Рішення № 11330228, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/18313.09.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа»

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дистриб»юції преси»

про стягнення 22569,43 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:. Кушнір І.Р. - представник за довіреністю № б/н від 08.07.2010 р.

Від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дистриб»юції преси»(відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 22569,43 грн. на підставі Договору поставки періодичних видань засобів масової інформації № 13 від 03.01.2008 року, з яких: 19510,00 грн. основного боргу, 2484,05 грн. пені, 432,96 грн. 3% річних та 142,42 грн. інфляційних нарахувань. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору не оплатив вартість поставлених йому видань, заборгувавши позивачу 19510,00 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. порушено провадження у справі № 39/183 та призначено справу до розгляду на 13.09.2010 р. о 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2010 р., а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АЕ № 079298 щодо позивача та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АЕ № 079300 щодо відповідача станом на 08.09.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 04.08.2010 р. не виконав, в т.ч. відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/183 від 04.08.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, кв. 1), та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АЕ № 079300 станом на 08.09.2010 р.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Направлення ухвали суду від 04.08.2010 р. відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали. Проте, наведене поштове відправлення повернулось до суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою вибули».

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі № 39/183 вручена відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.09.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.09.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2010 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.09.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Дистриб'юції преси»(відповідач) був укладений Договір поставки періодичних видань засобів масової інформації № 13 (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого позивач, визначений як Постачальник, зобов»язувся передати, а відповідач, визначений як Покупець, прийняти та оплатити друковану продукцію, перелік якої міститься в Додатку № 2 до Договору (надалі -Видання), в порядку та на умовах даного Договору з метою подальшого продажу оптом та в роздріб на території України.

Згідно п. 3.1 Договору вартість Видань вказується у Додатку № 2 до Договору. Вартість кожної партії Видань фіксується сторонами в накладній, яка являється невід»ємною частиною Договору. Сума Договору складає суму вартості всіх партій Видань, що поставлені у відповідності до Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору, Покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити рахунок Постачальника (позивача) не пізніше дня, що передує дню відвантаження Видань зі складу Постачальника. Рахунок вважається оплаченим при надходженні грошових коштів на рахунок Постачальника.

Право власності на Видання переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Видань Покупцю згідно накладної (п. 6.5 Договору).

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 2.1 Договору та п. 1 Додатку № 2 до Договору позивач відвантажив відповідачу Видання за Договором, зокрема, в Украине» стандартного формату, в Украине» міні формату, 's Bazaar», «Украинский домашний очаг», що підтверджується видатковими накладними № 453 від 17.03.2009 р. на суму 4625,00 грн., № 1267 від 12.05.2009 р. на суму 6706,00 грн., № 1455 від 15.06.2009 р. на суму 8179,00 грн., а отже, на загальну суму 19510,00 грн. Наведені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Днем відвантаження Видань зі складу позивача є дата, що зазначена у відповідній видатковій накладній, а тому останнім днем оплати за спірні Видання вважається день, що передує даті, яка зазначена у відповідній видатковій накладній.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано той факт, що оплата у загальній сумі 19510,00 грн. за відвантажені за Договором Видання відповідачем, станом на час звернення позивача з позовом до суду, не здійснена.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки періодичних видань засобів масової інформації № 13 від 03.01.2008 р. становить 19 510,00 грн. (основний борг).

Відповідно до п. 9.3 Договору, у випадку порушення Покупцем (відповідачем) строку оплати Видань, останній зобов'язаний сплатити Постачальнику (позивачу) неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 13 від 03.01.2008 p.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 19510,00 грн. на підставі Договору поставки періодичних видань засобів масової інформації № 13 від 03.01.2008 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2484,05 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 142,42 грн. та 3% річних у розмірі 432,96 грн. за періоди, визначені позивачем окремо до видаткових накладних № 453 від 17.03.2009 р., № 1267 від 12.05.2009 р. та№ 1455 від 15.06.2009 р.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі -Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. З Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Умовами п. 9.3 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем (відповідачем) строку оплати Видань, останній зобов'язаний сплатити Постачальнику (позивачу) неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені правові норми та здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку сум пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2484,05 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 142,42 грн. та 3% річних у розмірі 432,96 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 225,69 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених позивачем вимог становить 22569,43 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 225,69 грн. Платіжним дорученням № 6573 від 06.05.2010 р. позивач перерахував державне мито на загальну суму 229,69 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 4,00 грн. (229,69 грн. - 225,69 грн. = 4,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дистриб»юції преси»(04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, кв. 1, ідентифікаційний код 33404782; р/р 26000007112201 в ВАТ «Сведбанк»в м. Києві МФО 300164), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа» (01601, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 32855102, р/р 26003003053300 в ПАТ «Інг Банк Україна», МФО 300539) 19510,00 грн. (дев»ятнадцять тисяч п»ятсот десять гривень 00 коп.) основного боргу, 2484,05 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 05 коп.) пені, 142,42 грн. (сто сорок дві гривні 42 коп.) інфляційних нарахувань, 432,96 грн. (чотириста тридцять дві гривні 96 коп.) 3% річних, 225,69 грн. (двісті двадцять п»ять гривень 69 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа»(01601, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 32855102, р/р 26003003053300 в ПАТ «Інг Банк Україна», МФО 300539) з доходу Державного бюджету 4,00 грн. (чотири гривні 00 коп.) державного мита, перерахованого, платіжним дорученням № 6573 від 06.05.2010 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/183.

4.          Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя          Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 17.09.2010 р.