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.4. та п.п. 5.4.1. кредитного договору, банк має безумовне право вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати належних відсотків та передбаченої цим договором пені та штрафів, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання підприємцем умов цього договору, а підприємець зобов'язаний повернути банку кредит, сплатити належні відсотки, пеню та штрафи, а також: відшкодувати завдані банку збитки у випадку, якщо підприємець порушує строки повернення кредиту та/або відсотків за користування кредитом.

Згідно п. 5.5. кредитного договору, вимога про дострокове повернення кредиту згідно п. 5.4. договору направляється підприємцю у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 10 днів після її відправлення.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове повернення кредиту від 05.07.10р., вих. №24/4-3844, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 21.09.2010 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ІНДЕКС-БАНК» м. Київ,МФО 300614) на користь Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575, Рахунок № 37397840000001 в ПАТ«ІНДЕКС-БАНК» м. Київ, МФО 300614) 22967,71 грн. заборгованості, у тому числі 13822,41грн. поточної заборгованості за кредитом, 7822,53грн. простроченої заборгованості за кредитом, 525,50грн. заборгованості по відсоткам, 431,26грн. простроченої заборгованості по відсоткам, 366,02грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 229,68 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПетухова Н.С.