Рішення № 11333906, 15.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.10р.Справа № 6/79-10 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення 12 161, 40 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОС", м. Київ

про визнання недійсним частини договору

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - Невалін Ю.О., довіреність №21/01-10-юр від 21.01.2010р.

від відповідача - Шажко І.В., довіреність №1/04 від 15.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява з урахуванням уточнень товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОС", м. Київдалі по текступозивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область-далі по тексту-відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача 5250,00 грн. основного боргу на підставі умов договору поставки товару № Д020407МПС від 02.04.2007 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Славутич” правонаступником відповідача.

Додатково, за порушення строків оплати отриманого товару, відповідно до вимог п.6.2 умов вищеназваного договору позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 631,73 грн. пені, на підставі п.6.2.1.1 - 6071,84 грн. плата за користування грошовими коштами, на підставі ст. 625 ЦК України, а саме за порушення грошових зобовязань по своєчасній оплаті отриманого товару 1224,24 грн. інфляційних та 931,70 грн. додаткових витрат.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 127,08 грн. держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Відповідач вимоги суду виконав у судове засідання зявився, відзив на позов та витребувані судом документи надав, у відзиві на позов та в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнає та звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просить суд визнати недійсним в цілому п.6.2.1.1 договору поставки товару № Д020407МПС від 02.04.2007 року, як такий, що суперечить вимогам законодавства України та порушує законні права та інтереси Позивача.

02.03.2010р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження по даній справі, з якою відповідач не погодився та звертався до касаційного суду зі скаргою про скасування ухвали суду у звязку з чим 29.03.2010р. провадження по справі було зупинено.

Приймаючи до уваги, що Вищим господарським судом України в задоволенні скарги було відмовлено, провадження по справі 21.06.2010р. було поновлено і справу призначено до слухання на 06.07.2010р.

В період з 06.07.2010р. по 02.09.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва для надання сторонам часу надати суду додатково докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

20.07.2010р. на підставі ст. 69 ГПК України за письмовим клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено до 30.09.2010р.

02.09.2010 р. справу було розглянуто за участю повноважних представників сторін та за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір поставки товару № Д020407МПС, у відповідності з умовами якого позивач по накладній № 280 від 24.04.2008р. на суму 5250,00 грн. поставив відповідачеві за кількістю і якістю обумовлений сторонами товар на загальну суму 5250,00 грн., який відповідач прийняв без жодних зауважень згідно п.4.3 умов вищеназваного договору зобовязався прийняти і оплатити у повному обсязі протягом 15 банківських днів з дати отримання товару, але в порушення умов договору отриманий товар на суму 5250,00 грн. не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою, у якій позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача 5250,00 грн. основного боргу на підставі умов договору поставки товару № Д020407МПС від 02.04.2007 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Славутич” правонаступником відповідача.

Додатково, за порушення строків оплати отриманого товару, відповідно до вимог п.6.2 умов вищеназваного договору позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 631,73 грн. пені, на підставі п.6.2.1.1 - 6071,84 грн. плата за користування грошовими коштами, на підставі ст. 625 ЦК України, а саме: за порушення грошових зобовязань по своєчасній оплаті отриманого товару 1224,24 грн. інфляційних та 931,70 грн. додаткових витрат.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 127,08 грн. держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 ГПК України документально частково доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення платежу.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимоги суду у судове засідання в обґрунтування своїх вимог та своїх заперечень, заслухавши в судовому засіданні повноважних представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 5250,00 грн. на підставі умов довгострокового договору поставки товару № Д020407МПС, у відповідності з умовами якого позивач по накладній № 280 від 24.04.2008р. на суму 5250,00 грн. поставив відповідачеві обумовлений сторонами товар на загальну суму 5250,00 грн., який відповідач прийняв без жодних зауважень згідно п.4.3 умов вищеназваного договору зобовязався прийняти і оплатити у повному обсязі протягом 15 банківських днів з дати отримання товару, але в порушення вищеназваних умов договору відповідач своєчасно отриманий від позивача товар на суму 5250,00 грн. не оплатив, слід визнати обґрунтованими, визнаних відповідачем у відзиві на позов та в судовому засіданні, підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків оплати отриманого товару, відповідно до вимог п.6.2 умов вищеназваного договору - 631,73 грн. пені, на підставі п.6.2.1.1 - 6071,84 грн. плата за користування грошовими коштами, на підставі ст. 625 ЦК України, а саме: за порушення грошових зобовязань по своєчасній оплаті отриманого товару 1224,24 грн. інфляційних, слід визнати обґрунтованими, в судовому засіданні документально доведеними, не протирічать чинному законодавству України, підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 931,70 грн. додаткових витрат, слід визнати необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дані витрати відносяться до одного із видів виробничої діяльності позивача.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 127,08 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача, слід визнати обґрунтованими, підлягають задоволенню.

В задоволенні клопотання позивача про арешт майна, а саме грошових коштів відповідача на суму позовних вимог слід відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відповідача до позивача, у якому відповідач просить суд визнати недійсним в цілому п.6.2.1.1 договору поставки товару № Д020407МПС від 02.04.2007 року слід відмовити виходячи із заперечень позивача на зустрічний позов відповідача:

1. Доводи Відповідача не ґрунтуються на Законі та матеріалах справи. Відповідачем не вказано, яким саме інтересам держави або суспільства суперечать положення Договору, яке по ложення Договору суперечить моральним засадам суспільства. Також Відповідачем не вказано, яким саме чином при укладанні Договору було порушено правосуб'єктність Тому, твердження Відповідача в цій частині є просто необґрунтованими.

2.Відповідач посилається на Інформаційний лист ВГСУ від 07/04/2010 № 01-8/211 (абз. 1-3 3-ї сторінки), приписуючи фрази, терміни та визначення, яких вказаний лист ВГСУ не містить, також, як не містить опису аналогічної ситуації. Тому аргументи, наведені відповідачем в цій частині не можна брати до уваги.

3. Відповідач вважає несправедливим та нерозумним встановлений в укладеному Договорі розмір плати за користування грошима. Аргументи - нібито занадто висока ставка плати в порівнянні з банківськими продуктами (абз. з 4-го по останній третьої сторінки, абз. 1- 4 четвертої сторінки). Ніякого обґрунтування побажання Відповідача визнати встановлену плату за користування грошима в розмірі п'ятикратної облікової ставки НБУ, окрім відмінності від ставок кредитуван ня, застосовуваних банками, не наведено. Цей аргумент не відповідає обставинам справи, є намаганням перекрутити факти. Первісний Позивач - це завод, виробник. Банк - це фі нансова структура. Коли позичальник бере гроші в банку, він окрім банківського проценту за робляє ще певну суму, це економічний сенс кредитів. Тобто, неправомірне привласнення чужих грошей Відповідачем не може бути просто заміщене банківським кредитом, оскільки власник грошей позбавляється обігових коштів, через що, в свою чергу, зменшується рентабельність всього виробництва в цілому. Також, Відповідач залишив поза увагою такий фактор, як реалії оподаткування. В даній конкретній операції відбулася поставка Товару. За правилами «першої події»у продавця (Позивача) виникло податкове зобов'язання перед бюджетом по сплаті ПДВ з суми поставки (20%) та податку на прибуток (25%). Тобто, окрім того, що Товар передано Відпо відачеві без передоплати (вимивання оборотних коштів), у Позивача за фактом поставки вини кають ще і зобов'язання перед бюджетом, на суму, близько 35% від вартості поставленого това ру. Відповідно, сума, що реально вимивається з обігових коштів Продавця перевищує вартість товару в 1,35 разів. Відповідно, плата за користування грошима в розмірі 5 кратної облікової ставки НБУ від вартості товару, реально приносить дохід близько потрійної ставки НБУ. А це, приблизно і є усереднена ставка кредитування банками.

4. Відповідач стверджує, що умови Договору, нібито, є нерівними для сторін, незбалансованими. Це твердження не відповідає дійсності, оскільки: Продавець брав на себе зобов'язання поставити Товар взагалі, здійснити поставку в певний строк, здійснити поставку товару належної якості та в належній кількості. За порушення будь-якого з цих зобов'язань передбачена відповідальність Продавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми порушення за кожний день порушення; Відповідач зобов'язався прийняти товар та вчасно сплатити його вартість. За порушення цих зобов'язань передбачена аналогічна відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної обліко вої ставки НБУ від суми порушеного зобов'язання; інші засоби забезпечення зобов'язань (плата за користування грошима) застосовуються тільки у виключному випадку, у випадку дуже тривалого прострочення оплати товару. Строк оплати -15 банківських днів (близько 20 календарних днів), застосування ж плати за користування гро шима можливо тільки у випадку порушення строків оплати більше, ніж на два календарних мі сяці. Тобто, тільки після майже трьох місяців з дати поставки можна було застосовувати інші засоби забезпечення зобов'язань. Строк в майже три місяці - більш ніж достатній для хоча б ча сткового розрахунку за товар, і якщо Відповідач не розрахувався ані в строк, ані протягом трьох місяців з дати поставки, ані після двох з половиною років з дати поставки, свідчить про небажання виконувати взяті на себе зобов'язання. А за таких умов застосування санкцій, перед бачених Договором є більш ніж доречним та доцільним. І нерівність сторін в умовах Договору відсутня; інші аргументи зустрічного позову не мають відношення до справи, по цим аргументам відсутній предмет спо ру (абз. з 2 по останній 5-ї сторінки та частина 6-ї сторінки зустрічного позову); усі доводи Відповідача слід вважати спростованими.

Слід зазначити, що дії відповідача у вигляді оскарження ухвали суду, яка не підлягає оскарженню, заперечень по суті спору та подання зустрічного позову носять характер зловживання процесуальними правами у господарському судочинстві і направлені на затягування розгляду справи по суті спору та ухилення стороною від відповідальності (лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010року за № 01-08/140).

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 154, код ЄДРПОУ 35419211, р/р 26006060147096 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОС" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 2А, 132, код ЄДРПОУ 31256979, р/р 26001145939 в АТ «РайффайзенБанк Аваль»м. Києва, МФО 380805) 5250,00 грн. (п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 коп.) - боргу, 1224,24 грн. (одну тисячу двісті двадцять чотири гривні 24 коп.) - інфляційних, 6071,84 грн. (шість тисяч нуль сімдесят одну гривню 84 коп.) - плата за користування грошами, 631,73 грн. (шістсот тридцять одну гривню 73 коп.) - пені, 127,08 грн. (сто двадцять сім гривень 08 коп.) - держмита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено 07.09.2010р.