Рішення № 11332585, 21.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2010Справа №2-32/3678.1-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Українського Державного геологорозвідувального інституту ( 04114, м. Київ, вул.. Автозаводська, 78 – А) в особі Кримського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту (95017, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 47/2, ідентифікаційний код 01431995)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( 01033, м. Київ, вул.. Володимирська, 101) в особі Кримської філії ВАТ "Укртелеком" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11, ідентифікаційний код 22236588).

Про стягнення 142116, 94 грн.

За участю представників:

Від позивача – Здоров О.В., довіреність б/н від 16.08.2010р.

Від відповідача – Філімонова Т.О., довіреність № 14067 від 29.12.2009р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Український Державний геологорозвідувальний інститут в особі Кримського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії ВАТ "Укртелеком", у якому просить стягнути з відповідача 149140,65 грн. заборгованості, у тому числі 140533,22 грн. орендної плати, 1583,72 грн. земельного податку, 7023,71 грн. недоотриманої суми, у зв’язку зі зміною орендних ставок.

Рішенням Господарського суду від 16.02.2010р. позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Кримської філії ВАТ "Укртелеком" на користь Українського Державного геологорозвідувального інституту, м.Київ в особі Кримського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту 140533,22 грн. орендної плати, 1583,72 грн. земельного податку, 1421,17 грн. держмита, 224,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії ВАТ "Укртелеком" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 р. по справі № 2-9/5520-2009 апеляційну скаргу залишено без задоволення, Рішення Господарського суду АР Крим залишено без змін.

26.04.2010р. виданий наказ.

Не погодившись із зазначеною Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії ВАТ "Укртелеком" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. касаційна скарга задоволена частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.04.2010р. та Рішення Господарського суду АР Крим від 16.02.2010р. скасовано в частині позовних вимог про стягнення 140533, 22 грн. заборгованості по орендній платі та 1583, 72 грн. земельного податку. Справа передана в частині стягнення 142116, 94 грн. передана на новий розгляд.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. справа передана на розгляду судді Господарського суду АР Крим Барсуковій А.М.

Ухвалою господарського суду від 26.07.2010 року справу прийнято до провадження суддею Господарського суду АР Крим Барсуковою А.М., розгляд справи призначений на 17.08.2010р.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 17.08.2010р., від 30.08.2010р. від 09.09.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судовому засіданні 09.09.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором оренди від 22.03.2000р. , яке виразилось в тому, що відповідач звільнив приміщення 21.05.2008р., тоді як повинен був це зробити 22.03.2007р., проте орендну плату за вказаний період не сплачував, що і призвело до утворення заборгованість.

Відповідач у судових засіданнях та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, з тих підстав, що ним було здійснене покращення орендованого приміщення, крім того, позивачем не були виконані вимоги договору щодо надсилання платіжних вимог – доручень на оплату орендної плати, не виставляв рахунки, що на думку, відповідача, є підставою вважати, що зобов’язання відповідача оплачувати орендну плату відсутнє.

30.08.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява, в якій він підтримує власні позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному обсязі та на підставах, викладених в позовній заяві.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2000 р. між Українським Державним інститутом мінеральних ресурсів (Орендодавець)(позивач) та Українсько-Американсько-Голландсько_німецьким Закритим Акціонерним товариством «Утел» (Орендар) ( відповідач) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 2-1-198. ( а.с. 11-13 т.1).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 1.1 данного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення (далі - "Приміщення"), що знаходяться за адресою: М.Сімферополь, просп. Кірова, буд. 47/2, перший поверх головного корпусу, загальною площею 218,3 квадратних метрів для розміщення Сімферопольської філії "Утел" та виконання статутної діяльності.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що за приміщення Орендар щомісячно сплачує Орендодавцеві орендну плату. Розмір місячної орендної плати за перший після укладення Договору місяць становить 4411,3 гривень, в т.ч ПДВ становить 736,4 гривень. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 1.4 договору сторони передбачили, що приміщення передаються Орендареві для цілодобового використання строком на 7 (сім) років.

У пункті 7.2. Договору зазначено, що в разі, коли жодна з сторін за три місяці до закінчення строку дії Договору не заявить про своє бажання надалі продовжувати стосунки. Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

У виконання вимог договору сторонами був підписаний акт прийому-передачі приміщень (а.с. 10 т.1).

Проте, як зазначає позивач в позовній заяві, на момент закінчення строку дії договору орендодавець орендоване приміщення не звільнив, продовжував ним користуватися, орендну плату не сплачував за період з 22.03.2007р. по 21.05.2008р.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що оскільки орендарем фактично були звільнені орендовані площі 21.05.2008р., тобто після закінчення строку дії договору, у орендаря було зобов’язання продовжувати сплачувати орендну плату на підставі договору оренди, оскільки орендодавець вважає, що договір фактично припинився 21.05.2008р.

Стосовно позиції позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Так, пунктом 1 статті 764 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 2 статті 17 Закону України «про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Проте посилання позивача на те, що договір оренди фактично припинився 21.05.2008р., не можуть бути прийняті судом, як достовірні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2007р. позивачем на адресу відповідача (орендар) був направлений лист № 129, в якому орендареві повідомлялось про неможливість продовження договору оренди нежитлових приміщень. ( а.с. 88 т.1).

Як вказує відповідач у відзиві на позов, вказаний лист був отриманий відповідачем 14.02.2007р., тоді як умовами договору передбачено, що договір укладається на 7 років ( а отже до 22.03.2007р.).

Таким чином, орендодавцем було письмово повідомлено орендаторові про відсутність наміру продовжувати договір оренди.

Як зазначено в пункті 12 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. N 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна"», частиною другою статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди. За усіх умов після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право продовження договору оренди на новий термін. Отже якщо після закінчення строку дії договору оренди орендодавець передав спірне майно в оренду іншій особі, орендар за попереднім договором має право звернутися до господарського суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього договору на новий термін та про визнання договору з новим орендарем недійсним (частини друга і третя статті 17 Закону).

Письмовими поясненнями, надісланими до канцелярії господарського суду, позивач наполягав саме на стягненні недоотриманої орендної плати, та земельного податку на підставі договору оренди, як і було заявлено у позовній заяві.

Проте, матеріалами справи спростовуються доводи позивача, та навпаки, підтверджується, що договір № 2-1-198 від 22.03.2000р. припинився, дія його продовжена не була. А отже й обов’язки у сторін за договором оренди за спірний період були відсутні.

Таким чином, позивачем була невірно визначена природа утворення заборгованості та підстава стягнення суми з відповідача.

Вищий Господарський суд України на питання чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача у справі чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог? Відповів в пункті 14 Інформаційного листа від 11.04.2005 р. N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» : відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Крім того, приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання позивача на те, що з 03.08.2009 р. по 02.09.2009 р. контрольно - ревізійним відділом в м. Сімферополі і Сімферопольському районі у KB УкрДГРІ проведена ревізія, за результатами якої були встановлені порушення та недоліки, про що зазначено в довідці ревізії від 02.09.2009р. № 22-21г/064 та на те, що згідно листа № 22-21/1220 від 10.09.2009р. «Про обов'язкові вказівки» КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі на KB УкрДГРІ покладено зобов'язання прийн яти заходи щодо погашення дебіторської заборгованості КФ ВАТ «Укртелеком» (ДП «Утел») за оренду державного майна, як на підставу стягнення суми з відповідача, також не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо— безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто відповідальність за господарську діяльність Українського Державного геологорозвідувального інституту не може нести відповідач Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком".

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі докази та доводи сторін, суд не вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

За згодою представників у судовому засіданні 21.09.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 21.09.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.