Рішення № 11338508, 22.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

22.09.10                                                                                           Справа№ 3/131

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ «НАТ СЕРВІС», м.Львів

До відповідача: Приватне підприємство «Будівельна фірма «Квартал-плюс», м.Львів

Про стягнення заборгованості в сумі 25003,00 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Попадин М.С.- представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ «НАТ СЕРВІС»до Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-плюс»про стягнення 25003,00 грн. основного боргу та судових витрат.

В судовому засіданні 02.09.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

07.09.2010 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в якій він крім суми основного боргу просить стягнути з відповідача 5400,65 грн. інфляційних і 1437,68 грн. трьох відсотків річних. В зв’язку із поданням заяви про збільшення позовних вимог та неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 22.09.2010 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в засіданні поясненнях.

В жодне із судових засідань відповідач явки повноважного представника не забезпечив, відзиву не подав та витребуваних судом документів не надав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 22.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

15.05.2008 року між ТзОВ «НАТ СЕРВІС»(Продавець) та ПП «Будівельна фірма «Квартал-плюс»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 4, відповідно до якого позивач зобов’язувався передати у власність цеглу керамічну марки М-75, , а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

В період з 15.05.2008 року по 19.06.2008 року позивач відпустив відповідачу продукцію на загальну суму 60003,00 грн., яку відповідач оплатив частково.

03.09.2008року позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити суму боргу в розмірі 30003,00 грн., яку відповідач оплатив частково в сумі 5000,00 грн. Решта суми боргу залишилась непогашеною.

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем складала 25003,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 1437,68 грн. та 5400,65 грн. інфляційних, які він просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу №4 від 15.05.2008 року в період з 15.05.2008 року по 19.06.2008 року позивач відпустив відповідачу будівельні матеріали (цеглу) на загальну суму 60003,00 грн., що підтверджується накладними ( належно завірені копії в матеріалах справи ).

Оплата за товар проведена відповідачем частково.

03.09.2008року позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити суму боргу в розмірі 30003,00 грн., яку відповідач оплатив частково в сумі 5000,00 грн. Решта суми боргу залишилась непогашеною.

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем складала 25003,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з жовтня 2008 року по вересень 2010 року позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 1437,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 5400,65 грн., які підлягають до стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 318,42 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити .

2. Стягнути з Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-плюс» (79495, м.Львів-Винники, вул.Шевченка,1 Д, код ЄДРПОУ 33667107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТ СЕРВІС»(76019, м.Івано-Франківськ, вул.Військових Ветеранів,10, код ЄДРПОУ 20541666) –25003,00 грн. –основного боргу, 5400,65 грн. інфляційних, 1437,68 грн. трьох відсотків річних, 318,42 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.09.2010 року.

Суддя