Рішення № 11329218, 13.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.10 р.                     Справа № 37/149пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фермерського господарства „Елея”, смт. Новомиколаївка Запорізької області, ідентифікаційний код 3337894

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укрспецтех”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34399116

про: розірвання договору оренди з правом викупу №01-09/01 від 01.09.2008р. та стягнення попередньої оплати у сумі 666000грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Кривенко В.В. (керівник згідно статуту та довідки з ЄДРПОУ), Борульбник А.В. (за довіреністю №7 від 16.08.2010р.);

від Відповідача – не з’явися.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 03.09.2010р. на 17.08.2010р., з 17.08.2010р. на 13.09.2010р.

У судовому засіданні 13.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фермерське господарство „Елея”, смт. Новомиколаївка Запорізької області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укрспецтех”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про розірвання договору про оренду з правом викупу №01-09/01, укладеного 01.09.2008р. між ТОВ „Компанія „Укрспецтех” та Фермерським господарством „Елея”, та про стягнення з відповідача сплачених 66000грн. як попередньої оплати за автомобіль.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на здійснення ним платежу у розмірі 66000грн., непостачання з боку Відповідача об’єкту оренди та незадоволення Відповідачем вимоги про розірвання договору і повернення сплачених коштів.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає реєстри оплачених документів списання, правоустановчі документи, договір про оренду з правом викупу №01-09/01 від 01.09.2008р. з додатком № 1 до нього від 01.09.2008р., лист-вимогу від 12.12.2008р. з доказом отримання Відповідачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,5, 54, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.08.2010р. (після початку розгляду справи по суті) Позивачем надані доповнення та зміни до позовної заяви №14 від 17.08.210р. (а.с.а.с.30,31), в яких останній вимагав лише стягнути з Відповідача грошові кошти у сумі 66600грн., посилаючись при цьому на передбачений ст. 693 Цивільного кодексу України обов’язок продавця, який отримав попередню оплату, але не передав товар у встановлений строк, повернути попередню плату на вимогу покупця.

Відповідач у судові засідання не з’являвся та своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей матеріалів справи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.38, 39), достовірність яких презюмується за змістом ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Позивач у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію та не перешкоджають вирішенню спору у розумінні ст. 77 цього Кодексу.

Наразі, встановлена ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантія розгляду справи впродовж розумного строку унеможливлює перебування правової визначеності довкола заявлених вимог у залежності від реалізації Відповідачем процесуального права на участь у судових засіданнях.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) укладено договір про оренду з правом викупу №01-09/01 від 01.09.2008р. (а.с.а.с.13-16), згідно п.п.1.1, 1.2., 2.1. та 3.1. якого Орендодавець передає Орендарю, а Орендар отримує від Орендодавця в платне користування на умовах оренди сідельний тягач МАЗ-543203-22 (далі - майно) вартістю 222000грн. з ПДВ для перевезення вантажів на строк з моменту передачі за актом приймання-передачі по 01.10.2013р.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що майно передається на умовах сплати Орендарем Орендодавцю орендної плати за користування майном шляхом перерахування орендних платежів, розмір, строки та порядок сплати яких встановлюються у розрахунку орендної плати, який підписується сторонами одночасно з договором.

В пунктах 5.1. і 5.2. договору передбачено, що передача і приймання майна, яке на момент передачі знаходиться на складі Орендодавця, посвідчується актом приймання-передачі обладнання і оренду.

Відповідно до п. 8.1. протягом усього строку дії договору майно є власність Орендодавця, але згідно п. 8.3. після повної сплати орендних платежів згідно розрахунку орендної плати передбачений перехід права власності на майно із оформленням згідно п. 8.4. всіх передбачених чинним законодавством документів.

В день укладання договору сторонами був складений і підписаний додаток №1 до нього (а.с.17) щодо строків і порядку оплати, згідно якого:

- сторони дійшли згоди, що при оплаті Орендарем 30% вартості товару, що складає 66600грн. в термін до 3 вересня 2008р. включно, поставка товару здійснюється до 30 вересня 2008р. і вартість товару залишається незмінною (п.1.1.);

- в разі невиконання умов п. 1.1. додатку Орендодавець залишає за собою право зміни вартості та терміну поставки товару (п. 1.2.);

- сума, що залишилась, яка складає 155400грн. буде сплачуватися Орендарем на протязі 60 місяців рівними частинами (ануїтет). При цього додатково нараховуються 18% річних у гривні на суму, що залишилась несплаченою. Загальна сума до сплати кожного місяця дорівнює 4088грн. (п.1.3.);

- Орендар має право на дострокове оплату суми, що залишилась. При цьому додаткова сплата комісії відсутня (п. 1.4.).

Згідно наданих реєстрів документів на списання на викання своїх грошових зобов’язань за вказаним договором Позивач 03.09.2008р. та 10.09.2008р. перерахував Відповідачеві у якості попередньої оплати автомобілю МАЗ 543203-220 33000грн. та 33600грн. відповідно – усього станом на 10.09.2008р. 66600грн. (а.с.10).

Посилаючись на неотримання об’єкту оренди попри здійснені платежі Позивач листом від 12.12.2008р. (а.с.24) звернувся до Відповідача з вимогою в строк до 20.12.2008р. виконати свої зобов’язання за договором про оренду з правом викупу №01-09/01 від 01.09.2008р. шляхом поставки товару або поверненням сплаченої суми.

У зв’язку із невиконанням означеної вимоги Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи згідно доповнення та зміни №14 від 17.08.2010р. лише стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 66600грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином.

Суд розглядає справу в контексті первісних позовних про розірвання договору і стягнення грошових коштів, оскільки доповнення і зміни, опосередковані заявою №14 від 17.08.2010р., які були подані вже після початку розгляду справи по суті, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не мають своїм наслідком зміну предмету позову. В свою чергу, із змісту означених доповнень не вбачається відмови Позивача у розумінні ст. 78 Господарського процесуального кодексу України від вимоги про розірвання спірного договору.

Відтак, означене доповнення та зміну до позовної заяви №14 від 17.08.2010р. суд розцінює лише як додаткове нормативне обґрунтування заявлених майнових вимог, яке дозволяє їх кваліфікувати як вимогу про повернення попередньої оплати.

Водночас, суд наголошує на правомірності одночасної можливості розгляду заявленої немайнової і майнової вимоги в контексті приписів ст. 58 Господарського процесуального кодексу України з огляду на спільні підстави виникнення і подані докази.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у розірвання спірного договору оренди з правом викупу та примушенні до повернення здійсненої за ним попередньої оплати.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Аналіз умов спірного договору, який містить у собі як елементи орендних правовідносин, так і передбачає набуття Орендарем права власності на орендоване майно, дозволяють суду за аналогією в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України керуватися положеннями законодавства, які регламентують лізингові відносини, як це справедливо було зазначено в доповненнях та зміни до позовної заяви.

В свою чергу, ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування до відносин, пов’язаних із лізингом, положень про купівлю-продаж (поставку) та оренду.

Відносно вимог про розірвання спірного договору:

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано достроково як правило за взаємною згодою сторін, або на вимогу однієї із сторін у судовому порядку у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом та у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України у вигляді (порушення) невиконання обов’язку щодо передання майна в оренду після отриманої за нього попередньої оплати.

Втім за висновком суду, наразі відсутні підстави стверджувати про наявність порушення з боку Відповідача обов’язку з передачі майна, з огляду на таке:

- за змістом п. 1.1. додатку №1 обов’язок Відповідача здійснити поставку товару Позивачеві до 30 вересня 2008р. покладений у залежність від здійснення останнім попередньої оплати в сумі 66600грн. до 03.09.2008р. включно, однак відповідна сума була перерахована у повному обсягу із затриманням – лише 10.09.2008р., що дозволяє стверджувати про неналежне виконання Орендарем своїх грошових зобов’язань перед Орендодавцем у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України – наявність прострочення у його виконанні. В свою чергу, за змістом ч. 4 ст. 612 цього кодексу прострочення боржника (у зустрічному зобов’язанні з передачі об’єкту оренди Орендодавець є саме боржником, а Орендар кредитором) не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Отже, оскільки саме Позивач прострочив вчинення дій з платежу, обумовлених договором, в даному випадку суд вбачає прострочення Позивача кредитора у розумінні ч. 1 ст. 613 цього Кодексу, що унеможливлює за відсутністю доказів внесення відповідних змін до договору, порушення розглядуваного обв’язку Відповідачем.

- відповідно до п. 1.2. додатку № 1 узгодженим сторонами наслідком порушення Орендарем грошових зобовязань із внесення попередньої оплати є виникнення у Орендодавця правом самостійно змінити термін постачання майна. Наразі, доказів встановлення відповідно до цієї умови Відповідачем терміну передачі об’єкту оренди до матеріалів справи не надано, що спростовує висновок Позивача про прострочення передачі майна як підстави для розірвання спірного договору. При цьому посилання Заявника позову на визначення ним строку поставки товару листом від 12.12.2008р. судом відхиляються, оскільки: по-перше, вимоги означеного листа викладені альтернативно (повернення коштів або передача майна), що унеможливлює встановлення дійсного волевиявлення Позивача; по-друге, одноосібне встановлення Позивачем, який порушив грошові зобов’язання за договором, умов щодо строків передачі майна прямо суперечить праву на встановлення такого строку у розглядуваному випадку саме Відповідачем (оперативно-господарська санкція у розумінні ст.ст. 235, 236 Господарського кодексу України), що унеможливлює застосування ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у запропонований Орендарем спосіб.

Отже, за відсутністю порушення з боку Відповідача обв’язку із строку передачі майна у зв’язку із порушенням грошових зобовязань Позивачем, суд відмовляє у задоволенні вимог про розірвання спірного договору як доказово і юридично неспроможних.

Відносно вимог про повернення здійсненої попередньої оплати:

За змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, згадуваної Позивачем у доповненнях та змінах до позовної заяви, виникнення права на повернення попередньої оплати вимагає наявності наступної сукупності умов:

-          здійснення передньої оплати покупцем ;

-          визначеність строку передачі товару;

-          прострочення передачі товару продавцем;

-          висування вимоги про повернення попередньої оплати

Однак, як було встановлено судом вище при розгляді вимоги про розірвання спірного договору, відсутні підстави для висновку про наявність прострочення з боку Відповідача обов’язку із передачі товару, що вказує і на відсутність права вимагати повернення попередньої плати за нього, тим більше, що до звернення із розглядуваним позовом Позивач у своєї письмовій вимозі остаточно не визначився із бажаним результатом – або виконання договору щодо надання майна, або повернення попередньої оплати, що є взаємовиключним та неможливим до одночасного висування.

В свою чергу, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України відсутність захищуваного права унеможливлює його порушення, і як наслідок – застосування способу судового захисту проти такого відсутнього порушення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати підлягають віднесенню на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Фермерського господарства „Елея”, смт. Новомиколаївка Запорізької області (ідентифікаційний код 3337894) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укрспецтех”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34399116) про розірвання договору оренди з правом викупу №01-09/01 від 01.09.2008р. та стягнення попередньої оплати у сумі 66000грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2010р.

Суддя