Рішення № 11330226, 10.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/31110.09.10                               

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська Житлосервіс”

простягнення 278994,25 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

від позивачаГаркавенко С.В. —представник за довіреністю від 03.06.2010 р.

від відповідача Бабенко С. В. —представник за довіреністю від 29.03.2010 р. 10.09.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до суду з позовом від 03.03.2010 р. № 048-71-2321 відповідно до якого просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська Житлосервіс” 231707,89 грн. заборгованості з оплати вартості поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором від 01.01.2005 р. № 1310436, 39239,50 грн. інфляційної складової боргу та 8046,86 грн. 3 % річних з простроченої суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2010 р. № 05-5-17/2726 вищевказаний позов було повернуто без розгляду в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2010 р. № 05-5-46/2726 ухвала Господарського суду міста Києва від 12.03.2010 р. № 05-5-17/2726 була скасована, матеріали передано до місцевого господарського суду.

У зв’язку з викладеним вище ухвалою Господарського суду міста Києва 28.07.2010 р. було порушено провадження у справі № 46/311 за вказаними вимогами позивача, розгляд якої призначено на 26.08.2010 р.

26.08.2010 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.09.2010 р.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтвердив факт перерахування відповідачем 231707,89 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором від 01.01.2005 р., у зв’язку з чим подав заяву про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахувань за прострочення грошового зобов’язання за ст. 625 Цивільного кодексу України підтримав.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставленої на його користь теплової енергії у гарячій воді. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір від 01.01.2005 р. № 1310436 з додатками, розрахунок ціни позову, розрахунок основного боргу, відомості обліку споживання теплової енергії, облікові картки (табуляграми) фактичного споживання теплової енергії за спірний період.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити повністю, зважаючи на перерахування на корить позивача заявленої до стягнення суми боргу та відсутність прострочення у правовідносинах з позивачем. За твердженнями відповідача у суду відсутні підстави для стягнення заявлених позивачем сум пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки затримки платежів за договором заборгованістю мешканців, які несвоєчасно вносять плату за житлово-комунальні послуги. Крім того, відповідач посилався на неподання позивачем детального розрахунку нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України, недотриманням досудового врегулювання спору та застосуванням нечинних тарифів.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2005 р. Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ковальська Житлосервіс” укладено договір № 1310436, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов’язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення та вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до умов договору та звертання-доручення облік споживання і визначення кількості спожитої енергії протягом розрахункового періоду здійснюється за приладами обліку згідно з договірними навантажженнями.

Виходячи з додатку № 3 до договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на підставі тарифів, встановлених і затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду, один примірник якого, після його оформлення, повертається до районного відділу теплозбуту.

Вартість фактично отриманої від постачальника та використаної теплової енергії оплачується споживачем самостійно не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору).

За твердженнями позивача станом на 01.02.2010 р. заборгованість відповідача за договором від 01.01.2005 р. становила 231707,89 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки фактичного споживання відповідачем енергії та відомості обліку споживання теплової енергії за період з березня 2008 року по лютий 2010 р., розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 990072,00 грн., її часткової оплати в розмірі 758364,11 грн. та виникнення заборгованості у відповідача у сумі 231707,89 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, що відбулося 26.08.2010 р., представник відповідача надав суду докази перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю “Ковальська Житлосервіс” на користь позивача 231707,89 грн. за договором від 01.01.2005 р. № 1310436 (платіжні доручення від 16.03.2010 р. № 329 на суму 100000,00 грн., від 16.06.2010 р. № 822 на суму 30000,00 грн., від 24.06.2010 р. на суму 15000,00 грн., від 25.08.2010 р. № 1121 на суму 86707,89 грн. в матеріалах справи).

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтвердив факт перерахування відповідачем вищевказаної суми та клопотав про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу через відсутність між сторонами предмету спору.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в разі відсутності предмету спору.

Зважаючи на подання суду доказів погашення заборгованості з оплати вартості поставленої позивачем відповідачеві теплової енергії за договором від 01.01.2005 р., провадження у справі в частині стягнення 231707,89 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 39239,50 грн. інфляційної складової боргу та 8046,86 грн. 3 % річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення з нього нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України, зважаючи на наявність незалежних від нього факторів, що зумовили прострочення за договором. Розглядаючи даний спір, суд враховує такі заперечення відповідача, але не вважає їх підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки чинним законодавством визначено, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України).

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи наведеної статті визначають правила застосування особливої міри відповідальності —сплати проіндексованої суми, нарахованої залежно від офіційно визначеного індексу інфляції на всю суму прострочених коштів та 3 % річних. Підстави застосування даної міри відповідальності —порушення грошового зобов'язання боржником перед кредитором.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а тому підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Розглядаючи заявлений спір, суд відхиляє посилання відповідача на неотримання позивачем досудового врегулювання спору, оскільки суд не вправі обмежувати конституційне право позивача на звернення без посередньо до суду до захисту порушених прав. Крім того, суд враховує, що відповідач жодним доказом не підтвердив факт застосування позивачем недійсних тарифів, зустрічного розрахунку заявлених до стягнення сум не надав.

У зв’язку з тим, що відповідач перерахував позивачеві суму боргу після звернення останнього до суду для відновлення своїх прав, понесені позивачем судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 231707,89 грн. основного боргу припинити.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська Житлосервіс” (02140, м. Київ, пр. Бажана, 14, ідентифікаційний код 32912720) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 39329 (тридцять дев’ять тисяч двісті тридцять дев’ять) грн. 50 коп. інфляційної складової боргу, 8046 (вісім тисяч сорок шість) грн. 86 коп. 3 % річних, 2 789 (дві тисячі вісімдесят дев’ять) грн. 94 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 15.09.2010 р.