Рішення № 11332571, 07.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2010Справа №2-19/3401-2010 За позовом – Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ в особі Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Сімферополь АР Крим

До відповідача - Приватного підприємства «Югобалт-2004», м.Євпаторія АР Крим

про стягнення 9569533,73 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Міна М.А. – нач. юрю відділу, дов. б/н від 20.05.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ в особі Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Приватного підприємства «Югобалт-2004» та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про не поновлювальну кредитну лінію № 06v-01-08 з додатковими угодами від 05.06.2008 р., 01.07.2008 р., 24.07.2008 р. до нього у розмірі 9569533,73 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 7132590,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 1 494726,80 грн., неустойка у вигляді пені у сумі 942216,93 грн., а також просить стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про не поновлювальну кредитну лінію № 06v-01-08 з додатковими угодами до нього, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 9569533,73 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 7132590,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 1 494726,80 грн., неустойка у вигляді пені у сумі 942216,93грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити їх у повному обсязі, та надав суду детальний розрахунок суми заборгованості.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не представив, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю явки повноважного представника у судове засідання.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників позивача, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями). Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням прокурора відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

23.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Кримське Регіональне управління ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» (Банк) та Приватним підприємством «Югобалт - 2004» (Позичальник) укладено договір про не поновлювальну кредитну лінію № 06v-01-08 із Додатком № 1 до нього (а.с.7-12).

Під час дії договору № 06v-01-08 від 23.04.2008 р. сторони неодноразово змінювали пункти договору, а саме: Договорами про внесення змін від 05.06.2008 р., 01.07.2008 р., 24.07.2008 р. та Додатками № 2, 3, 4 (а.с.13-21) виклали п.1.1 у наступній редакції:

Банк відкриває Позичальнику не поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 900 000,00 дол. США, а Позичальник зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіку погашення кредитної лінії (Додаток № 4 до даного Договору) з граничним строком погашення до 22.04.2010 р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 16 % (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеному у підпункті «б», «в» п.3.1 даного Договору, сплатити відсотки у завищеному розмірі). Для обліку отримуємих в рахунок кредитної лінії коштів Банк відкриває Позичальнику ссудний рахунок № 20639017460401, МФО 384889.

Згідно п.2.1 Договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії в строк з 23.04.2008 р. по 01.04.2009 р. за письмовими заявками Позичальника за згодою Банку шляхом перерахування їх з ссудного на поточний рахунок Позичальника, якщо інше не вказано у письмовій заявці.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту або несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, як у разі настання строків повернення кредиту (його частини) та/або сплати відсотків, так і у разі виникнення у відповідності з умовами даного Договору зобов’язань Позичальника достроково повернути кредит та сплатити відсотки, Банк має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов’язання. На підставі наказу про примусову оплату боргового зобов’язання може бути призведено примусове списання грошових коштів з будь якого поточного, депозитного або іншого рахунку Позичальника, незалежно від того, в якому банку ці рахунки відкриті, зокрема повністю або частково, за вибором Банку. Зазначене положення є правом, а не обов’язком банку, та не звільняє Позичальника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Позичальник зобов’язується повернути кредитні кошти Банку до 22.04.2010 р. шляхом перерахування грошових коштів на ссудний рахунок згідно графіку погашення кредитної заборгованості (Додаток № 4 до даного Договору) (п.2.4 Договору про внесення змін в Договір про не поновлювальну кредитну лінію № 06v-01-08 від 24.07.2008 р. з Додатком № 4 до нього).

Відповідно до п.3.1 Договору Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитними коштами в валюті кредиту за відсотковими ставками:

а) 16% річних (в розмірі, зазначеному в п.1.1 даного Договору) за період з дня видачі до строку повернення кредиту, зазначеного в п.2.4 даного Договору;

б) у випадку порушення Позичальником строків погашення, відповідно до графіку (Додаток № 1 до даного Договору), 24% річних від суми невиконаного своєчасно зобов’язання по кредиту згідно вказаному вище графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частки кредиту) до дня фактичного погашення цієї ссудної (основної) заборгованості;

в) 24% річних за період з 22.04.2010 р. до дня фактичного погашення ссудної (основної) заборгованості.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що відсотки сплачуються шляхом перерахування їх на рахунок банку № 20684017460401, МФО 384889. Розрахунок відсотків здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з ссудного рахунку Позичальника, до моменту повернення коштів на ссудний рахунок Позичальника.

Відповідно до п.3.3 Договору розрахунок відсотків за день видачі здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Розрахунок відсотків здійснюється виходячи з 360 днів у році, у місяці – по календарю.

Нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує відсотки в строк з 26 числа кожного місяця, не пізніше робочого дня кожного місяця. У зазначений строк сплачуються відсотки, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно). Позичальник сплачує відсотки за останній звітній період (тобто звітний період, в якому наступає строк повернення кредиту) не пізніше строку повернення кредиту, зазначеного в п.2.4 даного Договору. Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити ссудну заборгованість або її частину, то одночасно з погашенням основної (ссудної) заборгованості (або її частини) Позичальник зобов’язаний сплатити Банку відсотки за весь період користування, нарахуванні на суму основної заборгованості (частини заборгованості, яка погашається) до дати погашення (п.3.4 Договору).

Згідно п.3.5 Договору датою сплати відсотків є день зарахування коштів на рахунок, зазначений в п.3.2 даного Договору.

Відповідно до п.3.6 Договору у разі зміни облікової ставки НБУ, відсоткова ставка за користування кредитними ресурсами може бути змінена за вимогою Банку. У вказаних випадках Банк вправі змінити величину відсоткової ставки, попередив про це письмово Позичальника не менш як за п’ять робочих днів. У разі незгоди Позичальника з змінами величини відсоткової ставки, Позичальник зобов’язаний сповістити про це Банк на протязі третьої робочих днів з дня отримання сповіщення Банку про зміну відсоткової ставки та повернути отриманий кредит, та сплатити усі відсотки за попередньою ставкою до настання строку набрання сили нової відсоткової ставки, зазначеної у повідомленні Банку. При не сповіщенні Позичальником Банку про свою незгоду із змінами величини відсоткової ставки на протязі трьох робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення, Позичальник зобов’язаний на протязі 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення Банку про зміну відсоткової ставки повернути отриманий кредит та сплатити усі відсотки за попередньою ставкою.

Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили відповідальність Позичальника, згідно якого за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати відсотків Позичальник сплачує Банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки. Вказана пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п.п.2.4, 2.5, 3.4, 3.6, 4.5, 6.1, 8.3 даного Договору, а також будь яких інших строків платежів, передбачених даним Договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Відповідач порушив умови договору щодо строку повернення кредитних коштів, своєчасно на умовах, визначених договором та додаткових угод до нього, кредитні кошти в строк до 22.04.2010 р. не повернув.

Порушення відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором стало підставою для звернення позивача з даним позовом, за яким позивач, вважає, що на підставі умов Договору про не поновлювальну кредитну лінію № 06v-01-08 від 05.06.2008 р. та Договорами про внесення змін від 05.06.2008 р., 01.07.2008 р., 24.07.2008 р. та Додатками № 2, 3, 4 відповідач зобов’язаний повернути банку частину заборгованості, що залишилася у сумі 9569533,73 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 7132590,00грн., заборгованість за відсотками у сумі 1 494726,80 грн., неустойка у вигляді пені у сумі 942216,93 грн.

Оскільки, Договір про не поновлювальну кредитну лінію укладено у іноземній валюті, позивачем суду представлено службове розпорядження № 417/205 про офіційний курс гривні до іноземних валют на підставі якого позивачем зроблений розрахунок заборгованості у гривні (а.с.36).

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забов’, також відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідно до п.2.4 кредитного договору відповідач зобов’язався повернути Банку отримані грошові кошти, визначені Договором в строк до 22.04.2010 р. шляхом перерахування грошових коштів на ссудний рахунок згідно графіку погашення кредитної заборгованості (Додаток № 4 до даного Договору). А також, розділом 3 Договору визначено порядок нарахування та сплата відсотків.

У порушення зобов’язань, встановлених кредитним договором щодо погашення суми кредиту та сплати відсотків, відповідач має заборгованість, яка зі станом на день розгляду справи складає 7132590,00грн. та 1 494726,80 грн. заборгованість з прострочених відсотків за користування кредитом, яка підлягає стягненню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 942216,93 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями), статтями 1, 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач нарахував пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в розмірі 942 216,93 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд вважає її обґрунтованою у сумі 329 864,70 грн. В частині стягнення пені в сумі 612352,23 грн. суд вважає її нарахування необґрунтованим з огляду на те, що позивачем не застосовано при розрахунку розміру пені обмежень щодо періоду її нарахування, встановлених п.6 ст.232 Господарського кодексу України, положення якої підлягають застосуванню, оскільки договором не встановлено терміну нарахування пені.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити частково.

·          Стягнути з Приватного підприємства «Югобалт-2004» (м.Євпаторія, вул.Караєва, 1; ідентифікаційний код 3313112) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (м.Київ, вул.Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) заборгованість за кредитом 7132 590,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 1494 726,80 грн. та пеню в розмірі 329864,70грн., державне мито в розмірі 23400,26 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 220,90 грн.

·          В частині стягнення пені у сумі 612352,23 грн. відмовити.

·          Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 13.09.2010 р.

Рішення направити:

·          ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Сімферополь, пров. Піонерський, 3;

·          ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ, вул.Артема, 60;

·          Приватне підприємство «Югобалт-2004», м.Євпаторія, вул. Караєва, 1

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.