Рішення № 11330224, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/18113.09.10 За позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Вега"

до Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

про стягнення 7308,16 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :           

Від позивача Сопільняк Д.В. –представник за довіреністю № б/н від 10.10.2010 р.

Від відповідача не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Вега" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 7308,16 грн. на підставі Договору № 0206-ОR облігаторного квотного пропорційного перестрахування наземного транспорту від 01.03.2006 р., з яких: 6262,34 грн. основного боргу, 569,88 грн. пені за період з 28.08.2009 р. за 182 дні, 475,94 грн. інфляційних витрат за період вересень 2009 р. –травень 2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 0206-ОR облігаторного квотного пропорційного перестрахування наземного транспорту від 01.03.2006 р. у встановлений строк не виконав взятого на себе зобов’язання по сплаті позивачу своєї частки страхових відшкодувань по рахунку бордеро збитків № 0206-СR за період з 01.06.2009 р. по 01.07.2009 р. на суму 6262,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 р. порушено провадження у справі № 39/181 та призначено справу до розгляду на 13.09.2010 р. о 09:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2010 р. подав довідки та повідомлення на виконання вимог ухвали суду від 30.07.2010 р., а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АД № 600927 щодо позивача станом на 29.07.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 30.07.2010 р. не виконав, в т.ч. відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/181 від 30.07.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04050, м. Київ, вул.. Глибочицька, 33-37), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АД № 600701 щодо відповідача.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Направлення ухвали суду від 30.07.2010 р. відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103010710948 свідчить про отримання ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 39/181 уповноваженим представником відповідача 02.08.2010 р.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/181 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.09.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.09.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2010 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.09.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору № 0206-СR облігаторного квотного пропорційного перестрахування наземного транспорту від 01.03.2006 р.

Відносини, пов’язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі –Закон України «Про страхування»).

Згідно ч. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

01.03.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Вега»(позивач), визначеним як Перестрахувальник та Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (відповідач), визначеним як Перестраховик було укладено Договір № 0206-OR облігаторного квотного пропорційного перестрахування наземного транспорту (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору даний договір встановлює умови взаємовідносин при здійсненні сторонами облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів.

Тип договору - квотний пропорційний у відповідності з Додатком № 1 до даного Договору (п. 2.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Перестрахувальник (позивач) зобов’язується передавати, а Перестраховик (відповідач) погоджується приймати в перестрахування частину зобов’язань по ризикам, перерахованим в Додатку №1 до даного Договору, по нетто-тарифам в перестрахування, вказаним в Додатку № 2 до даного Договору. Вказані додатки є невід’ємними частинами даного Договору.

Згідно п. 1.3 Договору його дія розповсюджується на згадані ризики по всім договорам страхування, які підпадають під умови, викладені у Додатку № 1 до даного Договору, які починаються не раніше 01 березня 2006 року та вказані в Рахунках бордеро премій, які є невід’ємною частиною даного Договору (Додаток № 3 до Договору), за окремі періоди перестрахування.

Відповідно до п. 2.8 Договору основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення Перестрахувальником (позивачем) щомісячних Рахунків бордеро премій (Додаток № 3 до даного Договору), Рахунків бордеро збитків (Додаток № 4 до даного Договору) та Бордеро заявлених збитків (Додаток № 5 до даного Договору) і піврічного Бордеро регресних збитків (Додаток № 7 до даного Договору).

У п. 2.8.2 Договору сторони узгодили, що Рахунок бордеро збитків повинен містити повний перелік здійснених Перестрахувальником (позивачем) у звітному місяці виплат страхового відшкодування по договорам страхування транспортних засобів, які були перестраховані у відповідності з умовами даного Договору.

У п. 2.8.3 Договору сторони узгодили, що Бордеро заявлених збитків –перелік збитків, які мали місце в звітному місяці, але відносно яких ще не завершені врегулювання та не проведені виплати страхового відшкодування Перестрахувальником (позивачем) станом на останній день звітного місяця.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору Перестрахувальник (позивач) зобов’язаний до десятого числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Перестраховику (відповідачу): Рахунок бордеро премій, Рахунок бордеро збитків –щомісяця, Бордеро заявлених збитків –щомісяця, Бордеро регресних збитків –один раз в півріччя.

Згідно п. 3.2.3 Договору Перестрахувальник зобов’язаний заплатити Перестраховику перестрахову премію по Рахункам бордеро премій на умовах Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору Перестраховик (відповідач), в межах власного утримання, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію Договору.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що відшкодування Перестраховиком (відповідачем) своєї частки збитків Перестрахувальнику (позивачу) здійснюються шляхом оформлення Перестрахувальником Рахунку бордеро збитків, в який включаються всі збитки, що були врегульовані Перестрахувальником за відповідний місяць і в яких Перестраховик згідно умов Договору зобов»язаний прийняти участь. Разом з Рахунком бордеро збитків Перестрахувальник зобов'заний надати Перестраховику копії документів, перелік яких наведено в п.3.2.5 Договору, які стосуються окремого страхового випадку. Оплата своєї частини суми збитків здійснюється Перестраховиком (відповідачем) на умовах Додатку № 1.

Згідно п. 10 Додатку № 1 до Договору ліміт відповідальності Договору визначений у сумі 500000,00 грн. по одному транспортному засобу, згідно п. 11 передбачено власне утримання Перестрахувальника (позивача) у розмірі 30 % від ліміту відповідальності Договору, максимально 150000,00 грн., а згідно п. 12 визначено відповідальність Перестраховика (відповідача) у розмірі 70% від ліміту відповідальності Договору, максимально 350000,00 грн.

В разі настання страхових випадків з транспортним засобом, переданими в перестрахування, Перестрахувальник, відповідно до п.16 Додатку № 1 до Договору, повідомляє Перестраховика щомісячно у формі Бордеро заявлених збитків до 10 числа місяця, що слідує за завітним.

Згідно з п. 4.6 Договору Перестраховик (відповідач) на умовах Додатку № 1 до Договору сплачує Перестрахувальнику (позивачу) свою частку страхового відшкодування. Відповідно до п. 17 Додатку № 1 до Договору строк сплати долі Перестраховика у страховому відшкодуванні складає 10 робочих днів з дня отримання оригінала Рахунка бордеро збитків та документів, які підтверджують оплату страхового відшкодування Перестрахувальником.

Перестраховик (відповідач) відповідно до п. 3.3.6 Договору має право відмовити Перестрахувальнику (позивачу) у виплаті страхового відшкодування. Підстави для такої відмови викладені в п.п. 3.3.6.1 - 3.3.6.6 Договору.

Згідно з п. 3.4.3 Договору, у випадку відмови від сплати своєї частки страхового відшкодування Перестраховик (відповідач) зобов'язаний надати Перестрахувальнику (позивачу) мотивовану відмову в строк до 10 робочих днів.

У п.7.1 Договору сторони передбачили, що всі листи, повідомлення та інша інформація, які надсилаються по даному Договору або у зв'язку з його виконанням, повинні бути виконані в письмовій формі та вважаються наданими належним чином, якщо вони надіслані телеграфом, телефаксом, електронною поштою, а потім надіслані листом, рекомендованим листом або доставлені особисто, за адресами, які вказані в Договорі.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що датою відправлення повідомлення вважається дата штемпеля поштового відомства міста відправлення. Датою отримання повідомлення вважається дата отримання листа, рекомендованого листа, телеграми тощо.

Строк дії Договору визначений у п. 9.1 Договору з урахуванням Додатку № 1 до Договору, а саме: з 01.03.2006 р. по 31.12.2006 р. з автоматичним продовженням на наступний рік за умови відсутності повідомлення про розірвання за 30 календарних днів до кінцевого строку дії даного Договору.

З огляду на умову п. 10.1 Договору передбачено припинення даного Договору за згодою сторін, а також наведені підстави для його припинення.

Відповідно до п. 10.3 дія Договору достроково припиняється за згодою сторін або на вимогу Перестраховика або Перестрахувальника. При намір достроково припинити дію Договору будь –яка сторона зобов»язана письмово повідомити іншу не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати припинення (п. 10.4 Договору).

Зібрані у справі докази свідчать, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у перестрахування страхові ризики позивача.

03.12.2008 р. відповідач листом № 3832 повідомив позивача, що відповідно до п. 10.3 та п.10.4 Договору припиняє даний Договір та просить повідомити про обраний варіант припинення Договору.

Листом № 215 від 11.12.2008 р. позивач повідомив відповідача про обраний варіант припинення Договору згідно п. 10.4.2.2, а саме: Перестрахувальник (позивач) з найближчої звітної дати припиняє передачу в перестрахування Перестраховику (відповідачу) нові ризики. Перестраховик залишається відповідальним за відшкодування збитків до врегулювання всіх претензій Страхувальників за договорами страхування, які були передані в перестрахування Перестраховику у відповідності до умов даного Договору.

За наведених обставин, судом встановлено факт припинення дії спірного договору з 03.01.2009 р. (03.12.2008 р. + 30 календарних днів), а тому у відповідності до вищенаведеного пункту Договору, позивач з найближчої звітної дати повинен був припинити передачу в перестрахування відповідачу нових ризиків, а відповідач залишався відповідальним за відшкодування збитків до врегулювання всіх претензій Страхувальників за договорами страхування, які були передані в перестрахування відповідачу у відповідності до умов даного Договору до 30.11.2008 р. включно.

По матеріалам справи встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач не виконав своїх зобов'язань по сплаті позивачу своєї частки страхових відшкодувань по Рахунку бордеро збитків № 2/0206-OR за період з 01.06.2009 р. по 01.07.2009 р. на суму 6262,34 грн. (копія рахунку наявна в матеріалах справи).

Зокрема, судом встановлено, що у відповідності до п.п. 3.2.2, 3.2.5 та 4.2 позивач оформив та 06.08.2009 р. направив відповідачу вищенаведений Рахунок бордеро збитків разом з комплектом документів по двом зазначеним в ньому страховим випадкам, що підтверджується відповідним листом позивача № 122 від 06.08.2009 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення № 505440 (копії листа та повідомлення наявні в матеріалах справи).

Лист позивача № 122 від 06.08.2009 р. з Рахунком бордеро збитків № 2/0206-OR за період з 01.06.2009 р. по 01.07.2009 р. на суму 6262,34 грн. був отриманий відповідачем 12.08.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 505440.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув позивачу підписаний з його сторони Рахунок бордеро збитків № 2/0206-OR, а отже, таке свідчить, що відповідач не заперечував щодо вказаних в ньому даних, в т.ч. і щодо суми бордеро збитків.

Відповідно до п. 17 Додатку № 1 до Договору строк сплати долі відповідача у страховому відшкодуванні складає 10 робочих днів з дня отримання оригінала Рахунка бордеро збитків та документів, які підтверджують оплату страхового відшкодування позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що частка страхового відшкодування від відповідача за Рахунком бордеро збитків № 2/0206-OR за період з 01.06.2009 р. по 01.07.2009 р. у розмірі 6262,34 грн. повинна була бути ним сплачена до 27.08.2009 р., а з 28.08.2009 р. починається прострочення відповідача щодо наведеного грошового зобов»язання за умовами спірного Договору.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору в частині не сплати своєї частки страхових відшкодувань по Рахунку бордеро збитків № 2/0206-OR за період з 01.06.2009 р. по 01.07.2009 р. на суму 6262,34 грн., позивач 02.02.2010 року направив відповідачу Претензію № 021 від 01.02.2010 р. з вимогою про сплату заборгованості за Договором, в т.ч. і за наведеним Рахунком бордеро збитків (копія претензії наявна в матеріалах справи).

Вищезазначена претензія позивача була отримана відповідачем 05.02.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1241042 (копія повідомлення наявна в матеріалах справи), проте відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти у сумі 6262,34 грн. позивачу не перерахував.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що відповідач в порушення умов Договору своєчасно не оплатив свою частку страхових відшкодувань по Рахунку бордеро збитків № 2/0206-OR за період з 01.06.2009 р. по 01.07.2009 р. у розмірі 6262,34 грн. (основний борг), а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 0206-ОR облігаторного квотного пропорційного перестрахування наземного транспорту від 01.03.2006 р. у наведеній сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 569,88 грн. пені за період з 28.08.2009 р. за 182 дні та 475,94 грн. інфляційних витрат за період вересень 2009 р. –травень 2010 р.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі - Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. З Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Умовами п. 11.3 Договору визначено, що сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених Договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,05% за кожний день затримки від суми платежу, який прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені правові норми та здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку сум пені та інфляційних витрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 569,88 грн. пені за період з 28.08.2009 р. по 25.02.2010 р. (182 дні) та інфляційних витрат у розмірі 475,94 грн. за період вересень 2009 р. –травень 2010 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 193, 230, 232, 352, 354 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 611, 979, 987 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37; ідентифікаційний код 19411125; п/р 265080130020 в ЗАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Вега" (83015, м. Донецьк, пр-т Миру, буд. 13, ідентифікаційний код 32686137, р/р 26509001000028 у ПАТ КБ "Український фінансовий світ", МФО 377777) 6262,34 грн. (шість тисяч шістдесят дві гривні 34 коп.) основного боргу, 569,88 грн. (п»ятсот шістдесят дев»ять гривень 88 коп.) пені, 475,94 грн. (чотириста сімдесят п»ять гривень 94 коп.) інфляційних витрат, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення

17.09.2010 року