Рішення № 11328827, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-28/4325-2010 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053).

До відповідача – Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (вул. Ленінського комсомолу, 1-б, с. Партизанське, Сімферопольський район, 96500).

Про стягнення 181786,01 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Фляга А.А. - представник, довіреність № 2 від 04.01.2010 р.

Від відповідача – Банніков К.В. – представник, довіреність № 27 від 21.01.2010р.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради, в якій просить стягнути з відповідача 181786,01 грн., з яких 174735,75 грн. - сума основного боргу, 898,01 грн. – 3% річних, 6152,25 грн. – сума пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.05.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2247 на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію, проте відповідач не виконав свої зобов'язання по належній сплаті за спожиті послуги.

Відповідач надав відзив, в якому визнав суму основного боргу в повному обсязі. Також, відповідач просить про зменшення розміру пені до 0,01 грн., мотивуючи тим, що заборгованість відповідача складає більше 5 млн. грн. та тим, що ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим було накладено арешт на всі рахунки підприємства.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

На позивача та відповідача розповсюджується стаття 19 вказаного Закону.

04.05.2009 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Каштанівським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово-комунального господарства Перовської сільської ради укладено договір № 2247 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору позивач («Водоканал») приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача («Абонента») питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а «Абонент» приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому «Абонент» приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж «Водоканалу» (позивача), через які «Абоненту» проводиться подача води і проводиться водовідведення, і (або) які знаходяться на балансі «Абонента», прилади та пристрої на них згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного у п. 2.2 договору, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ. Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі –Правила). (п. 3.3, 4.1 Договору).

В свою чергу згідно п. 1.10 Правил тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Позивач виставив відповідачеві рахунки на загальну суму 174735,75 грн., а саме: рахунок № 2247 від 19.04.2010 року на суму 53237,66 грн. разом з ПДВ (а. с. 15), рахунок № 2247 від 19.05.2010 року на суму 52001,36 грн. разом з ПДВ (а. с. 18), № 2247 від 21.06.2010 року на суму 71015,64 грн. разом з ПДВ (а. с. 21) та рахунок № 2247 від 21.07.2010 року на суму 54257,30 грн. разом з ПДВ (а. с. 24). На зазначених рахунках стоїть підпис відповідача про згоду з сумами спожитих послуг та їх обсягом.

На підтвердження обсягів спожитої води та водовідведення позивачем та відповідачем складені та підписані акт виконаних робіт за квітень 2010 р. від 19.04.10р. (а. с. 15); акт виконаних робіт за травень 2010р. від 19.05.2010 р. (а. с. 18); акт виконаних робіт за червень 2010р. від 21.06.2010 р. (а. с. 21); акт виконаних робіт за липень 2010р. від 21.07.2010 р. (а. с. 24).

Як пояснив позивач, відповідачем частково оплачена сума основного боргу у розмірі 55776,21 грн.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору, остаточний розрахунок за отримані послуги за водовідведення проводяться протягом 3 днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 174735,75 грн., зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача зазначеної суми підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору, остаточний розрахунок за отримані послуги за водовідведення проводяться протягом 3 днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд знаходить його вірним, у зв’язку із чим з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 898,01 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 6152,25 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 11.1.1 договору, водоканал має право у разі порушення абонентом строку внесення платежу, стягувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок суми пені, наданий позивачем, суд знаходить його вірним, у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 6152,25 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсягу.

У відзиві відповідач просив суд про зменшення розміру пені до 0,01 грн.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

Враховуючи те, що відповідач не представив суду докази, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у цій справі або роблять його виконання неможливим, суд не знайшов підстав для зменшення розміру пені.

Судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 14.09.2010р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 20.09.2010р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (96500, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул. Ленінського комсомолу, 1-Б, код ЄДРПОУ 30535157) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, буд. 5, код ЄДРПО України 20671506) суму заборгованості в розмірі 174735,75 грн., 3% річних – 898,01 грн., пеню – 6152,25 грн., державне мито у розмірі 1817,86 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.