Постанова № 11331687, 04.03.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 березня 2010 року Справа № 2-12/6028-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Крим Контакт";

представник відповідача: Демкович Андрій Володимирович, довіреність № б/н від 28 грудня 2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 11 січня 2010 року у справі №2-12/6028-2009

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Контакт" (бул. І. Франка, 33/12, місто Сімферополь,95034)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" (вул. Гоголя, 4-40, місто Ялта,98600)

про стягнення 28393,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Контакт»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Утьос»про стягнення заборгованості в сумі 28393,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами були укладені договори про надання рекламних послуг, зобов'язання по яким з боку позивача виконані в повному обсязі. Однак, відповідач оплату наданих послуг здійснив частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 19250,00 грн. Позивачем також нараховані штрафні санкції в сумі 9143,00 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на неможливість сплати заборгованості внаслідок обставин непереборної сили, а саме - невиконання зобов'язань з перерахування коштів банківською установою, щодо якої Нацбанком України введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначена тимчасова адміністрація.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 11 січня 2010 року у справі №2-12/6028-2009 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Крим Контакт” про стягнення 28393,00 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій „Утьос” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Крим Контакт” заборгованість у сумі 19250,00 грн, штрафні санкції в сумі 9143,00 грн, витрати по сплаті державного мита в сумі 283,93 грн, та інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань з оплати отриманих послуг, а також відсутності обставин непереборної сили, які б унеможливили своєчасне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Утьос" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.

У судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неповним дослідженням обставинам справи.

Так, з посиланням на статті 263, 614, 617 Цивільного кодексу України, статтю 218 Господарського кодексу України, заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що з незалежних від його волі причин, а саме: внаслідок непередбачуваного і неочікуваного виникнення обставин непереборної сили, якими є, на його думку, постанови Національного банку України "Про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ "Надра" від 10 лютого 2009 року № 59 та "Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ "Надра" від 05 серпня 2009 року № 452, не міг належним чином виконати свої зобов’язання перед позивачем.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що прийняв всіх залежних від нього заходів для належного виконання договірних зобов’язань перед позивачем, зокрема, звертався до суду з позовом про стягнення з ВАТ КБ "Надра" грошових коштів та зобов’язання вчинити певні дії, що свідчить про відсутність його вини, як необхідної умови для притягнення до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу повторно, у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи 01 лютого 2009 року сторонами у справі був укладений договір №21 на розміщення та обслуговування рекламних баннерів, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Контакт»(виконавець) зобов'язався розмістити два рекламних баннера на тролейбусних тросових системах та здійснювати подальше їх обслуговування за адресою: траса Сімферополь-Ялта (міст) (опори №1681. 1679). Пунктом 1.2. договору передбачений період розміщення рекламних баннерів з 01 лютого 2009 року по 01 лютого 2010 року.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за обслуговування рекламних баннерів замовник сплачує виконавцю щомісячно до 5-го числа поточного місяця суму в сумі 900,00 грн. Пунктом 5.3. договору передбачені штрафні санкції в сумі 2% від вартості розміщення за місяць у разі затримки замовником оплати більш 10 днів.

01 березня 2009 року сторони уклали договір б/н про надання рекламних послуг, умовами якого передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Контакт», за дорученням відповідача, зобов'язується проводити рекламні кампанії в інтересах замовника на робочих поверхнях своїх соціальних конструкцій, а замовник зобов'язався прийняти та здійснити оплату послуг в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 4.3. договору оплата послуг здійснюється замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Пунктом 6.2.2. договору встановлено, що у разі порушення замовником графіку оплати періодів рекламної кампанії, замовник несе матеріальну відповідальність в сумі 1% від суми, що належить до сплати, за кожний день прострочення платежу, але не більш 10 календарних днів. Після закінчення цього строку виконавець зупиняє нарахування пені і перериває рекламну компанію, письмово повідомивши про це замовника.

Сторонами також був підписаний протокол погодження договірної вартості рекламної кампанії (додаток №1 до договору від 01 березня 2009 року) та адресна програма (додаток №2 до договору від 01 березня 2009 року).

Несплата відповідачем рахунків на оплату послуг в сумі 19250,00 грн, за період з травня по серпень 2009 року, явилось підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг, які регулюються главою 63 Цивільного кодексу України, а також загальними положеннями про зобов’язання (глава 47 зазначеного Кодексу).

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем договірних обов’язків, що не заперечується відповідачем по суті. Проте, останній зобов’язання за договором не виконав, обумовлену договором вартість послуг не сплатив.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне правило містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати рекламних послуг в сумі 19250,00 грн правомірно задоволені судом першої інстанції. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

За правилами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.3. договору на розміщення і обслуговування рекламних баннерів № 21 від 01 лютого 2009 року сторони передбачили, що у випадку затримки замовником оплати понад 10 днів, замовник сплачує штрафні санкції в сумі 2 % від вартості розміщення в місяць за кожен день прострочення платежу. Отже, встановлена сторонами в цьому договорі санкція за своєю правовою природою є пенею.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічне правило міститься також у статтях 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно з частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Крім того, вищенаведені положення статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, але передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (лист Вищого господарського суду України від 07 квітня 2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Отже, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, має розраховуватись наступним чином:

1) за рахунком № 122 від 05 травня 2009 року:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

90016.05.2009 - 14.06.20093012.0000 %0.066 %17.75

90015.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %31.46

90012.08.2009 - 21.10.20097110.2500 %0.056 %35.89

Сума пені за договором за період з 16.05.2009 по 21.10.2009 складає 85.11 грн.

2) за рахунком № 172 від 01 червня 2009 року:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

90016.06.2009 - 11.08.20095711.0000 %0.060 %30.92

90012.08.2009 - 21.10.20097110.2500 %0.056 %35.89

Сума пені за договором за період з 16.06.2009 по 21.10.2009 складає 66.81 грн.

3) за рахунком № 224 від 01 липня 2009 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

90016.07.2009 - 11.08.20092711.0000 %0.060 %14.65

90012.08.2009 - 21.10.20097110.2500 %0.056 %35.89

Сума пені за договором за період з 16.07.2009 по 21.10.2009 складає 50.54 грн.

4) за рахунком № 266 від 03 серпня 2009 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

45016.08.2009 - 21.10.20096710.2500 %0.056 %16.93

Сума пені за договором за період з 16.08.2009 по 21.10.2009 складає 16.93 грн.

Таким чином, загальна сума пені за договором на розміщення і обслуговування рекламних баннерів № 21 від 01 лютого 2009 року, яка підлягає стягненню з відповідача, складає: 85,11+66,81+50,54+16,93=219,39 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення штрафних санкцій за договором про надання рекламних послуг від 01 березня 2009 року № б/н, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.2.2. вказаного договору у разі порушення замовником графіку оплати періодів рекламної кампанії, замовник несе матеріальну відповідальність в сумі 1% від суми, що належить до сплати, за кожний день прострочення платежу, але не більш 10 календарних днів.

Умовами пункту 4.3. договору про надання послуг від 01 березня 2009 року передбачено, що оплата послуг здійснюється замовником на підставі рахунків-факту, виставлених виконавцем, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку фактури.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем рахунків-фактур № 122 від 05 травня 2009 року, № 172 від 01 червня 2006 року, № 224 від 01 липня 2009 року, № 266 від 03 серпня 2009 року (а.с. 20-23). Позивач також не надав доказів направлення цих рахунків-фактур відповідачеві.

Таким чином, момент виконання зобов'язання відповідно до умов пункту 4.3. вказаного договору не настав, що виключає можливість застосування до відповідача такого виду цивільної відповідальності як стягнення штрафних санкцій за цим договором.

Отже, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2010 року у справі №2-12/6028-2009 в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором від 01 березня 2009 року в сумі 1610,00 грн підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині вимог.

Судова колегія знаходить безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на прийняття Національним банком України постанов від 10 лютого 2009 року № 59 "Про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ "Надра" та від 05 серпня 2009 року № 452 "Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ "Надра" як на обставину непереборної сили, а отже і підставу звільнення від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 4 статті 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Такі обставини встановлені сторонами в пункті 6.3. договору від 01 лютого 2009 року та пункті 10.3. договору від 01 березня 2009 року.

Зокрема, у вказаних пунктах сторони встановили, що обставинами непереборної сили є зовнішні і надзвичайні обставини: війна або військові дії, повстання, мобілізація, епідемії, пожежі, вибухи, акти вандалізму, дорожні і природні катастрофи, а також їх наслідки і всі інші події, які будуть признані і об'явлені обставинами непереборної сили у передбаченому законодавством України порядку. Форс-мажорними є рішення місцевих органів влади, які регулюють рекламну діяльність, а також несанкціоновані дії інших юридичних або фізичних осіб, що привели до порчі рекламного матеріалу, до порчі або демонтажу спеціальних конструкцій.

Дії, на які посилається заявник апеляційної скарги, не є обставинами непереборної сили в розумінні вищенаведених пунктів договорів.

Крім того, відповідно до пункту 30 листа Вищого господарського суду України від 09 вересня 2001 року № 01-2.2/279 категорія непереборної сили включає до себе лише стихійні природні явища, які унаслідок їх винятковості, невідворотності і непередбачуваності зумовлюють обмеження відповідальності за спричинення шкоди у випадках, визначених законом. Причому непереборна сила як підстава для обмеження відповідальності може мати місце лише в позадоговірних (деліктних) правовідносинах і у випадках порушення договірних зобов'язань, якщо це прямо передбачено законом (наприклад, у випадках, передбачених статтею 418 Цивільного кодексу України).

Також судова колегія вважає за необхідне зауважити, що матеріалами справи, зокрема, договорами про надання рекламних послуг, на підставі яких заявлені позовні вимоги, підтверджується наявність у відповідача іншого, окрім того, що відкритий у ВАТ КБ "Надра", розрахункового рахунку, зокрема у КРД ТОВ "Райффайзен Банк Аваль" м. Сімферополь (а.с. 9, 15), що свідчить про неспроможність доводів відповідача щодо неможливості виконання договірних зобов’язань через введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ "Надра".

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції –скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 7313,61 грн за договором про надання послуг від 01лютого 2009 року та штрафних санкцій в сумі 1610,00 грн за договором про надання послуг від 01 березня 2009 року з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача тільки штрафних санкцій в сумі 219,39 грн за договором про надання послуг від 01лютого 2009 року.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункти 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2010 року у справі №2-12/6028-2009 скасувати в частині стягнення штрафних санкції в сумі 9143,00 грн.

3. Прийняти нове рішення, резолютивну частину якого викласти у наступній редакції:

"Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Контакт" задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" (98637, місто Ялта, вул. Гоголя, 4, оф. 40, п/р 2600210981 в КРД АППБ "Аваль" м. Сімферополь МФО 324021, ОКПО 33386001 ІПН 333860001128) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Контакт" (95034, місто Сімферополь, бул. І. Франка, 33/12, п/р 260001119 в КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Сімферополь, МФО 324021, ОКПО 22322951, № свідоцтва платника податку на додану вартість: 00840222 ІПН 223229501282) заборгованість в сумі 19250,00 грн, штрафні санкції в сумі 219,39 грн, державне мито в сумі 194,69 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн).

В іншій частині позову відмовити".

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді