Постанова № 11336858, 16.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 вересня 2010 р. № 11/8 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:Кочерової Н.О.

Барицької Т.Л.,

Студенця В.І.

за участю представників

сторін позивача –Кусовник О.О.;

відповідача –Васьків І.В.;

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від05.05.2010

у справі№ 11/8 господарського суду Львівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод"

доДержавного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод"

про стягнення 92 581, 06 грн. В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (далі –ТОВ "Харківський вагонобудівний завод") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" (далі –ДП "Стрийський вагоноремонтний завод") про стягнення 92 581, 06 грн., а саме 83 569, 32 грн. з ПДВ суми основного боргу по договору, 5 820, 08 грн. пені по договору, 851, 72 грн. 3% річних та 2 339, 94 грн. індексу інфляції.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.01.2010 порушено провадження у справі № 11/8 за позовом ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" до ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" про стягнення 92 581, 06 грн.

          До прийняття рішення по суті спору ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" подало уточнення позовних вимог, в яких просило стягнути з ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" 99 179, 60 грн., з яких 83 569, 32 грн. основного боргу, 9 633, 36 грн. пені, 1 380, 61 грн. 3% річних, 4 596, 31 грн. індексу інфляції.

          Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Сало І.А.) від 02.03.2010 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" на користь ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" 83 569, 32 грн. основного боргу, 9 633, 36 грн. пені, 1 380, 61 грн. 3% річних, 4 596, 31 грн. інфляційних збитків.

          Рішення суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договірних зобов'язань по оплаті належним чином не виконував у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворився борг у розмірі 83 569, 32 грн., який підлягає стягненню разом з нарахованими цю суму пенею, 3% річними та індексом інфляції.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Давид Л.Л., Мурська Х.В.) від 05.05.2010 апеляційну скаргу ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2010 в частині стягнення з ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" 881, 32 грн. основного боргу, 3 868, 51 грн. пені, 2 281, 61 грн. індексу інфляції, 538, 08 грн. 3% річних скасовано. В цій частині вимог прийнято нове рішення. В позові ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" про стягнення з ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" 881, 32 грн. основного боргу, 3 868, 51 грн. пені, 2 281, 61 грн. індексу інфляції, 538, 08 грн. 3% річних відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

          Постанова суду мотивована тим, що згідно залізничної накладної залізничний тариф становить 10 417, 60 грн., з ПДВ 12 501, 12 грн., а відшкодування витрат, які позивачем включено в рахунок в сумі 734, 43 грн. не передбачено умовами укладеного між сторонами договору, а тому заборгованість відповідача з врахуванням залізничного тарифу становить 82 688, 00 грн. Проте вказану суму боргу відповідач не оплатив, у зв'язку з чим вона підлягає стягненню разом з нарахованими на неї 3% річними, втратами від інфляції та пенею, перерахованими судом апеляційної інстанції.

          Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2010, ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, та залишити без змін рішення господарського суду Львівської області.

          ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" у касаційній скарзі вказує на те, що судом апеляційної інстанції невірно визначено суму основного боргу, а також неправомірно застосовано ч. 6 ст. 232 ГК України при визначення розміру пені, оскільки позивачем розрахунок здійснено в межах строку позовної давності, встановленого ЦК України, тривалістю в один рік, а тому відсутні підстави для обмеження періоду нарахування пені шістьма місяцями.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2010 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 16.09.2010.

          ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" подало відзив на касаційну скаргу, в якій просило постанову Львівського апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи між ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" (покупець) та ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" (постачальник) 21.07.2008 укладено договір поставки № СВРЗ 01-22-08-150/Ю, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю певну продукцію відповідно до специфікацій, зазначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити цей товар на умовах даного договору (п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.12.2008).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару –колеса суцільнокатані, які були в експлуатації з товщиною обода більше 35 мм, з подальшим використанням за призначенням.

Згідно з п. 4.2 договору постачальник поставляє товар залізничним транспортом за реквізитами покупця. Залізничний тариф, сплачений постачальником, відшкодовується покупцем на підставі залізничних накладних.

Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом п'ятнадцяти банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі, або видаткової накладної (п. 6.2 договору).

Судами встановлено, що ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" не в повному обсязі оплатило ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" поставлений товар, заборгувавши останньому 70 186, 88 грн.

Також в порушення умов п. 4.2 договору ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" не сплатило залізничний тариф.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно залізничної накладної № 44328253 від 22.08.2008 залізничний тариф становить 10 417, 60 грн., з ПДВ 12 501, 12 грн.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.           Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відшкодування додаткових витрат, які позивачем включено в рахунок № 244 Тр від 29.08.2008 в сумі 734, 43 грн. не передбачено умовами договору укладеного між сторонами, адже згідно з п. 4.2 договору залізничний тариф відшкодовується на підставі залізничних накладних, а подані позивачем на підтвердження понесення ним додаткових витрат, накопичувальна картка, відомості плати за користування вагонами, не складають накладну (комплект перевізних документів).

Отже судом апеляційної інстанції визначено, що загальна заборгованість ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" перед ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" складає 82 688, 00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" прострочило виконання свого грошового зобов'язання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення на користь ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" 2 314, 70 грн. інфляційних витрат та 842, 53 грн. 3% річних, суми яких визначено судом, виходячи з встановленого розміру заборгованості.

Разом з тим, при розрахунку інфляційних витрат та 3% річних судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги уточнений розрахунок позовних вимог та збільшені відповідно до нього періоди нарахування зазначених сум. Так, розмір інфляційних втрат судом розраховано за період серпень-листопад 2009, замість серпень 2009 –січень 2010, а 3% річних за 124 дні, замість 201.

За розрахунком суду касаційної інстанції розмір інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню на користь ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" складає 4 471, 52 грн. та 1 366, 05 грн. відповідно.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

          Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України ).

          Сторони погодили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати (п. 11.2 договору).

          Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 та ч. 2 ст. 343 ГК України, розмір суми заборгованості та початок періоду прострочення, визначений позивачем, судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 5 764, 85 грн.

          Посилання ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" в касаційній скарзі на те, що ним відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України не було порушено строк для нарахування пені, який складає не більше 365 днів, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав для обмеження періоду нарахування пені шістьма місяцями відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

          Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Виходячи з наведених норм права, неустойка (штраф, пеня) стягується за період тривалістю шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах одного року позовної давності, якщо про її застосування заявлено стороною у спорі.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 5 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та враховуючи те, що апеляційним господарським судом обставини справи встановлені з достатньою повнотою, проте при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних не враховано уточнені позовні вимоги, що не призвело до прийняття по суті неправильного рішення, колегія суддів вважає за необхідне постанову Львівського апеляційного господарського суду в частині визначення розміру сум інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню на користь ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", змінити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 змінити та викласти п. 2 та п. 3 резолютивної частини постанови в такій редакції:

"2. Рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2010 у справі № 11/8 скасувати частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", 82400, Львівської області, м. Стрий, вул. Зубенка, 2 (ЄДРПОУ 20770332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", 61052 м. Харків, вул. Котлова, 89 (ЄДРПОУ 01056379) 82 688 (вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. основного боргу, 5 764 (п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 85 коп. пені, 4 471 (чотири тисячі чотириста сімдесят одну) грн. 52 коп. інфляційних витрат, 1 366 (одну тисячу триста шістдесят шість) грн. 05 коп. 3% річних, 942 (дев'ятсот сорок дві) грн. 90 коп. державного мита, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

3. Доручити господарському суду Львівської області видати відповідні накази, згідно із ст. 122 ГПК України.

Головуючий - суддя                                                                      Кочерова Н.О.

Судді:                                                                                                    Барицька Т.Л.

                                                                                                    Студенець В.І.