Рішення № 11330196, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/11213.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортопедичний науково-виробничий реабілітаційний центр «Ортес»

до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 2138331, 18 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Бойкініч Р.С.

від відповідача: Стальна О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 2138331, 18 грн. за договорами № 1 від 12.04.2008 р. та № 2 від 12.04.2008 р., з яких: 1690648 грн. 00 коп. основного боргу, 177179 грн. 91 коп. пені, 270503 грн. 27 коп. інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов зазначених договорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.05.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечує з тих підстав, що через затримку бюджетного фінансування відповідач фактично не мав можливості оплатити в повному обсязі надані позивачем товар та послуги; відповідачем оплачено лише частину вартості, а саме: перераховано 1109352,00 грн.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, невиконання ним вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У судових засіданнях 14.06.10 р., 16.08.10 р. згідно зі ст. 77 ГПК України судом оголошувалися перерви.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача підтримав свою правову позицію.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.09.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

02.04.08 року між сторонами був укладений договір № 1 (надалі – договір № 1), за умовами якого позивач зобов’язався поставити протезно-ортопедичні вироби: протези молочних залоз з ліфами для їх кріплення (ПМЗ), ліфи для кріплення ПМЗ для заняття фізкультурою та плаванням в басейні, компресійні рукава (далі –товар) та забезпечити його видачу жінкам, які зазнали мастектомію, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до цього договору і є його невід’ємною частиною, а відповідач –оплатити товар.

Як вбачається із специфікацій, які є додатками № 1, № 2, № 3 до договору № 1, загальна кількість товару складає 5700 одиниць (комплектів) на загальну суму 2300200,00 грн.

Пунктом 9.1. договору № 1 передбачено строй його дії –з моменту його підписання до 31.12.08 р.

Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 4 договору № 1, відповідно до якого загальна сума цього договору складає 2300200,00 грн. Розрахунки між сторонами проводяться у безготівковій формі. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом надання послуг. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Відповідач здійснює оплату товару позивачу на підставі акту виконаних робіт.

Додатковою угодою № 1 від 25.12.08 р. до договору № 1 від 02.04.08 р. до останнього внесено, зокрема такі зміни: підпункт 4.1. розділу 4 договору доповнено абзацом: «у тому числі: 700000 грн. по КФК –240900 та 1600200 грн. по КФК –090412.»; викладено підпункт 9.1. розділу 9 договору в наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання зобов’язань за договором».

Як вбачається з специфікацій, які є додатками до додаткової угоди № 1 від 25.12.08 р. за договором № 1 від 02.04.08 р. (додатків № 1/1, № 2/1, № 3/1), загальна вартість протезів з ліфами складає 1375000,00 грн., компресійних рукавів 330600,00 грн., спеціальних ліфів для кріплення ПМЗ 594600,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.08 р. до договору № 1 від 02.04.08 р. до останнього внесено наступні зміни: викладено підпункт 9.1. розділу 9 договору в наступній редакції: «8.1. Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання зобов’язань, але не пізніше ніж до 31.12.09 р.»

На виконання умов договору № 1 позивач передав, а відповідач прийняв протезно-ортопедичні вироби на загальну суму 2300200,00 грн., що підтверджується актами здавання –прийомки робіт послуг: від 23.04.08 р. № 1 на суму 409352,00 грн., від 22.05.08 р. № 2 на суму 394674,00 грн., від 04.07.08 р. № 3 на суму 388731,00 грн., від 06.08.08 р. № 4 на суму 195391,00 грн., від 03.09.08 р. № 5 на суму 115341,00 грн., від 15.09.08 р. № 6 на суму 88749,00 грн., від 23.10.08 р. № 7 на суму 243737,00 грн., від 17.11.08 р. № 8 на суму 236635,00 грн., від 20.11.08 р. № 9 на суму 227590,00 грн. (копії –у матеріалах справи).

З довідки АТ «Український інноваційний банк»від 31.05.2010 р. № 1322/0/2-10 вбачається, що від відповідача на рахунок позивача за період з 02.04.08 р. до 28.05.2010 р. надійшли грошові кошти на загальну суму 1109352,00 грн., з яких: 409352,00 грн. сплачені платіжним дорученням № 627759 від 29.05.08 р. за протезно-ортопедичні вироби інвалідів згідно з актом № 1 від 23.04.05. та договору № 1 від 02.03.08 р.; 700000,00 грн. сплачені платіжним дорученням № 1762355 від 26.12.08 р. за протезно-ортопедичні вироби згідно з актом № 3 від 04.07.08 р., актом № 2 від 22.05.08 р. та договором № 1 від 02.04.08 р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, останній зарахував кошти, перераховані відповідачем в повному обсязі. У зв’язку з неточним та неправильним заповненням розрахункового документу, а саме: платіжного дорученням № 627759 від 29.05.08 р., грошові кошти в розмірі 409352,00 грн., які надійшли на рахунок позивача, зараховані останнім в погашення боргу за протезно-ортопедичні вироби згідно з актом № 1 від 23.04.08 р. та договором № 1 від 02.04.08 р. Заперечень з приводу такого зарахування відповідач не висловлював.

Крім того, 31.05.08 р. сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків згідно з договором № 1 від 02.04.08 р., відповідно до якого сторони підтверджують наявність заборгованості відповідача за договором № 1 від 02.04.08 р. в розмірі 1190848,00 грн.

02.04.08 року між сторонами був укладений договір № 2 (надалі – договір № 2), за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачеві послуги з реабілітації інвалідів (жінок) м. Києва, які зазнали мастектомії (далі –послуги), а відповідач –сплачувати за надані послуги за цінами та у термін, які зазначені у специфікації, що додається до цього договору і є його невід’ємною частиною.

Як вбачається з специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 2, загальна сума послуг складає 499800,00 грн.

Пунктом 8.1. договору № 2 передбачено строк його дії –з моменту його підписання сторонами до 30.11.08 р.

Порядок розрахунків між сторонами передбачено розділом 2 договору № 2, за умовами якого загальна сума цього договору складає 499800,00 грн. Розрахунки між сторонами проводяться у безготівковій формі. Ціни послуги встановлюються в національній валюті України. Розрахунки за надані послуги здійснюються в національній валюті України. Розрахунки за наданні послуги здійснюються за фактом надання послуг. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.08 р. до договору № 2 від 02.04.08 р. до останнього внесено наступні зміни: викладено підпункт 8.1. розділу 8 договору в наступній редакції: «8.1. Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання зобов’язань, але не пізніше ніж до 31.12.09 р.».

На виконання умов договору № 2 позивачем були наданні відповідачу послуги з реабілітації інвалідів (жінок), які зазнали мастектомію на загальну суму 499800,00 грн., що підтверджується актами здавання –прийомки робіт, послуг: від 23.04.08 р. № 1 на суму 19800,00 грн., від 05.06.08 р. № 2 на суму 29400,00 грн., від 04.07.08 р. № 3 на суму 72000,00 грн., від 06.08.08 р. № 4 на суму 18000,00 грн., від 03.09.08 р. № 5 на суму 10200,00 грн., від 15.09.08 р. № 6 на суму 12600,00 грн., від 23.10.08 р. № 7 на суму 63600,00 грн., від 17.11.08 р. № 8 на суму 60600,00 грн., від 20.11.08 р. № 9 на суму 213600,00 грн.

З довідки АТ «Український інноваційний банк»від 31.05.2010 р. № 1323/0/2-10 вбачається, що від відповідача на рахунок позивача за період з 02.04.08 р. до 28.05.2010 р. грошових коштів за договором від 02.04.08 р. № 2 не надходило. Наведена обставина сторонами не заперечується.

Крім того, 31.05.2010 р. сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків по виконаним роботам згідно з договором № 2 від 02.04.08 р., відповідно до якого (акту) заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 2 від 02.04.08 р. становить 499800,00 грн.

Листом від 17.06.09 р. № 114 позивач звертався до першого заступника голови Київської міської державної адміністрації за допомогою і сприянням у вирішенні питань щодо оплати виконаних позивачем у 2008 році робіт за договорами від 02.04.08 р. № 1 та № 2.

Листом від 09.07.09 р. № 048-3-2-04/8193 Головне фінансове управління –виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало відповідь на лист позивача від 17.06.09 р. № 114, повідомивши позивача, що видатки на зазначені цілі в бюджеті м. Києва на 2009 рік передбачені головному розпоряднику бюджетних коштів –Головному управлінню соціального захисту населення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), однак у зв’язку з обмеженістю фінансового ресурсу загального фонду бюджету м. Києва внаслідок невиконання його дохідної частини та необхідністю безумовного виконання зобов’язань Київської міської влади щодо своєчасної виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ комунальної власності територіальної громади м. Києва, вирішення питання погашення зазначеної кредиторської заборгованості на даний час неможливе.

Листом від 02.02.2010 р. № 21 позивач звертався до першого заступника голови Київської міської державної адміністрації за допомогою і сприянням у вирішенні питань щодо оплати виконаних позивачем у 2008 році робіт за договорами від 02.04.08 р. № 1 та № 2; продовження фінансування у 2010 році робіт з протезування і реабілітації жінок після мастектомії відповідно до п.п. 9, 10 розділу 4 програми КМДА «Турбота».

Листом від 22.02.2010 р. № 048-3-2-04/1642 Головне фінансове управління –виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало відповідь на лист позивача від 02.02.2010 р. № 21, повідомивши позивача, що питання щодо погашення кредиторської заборгованості за протезно-ортопедичні вироби для жінок за можливості продовження фінансування заходів по забезпеченню жінок протезно-ортопедичними виробами опрацьовуватиметься у встановленому порядку при формуванні проекту бюджету м. Києва на 2010 рік.

Листом від 10.03.2010 р., що направлений на адресу відповідача 10.03.2010 р., позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити 1690648.00 грн. заборгованість за договорами від 02.04.08 р. № 1 та № 2.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором № 1 від 02.04.08 р. позивач просить стягнути з відповідача 1190848,00 грн. основного боргу за період з квітня 2008 року до листопада 2008 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 02.04.08 р. № 1, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки, а тому до нього застосовуються положення законодавства про поставку.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, пунктом 4.4. договору сторони узгодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом надання послуг. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Відповідач здійснює оплату товару позивачу на підставі акту виконаних робіт.

Разом з тим, сторони не визначили конкретного строку, протягом якого відповідач має виконати свій обов’язок щодо оплати товару після факту його поставки (негайно, протягом 5 днів тощо).

Крім того, у разі затримки бюджетного фінансування строк виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати товару абзацом 2 п. 4.4. договору визначається вказівкою на подію - отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що через затримку бюджетного фінансування відповідач фактично не мав можливості оплатити в повному обсязі надані позивачем товар та послуги; відповідачем оплачено лише частину вартості, а саме: перераховано 1109352,00 грн.

Оскільки відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а затримка фінансування не є підставою, передбаченою чинним законодавством України для звільнення сторони від своєчасного виконання зобов’язання, та враховуючи, що при укладенні спірних правочинів відповідач повинен був врахувати ту обставину, що він утримується за рахунок бюджетних коштів, суд визнає вказані твердження відповідача необґрунтованими.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що невідомо, чи отримає відповідач бюджетне призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок, що унеможливлює віднесення вказаних обставин до події, яка неминуче настане, та враховуючи, що абзацом 1 п. 4.4. договору не визначено конкретного строку, протягом якого відповідач має виконати свій обов’язок щодо оплати товару після факту його поставки, а інших строків оплати товару договором не встановлено, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 530 ЦК України, відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, але не раніше дня поставки товару.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити 1690648.00 грн. заборгованості за договорами від 02.04.08 р. № 1 та № 2 листом від 10.03.2010 р., що направлений на адресу відповідача 10.03.2010 р., суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. ст. 253, 530 ЦК України відповідач повинен був оплатити поставлений товар в строк до 17.03.2010 р. включно.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором від 02.04.08 р. № 1 настав, проте відповідач в повному обсязі поставленого товару не оплатив.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 1190848,00 грн. основного боргу визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з порушенням відповідачем грошових зобов’язань за договором від 02.04.08 р. № 2 позивач просить стягнути з відповідача 499800,00 грн. основного боргу за період з квітня 2008 року до листопада 2008 року.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 02.04.08 р. № 2, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Пунктом 1.1. договору № 2 передбачено, що ціни та термін оплати відповідачем наданих йому послуг зазначені у специфікації, що додається до цього договору і є його невід’ємною частиною.

Проте у доданій до вказаного договору специфікації (додатку 1) вказується лише найменування та ціна послуг без зазначення терміну їх оплати.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що розрахунки за наданні послуги здійснюються за фактом надання послуг. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Оскільки абзацом 1 п. 4.4. договору не визначено конкретного строку, протягом якого відповідач має виконати свій обов’язок щодо оплати послуг після факту їх надання, і невідомо чи настане дата отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 530 ЦК України, відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, але не раніше дня надання послуг.

Враховуючи, що позивач пред’явив вимогу про сплату заборгованості за договором № 2 10.03.2010 р., суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити надані йому послуги в строк до 17.03.2010 р.

Отже, строк виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором від 02.04.08 р. № 2 настав, проте відповідач наданих послуг не оплатив.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 1190848,00 грн. основного боргу визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 124800,87 грн. пені за періоди: з 01.04.09 р. до 12.08.09 р., з 12.08.09 р. до 31.03.10 р. за договором № 1 від 02.04.08 р. та 52379,04 грн. пені за періоди: з 01.04.09 р. до 12.08.09 р., з 12.08.09 р. до 31.03.10 р.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ч. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України).

Пунктом 6.2. договору № 1 передбачено, що у випадку порушення п. 4.4. цього договору (здійснення розрахунків) відповідач сплачує неустойку в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості недорахованих коштів.

Пунктом 6.2. договору № 2 передбачено, що у випадку порушення п. 2.4. (здійснення розрахунків за надані послуги) відповідач сплачує неустойку в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості недорахованих коштів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.9.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - визнається право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Вказана правова позиція узгоджується з постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2009 р. у справі № 8/110-08-3756.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач самостійно сплатив частину суми основного боргу, а також враховуючи особливості фінансування відповідача, суд дійшов висновку зменшити розмір стягнення неустойки за договорами № 1 та № 2 до 1 грн.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договорами № 1 та № 2 позивач просить стягнути з відповідача 270503,27 грн. інфляційних нарахувань за період з січня 2009 року до лютого 2010 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як встановлено судом, відповідач зобов’язаний був оплатити товар та надані послуги в строк до 17.03.2010 р., суд дійшов висновку, що прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань за договорами № 1 та № 2 почалося з 18.03.2010 р.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що нарахування індексу інфляції здійснюється за весь час прострочення, а прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань почалося з 18.03.2010 р., і позивач просить стягнути інфляційні нарахування за період з січня 2009 року до лютого 2010 року, та враховуючи, що відповідно до ст. 83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, суд у задоволенні вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань за визначений позивачем період –з січня 2009 року до лютого 2010 року відмовляє.

У той же час суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за інший період (час прострочення виконання зобов’язання).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд. 7, ідентифікаційний код 03193465) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортопедичний науково-виробничий реабілітаційний центр «Ортес»(03039, м. Київ, вул. Стельмаха, 10-А, ідентифікаційний код 30382727) 1690648 (один мільйон шістсот дев’яносто тисяч шістсот сорок вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 1 (одну) грн. 00 коп. пені, 16906 (шістнадцять тисяч дев’ятсот шість) грн. 48 коп. державного мита, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання 20.09.2010 р.