Постанова № 11340286, 15.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 вересня 2010 р. № 7/789

Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Дочірньої компанії "Укргазвидобування"

                                                            Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України" від імені якої діє філія

Газопромислове управління

"Львівгазвидобування"

на постанову                     Київського апеляційного господарського

суду від 07.04.2010 року

у справі                                                  № 7/789

господарського суду                              міста Києва

за позовом                                                  Дочірньої компанії "Укргазвидобування"

                                                            Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України" від імені якої діє філія

Газопромислове управління

"Львівгазвидобування"

до                                                             Дочірньої компанії "Газ України"

                                                            Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

про                                                            стягнення 149 497,68 грн.

за участю представників:

позивача –          Ільницького І.Й.

відповідача -          Плачкової О.В.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", від імені якої діє філія Газопромислове управління "Львівгазвидобування", звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 139 848,16 грн. заборгованості, 7 551,80 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 2 097,72 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року (суддя Якименко М.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 139 848,16 грн. заборгованості, 7 551,80 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 2 097,72 грн. та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 року (судді: Алданова С.О., Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення суду першої інстанції змінено та пункт 2 резолютивної частини викладено в такій редакції:

„Стягнути з Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, п/р 2600923641 в АБ „Укргазпромбанк” у м. Києві МФО 320823) на користь Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, б. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 4042 (чотири тисячі сорок дві) грн. 58 коп. основного боргу, 60 (шістдесят) грн. 47 коп. 3% річних, 222 (двісті двадцять дві) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.” В решті рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р. у справі № 7/789 залишено без змін.

В касаційній скарзі Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від імені якої діє філія Газопромислове управління "Львівгазвидобування" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 року, а рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року у даній справі залишити без змін, посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", від імені якої діє філія Газопромислове управління "Львівгазвидобування", частково, судом апеляційної інстанції на підставі ст. 306 ГК України, ст. 21 Закону України "Про транспорт" та ст. ст. 1, 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" зроблено висновок про необхідність застосування до заявлених позовних вимог скорочених строків позовної давності, оскільки укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у статтях 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає і вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як зазначалось вище, під час визначення спірного договору, як договору перевезення, суд апеляційної інстанції послався на статтю 306 ГК України, якою передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

          Термін "транспортування" за своїм змістом не є тотожним терміну "перевезення", оскільки транспортуванням є надання послуг.

          Правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законами України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", "Про засади функціонування ринку природного газу" тощо.

          Згідно статті 13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" транспортування природного газу здійснюється відповідно до

договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування. Пунктом приймання-передачі газу є об'єкт Єдиної газотранспортної системи України, на якому здійснюється передача природного газу між учасниками газового ринку, обладнаний вузлом обліку природного газу. Обов'язкові умови для газотранспортних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу. До укладення договору про транспортування природного газу замовник має право на одержання інформації про наявність у газотранспортного підприємства магістральних трубопроводів, їх пропускну спроможність, ціни та порядок оплати послуг з транспортування природного газу.

          Поняття транспортної послуги визначено в Законі України "Про нафту і газ", зокрема, транспортна послуга –виробничі операції з приймання, переміщення, здавання, тимчасового зберігання і перевантаження нафти, газу та продуктів їх переробки.

Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" також визначив, що газопостачальне підприємство (постачальник) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління;

Єдина газотранспортна система України - виробничий комплекс, що складається з магістральних газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу.

          Замовник - суб'єкт ринку природного газу, який на підставі договору замовляє надання послуг з транспортування та розподілу природного газу споживачам, його транзиту територією України або зберігання в підземних сховищах.

          Постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Транспортування природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

В силу статті 6 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" діяльність, пов'язана з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Таким чином, спеціальним законодавством визначено транспортування природного газу, як послугу з переміщення його трубопроводами.

          Проте, відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

          У вказаній нормі йдеться про доставку вантажу, а не забезпечення його переміщення. Переміщення газу в трубопроводі є одним з видів транспортування (надання транспортної послуги), а не перевезення.

Згідно ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (документ, встановлений транспортними кодексами (статутами). Договір є багатостороннім, сторонами якого є вантажовідправник, перевізник та вантажоодержувач. Договір визначає майново-господарські зобов'язання, що виникають при здійсненні одного з видів господарської діяльності - перевезення вантажів; платність договору пояснюється тим, що даний вид транспортної послуги здійснюється за відповідну плату. За способом укладення договір є реальним, так як вважається укладеним з моменту вчинення фактичної дії (передача вантажу до перевезення), спрямованої на виконання стороною свого договірного зобов'язання; це строковий господарський договір, оскільки пов'язаний з виконанням зобов'язань його сторін у встановлений законодавством строк.

Разом з тим, при вирішенні спору апеляційний господарський суд зазначених вимог закону не врахував та не звернув уваги на те, що обов"язковою істотною умовою перевезення є прийом перевізником від вантажовідправника вантажу для подальшого перевезення для вантажоотримувача та складання відповідних транспортних документів.

Оскільки спірний договір не має ознак договору перевезення, висновок господарського суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правовідносин статті 258 ЦК України є помилковим.

При вирішенні даного спору обставини, що мають істотне значення для справи, були детально з’ясовані судом першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом, 22.09.2008 р. між сторонами укладено договір № 453/21-08-06/08-897 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році, за яким позивач зобов'язується здійснити транспортування природного газу відповідача по газотранспортній системі до газорозподільних станцій для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств (ВАТ “Львівгаз”, ВАТ “Івано-Франківськгаз”, ВАТ “Волиньгаз”, ВАТ “Закарпатгаз”, ВАТ “Чернівцігаз”, ДП “Укргазмережі”) - споживачів, які мають із замовником укладені договори на постачання газу, а останній, в свою чергу, зобов'язався оплатити послуги по транспортуванню газу.

Відповідно до п. 2 договору позивач здійснює в 2008 році транспортування газу відповідача, в обсязі до 12 067,000 тис.куб.м. Розподіл обсягів газу, що транспортуються, здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу. Можливі зміни місячних обсягів транспортування встановлюються по узгодженню сторін. При необхідності відступу від середньодобової норми замовником і виконавцем встановлюється нерівномірна подача газу за взаємно узгодженими графіками. За розрахункову одиницю поданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов. Якість газу, що передається замовником в газотранспортну систему виконавця, повинна відповідати ГОСТ щодо якості газу. Державний нагляд за дотриманням вимог державних стандартів, інших нормативних актів щодо якості поданого газу здійснюють органи Держстандарту України.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що послуги по транспортуванню газу оформляються актами виконання послуг з транспортування газу, які складаються до 15 числа наступного за звітним місяця та є підставою для проведення розрахунків. Акти виконання послуг з транспортування газу за січень - серпень 2008 р. представники сторін складають протягом 5 днів з моменту укладання даного договору.

Відповідно до п. 4 договору вартість послуг по транспортуванню природного газу договірна і визначається по кожному окремому споживачу, як різниця між загальним тарифом на транспортування та тарифом на транспортування природного газу розподільними газопроводами такого споживача встановленими НКРЕ.

Вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту наданих послуг з транспортуванню, зазначеному в пункті 3.4 даного договору. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця вартості послуг, що були надані виконавцем у місяці транспортування до 30 числа наступного за цим місяця. Оплата послуг з транспортування газу, наданих за січень-серпень 2008 року, здійснюється протягом 30-ти днів з моменту підписання відповідних актів виконання послуг (п. 5 Договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця вартості послуг, що були надані останнім у місяці транспортування до 30 числа наступного за звітним місяця.

Позивачем на виконання вказаного договору здійснено транспортування природного газу відповідача по газотранспортній системі до газорозподільних станцій для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств в обсязі 11 396,885 м. куб. на загальну суму 158261,56 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі послуг з транспортування природного газу.

При цьому, у зв’язку з наявністю зустрічної заборгованості, позивач направив відповідачу повідомлення № 27-11/ЛГВ від 20.11.2008 р. про припинення зобов’язання зарахуванням на суму 18 413,42 грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов’язань за вказаним договором щодо оплати наданих послуг у розмірі 139 848,14 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд повно, всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та, правильно встановивши правову природу спірних правовідносин, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру грошових коштів.

При цьому, суд першої інстанції, проаналізувавши норми статті 901 ЦК України, вказав, що укладений між сторонами договір є договором про надання послуг та не містить ознаки договору перевезення.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене, аналіз умов вищезазначеної угоди дає змогу визначити, що спірна угода за своєю правовою природою не є договором перевезення, що виключає можливість застосування скорочених строків позовної давності, а тому висновки суду апеляційної інстанції грунтуються на неправильному застосуванні судом норм матеріального права.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем обов’язку щодо оплати наданих послуг, що є істотним порушенням умов вказаного договору, вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача грошових коштів є обгрунтованими та відповідають вимогам закону.

Також відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, висновки місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог та стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 2 097,72 грн. і 7 551,80 грн. інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов"язання відповідають чинному законодавству.

За таких обставин, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в порядку ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України врахував наведене: всебічно, повно і об’єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та керуючись законом, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог і прийняв вірне рішення про задоволення позову, яке відповідає положенням ст. 84 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від імені якої діє філія Газопромислове управління "Львівгазвидобування" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 року у справі № 7/789 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року у справі №7/789 залишити в силі.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко