Рішення № 11332579, 20.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2010Справа №2-16/2402.1-2010

За позовом Міського палацу культури (96000, м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва,15, ідентифікаційний код 22316643)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвест фірма «Скіф» (96000, м. Красноперекопськ, мікрорайон 1, буд.23, кв.2, ідентифікаційний код 222281100)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Красно перекопська міська рада (96000, м. Красноперекопськ, пл.. Героїв Перекопу, б1-А)

Про виселення

Суддя Господарського суду АР Крим М.О.Білоус

                                        представники:

Від позивача – Коробкова М.О. – представ., дов. пост. від 15.09.2009р.; Плошихіна Н.В. – директор.

Від відповідача - не з’явився (клопотання)

Третя особа – Кудря Є.С. – представ., дов. пост. від 11.01.2010р.

Обставини справи: 30.06.2009р. Міський палац культури звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвест фірма «Скіф», в якій просить суд виселити відповідача з нежилого приміщення, загальною площею 720 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва, 15 та передати зазначене приміщення у звільненому вигляді міському Палацу культури.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.12.2000 р. між сторонам у справі був укладений договір оренди нежилого приміщення площею 720,0 кв. м., розташованого по вул. Менделєєва, 15в м. Красноперекопськ, дія якого була припинена через сплив строку його дії та відсутніості наміру пролангації договору. Позивач стверджує, що всупереч статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та положенням укладеного договору відповідач не звільнив приміщення та не передав його за актом приймання-передачі, у зв’язку з чим просить виселити відповідача в примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував, але відзиву на позов не надав.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.09.2010р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, була залучена Красноперекопська міська рада.

Рішенням ГС АР Крим від 19.10.2009 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2009р., позов був задоволений повністю. Виселено ТОВ Промінвест фірма «Скіф» з нежитлового приміщення, загальною площею 720, 00 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва,15 (т.1. а.с.88-92, а.с.127-136)

На примусове виконання рішення та постанови були видані накази. (т.1, а.с.138-139)

Не погодившись з прийнятими судовими актами, ТОВ Промінвест фірма «Скіф» звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010 р. касаційна скарга була задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. та рішення ГС АР Крим від 19.10.2009 р. скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд. (т.1., а.с.217-218)

Ухвалою ГС АР Крим від 15.07.2010р. справа була прийнята до провадження судді ГС АР Крим Білоус М.О. з привласненням номеру справи 2-16/2402.1-2010 (т.2., а.с.20-21)

У судовому засіданні 20.09.2010р. позивач підтримав свої позовні вимоги з урахуванням наданих письмових пояснень та наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи у судовому засіданні 20.09.2010р. вважає вимоги позивач обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, однак 17.09.2010р. надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк у зв’язку з необхідністю надання додаткових документів та пояснень.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлений граничний строк для розгляду будь - якої справи господарської справи - два місяця. Строк розгляду вказаної справи закінчується 15.09.2010р.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Так, ухвалою ГС АР Крим від 09.09.2010р. розгляд справи вже було продовжено на п’ятнадцять днів.

Посилання відповідача на необхідність надання додаткових пояснень не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідач не вказав які саме документи є необхідність надати та яким чином вони можуть вплинути на прийняття рішення.

Також, у відповідача було достатньо часу надіслати документи, які на його думку, є важливим на адресу суду заздалегідь. Так, судове засідання відбулось 09.09.2009р., а наступне було відкладено на 20.09.2010р.

Суд також наголошує на тому, що відповідачем неодноразово заявлялися подібні клопотання (т.2., а.с. 22, 40) відкладення розгляду справи, які задовольнялися судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, вказував на те, що має бути досліджені обставини, пов’язані з наміром власника щодо прийняття рішення про продовження договору враховуючи площу орендованого приміщення, що перевищує 200 кв.м.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України суд встановив, що Наказом Фонду комунального майна Красноперекопської міської ради народних депутатів № 1 від 09.02.1995 р. був затверджений статут Міського палацу культури та вирішено передати до повного господарського ведення, на умовах визначених статутом, основні фонди у розмірі 865,8 млн. крб. та статутний фонд 663,1 млн.

Відповідно до п.4.2. Статуту засновником міського палацу культури є міська рада.(т.1., а.с.12).

Міський палац культури зареєстрований Рішенням Виконавчого комітету Красно перекопської міської ради 10.02.1995 року як юридична особа, про що видано відповідне свідоцтво серії А00 № 448295 (т.1., а.с.17)

Згідно з п. 6.14 Статуту, майно Міського палацу культури становлять основні фонди й обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

Майно Міського палацу культури є комунальною власністю й належить на правах повного господарського ведення. (п.6.15. Статуту).

На балансі Міського палацу культури по субрахунку 103 «Будівлі спорудження» згідно головної книги на 2010 р. та книги обліку оборотних відомостей по матеріальним рахункам на 2010 рік числиться об’єкт: будівля Палацу культури інвентарний номер 10311001, залишкова вартість станом на 01.01.2010 р. складає 3062324 та позивач використовував вказане майно відповідно до положень статті 136 Господарського кодексу України. (а.с.109-112)

Рішенням Красноперекопської міської ради № 145 від 15.12.1999р. було затверджено Положення про порядок укладення Договорів оренди майна, що знаходяться в комунальній власності міської ради.

Відповідно до п.1.2.3. вказаного Положення до Орендодавців належать, зокрема, підприємства, установи, організації комунальної власності (юридичні особи) щодо передачі в оренду нерухомого майна та іншого індивідуального майна, що знаходяться на їх балансах з дозволу Відділу комунальної власності та капітального будівництва.

Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України» в імперативному порядку визначено органи, яким надано право бути орендодавцями.

Красноперекопська міська рада, як власник будівлі Палацу культури відповідно до вказаної норми Закону надала згоду про передачу в оренду Міського палацу культури шляхом прийняття рішення № 218 від 22.12.00 р., яким зобов’язала Міський палац культури, ОКС та КС міськради укласти договір оренди строком на 5 років ( а.с. 30 т. 1).

На підставі Рішення Виконавчого комітету Красноперекопської міської ради № 218 від 22.12.2000 р. Міський палац культури 25.12.2000 р., як Орендодавець уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю Промінвест фірма «Скіф» (Орендар) договір оренди нежилого приміщення, розділом 1 якого передбачено, що Орендодавець здає Орендарю нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва,15 загальною площею 720,0 кв.м. на підставі рішення виконкому Міської ради № 218 від 22.12.2000р. для використання під кафе – бар. (т.1., 30, а.с.57-61).

Строк оренди встановлюється з 01.01.2001 року по 01.01.2006р. (п.1.2.Договору)

Згідно з п.2.1 Договору Орендодавець зобов’язаний надати приміщення Орендарю за актом приймання – передачі із зазначенням технічного стану приміщення та інженерного об орудування на момент передачі приміщення в оренду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідний акт був складений та підписаний сторонами 25.12.2000р., а також скріплений печатками. (т.1., а.с.62)

Розділом 5 договору оренди передбачена пролонгація та розірвання договору, зокрема п. 5.2 встановлено, що при згоді на продовження договору орендодавець та орендар укладають письмову угоду, яке додається до договору оренди. В угоді зазначаються нові строки початку та закінчення дії договору, розміри та строки платежів, встановлених договором, зміни у зобов’язаннях сторін.

Відповідно до п. 5.3 договору договір припиняє свою дію по закінченню строку, а також в інший строк за узгодженням сторін.

Додатковою угодою №2 від 10.12.2003р. до договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000р. були внесені зміни в п. 1.2 договору в частині дії договору, строк оренди встановлюється сторонами з 01.01.2001р. по 01.01.2009р. (т.1, а.с. 39).

Також, додатковими угодами № 3 від 20.02.2006р. та № 4 від 01.08.2007р., сторонами вносилися зміни щодо розміру орендної плати. (т.1., а.с.40-41).

01 січня 2009 року строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000р. закінчився, але орендар приміщення не звільнив.

Заявою №5 від 14.01.2009 р. Міський палац культури повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю Промінвест фірма «Скіф» про відсутність наміру продовжувати договірні відносини по оренді нежилого приміщення у зв’язку зі спливом терміну договору на який його було укладено, та необхідність звільнення цього приміщення в строк до 25.01.2009р. за актом приймання – передачі. (т.1., а.с.42)

Вказаний лист був отриманий відповідачем 04.02.2009 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія відповідного поштового повідомлення (т. 1, а. с. 43).

Відповідач листом від 23.01.2009р. № 6 повідомив, що укладений договір не передбачає строків повернення майна після спливу строку дії договору, а тому виконати вимогу про повернення орендованого майна не представляється можливим. (т.1, а.с. 44)

30 січня 2009 року відповідачу повторно був направлений лист від 29.01.2009р. за вих. №29 з вимогою про звільнення орендованого приміщення у зв’язку з наміром його використання у діяльності Міського палацу культури та не має наміру передавати його в оренду юридичним та фізичним особам – підприємцям з іншою метою.(т.1., а с.45).

З урахуванням цього, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про припинення дії договору оренди та необхідність звільнення орендованого приміщення.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

В свою чергу, слід зазначити, що спеціальні правові наслідки виникають як у зв’язку з початком дії договору, так і у зв’язку із закінченням строку його дії.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 26 вказаного Закону та ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України правовим наслідком припинення договору оренди є виникнення зобов'язання повернути об'єкт оренди.

В пункті 2 Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з орендними правовідносинами» від 12.04.2001 р. N 01-8/442 зазначено, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови орендодавця від його продовження орендар зобов’язаний повернути об’єкт оренди орендодавцеві.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Даний обов’язок щодо повернення об’єкта оренди не передбачений у договорі оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000р. та не визначений у додаткових угодах, які є невід’ємною частиною цього договору, але в п. 6.5 договору зазначено, що питання, які неурегульовані договором, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після спливу строку дії договору оренди, орендар зобов’язаний повернути об’єкт оренди Орендодавцеві, яким в даному випадку є позивач.

При цьому, договір оренди, предметом якого є нежитлове приміщення за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва,15, був укладений між позивачем та відповідачем; отже зобов'язальні відносини на підставі вказаного договору оренди виникли саме між позивачем та відповідачем у справі, адже саме вони є сторонами вказаного договору.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 ЦК України).

Право передання позивачем в оренду вказаного майна підтверджується матеріалами справи, виникло безпосередньо з рішення Красноперекопської міської ради № 145 від 15.12.1999р., яка, як власник спірного майна, уповноважила позивача на укладення договорів оренди нежитлових приміщен, що знаходяться у комунальній власності.

Отже, орендодавцем (наймодавцем) за договором оренди, укладеним між позивачем та відповідачем є саме позивач, а відтак саме він наділений правами та обов'язками, притаманними саме наймодавцю (орендодавцеві), в тому числі і правом заперечувати проти продовження договору на той самий строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, як умовами договору, так і вказаною нормою передбачено, що саме сторона за договором, в даному випадку, наймодавець, яким як вказувалося вище є позивач, має право заявити про припинення дії договору, зокрема, листам від 14.01.2009р. №5 та від 29.01.2009р. № 29.

Крім того, намір позивача (наймодавця) не продовжувати в майбутньому договірні відносини з відповідачем (наймачем), а використовувати спірне майно для власної діяльності не йде врозріз з позицією власника спірного майна –Красноперекопської міської ради, яка підтримує позовні вимоги позивача про виселення відповідача із займаного ним приміщення та вважає, що оспорюваний договір оренди є припиненим у зв'язку із направленням позивачем відповідачу листів про припинення дії договору від 14.01.2009р. №5 та від 29.01.2009р. № 29.

Слід також зазначити, що ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції, яка діяла на час припинення договору, не зобов’язує орендодавця, володоря чи балансоутримувача майна доводити, що він має наміри використовувати належні йому приміщення для власних потреб.

До норми ч. 3 ст. 17 вказаного Закону, якою встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору, були внесено зміни до ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» щодо захисту прав власників» від 19.02.2009 р. № 1-22-VІ, який набув чинності 12.03.2009 р.

Таким чином, норма вказаної статті не має зворотної дії у часі, а відтак не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи те, що 29.01.09 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 29 з вимогою про повернення орендованого майна, у зв’язку з закінченням строку дії договору.

Отже, правомірність звернення безпосереднього Міського палацу культури з відповідними заявами щодо звільнення орендованого майна є цілком законними.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визначені перелік способів, за якими може бути здійснений захист цивільного права та інтересу. Частиною 2 пункту 2 цієї статті встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Визначений ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 785 Цивільного кодексу України обов’язок орендаря (наймача) повернути об’єкт оренди відповідає заявленій вимозі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та засновані на нормах діючого законодавства.

Заперечення відповідача, викладені під час судового засідання та в поясненнях(т.2., а.с. 47-48), суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним.

Посилання відповідача на лист вих. № 58 від 30.09.2008р., адресований Директору Красноперекопського міського палацу культури з пропозицією про продовження строку дії договору оренди та впевненістю, що спірний договір продовжує існувати є безпідставним.

Так, відповідачем відповіді на адресований лист отримано не було, проте Міський палац культури не був позбавлений права звернутися за захистом свого порушеного права до суду у строки та в порядку передбачені законодавством.

При цьому, слід наголосити, що після закінчення строку дії договору за умови відсутності згоди Орендодавця на продовження строку ді договору відповідач фактично користувалось таким майном без належної підстави, а здійснення платежів саме по собі не є однозначною підставою для продовження договору, термін дії якого закінчився.

Твердження відповідача про те, що не внесені відповідні зміни до ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та Цивільного кодексу також є безпідставними, оскільки норми ст. 73 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» не можуть позбавити Орендодавця права на проведення конкурсу, на укладання договору найму чи аукціону з продажу майна. В ньому може прийняти участь і наймач, але, переможець конкурсу чи аукціону має визначатись виключно відповідно до умов конкурсу.

Суд наголошує, що саме Орендодавець має право на проведення конкурсу у разі його бажання передавати належне його приміщення в оренду, проте, це не є його обов’язком, оскільки приміщення, яке йму належить може використовуватися за власними потребами.

Про це безпосередньо вказував позивач у своєму листі № 29 від 29.01.2009р.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Проте, відповідач не надав суду доказів звільнення ним нежилого приміщення загальною площею 720,0 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва, 15, а саме: відповідний акт приймання-передачі, у зв’язку з чим вимоги позивача про виселення ТОВ Промін вест фірма «Скіф» зі вказаних вище приміщень є обґрунтованими.

Крім того, суд приймає до уваги ухвалу ГС АР Крим від 11.01.2010 р., якою судом була надана відстрочка виконання рішення суду від 19.10.2009р. строком на три місяця до 12.04.2010р. ( т. 1., а.с. 186-188)

Отже, можна зробити про те, що відповідач фактично погодився з позовними вимогами позивача щодо звільнення спірного приміщення, адже саме ним була подана заява до суду про відстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 19.10.2009р.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Промінвест фірма «Скіф» (96000, м. Красноперекопськ, мікрорайон 1, буд.23, кв.2, ідентифікаційний код 222281100) з нежилого приміщення загальною площею 720,0 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Красноперекопськ, вул.. Менделєєва, 15 та передати зазначене приміщення у звільненому вигляді міському Палацу культури (96000, м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва, 15).

3.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.