Постанова № 11337123, 15.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 вересня 2010 р. № 44/355-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Яценко О.В. –головуючого ( доповідач у справі)

Білошкап О.В.

Катеринчук Л.Й.

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову

та

на ухвалугосподарського суду м. Києва від 13.07.2009р.

господарського суду м. Києва від 14.12.2009р.

у справі

господарського суду№44/355-б

м. Києва

за заявою

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю "ХАГАРТСТРОЙІМПЕКС"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Укр-аз груп"

в судовому засіданні взяли участь представники сторін

від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. КиєваБанкрутство

Фесюнов О.В. дов.№3608/9/10-113 від 21.11.2007р.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2009року порушено провадження у справі про визнання банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Укр-аз груп" (далі –боржника) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ХАГАРТСТРОЙІМПЕКС" (далі - ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

          Постановою господарського суду м. Києві від 13.04.2009 року боржника визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру з майновими вимогами до банкрута в сумі 196000,00грн., назначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Грицай С.О.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2009р. у справі №44/355-б затверджено звіт ліквідатора. Затверджено ліквідаційний баланс. Затверджено реєстр вимог кредиторів. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Укр-аз груп" ліквідовано. Провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою та ухвалою, Державна податкова інспекції у Шевченківському районі м. Києва, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і ухвалу, та припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону), статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами статті 107 ГПК України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду; касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав чи обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( частина 1 статті 23 Закону).

          Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою порушує права кредитора по нарахуванню неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на оскарження постанови господарського суду м. Києва від 13.07.2009р. та ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2009р.

          Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частинами 12 –14 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств", у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду, про що повідомляє заявника у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, та у порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005р. № 97, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Отже, законодавець виключає тотожність записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та про відсутність підтвердження даних про юридичну особу.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

          Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ХАГАРТСТРОЙІМПЕКС". Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість перед ініціюючим кредитором у сумі 196000,00 грн., яка виникла в період його господарської діяльності та відсутній за адресою місцезнаходження: місто Київ, вул. Мельникова, 12, що підтверджується актом про незнаходження підприємства від 31.03.2009р. (т.1 а.с.9). Безспірність своїх вимог ініціюючий кредитор обґрунтовував визнанням боржником суми боргу згідно відповіді на претензію від 27.03.2009 року (том 1 а.с.8), та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Постановою суду від 13.07.2010 року боржника визнано банкрутом на підставі статті 52 Закону (том 1, а.с. 26-28).

Постанова мотивована тим, що заявлені ініціюючим кредитором вимоги підтверджуються документально та відповідно до висновків суду є достатніми підставами для визнання боржника банкрутом за статтею 52 Закону.

Судом не дано оцінки наявності виконавчих документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Також судом не дано оцінки обґрунтованості доводів ініціюючого кредитора на предмет відсутності боржника за адресою місцезнаходження відповідно до зазначених приписів статей 17-19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не надано оцінки витягу з ЄДРПОУ від 21.05.2010року № 5431854 ( далі-витяг; а.с.10).

Так, відповідно до Запису 1 у зазначеному витягу у графу "статус відомостей про юридичну особу" внесено запис: "не підтверджено", разом з тим, у графі "місцезнаходження" існує запис про перебування юридичної особи боржника за адресою: " 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд.12.

За таких обставин суду належало витребувати у державного реєстратора копію реєстраційної справи або інші відомості, які б дозволили встановити однозначне розуміння державної реєстрації місцезнаходження боржника, оскільки законодавець виключає можливості різного тлумачення записів у Державному реєстрі підприємств, установ та організацій України.

Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури від 13.07.2009 року прийнята з неповним дослідженням матеріалів справи та є такою, що підлягає скасуванню.

Оскільки, підставою проведення ліквідаційної процедури у справі №44/355-б про банкрутство боржника є постанова про відкриття ліквідаційної процедури від 13.07.2009 року, яку належить скасувати, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про безпідставне проведення ліквідаційної процедури боржника та незаконність винесення ухвали, яка підсумовує хід ліквідаційної процедури.

У зв’язку з тим, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів безспірності своїх вимог до боржника, боржник мав фактичне місце знаходження відповідно до запису в ЄДРПОУ, провадження у справі про його банкрутство за процедурою передбаченою статтею 52 Закону було порушено необґрунтовано, визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 13.07.2009 року є незаконним.

Частиною 4 статті 11 Закону передбачено, що повноваженнями суду першої інстанції у підготовчому засіданні є з'ясування ознак неплатоспроможності боржника, наявність чи відсутність перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

За частиною 11 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності і підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

Зі змісту частини 1 статті 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив порушення провадження у справі ,не дослідивши докази щодо наявності тих підстав, на які посилався кредитор, а за таких обставин, здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Відповідно до приписів ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції і припинити провадження у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає постанову господарського суду міста Києва від 13.07.2009 року про визнання боржника банкрутом та ухвалу господарського суду м. Києва від 14.12.2009р. про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такими, що підлягають скасуванню, а провадження у справі припиненню.

З таким висновком погодився Верховний Суд України, зазначивши у пункті 36 Постанови Пленуму №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009року: " Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору). "

          Відповідно до вимог ст.41 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", суд вважає необхідним зобов’язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2009р.

На підставі викладеного, та керуючись пунктом 7 частини першої статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пунктом 11 частини першої статті 80 ГПК України, статтями 86, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 13.07.2009р. та на ухвалу господарського суду м. Києва від 14.12.2009р. по справі № 44/355-б задовольнити.

2.Постанову господарського суду м. Києва від 13.07.2009р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 14.12.2009р. по справі № 44/355-б скасувати. Провадження у справі припинити.

3.Дрежавному реєстратору за місцезнаходження юридичної особи відмінити державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Укр-аз груп", м. Київ, вул. Мельникова, 12 (ЄДРПОУ 34619041), проведену відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2009р.

Головуючий                                                   О.В. Яценко

Судді                     О.В. Білошкап

Л.Й. Катеринчук