Рішення № 11333321, 14.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.10р.Справа № 17/261-10 за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Ібоя", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 21389821 грн. 72 коп.

Суддя А.В. Суховаров

Представники:

від позивача: Горовенко Л.М., довір. № 551-3/11.5.2 від 06.07.10р.;

Стасик Л.І., довір. № 174/11.5.2 від 09.03.10р.

від відповідача: Коротич С.В., довір. б/н від 05.08.10р.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вих. № 1523/600-04-2 від 03.08.10р., просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Ібоя" (надалі - відповідач) суму заборгованості по кредиту в розмірі 2445000,00 доларів США, що еквівалентно на 02.08.10р. по курсу НБУ 19297651,50 грн., суму заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.11.09р. по 02.08.10р. в розмірі 279749,37 доларів США, що еквівалентно на 02.08.10р. по курсу НБУ 2207977,85 грн., тридцять процентів річних за період з 01.12.09р. по 02.08.10р. внаслідок порушення строку повернення кредиту в сумі 153763,77 грн., суму пені за період з 01.12.09р. по 02.08.10р. внаслідок несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 129730,57 грн., суму заборгованості по сплаті щорічної комісії за управління кредитом в розмірі 19767,50 грн., а всього 21808891,19 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по кредитному договору № 24/07В від 26.04.07р.

Відповідач позовні вимоги в повному обсязі не визнає. Вмотивовує свою позицію по-перше тим, що позивач безпідставно у спірному періоді підвищив відсоткову ставку до 15,5% з узгодженої сторонами додатковою угодою № 4 до кредитної угоди з 25.05.09р. –13,5% та з 01.07.09р. –14,5%. Посилається на умови ч. 2 ст. 10561 ЦК України на підставі чого і вважає, що підвищення процентної ставки на 1% банком здійснено в односторонньому порядку, отже з порушенням законодавства та є нікчемним. В той же час вважає, що при нарахуванні відсотків за користування кредитом необхідно застосовувати ставку на рівні –13,5%, де в свою чергу і нарахування плати по кредиту буде складати суму 195398,39 доларів США, а не заявлений банком розмір - 234313,12 доларів США. Окрім того, вказує на безпідставність нарахованого банком, в силу п. 9.1 спірного кредитного договору, розміру 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 11443,90 доларів США, що еквівалентно 90542,90 грн., в додаток зазначеному, вважає неправомірним і застосування відповідачем при розрахунку ставки в розмірі 30% річних як такої, що суперечить положенням ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Водночас надає, з врахуванням приписів названого вище закону та вимог ст. 232 ГК України, дійсний на його думку розмір відсотків, який насамперед і повинно було бути заявлено позивачем до стягнення за несвоєчасне повернення тіла кредиту в сумі 5746,65 доларів США, що еквівалентно 45466,15 грн. Разом з тим, наголошує на відсутності у позивача будь-яких правових підстав в частині позовних вимог щодо примусового стягнення спірної суми тіла кредиту, оскільки останній ані в усній, ані в письмовій формі не вимагав від відповідача її дострокового повернення, тоді як кінцевий строк повернення наступає у квітні місяці 2013 року. Між тим, вважає здійснення позивачем права на перерахунок позовних вимог в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату 21.06.10р. –невірним, необґрунтованим та незаконним.

Позивач не погоджуючись з обставинами наведеними відповідачем у запереченнях на позов, і насамперед з метою повного спростування означеної вище позиції позичальника долучив до матеріалів справи письмові пояснення з посиланням на спеціальні положення та вимоги чинних законів України, та з врахуванням передбачених сторонами у справі умов спірного договору з додатками до нього. Також зазначає, що відповідач у зв’язку з невірним розумінням, як наслідок, хибним тлумаченням норм цивільного та господарського законодавства долучив до матеріалів справи в обґрунтування своїх тверджень безпідставні заперечення.

У судовому засіданні 30.08.10р. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі з підстав подання до даного господарського суду позовної заяви до банку (позивача у справі) про визнання недійсним окремих пунктів спірного кредитного договору № 24/07В від 26.04.2007 року.

Проте, дане клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки в порушення умов ст. 79 ГПК України не надав суду доказів порушення господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі за позовом ТОВ СП "Ібоя" до ВАТ ВТБ Банк в особі "Дніпропетровської регіональної дирекції" про визнання недійсним окремих пунктів спірного кредитної угоди укладеної між тим ж сторонами у справі.

Суд розглядає спір на підставі оригіналів документів наведених в обґрунтування, з одного боку, та заперечень, з іншого, заявлених позовних вимог, які наданні сторонами для огляду у судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів справи повністю відповідають оригіналам.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників позивача та представника відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

Встановив:

26.04.2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством "Ібоя" (позичальником) було укладено кредитний договір № 24/07В (далі - Договір), згідно з умовами якого предметом кредитної угоди є надання банком необхідного позичальникові розміру грошових коштів (кредиту) у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії з правом конвертації в національну валюту, та інші валюти на таких умовах:

-          сума кредитної лінії в розмірі 2500000,00 доларів США (згідно валютного платіжного доручення № 4 від 26.04.07р. (а.с. 10) надана банком позичальнику);

-          строк користування по 26 квітня 2013 року;

-          плата за користування кредитом спочатку у розмірі 12,5% річних, потім з 01.10.08р. у розмірі 13,5% річних (додаткова угода № 3 (а.с. 13)), а з 01.07.09р. у розмірі 14,5% річних (додаткова угода № 4 від 25.05.09р. (а.с. 14));

-          плата за управління кредитом в розмірі 0,1% від суми ліміту (щорічно);

Також, умовами п. 1.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 25.05.09р. до нього, сторони узгодили відповідний графік погашення тіла кредиту та відсотків по ньому, а пунктом 8.2, в редакції названої додаткової угоди визначено, що погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку вказаний в п. 2.1 з погашенням згідно графіку.

Частина 2 ст. 345 Господарського кодексу України визначає, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За умовами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позичкодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, де розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За результатами проведених судових засідань та документами долученими до матеріалів справи встановлено, що позичальник (відповідач у справі) взяті на себе зобов’язання виконує неналежно, систематично порушує строки та повноту внесення плати по кредиту на рахунок банку, в зв’язку із чим станом на 02.08.10р., оскільки відповідачем залишено без розгляду та задоволення направлену позивачем на адресу останнього письмову вимогу-повідомлення за № 794/500-08-02 від 29.04.10р., заборгованість позичальника по тілу кредиту становить суму 2445000,00 доларів США, яка в свою чергу обґрунтовано та з підстав порушення відповідачем вимог передбачених приписами п. 4.5 Договору, а саме: позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов’язання, зокрема, у випадку несплати процентів за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати процентів).

При цьому, у випадку невиконання відповідачем вимог п.п. 4.8, 4.11 Договору, з додатками до нього, банк, без необхідності додаткового погодження та повідомлення відповідача, збільшує плату за користування кредитом на 1% річних, де насамперед таке право передбачено умовами п.п. 9.6, 9.7 спірного кредитного договору.

Положення ст. 346 Господарського кодексу України та ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказують на те, що надання кредиту здійснюється за плату (винагороду).

Приписи ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Вимоги ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачають, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проведений судом аналіз матеріалів справи відображає, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, зокрема, в частині строків та повноти внесення відповідного розміру кредитної плати згідно п. 4.8 Договору, починаючи з 15.08.09р. по 02.09.09р. та згідно п. 4.11 Договору, починаючи з 07.11.09р. по 06.12.09р. і з 07.01.10р. по 02.08.10р. банком правомірно нараховано відповідачу заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, розмір яких з 01.11.09р. і станом на 02.08.10р. складає суму 279749,37 доларів США, строк сплати яких настав, однак відповідачем так і не виконаний.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ст. 551 ЦК України ).

Так, внаслідок порушення позичальником умов п.п. 4.1, 4.2 Договору та в силу положень п.п. 9.1, 9.2 цієї ж кредитної угоди, відповідач зобов’язаний у разі несвоєчасного повернення кредиту сплатити 30% річних від простроченої суми, а також у разі несвоєчасного перерахування плати за користування кредитом сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання, розмір яких згідно обґрунтованих розрахунків позивача, становить за період з 01.12.09р. по 02.08.10р. суму 153763,77 грн. 30% річних, а також суму 129730,57 грн. пені за цей же період.

Окрім того, згідно п.п. 4.7, 7.5 Договору, в редакції додаткової угоди № 4 до нього, позичальник не сплатив щорічну комісію у визначений термін, яка з врахуванням передбачених умов Договору для визначення розміру щорічної комісії на дату –02.08.10р. за курсом долару США –7,8927, по відношенню до гривневої валюти, становить суму 19767,50 грн. і ця вимога визнається судом обґрунтованою, правомірно розрахованою, отже такою, що підлягає задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та користувачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" є правонаступником прав та зобов’язань Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", а в разі вибуття однієї із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі (ст. 25 ГПК України).

Тому, суд вважає вірне здійснити заміну Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" на його правонаступника –Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Наведене є підставою для повного задоволення уточнених позовних вимог.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Ібоя" (52005, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Радгоспна, 74; ЄДРПОУ 14367833) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26) в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36-а; ЄДРПОУ 14359319) суму заборгованості по кредиту в розмірі 2445000,00 доларів США (два мільйони чотириста сорок п’ять тисяч доларів 00 центів), що еквівалентно на 02.08.10р. по курсу НБУ 19297651,50 грн. (дев’ятнадцять мільйонів двісті дев’яносто сім тисяч шістсот п’ятдесят одна грн. 50 коп.); суму заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.11.09р. по 02.08.10р. в розмірі 279749,37 доларів США (двісті сімдесят дев’ять тисяч сімсот сорок дев’ять доларів 37 центів), що еквівалентно на 02.08.10р. по курсу НБУ 2207977,85 грн. (два мільйони двісті сім тисяч дев’ятсот сімдесят сім грн. 85 коп.); розмір тридцяти процентів річних за період з 01.12.09р. по 02.08.10р. внаслідок порушення строку повернення кредиту в сумі 153763,77 грн. (сто п’ятдесят три тисячі сімсот шістдесят три грн. 77 коп.); суму пені за період з 01.12.09р. по 02.08.10р. внаслідок несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 129730,57 грн. (сто двадцять дев’ять тисяч сімсот тридцять грн. 57 коп.); суму заборгованості по сплаті щорічної комісії за управління кредитом в розмірі 19767,50 грн. (дев’ятнадцять тисяч сімсот шістдесят сім грн. 50 коп.), 25 500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –09.09.10р.