Рішення № 11328835, 09.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2010Справа №2-14/3347-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (98111, м. Феодосія, вул. Дружби, 62).

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27/67).

про стягнення 65453,36 грн.

Суддя Лагутіна Н. М.

Представники:

від позивача – Ємельянов С.О., представник за довіреністю від 01.01.2009р.

від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» звернулось до господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» про стягнення суми заборгованості у розмірі 65453,36 грн., а також витрат по сплаті державного мита в сумі 654,53 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. Також позивач просить вжити заходи щодо забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться в установі банку (рахунок 26001047000101 ПАТ «Сведбанк», МФО 300164) у сумі 66343,89грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки від 02.01.2009р. щодо своєсної сплати заборгованості за поставлений товар, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 65453,36грн.. яку позивач просить стягнути. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

06 вересня 2010 року до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо строку дії договору, в яких зазначено, що договір поставки від 02.01.2009р. на день розгляду справи є діючим.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень на позов суду не надав, вимоги ухвал господарського суду від 19.07.2010 р., 03.08.2010. р., 16.08.2010 р., 30.08.2010 р. та від 09.09.2010 р. не виконав, про причини невиконання суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців станом на 13.08.2010 р. (а.с.36) відповідач значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України як юридична особа за юридичною адресою – м. Сімферополь, вул.. М.Залки, б.27, кв.67.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час і місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Участь в судовому засіданні представників на підставі ст. 22 ГПК України це право сторони. Представник відповідача своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався.

При цьому слід зазначити, що суд не викликає конкретного представника відповідача, а будь-якого повноважного представника підприємства.

Оскільки представник відповідача без поважних причин не з’явився в судове засідання, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

в с т а н о в и в:

02 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (покупець) укладено договір поставки (а.с. 7).

Згідно з розділом 1 договору, продавець зобов’язується систематично постачати та передавати у власність покупцю тютюнові вироби та інші товари народного споживання (Товар), а покупець зобов’язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно умовам цього договору.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 договору він набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2009 року, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Якщо жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 днів до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах до кінця наступного року.

Як пояснив позивач, оскільки відповідачем обов’язки за цим договором не виконані та немає жодного доказу про намір тієї чи іншої сторони розірвати або змінити договір, тому договір поставки від 02.01.2009р. є діючим.

Умови постачання товару передбачені сторонами в 2 розділі договору. Так, зокрема товар постачається та оплачується партіями. Асортимент, якість та вартість кожної партії товару зазначається у видаткових накладних, за якими продавець передає, а покупець приймає товар. Датою поставки товару є дата приймання товару покупцем. Спосіб отримання товару: самовивіз транспортом покупця зі складу продавця (п. п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачений обов’язок покупця своєчасно оплачувати товар.

Порядок розрахунків регламентується розділом 3 договору відповідного до якого, придбаний товар оплачується покупцем на умовах відстрочення платежу 10 банківських днів.

Матеріалами справи, а саме – видатковими накладними №Ф-0252 від 28.10.2009 р., №Ф-0042 від 10.03.2009 р. №Ф-0047 від 10.03.2009 р., №Ф-0064 від 14.04.2009 р., №Ф-0068 від 28.04.2009 р., №Ф-0079 від 13.05.2009 р., №Ф-0093 від 16.06.2009 р., №Ф-0119 від 14.07.2009 р., №Ф-0155 від 14.08.2009 р., довіреностями на отримання матеріальних цінностей №261-16 від 28.10.2009 р., серія ЯПЗ №862068 від 10.03.2009 р. серія ЯПЗ №862070 від 10.03.2009 р., серія ЯПЗ №862071 від 14.04.2009 р., №256 від 28.04.2009 р., №243 від 13.05.2009 р., №370 від 16.06.2009 р., №266 від 14.07.2009 р., бн від 14.08.2009 р. (а.с.8,9, 62-77) підтверджується факт поставки товару відповідачу.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару на суму 100000,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме виписками банку (а.с. 37-54).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Поряд з тим, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідач свої зобов’язання по сплаті за отриманий від позивача товар по договору поставки від 02.01.2009 р. не виконав, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит», станом на день розгляду справи, складає 65453,36 грн., що підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача у розмірі 66343,89грн., що знаходяться в установі банку (рахунок 26001047000101 ПАТ «Сведбанк», МФО 300164) задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (надалі – Роз’яснення), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до чинного законодавства, забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної та фізичної особи, а обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У разі звернення з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову учасника процесу, останній повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язуються заходи до забезпечення позову.

В порушення приписів ст. 66 ГПК України позивачем не доведено суду яким чином невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в даній справі.

Отже у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 09.09.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 14.09.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 27/6, ЄДРПОУ 31859504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (98111, м. Феодосія, вул. Дружби, 62, ЄДРПОУ 34636910) заборгованість у розмірі 65453,36 грн., державне мито у розмірі 654,53грн., а також 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.