Постанова № 11322472, 20.04.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 р. Справа № 2-а-32015/09/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Трофімової Н.С.

за участю:

представника позивача Івіна В.В.

представника відповідача Демчан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року по справі № 2-а-32015/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія»Агро-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Компанія "Агро-Трейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після доповнення позовних вимог просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова № 0000601600/0 від 29.09.08 р., № 0000601600/1 від 15.10.08 р., № 0000601600/2 від 20.11.08 р., № 0000601600/3 від 13.02.09 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.09 р. по справі № 2-а-32015/09/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.09 р. по справі № 2-а-32015/09/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд невірно застосував приписи п. 1.8 ст. 1, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», не врахував той факт, що постачальники продукції не були її виробниками.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, але представник позивача в судовому засіданні наполягав на законності та обґрунтованості судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було зясовано, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000601600/0 від 29.09.08 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2007 р. на 4761,0 грн. та за січень 2008 р. в сумі 199939,0 грн., є акт № 1026/16-01 1/33673050 від 25.09.08 р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія "Агро-Трейд»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за січень 2008 р., червень 2007 р.

Як вказано судом першої інстанції в постанові суду, платник податків скористався правом адміністративного оскарження прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення і подав первинну від 29.09.08 р. та повторні від 24.10.08 р. та від 18.11.08 р. скарги. За результатами розгляду даних скарг були прийняті рішення від 15.10.08 р., від 11.11.08 р. та від 28.01.09 р., якими всі подані скарги були залишені без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін.

В постанові суду вказано, що з урахуванням результатів розгляду скарг платника відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000601600/1 від 15.10.08 р., № 0000601600/2 від 20.11.08 р. та № 0000601600/3 від 13.02.09 р. з тими ж сумами зменшеного ПДВ, що було визначено в податковому повідомленні-рішенні № 0000601600/0 від 29.09.08 р.

Проте прийняття вказаних нових податкових повідомлень-рішень без часткового задоволення скарг платника податків або без додаткового визначення податкового зобовязання (в даному випадку додаткове зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ з бюджету) суперечить приписам ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому в цій частині позов ТОВ «Компанія "Агро-Трейд»задоволений правомірно.

Як вказано в акті перевірки, перевіряючими були виявлені порушення позивачем вимог п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», повязані з тим, що позивач (комісіонер) у межах договору комісії № 12/01-06 від 01.12.06 р. здійснював поставку товарів за дорученням ВАТ «Полтавагаз»(комітента).

Суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків вказав на те, що не підтверджена податковим органом сума заявленого бюджетного відшкодування в декларації за червень 2007 р. в розмірі 4761,0 грн., була сформована відповідно отриманої позивачем податкової накладної № ПП-338281 від 30.04.07 р. на суму 29236,06 грн. (в т.ч. ПДВ 4872,68 грн.) та здійснених перерахувань коштів на користь комітента по зазначеному договору платіжним дорученням № 1195 від 28.04.07 р. на суму 29236,06 грн. (в т.ч. ПДВ 4872,68 грн.). Факт виконання комісіонером робіт з поставки товару підтверджується звітом комісіонера № 6 від 28.04.07 р.

За цих підстав та з урахуванням того, що на час здійснення операцій підприємство контрагент позивача був належним чином зареєстрований, в т.ч. як платник ПДВ, судом першої інстанції зроблений висновок про безпідставність зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2007 р. в розмірі 4761,0 грн.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в наданому до матеріалів справи договорі комісії № 12/01-06 від 01.12.06 р. вказано, що комісіонер, ТОВ «Компанія "Агро-Трейд», за обумовлену даним договором винагороду зобовязується за дорученням і за рахунок комітента здійснити від свого імені продаж на експорт товару комітента, ВАТ «Полтавагаз». При цьому асортимент, кількість, строки, ціна, умови передачі і інші характеристики товару, що надається на комісію, обумовлюються комітентом у специфікаціях або додаткових угодах, які є невідємною частиною даного договору і складається на кожну партію товару, який передається. В цьому ж договорі сторони узгодили, що комісіонер повинен прийняти у комітента товар, призначений для комісії, прийняти заходи по його збереженню, продати за обумовленою у специфікаціях ціною, надавати комітенту звіт і інформацію про експортовані товари. В п. 2.3 договору сторони узгодили, що комітент зобовязаний передати упаковані та марковані товари, що залишаються власністю комітента (п. 3.1), та виплатити винагороду комісіонеру, в т.ч. відшкодувати понесені витрати на виконання договору. Додатковою угодою від 15.02.07 р. були внесені зміни та доповнення щодо розрахунків у валюті.

Проте, судячи з подальших документів, наданих до матеріалів справи, податкова накладна № ПП-338281 від 30.04.07 р. на суму 29236,06 грн. (в т.ч. ПДВ 4872,68 грн.) була видана позивачу ВАТ «Полтавагаз»при продажу останнім кукурудзи 3 кл., але в ній є посилання на договір № 12/01-06 від 01.12.06 р.

У звіті комісіонера від 28.04.07 р. про виконання зобовязань по договору комісії № 12/01-06 від 01.12.06 р. вказано, що позивач по даній справі крім проведення маркетингової роботи та пошуку покупців, продав комісійний товар ЗАТ «Ворожбянський КХП»(кукурудзу 3 кл.), ТОВ «Сахновщина Хлібопродукт»(кукурудзу 3 кл.) та ЗАТ «Дочь-хліб»(ячмінь 3 кл.).

Платіжним дорученням № 1195 від 28.04.07 р. на суму 29236,06 грн. (в т.ч. ПДВ 4872,68 грн.) позивачем були перераховані кошти на користь ВАТ «Полтавагаз»в призначенням платежу вказана оплата за с/г продукцію за договором № 12/01-06 від 01.12.06 р.

З аналізу наведених документів випливає, що ці операції здійснювалися не в межах договору комісії, оскільки товар не був предметом експорту, продаж здійснювався у відсутності комісійного товару, який з урахуванням дати видачі податкової накладної, не міг бути у позивача 05.04.07 р., а вказаний у звіті комісіонера ячмінь взагалі не отримувався, оскільки документів у підтвердження цього не надано.

Оскільки позивач у позові наполягав на тому, що продаж товарів здійснювався саме за договором комісії, колегія суддів вважає доцільним зауважити, що податкова накладна, видана ВАТ «Полтавагаз»на повну суму переданого на комісію зерна не може позивачем бути використана при формуванні власного податкового кредиту, оскільки по такій операції позивач не є покупцем, а саме у покупця при придбання товару виникає право на податковий кредит. Крім того, отримуючи комісійну винагороду, комісіонер повинен включити відповідну суму ПДВ до податкових зобовязань.

Зважаючи на те, що позивач невірно визначив своє право на включення до податкового кредиту ПДВ при передачі товару на комісію, а суд першої інстанції не дослідив ці обставини і зробив помилковий висновок без врахування особливостей укладання та виконання договорів комісії, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також перевіряючими був досліджений договір комісії на придбання товару № 14/07-КМ від 19.06.07 р., укладений позивачем (комітент) з ФОП ОСОБА_3 (комісіонер).

Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції вказав на те, що сума податкового кредиту по зазначеному договору комісії в розмірі 320750,0 грн., з якої податковим органом не підтверджена сума заявленого бюджетного відшкодування в декларації за січень 2008 р. в розмірі 106315,0 грн., була сформована відповідно до наступних, отриманих позивачем, податкових накладних щодо отримання ним товару від комісіонера: № 661 від 03.12.07 р. на суму 559091,52 грн. (в т.ч. ПДВ 93181,92 грн.), № 662 від 04.12.07 р. на суму 43941,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7323,5 грн.), № 671 від 06.12.07 р. на суму 24039,0 грн. (в т.ч. ПДВ 4 006,5 грн.), № 669 від 10.12.07 р на суму 127086,8 грн. (в т.ч. ПДВ 21181,13 грн.), № 673 від 1 1.12.07 р. на суму 85773,5 грн. (в т.ч. ПДВ 14295,58 грн.), № 674 від 11.12.07 р. на суму 44329,94 грн. (в т.ч. ПДВ 7388,32 грн.), № 676 від 12.12.07 р. на суму 95247,31 грн. (в т.ч. ПДВ 15874,55 грн.), № 675 від 12.12.07 р. на суму 17874,58 грн. (в т.ч. ПДВ 2979,1 грн.), № 686 від 17.12.07 р. на суму 409325,52 грн. (в т.ч. ПДВ 68220,92 грн.), № 694 від 18.12.07 р. на суму 7177,50 грн. (в т.ч. ПДВ 1196,25 грн.), № 690 від 19.12.07 р. на суму 31022,32 грн. (в т.ч. ПДВ 5170,39 грн.), № 691 від 19.12.07 р. на суму 52608,0 грн. (в т.ч. ПДВ 8768,0 грн.), № 692 від 19.12.07 р. на суму 52402,79 грн. (в т.ч. ПДВ 8733,8 грн.), № 695 від 21.12.07 р. на суму 191850,0 грн. (в т.ч. ПДВ 31975,0 грн.), № 698 від 24.12.07 р. на суму 182736,1 грн. (в т.ч. ПДВ 30456,02 грн.).

Також суд першої інстанції звертає увагу, що факт поставки товару підтверджується видатковими накладними № РН-0000602 від 03.12.07 p., № РН-0000603 від 04 12.07 p., № РН-0000613 від 06.12.07 p., № РН-0000612 від 10.12.07 p., № РН-00006І5 від 11.12.07 p., № РН-0000616 від 11.12.07 p., № РН-0000619 від 12.12.07 p., № РН-0000618 від 12.12.07 p., № РН-0000627 від 17.12.07 p., № РН-0000633 від 18.12.07 p., № РН-0000630 від 19.12.07 p., № РН-0000631 від 19.12.07 p., № РН-0000632 від 19.12.07 p., № РН-0000634 від 21.12.07 p., № РН-0000637 від 24.12.07 p., відповідно.

В постанові суду вказано, що грошові кошти за цим договором були в повному обсязі перераховані позивачем через розрахунковій рахунок на користь комісіонера, що підтверджується платіжними дорученнями № 3684 від 12.1 1.07 р. на суму 500000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 83333,33 грн.), № 3883 від 04.12.07 р. на суму 250000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 41666,67 грн.), № 496 від 05.12.07 р. на суму 200000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.), № 178 від 10.12.07 р. на суму 250000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 41666,67 грн.), № 180 від 12.12.07 р. на суму 200000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.), № 187 від 19.12.07 р. на суму 400000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.), № 183 від 24.12.07 р. на суму 23011,75 грн. (в т.ч. ПДВ 3825,29 грн.), № 4129 від 25.12.07 р. на суму 160000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 26666,67 грн.).

Як вбачається в наданому до матеріалів справи договорі комісії на придбання товару № 14/07-КМ від 19.06.07 р., предметом даного договору є придбання ФОП ОСОБА_3 сільськогосподарської продукції в інтересах позивача. Найменування, максимальна ціна придбання та інші умови та вказівки комітента передбачено узгоджувати в заявках-додатках. В додатковій угоді від 27.07.07 р. до даного договору сторони узгодили, що у звязку з тим, що в період з 01.07.07 р. по 27.07.07 р. контрагент, за якого поручився комісіонер, належним чином та в повному обємі виконав свої зобовязання перед комітентом за послуги, надані комісіонером комітенту в період з 01.07.07 р. по 27.07.07 р. комітент виплачує комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 60588,0 грн. (в т.ч. ПДВ 10098,0 грн.).

Слід відмітити, що жодної заявки-додатка до договору комісії на придбання товару № 14/07-КМ від 19.06.07 р. з визначенням найменування, максимальної ціни придбання та інших умов та вказівок комітента позивачем не надавалося. Оскільки відповідно приписам ч. 3 ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну, то колегія суддів дійшла до висновку про те, що відсутність узгодженого сторонами за договором вказаних умов свідчить про те, що при укладанні даного договору сторони не мали на меті його фактичного виконання.

Про відсутність доказів про фактичне виконання договору комісії також свідчить відсутність звітів комісіонера, що передбачено ч. 1 ст. 1022 ЦК України та п. 2.4 договору.

Зважаючи на те, що відповідно положенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то відповідно приписам ч. 1 ст. 215 ЦК України в разі недодержання наведених вимог такий правочин є недійсним. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки колегією суддів зясовано, що договору комісії на придбання товару № 14/07-КМ від 19.06.07 р. не відповідає приписам ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, то даний договір є недійсним, а всі документи, оформлені на його підставі, не можуть вважатися належними і формувати, в даному випадку, податковий кредит по ПДВ.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини у суду першої інстанції не було законного права задовольняти позов в цій частині.

В акті перевірки зазначено, що перевіряючими також досліджувався договір № КП-01/0801-11 від 11.01.08 р., укладений позивачем (покупець) з ПП «Агродар Україна»(продавець), предметом якого була купівля-продаж олії соняшникової, пресової 1 сорту, на умовах EXW Франко-елеватор, ЗАТ «Славянськолія». Ціна товару за 1 т. без ДПВ дорівнює 6666,67 грн. Доказом поставки товару сторони узгодили листи на переоформлення товару з вказівкою власника - ТОВ «Компанія "Агро-Трейд», видаткові накладні, виписані проти довіреності покупця з визначенням відвантаженої кількості товару.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що не підтверджена податковим органом сума заявленого бюджетного відшкодування в декларації за січень 2008 р. в розмірі 93624,0 грн. була сформована відповідно до податкової накладної № 11011 від 11.01.08 р. на суму 800000,4 грн. (в т.ч. ПДВ 133333,40 грн.). Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 11/01-1 від 11.01.08 р., розрахунки за придбаний товар за вказаним договором проведено позивачем через розрахунковій рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 11.01.08 р. на суму 800000,4 грн. (в т.ч. ПДВ 133333,4 грн.).

Проте, як вбачається з наданих до матеріалів справи документах, в них відсутні передбачені договором листи на переоформлення товару, довіреності на його отримання. У видатковій накладній також відсутні дані про довіреність, за якою і кому був переданий позивачем товар.

Відповідно умов поставки EXW, узгодженому в договорі, цей термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Наведені умови поставки передбачають, що продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Зважаючи на те, що предметом поставки є олія соняшникова, тобто продукт харчування, при розгляді питання про фактичне виконання договору слід керуватися також Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів», в якому передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону займаються виробництвом та обігом харчових продуктів, мають право: 1) одержувати в установленому порядку необхідну, доступну та достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про результати державного контролю та державного нагляду за виробництвом та обігом їх харчових продуктів; 2) одержувати від постачальників сільськогосподарської продукції, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та матеріалів для виробництва (переробки) харчових продуктів декларацію виробника, зазначену у статті 21 цього Закону (ст. 19). А згідно приписам ст. 20 цього Закону особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти. Введення в обіг об'єктів санітарних заходів виробником та/або продавцем (постачальником) слід розуміти як декларацію про безпечність цього об'єкта та його відповідність вимогам цього Закону та іншим обов'язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами.

Відсутність документів щодо відповідності поставленої покупцю олії свідчить про недотримання позивачем приписів умов поставки EXW, а не включення до договору положень щодо якості (посилання лише на ГОСТ без визначення на який саме не може вважатися узгодженням якості поставленого товару) і його відповідності свідчить про порушення учасниками договору приписів п. 1 ст. 203 ЦК України.

Також колегія суддів вважає доцільним відмітити, що предметом поставки або купівлі-продажу може бути лише річ або товар, на який у продавця (постачальника) існує право власності. Оскільки позивачем не надані документи у підтвердження джерел виникнення права власності на олію соняшникову, відомості про те, яким чином, на підставі яких документів ця олія знаходилася (доставлена) на ЗАТ «Славянськолія», колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що позивач не довів належним чином фактичне виконання даного договору поставки, а з урахуванням приписів ст. 203, ст. 215 та ст. 216 ЦК України даний правочин є недійсним, тому у позивача не існувало законного права формувати по цій операції податковий кредит, а у суду першої інстанції підстав для задоволення позову.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.09 р. по справі № 2-а-32015/09/2070 в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова № 0000601600/0 від 29.09.08 р. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року по справі № 2-а-32015/09/2070 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року по справі № 2-а-32015/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія»Агро-Трейд»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними скасувати в частині задоволення позову про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова № 0000601600/0 від 29.09.08 р. і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року по справі № 2-а-32015/09/2070 - змінити в частині підстав та мотивів задоволення позову.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст постанови виготовлений 26.04.2010 р.