Рішення № 11338620, 09.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

09.09.10                                                                                           Справа№ 23/10

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі –РВ ФДМ України по Львівській області), м. Львів,

до відповідача Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкритого акціонерного товариства (надалі –ВАТ) «Дрогобицький «Агротехсервіс», м. Дрогобич,

про зобов»язання прийняти об»єкт права державної власності у комунальну власність

За участю представників:

від позивача - Дутка Ю.І. - представник,

від відповідача – не з»явився,

від третьої особи –не з»явився.

Суть спору: РВ ФДМ України по Львівській області, м.Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про зобов»язання Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, прийняти з державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Дрогобич гуртожиток за адресою: м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266а. До участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ВАТ «Дрогобицький «Агротехсервіс», м. Дрогобич. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що гуртожиток по вул. Стрийській, 266а у м. Дрогобичі не увійшов до статутного фонду третьої особи у справі, перебуває на її балансі, є в задовільному стані. Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 Закону України «Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності», ст. 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»цей гуртожиток підлягає передачі з державної у комунальну власність територіальних громад протягом трьох років з дня прийняття Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача у судових засіданнях 08.04.2010 р., 05.08.2010 р. проти позову заперечила, посилаючись на ненадання балансоутримувачем технічної та іншої необхідної документації на вищезгаданий гуртожиток. Третя особа вимог ухвал суду не виконала, витребуваних доказів не подала, явки свого представника в засідання суду не забезпечила.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

РВ ФДМ України по Львівській області, яке здійснює систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі , 13 червня 2007 р. здійснило перевірку стану утримання, зберігання та використання державного майна , яке не увійшло до статутного фонду третьої особи у справі в процесі приватизації, але перебуває на її балансі і розташоване у м. Дрогобич. У Акті перевірки, належно завірена копія якого долучена до матеріалів справи, відображена наявність гуртожитку (10 кімнат) за адресою: м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266а, який перебуває у задовільному стані утримання. Як вбачається з Акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Дрогобицьке виробничо-технічне об»єднання, затвердженого 15 червня 1995 р., з наступними змінами до нього, розшифровки об»єктів державного житлового фонду, Плану приватизації Дрогобицького виробничо-технічного об»єднання від липня 1995 р., гуртожиток за адресою: м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266а, не увійшов до статутного фонду ВАТ «Дрогобицький «Агротехсервіс». Цей гуртожиток перебуває на балансі третьої особи у справі і відповідно до норм ст.ст. 3, 7 Закону України «Про управління об»єктами державної власності»є об”єктом права державної власності, що знаходиться в сфері управління позивача.

Відповідно до ст. 1, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” гуртожитки, які є об”єктами права державної власності, підлягають передачі у власність територіальних громад протягом трьох років з дня його прийняття, тобто до 04.09.2011року. Згідно з нормами ст.ст. 3, 4, 4-1 Закону України «Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності»ініціатива щодо передачі об»єктів права державної власності може виходити, зокрема від органів, уповноважених управляти державним майном. Передача житлового фонду та інших об»єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статуних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації (корпоратизації), з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноваженим управляти державним майном за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад. Позивач на виконання вищенаведених вимог законодавства ініціював передачу у комунальну власність територіальної громади м. Дрогобича гуртожитка за адресою: м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266а, звернувшись до відповідача з листами (вхідний номер відповідача 05-13-02157 від 01.04.2009 р., відхний номер відповідача 05-13-06063 від 08.09.2009 р.), в яких просив надати згоду на прийняття гуртожитка у комунальну власність. Представник відповідача факт отримання вказаних листів у судових засіданнях підтвердив та не заперечував. Проте згода органу місцевого самоврядування на прийняття зазначеного гуртожитку у комунальну власність не надана, що робить неможливим саму передачу гуртожитку з державної у комунальну власність.

Такого висновку суд дійшов також враховуючи, що згідно з ст. 3 Закону України „Про управління об”єктами державної власності” об”єктом управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів. Відповідно до ст.7 Закону України „Про управління об”єктами державної власності” Фонд державного майна України відповідно до законодавства приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі. Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації , але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68, управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна. Єдиним способом управління об”єктами житлового фонду (в т.ч. гуртожитками), що належать до державної власності, згідно із вказаним Положенням, є їх передача у комунальну власність.

Відповідно до п.51 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, до виключної компетенції міських, селищних, сільських рад належить надання згоди на передачу об”єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об”єктів з комунальної у державну власність , а також щодо придбання об”єктів державної власності.

Статтею 6 Закону України „Про передачу об”єктів права держаної та комунальної власності” визначено, що передача об”єктів здійснюється комісією з питань передачі об”єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном , самоврядних організацій , фінансових органів , підприємств , трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. У разі передачі об”єктів у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах комісію з питань передачі об”єктів утворює та призначає її голову виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської , районної у місті ради.

Виходячи з вищенаведених правових норм , враховуючи, що на день розгляду спору в суді згода органу місцевого самоврядування (Дрогобицької міської ради) на прийняття зазначеного вище гуртожитку у комунальну власність відсутня, позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Посилання відповідача на ненадання балансоутримувачем технічної та іншої необхідної документації не заслуговують на увагу, як такі що не стосуються суті спору та не відповідають законодавству. Згідно із п. 6 ст. 3 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” держава виділяє місцевим бюджетам кошти на заходи, пов'язані з прийняттям у комунальну власність гуртожитків (їх цілісних майнових комплексів), а саме: на виготовлення необхідної технічної документації, проведення капітального ремонту тощо, за заявками місцевих рад, в обсягах та порядку, які визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік. Законодавство не передбачає обов’язку балансоутримувача оплачувати кошти чи забезпечувати виготовлення зазначеної документації як умови для прийняття гуртожитків у власність територіальними громадами.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

          1. Позов задоволити повністю.

          Зобов”язати Дрогобицьку міську раду (Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055972) прийняти з державної у комунальну власність територіальної громади м. Дрогобич гуртожиток за адресою: м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266а.

2. Стягнути з Дрогобицької міської ради (Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055972) в доход державного бюджету України 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

          4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя