Постанова № 11331705, 10.03.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 березня 2010 року Справа № 5020-5/270                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача: Косарев Олексій Миколайович, довіреність № 32 від 26.02.10, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Стапелія";

представник третьої особи: Жих Тетяна Юріївна, довіреність № ДВ-02 від 11.01.10, державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт";

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 02 лютого 2010 року у справі №5020-5/270

за позовом           Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Стапелія"

(пл. Нахімова, 3, місто Севастополь, 99023;

пр. Перемоги, 57, кв. 49, місто Севастополь, 99028)

про стягнення заборгованості в розмірі 108176,36 та розірвання договору оренди;

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стапелія"

про стягнення заборгованості в розмірі 46316,28 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року позивач –Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономної республіці Крим та місті Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стапелія", з посиланням на статті 14, 15, 625, 759, 762, 782 Цивільного кодексу України, статтю 285 Господарського кодексу України, частини 3 статті 18, статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", про стягнення заборгованості в сумі 113504,39 грн та розірвання договору оренди.

10 вересня 2009 року державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" звернулось до суду в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Стапелія" про стягнення заборгованості в сумі 46316,28 грн (а.с. 59-60).

Позивач та третя особа обґрунтовували позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконуватись обов'язки щодо внесення орендної плати у період з 16 лютого 2009 року по 29 липня 2009 року.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача основну заборгованість по орендній платі з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року в сумі 99442,19 грн, пені за період з 13 квітня 2009 року по 12 жовтня 2009 року в сумі 6502,86 грн та 3% річних у сумі 2231,32 грн (а.с. 99).

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 02 лютого 2010 року у справі №5020-5/270 припинено провадження за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі в частині стягнення заборгованості в розмірі 108176,36 грн. В частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про розірвання договору оренди нерухомого майна № 468 від 07 вересня 2006 року –відмовлено. Провадження у справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, припинено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Припиняючи провадження в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Стапелія" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі заборгованості в розмірі 108176,36 грн, суд першої інстанції посилаючись на пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність предмету спору в цій частині вимог у зв’язку зі сплатою товариством з обмеженою відповідальністю "Стапелія" заборгованості у вказаній сумі під час розгляду спору в суді першої інстанції.

В частині вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, – державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стапелія" про стягнення заборгованості в розмірі 46316,28 грн, суд також припинив провадження у зв’язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми заборгованості.

Відмовляючи у позові в частині розірвання договору оренди нерухомого майна № 486 від 07 вересня 2006 року, суд зазначив про відсутність факту істотного порушення цього договору з боку відповідача в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач – Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати частково, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди від 07 вересня 2006 року № 468 задовольнити.

Посилаючись на положення пункту 8.4. укладеного між сторонами договору оренди, заявник апеляційної скарги зазначає про наявність факту істотного порушення відповідачем умов договору, а саме: несплати орендної плати понад трьох місяців, що є підставою для його розірвання.

Письмові заперечення проти апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 24 лютого 2009 року (а.с. 150).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши справу повторно, у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2006 року між правопопередником позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 468.

Відповідно до умов цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування 79/100 часток блоку нежилих приміщень № 4 загальною площею 193,40 кв. м, до складу яких входять: у будівлі літ. "А" приміщення цокольного поверху №№ ІІ-1; ІІ-2; ІІІ-1; ІІІ-2; ІІІ-3; ІІІ-4 загальною площею 55,90 кв. м; приміщення третього поверху з № І-15 по І-21 загальною площею 137,50 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Севастополь, площа Нахімова, будинок 3. Орендоване майно знаходиться на праві господарського ведення у державному підприємстві "Севастопольський морський торговельний порт" (балансоутримувач) (пункти 1.1, .1.4 договору).

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. вказаного договору та додаткової угоди від 11 жовтня 2007 року (а.с. 13), орендна плата за користування об’єктом оренди складала 15080,00 грн за базовий місяць оренди, підлягала перерахуванню орендарем щомісячно, корегувалася щомісячно з врахуванням індексу інфляції та підлягала внесенню до Державного бюджету відповідно до умов, вказаних в договорі. При цьому, 70 % орендної плати підлягала перерахуванню орендарем до Державного бюджету України.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендар перераховує орендну плату таким чином:

- самостійно 70% від суми місячної орендної плати без урахування податку на додану вартість –в Державний бюджет Ленінського району;

- на підставі рахунку, виставленого балансоутримувачем, 30% яких залишились та податок на додану вартість від 70% - балансоутримувачу, що є третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Відповідно до пункту 3.5. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені, нарахованої із розрахунку 120% річних від облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За твердженнями позивача 27 травня 2009 року, у зв’язку з утворенням заборгованості по сплаті орендної плати, за вих. № 11-03-01801 на адресу відповідача було направлено претензію, в якій позивач просив сплатити заборгованість по орендній платі станом на 15 травня 2009 року в сумі 92411,44 грн, сплатити пеню за період з 16 лютого 2009 року по 18 травня 2009 року за прострочення платежу, нараховану за порушення строку сплати орендної плати, в сумі 2288,65 грн, а також вимагав розірвати договір оренди № 468 від 07 вересня 2006 року (а.с. 12).

Несплата відповідачем заборгованості по орендній платі явилось підставою для звернення позивача та третій особи з самостійними вимогами на предмет спору до господарського суду з цим позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є орендними та підлягають регулюванню за правилами глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, загальними положеннями про зобов’язання, а також спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та статті 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 525 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Судом встановлено, що позивачем договірні обов’язки з передачі об’єкту оренди виконані належним чином. Проте, станом на 27 вересня 2009 року, тобто на момент подачі позову про розірвання договору оренди та стягнення суми боргу, орендар неналежним чином виконував зобов’язання по сплаті орендної плати у державний бюджет, у результаті чого у нього виникла заборгованість за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року у розмірі 106967,98 (за шість місяців), що не заперечувалося відповідачем.

Однак, під час розгляду спору судом першої інстанції відповідач сплатив заборгованість у розмірі заявленої до стягнення суми, у результаті чого, заявою від 10 листопада 2009 року, державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" просило суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості в повному обсязі (а.с. 114).

Позивач –Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, надав довідку від 30 листопада 2009 року № 10-02-04418, якою підтвердив сплату відповідачем всієї суми заборгованості за договором оренди № 468 від 07 вересня 2006 року, а також пені та 3 % річних в повному обсязі (а.с. 128).

Крім того, матеріали справи містять копії платіжних доручень та банківських виписок, які підтверджують сплату відповідачем заборгованості за вказаним договором оренди (а.с. 112-113, 121-124, 129-132).

Згідно з пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

У пункті 3.2. роз’яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" від 23 серпня 1994 року № 02-5/612 зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку врегулювання спору самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі до товариства з обмеженою відповідальністю "Стапелія" про стягнення заборгованості в розмірі 108176,36 грн, а також вимог державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в розмірі 46316,28 грн, є законним і обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.

Одночасно, судова колегія знаходить помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про розірвання договору оренди від 07 вересня 2006 року № 468, з наступних підстав.

Оскільки об’єкт оренди є державною власністю, спірні правовідносини підлягають регулюванню також Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що позовні вимоги про розірвання договору оренди мотивовані, в тому числі, посиланням на положення цього Закону (а.с. 3-4).

Згідно з статтею 18 вказаного Закону внесення орендної плати своєчасно та у повному обсязі є основним обов’язком орендаря.

Як було зазначено, відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору оренди та додаткової угоди від 11 жовтня 2007 року (а.с. 13), орендна плата за користування об’єктом оренди складала 15080,00 грн за базовий місяць оренди, підлягала перерахуванню орендарем щомісячно, підлягала корегуванню щомісячно з врахуванням індексу інфляції та підлягала внесенню до Державного бюджету відповідно до умов, вказаних в договорі.

Матеріалами справи підтверджується, що дані умови договору відповідачем виконувались неналежним чином. Прострочення орендних платежів склало шість місяців, сам факт заборгованості відповідачем не заперечувався. На день подання позову заборгованість за орендними платежами складала суму 113504,39 грн.

Відповідно до пунктів 8.4., 11.4. орендодавець має право піднімати питання про дострокове розірвання договору оренди і сплату орендарем заборгованості по орендній платі при її наявності більше ніж 3 (три) місяці від встановленого в договорі оренди строку внесення орендної плати або у випадках, передбачених чинним законодавством. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках та порядку, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Слід зазначити, що вказаний Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює правовідносини між орендодавцем і орендарем державного та комунального майна.

Оскільки, в силу статті 26 зазначеного Закону, підставою дострокового розірвання договору є неналежне виконання стороною умов договору, факт відсутності заборгованості з орендних платежів на день прийняття оскарженого рішення суду не є підставою для звільнення сторони від правових наслідків порушення договірних зобов’язань.

Таким чином, висновки суду про відсутність порушень договору оренди з боку відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, а посилання на правила статті 651 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки цією статтею позов не обґрунтовувався.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди –скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення цих вимог.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт 3), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                                       

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 02 лютого 2010 року у справі №5020-5/270 в частині відмови у розірванні договору оренди нерухомого майна № 468 від 07 вересня 2006 року скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 468 від 07 вересня 2006 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Севастополю та товариством з обмеженою відповідальністю "Стапелія".

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стапелія" (99023, м. Севастополь, пл. Нахімова, 3; 99028, м. Севастополь, пр. Перемоги, б. 57, кв. 49, код ЄДРПОУ 3171006, п/р 26006945104321 в СФ АКІБ "Укрсоцбанк" МФО 324195) до Державного бюджету державне мито в сумі 127,50 грн (р/р 31113095700007, одержувач - Державний бюджет Ленінський район у м. Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, банк одержувача - ГУ ДКУ у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200).

6. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

7. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді