Рішення № 11331038, 08.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2010 р. Справа № 49/135-10

вх. № 5608/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Литвиненко В.В., дор. б/н від 08.09.2010 року

відповідача - Уманцев В.О., дор. № 41 від 02.09.2010 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний сервісний центр", м. Харків

до Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків

про стягнення 386458,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача 386458,95 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов контракту від 27.02.2009 року виготовив на замовлення відповідача відповідне обладнання. Відповідач в порушення умов контракту не сплатив в повному обсязі попередню оплату вартості продукції, від подальшого виконання умов контракту відмовився, внаслідок чого повинен сплатити заборгованість за поставлене обладнання в розмірі 192000,00 грн та відшкодувати позивачу у відповідності до п. 8.3. контракту 30% витрат, понесених при виготовленні обладнання, що складає 194458,95 грн.

19.07.2010 року від відповідача до канцелярії господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з подачею відповідачем позовної заяви до відповідача про визнання недійсним контракту № ВСЦ - 2702/2009 від 27.02.2009 року в частині зобов'язань щодо поставки за контрактом двох шаф управління вимикачем 110 кВ, передбачених дев'ятою позицією специфікації № 1 від 27.02.2009 року до контракту № ВСЦ - 2702/2009 від 27.02.2009 р. В судовому засіданні відповідач зазначив, що з цієї справи вже винесено рішення господарського суду № 37/130-10, яким відмовлено відповідачу в задоволенні позову. Проте відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2010 року по справі № 37/130-10 та просить суд зупинити провадження по справі № 49/135-10 до вирішення Харківським апеляційним господарським судом вказаної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти зупинення провадження по справі.

Суд, дослідивши надане клопотання, вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі, а саме господарський суд зупиняє провадження у справі: в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Дослідивши надане клопотання та документи додані до нього, суд дійшов до висновку про відмову в його задоволенні, в зв'язку з тим, що подання апеляційної скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2010 року по справі № 37/130-10 не є підставою для зупинення провадження у справі, до того ж відповідачем не надано доказів прийняття даної скарги Харківським апеляційним господарським судом до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, через канцелярію господарського суду надав доповнення до заперечень на позовну заяву, які були залучені судом до матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

27 лютого 2009 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Контракт № ВСЦ-2702/2009, (далі Контракт) пунктом 1.1. якого було передбачено, що в порядку та на умовах даного контракту позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) обладнання (далі по тексту “обладнання" або “продукція”), а відповідач в порядку і на умовах даного контракту, зобов'язується прийняти й оплатити обладнання.

Пунктом 1.2. контракту було передбачено, що типи обладнання, асортимент, комплектність, технічні характеристики, кількість, ціни і строк постачання зазначені в додатках до цього контракту (специфікаціях), що є невід'ємною частиною даного контракту.

Пунктом 11.2. контракту було передбачено, що даний контракт, що включає додаток, складений при повному розумінні сторонами предмета контракту і заміняє будь-яки інші угоди по даному предмету, укладених в усній чи в письмовій формі раніше.

Відповідно до п. 11.3. контракту зміни будь-яких умов даного контракту, включаючи зміну змісту додатку, повинні бути погодженні сторонами і викладені письмово в формі додаткової угоди.

Згідно додатку № 1 до Контракту (специфікація № 1 від 27.02.09 року), ТОВ (Високовольтний сервісний центр” мав передати АТ ЛК “Сприяння” обладнання на загальну суму 3 115 524 грн. Умовами оплати, згідно п. З специфікації є: попередня оплата в розмірі 50 % вартості обладнання, остаточні 50 % - по факту готовності продукції до відвантаження на підставі листа Продавця та рахунку - фактури. Умовами поставки, згідно п. 2 специфікації є: СРТ м. Харків, строк поставки, згідно п. 4 специфікації - 70 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором e у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Як встановлено судом, незважаючи на неповне виконання відповідачем зобов'язань щодо внесення попередньої оплати вартості обладнання, позивач поставив обладнання відповідачу на виконання спірного контракту на загальну суму 2 137 284 грн, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а.с. 16-23).

Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідач лише частково виконав свої зобов'язання щодо передплати визначеного специфікацією товару та оплати вже виготовленого обладнання, сплативши на користь позивача 1410 668,00 грн., про що свідчать копії виписок по рахунках, які додані до матеріалів справи (а.с. 27-34).

Згідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, 27.10.09 року відповідачу було направлено претензію про сплату заборгованості у розмірі 726616,00 грн (а.с. 37), проте після надіслання претензії, відповідач здійснив оплату за спірним контрактом на загальну суму 534 616 грн. про що свідчать копії виписок по рахунках (а.с. 24-26), та листом вих. № 486 від 18.12.09 року (а.с. 9) відмовився від подальшого отримання продукції за Контрактом в зв’язку з порушенням позивачем строків поставки продукції. Також 26.05.2010 р. позивач кур’єром направив відповідачу вимогу про сплату у семиденний строк з дня отримання вимоги заборгованості за прийняте відповідачем за Контрактом обладнання у розмірі 192000,00 грн та відшкодування витрат позивача відповідно до п.8.3. Контракту у розмірі 194458 грн (а.с. 36). Вимога одержана відповідачем відповідно до накладної №212180 27.05.2010 р. о 13 год. 40 хв. (а.с. 35).

Відповідач, у встановлений термін, зобов'язання щодо оплати отриманого обладнання не виконав. Таким чином, станом на час розгляду справи, заборгованість АТ ЛК “Сприяння” перед ТОВ “Високовольтний сервісний центр” складає 192 000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що обладнання, яке було придбано ним по контракту, було призначено для встановлення на об'єкті ЗАТ "ТММ-ЕНЕРГОБУД" в межах реконструкції "ПС Малиновка". На стадії узгодження робочого проекту "ПС Малиновка" було встановлено, що він не передбачає встановлення двох шаф управління вимикачем 110 кВ. При цьому позивач з цим погодився, підготував додаткову угоду № 1 від 17.08.2009 р. до контракту, та відправив її відповідачу на підписання. Даною додатковою угодою вносилися зміни до специфікації № 1 від 27.02.2009 р. до контракту № ВСЦ-2702/2009 від 27.02.2009 р., у зв'язку з чим відповідачем була виключена позиція 9 специфікації, але загальна сума специфікації складала суму первісної специфікації - 3115524,00 грн. Разом з цим відповідач вказує про те, що позивач підготував та підписав зі своєї сторони додаткову угоду № 1 від 17.08.2009 р. до контракту № ВСЦ-2702/2009 від 27.02.2009 р., чим визнав необхідність внесення до контракту змін в частині номенклатури обладнання, однак при цьому в односторонньому порядку вніс зміни до контракту відносно раніше узгодженої вартості продукції.

Господарський суд, дослідивши додаткову угоду № 1 від 17.08.2009 р. до контракту № ВСЦ-2702/2009 від 27.02.2009 р., встановив, що п.1. додаткової угоди передбачалося внесення змін до специфікації до контракту у зв'язку з чим дана специфікація включала в себе 8 позицій на загальну суму 3115524,00 грн.

При цьому судом було встановлено, що додаткова угода № 1 від 17.08.2009 р. не була підписана відповідачем. За таких обставин та враховуючи вимоги ч.1 ст. 188 ГК України, щодо недопустимості внесення змін до договору в односторонньому порядку та положення п. 11.3. контракту, господарський суд приходить до висновку, що додатковою угодою № 1 від 17.08.2009 р. не були внесенні зміни до контракту № ВСЦ-2702/2009 від 27.02.2009 р. та він діє в тій редакції, в якій був підписаний сторонами.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд знаходить твердження відповідача, щодо внесення позивачем змін до контракту № ВСЦ-2702/2009 від 27.02.2009 р. в односторонньому порядку необґрунтованим та безпідставним.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого обладнання в сумі 192000,00 грн. законна, обґрунтована, не спростована відповідачем та така, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 194458,95 грн. збитків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що відповідач, листом вих. № 486 від 18.12.09 року (а.с. 9) відмовився від подальшого отримання не відвантаженої до 18.12.2009 р. продукції за Контрактом (№№ 4,7,8,9 Специфікації) в зв’язку з порушенням позивачем строків поставки продукції. Отримавши рахунок №СФ-0000130 від 22.12.2009 р. на загальну суму 978240,00 грн та лист позивача про готовність до відвантаження зазначеного обладнання оплату обладнання не здійснив про готовність прийняти обладнання позивача не повідомив.

Відповідач заперечуючи проти прийняття обладнання посилається на порушення позивачем строків поставки продукції, що визначені п.4 Додатку №1 до Контракту.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Додатку №1 до Контракту встановлено строк поставки: 70 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. П. 3 Додатку №1 передбачена 50% попередня оплата. Оскільки сторони не передбачили поставку товарів окремими партіями, відповідач повинен був здійснити попередню оплату у розмірі 50% від загальної суми поставки, яка відповідно до п. 1 Додатку №1 складає 3115524,00 грн. отже сплатити 1557762,00 грн. Проте, як свідчать матеріали справи (а.с. 24-34) відповідач станом на 29.11.2009 р. сплатив лише 1410668,00 грн. Отже суд вважає безпідставними твердження відповідача про порушення позивачем строків поставки продукції та про наявність підстав передбачених ч.3 ст. 612 ЦК України для відмови від прийняття виконання зобов’язання.

Не приймаються судом також заперечення відповідача щодо відсутності завдання на виготовлення, робочого проекту та іншої технічної документації що виключає можливість виготовлення неприйнятого обладнання оскільки п. 5.1 договору сторони визначили, що якість обладнання повинна відповідати вимогам діючих нормативних актів, вимогам нормативно-технічної і конструкторської документації підприємства продавця (виробника). Інших умов які б визначали необхідність отримання певної технічної документації від покупця до початку виготовлення продукції Контракт та Додаток № 1 до нього не містять.

Всі інші документи: копії договорів, листів, графіку реконструкції (а.с. 58-68,70) які надані відповідачем не є належними доказами, не мають значення для цієї справи, не містять інформації щодо обставин, що входять до предмета доказування за цією справою, крім того не завірені належним чином тому не можуть бути покладені судом в основу рішення.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Так, згідно умов п. 8.3. Контракту у випадку відмови Покупця від замовлення або його частини до моменту його відвантаження, покупець зобов'язується відшкодувати продавцю частину витрат, понесених при виготовлені обладнання в сумі 30% вартості обладнання, від якого покупець відмовився.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді 30% вартості обладнання (згідно позицій 7, 8, 9 Специфікації № 1) у розмірі 194 458, 95 грн. також законною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

ГПК не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або роз строчку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та по рядку їх виконання. Проте зі змісту коментованої статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлю ють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник —розстрочити чи відстро чити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок вико нання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обстави ни, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Це стосується відповідача, який повинен довести наявність обставин, на підставі яких заявлено вищезазначене клопотання.

Оскільки відповідач не надав суду доказів в підтвердження наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, суд дійшов висновку про відсутність на цей час підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 3864,59 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Чубара, б. 3/5, р/р 2600401142 в ХАК "Зембанк", МФО 351652, код ЄДРПОУ 24347487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний сервісний центр" (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, р/р 26009811876941 в Краснобаварському відділенні ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) - 386 458,95 грн. заборгованості, 3864,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Відмовити в задоволені клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення.

Суддя

Повний текст рішення по справі № 49/135-10 підписаний 13.09.2010 року.