Рішення № 11329858, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/16713.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком"

про стягнення 184704,49 грн., вилучення та передання власнику предмета лізингу: автобетонозмішувача АБС - 7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 43311,49 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача не з"явилися

Від відповідача Кузьменко М.В. –представник за довіреністю № 800 від 23.12.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком" про стягнення відповідно до Договору № 23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 р. 43311,49 грн. основного боргу, про вилучення та передання власнику предмета лізингу: автобетонозмішувача АБС - 7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 43311,49 грн., а також про стягнення 141393,00 грн. неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі несплачених лізингових платежів, крім того позивач набув право на вилучення предмету лізингу та стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2010 р. порушено провадження у справі № 39/167 та призначено справу до розгляду на 26.07.2010 р. о 12:40 год.

Представник позивача в судове засідання 26.07.2010 р. з"явився, проте вимоги ухвали суду від 07.07.2010 року не виконав.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 07.07.2010 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.09.2010 о 14:50 год.

Ухвалою В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі № 39/167 на один місяць.

03.09.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав Заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості, вилучення майна та стягнення штрафних санкцій (№ 456 від 02.09.2010 р.), відповідно до яких позовні вимоги заперечував повністю, оскільки здійснено позивачем з наступним коригуванням сум платежів на зміну курсу гривні до долару США відповідно до п.п. 3.4.1 –3.4.2 Договору № 23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 р. в порядку, що не відповідає умовам даного договору.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 06.09.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду для залучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2010 р. позовні вимоги підтримав повністю, надав усні пояснення на заперечення відповідача № 456 від 02.09.2010 р. та пояснив суду підставність нарахування ним лізингових платежів у відповідності до умов спірного договору.

В судовому засіданні 06.09.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 13.09.2010 р. о 15 год. 10 хв.

Представник позивача в судове засіданні 13.09.2010 р. не з»явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений безпосередньо в судовому засіданні 06.09.2010 р., що підтверджується матеріалами справи.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні 13.09.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.09.2010 р. та за відсутністю позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.09.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

23.08.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІБІАЙ Лізинг", назву якого було змінено у відповідності до Протоколу загальних зборів учасників від 22.09.2006 р. на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець, позивач), та Закритим акціонерним товариством "Київська будівельна компанія" "Київбудком" (лізингоодержувач, відповідач) було укладено Договір № 23/08/06-7 фінансового лізингу (надалі - Договір). Також, сторонами 02.11.2006 р. було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до Договору) (надалі –«Майно»або «Предмет лізингу») для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору строк користування відповідачем Майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання –передачі майна згідно п. 4.3 Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Майном за Договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість майна на момент укладення Договору складає: без ПДВ 275000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 55000,00 грн., разом з ПДВ 20% - 330000,00 грн.

Специфікацією (Додаток № 2 до Договору) сторонами визначено найменування, модель, ціну одиниці предмету лізингу, а саме: автобетонозмішувач на шасі КАМАЗ, модель АБС - 7ДА (Тігарбо), 2006 року випуску, кількість: 1, ціна за одиницю: 330000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що приймання лізингоодержувачем Майна в лізинг оформлюється шляхом складання Акту приймання –передачі Майна, що підтверджує якість, комплектність, справність Майна і відповідність Майна техніко –економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання –передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

На виконання п. 4.1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 02.11.2006 р. до Договору) та п. 4.3 Договору сторони 17.11.2006 р. підписали та скріпили печатками Акт прийому –передачі Майна в користування за договором № 23/08/06-7 фінансового лізингу від 23 серпня 2006 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг Майно, а саме: автобетонозмішувач АБС - 7ДА (Тігарбо) на шасі КАМАЗ, державний номер АА6266СА, номер кузова ХТС53229R62276267, базова комплектація якого описана в Додатку № 2 (Специфікації) до Договору № 23/0//06-7 фінансового лізингу від 23 серпня 2006 року, вартість майна на момент передачі становила 330000,00грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 3.1 Договору відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна (п. 3.1.1);

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.4.1 –3.4.5 Договору (п. 3.1.2).

Пунктом 3.4.1 Договору, зокрема, передбачено, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та наведено порядок коригування лізингових платежів (крім авансового лізингового платежу) у випадку зміни курсу гривні до долару США.

Так, сторонами було складено Графік сплати лізингових платежів (остання редакція викладена у п. 3 Додаткової угоди № 1 від 02.11.2006 р. до Договору), в якому встановлено строк плати, розмір платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості Майна (в т.ч. ПДВ), розмір винагороди (комісії) лізингодавця за отримане в лізинг Майно (без ПДВ), загальну суму платежу (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до вищенаведеного Графіку відповідач повинен був провести лізингові платежі, зокрема, до 17.03.2009 р., до 17.04.2009 р., до 17.05.2009 р. та до 17.06.2009 р.

Згідно п. 3.9 Договору датою виконання будь-якого платежу за Договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі та з порушенням вищенаведених строків, а тому:

- з 17.03.2009 р. у відповідача виникла заборгованість на суму 3548,28 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок –фактура № СФ-903491 від 17.03.2009 р.);

- з 17.04.2009 р. заборгованість відповідача збільшилась на суму 11191,54 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок –фактура № СФ-905324 від 17.04.2009 р.);

- з 15.05.2009 р. заборгованість відповідача збільшилась на суму 11051,19 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок –фактура № СФ-906917 від 15.05.2009 р.);

- з 17.03.2009 р. у заборгованість відповідача збільшилась на суму 38499,90 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок –фактура № СФ-902586 від 06.03.2009 р.).

Судом встановлено, що нарахування лізингових платежів за Договором здійснювалось позивачем відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США згідно вимог п.п. 3.4.1 – 3.4.5 Договору, що підтверджується доданими до позовної заяви довідками про нарахування лізингових платежів ЗАТ "Київська будівельна компанія" "Київбудком" на 17.03.2009 р., на 17.04.2009 р. та на 17.05.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що позивачем на здійснення лізингових платежів за спірним договором були направлені відповідачу наступні рахунки –фактури: № СФ-902586 від 06.03.2009 р., № СФ-903491 від 17.03.2009 р., № СФ-905324 від 17.04.2009 р., № СФ-906917 від 15.05.2009 р.

Таким чином, станом на 27.05.2009 р. загальна сума заборгованості відповідача за Договором становила 64290,91 грн., проте 16.06.2009 р., 17.07.2009 р. та 18.08.2009 р. відповідач здійснив часткові розрахунки за спірними лізинговими платежами у загальній сумі 20979,42 грн., з урахуванням чого позивач і звернувся до суду з вимогою, зокрема, про стягнення з відповідача 43311,49 грн. заборгованості за вищезазначеними лізинговими платежами (основний борг).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 174 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) також передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб’єктів, з якими закон пов’язує настання правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі укладено договір фінансового лізингу, а, отже, саме він та відповідні положення статей параграфа 6 глави 58 (лізинг), глави 58 (найм (оренда)), глави 52 (купівля –продаж), параграфа 3 глави 54 (поставка) ЦК України, параграфа 5 глави 30 ГК України з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»(надалі –Закон України «Про фінансовий лізинг»), визначають права та обовЧязки сторін, зокрема, зі здійснення передбаченого Договором № 23/08/06-7 від 23.08.2006 р. фінансового лізингу.

При цьому, підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін Договору № 23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 р. з додатками та Додаткової угоди № 1 до нього свідчить про досягнення згоди сторін з усіх істотних умов цього Договору, включаючи його ціну, строки та порядок розрахунків, сплату лізингових платежів тощо.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на докази по справі, а саме: Акт від 17.11.2006 р. прийому –передачі Майна в користування за договором № 23/08/06-7 фінансового лізингу від 23 серпня 2006 р., відповідно до якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Майно, а саме: автобетонозмішувач АБС - 7ДА (Тігарбо) на шасі КАМАЗ, державний номер АА6266СА, номер кузова ХТС53229R62276267, суд прийшов до висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості Майна (т.т. предмету лізингу) від відповідача не надходило.

В той же час, як вище було встановлено, відповідач в порушення п.п. 3.1, 3.4 Договору, Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 02.11.2006 р. до Договору) свої зобов’язання по оплаті щомісячних лізингових платежів виконав не в повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 43311,49 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про вилучення та передання позивачу Предмета лізингу: автобетонозмішувача АБС - 7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 43311,49 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2009 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 2836 від 27.05.2009 р. (копія в справі), зі змісту якого вбачається, що позивач довів до відома відповідача про існування у нього заборгованості за Договором по сплаті лізингових платежів понад 30 днів та повідомив про розірвання (відмову від) Договору № 23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 р., а також вимагав повернення Предмету лізингу: автобетонозмішувача АБС - 7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця в строк до 05.06.2009 р. Факт надсилання документа підтверджується копіями опису вкладення відповідного листа та повідомленням про його вручення (копії в справі).

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.1 п. 4 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно із п. 16.3.2 Договору на вимогу Лізингодавця Договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів.

Таким чином, Договором встановлене право позивача в односторонньому порядку розірвати Договір.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася, або могла довідатись про таку відмову.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо сплати лізингових платежів більш ніж на 30 днів та направлення позивачем відповідачу вищезазначеного повідомлення № 2836 від 27.05.2009 р., а тому позивач мав право на розірвання Договору № 23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 р. Крім того, оскільки повідомлення № 2836 від 27.05.2009 р. було отримане відповідачем 22.06.2009 р. (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення), спірний договір вважається розірваним з цієї дати.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма міститься в п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме: у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу –лізингоодержувач зобов’язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Крім того, умовами п. 2.2 Договору сторонами встановлено, що в разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та в інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов’язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов’язаний прийняти майно у лізингоодержувача.

Відповідно до п. 10.1 Договору Лізингодавець має право вилучити майно у випадках, в тому числі, виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1-10.1.5. Договору, зокрема, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 Договору).

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку виникнення будь –якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1 –10.1.5 даного Договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує прийняття лізингодавцем рішення про розірвання Договору є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов»язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути Майно лізингодавцю.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що станом на час звернення з позовом до суду передача Майна (предмету лізингу) не відбулася.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про вилучення та передання власнику Предмета лізингу (автобетонозмішувача АБС - 7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 43311,49 грн.), та визнає її такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення 141393,00 грн. неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Так, відповідно ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов»язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вищенаведену правову норму, позивач здійснив розрахунок суми неустойки наступним чином: 7069,65 грн. (розмір плати за користування Майном за останній місяць згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), що передував розірванню Договору та підлягав сплаті 17.06.2009 р.) х 2 (подвійна плата) х 10 місяців (з липня 2009 року по травень 2010 р. відповідач користувався Майном після розірвання Договору) = 141393,00 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 16.7 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання даного Договору, за рахунок Лізингоодержувача здійснюються всі витрати, пов»язані в т.ч. з вилученням Майна на підставі пунктів 10.1 –10.2 даного Договору.

Зокрема, пункти 10.1, 10.2 Договору містять перелік підстав для вилучення Майна Лізингодавцем (позивачем) та порядок здійснення такого вилучення.

Судом встановлено, що згідно п. 11.2.2 Договору сторони узгодили сплату неустойки та її розмір у разі, якщо Лізингоодержувач (відповідач) не повернув Майно або повернув його невчасно, зокрема у випадках вилучення Майна у відповідності до п. 10 Договору. Так, відповідно до п. 11.2.2 Договору, за наведених обставин, неустойка сплачується Лізингоодержувачем (відповідачем) у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості Майна на момент укладення Договору (п. 3.2 Договору) за кожен день прострочення строку повернення Майна.

Крім того, суд враховує, що ч. 1 ст. 547 ЦК України закріплено положення про обов»язкову письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобов»язання, яке є загальним для всіх видів забезпечення виконання зобов»язання (у т.ч. і щодо неустойки (штрафа, пені)).

Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, судом встановлено, що умовами Договору № 23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 р. (п. 11.2.2) передбачено забезпечення виконання зобов»язання щодо повернення Майна неустойкою у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості Майна на момент укладення Договору (п. 3.2 Договору) за кожен день прострочення строку повернення Майна, тоді як забезпечення виконання зобов»язання щодо повернення Майна неустойкою у розмірі, який відповідає приписам ч. 2 ст. 785 ЦК України, умовами Договору не передбачено.

При цьому суд також враховує, що з вимогами про сплату неустойки у розмірі, передбаченому п. 11.2.2 Договору, а рівно і про сплату штрафу за порушення процедури вилучення Майна на підставі п. 11.2.5 Договору позивач до суду не звертався.

За таких обставин, позивачу належить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 141393,00 грн. на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 547, 611, 626, 651, 785, 806 ЦК України, ст.ст. 174, 292 ГК України, та ст.ст. 32 -34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; ідентифікаційний код 24934463; п/р 2600730017822 ПКФ АТ «ВАБанк», МФО 321637) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Києві, МФО 321637) суму основного боргу у розмірі 43311,49 грн. (сорок три тисячі триста одинадцять гривень 49 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 866,23 грн. (вісімсот шістдесят шість гривень 23 коп.) та 89,66 грн. (вісімдесят дев»ять гривень 66 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Вилучити у Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; ідентифікаційний код 24934463; п/р 2600730017822 ПКФ АТ «ВАБанк», МФО 321637) та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354) предмет лізингу за Договором № 23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 р., а саме: автобетонозмішувач АБС - 7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця, залишковою вартістю 43311,49 грн.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 17.09.2010 р.