Постанова № 11321601, 18.08.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2010 р.

8 год.50 хв.Справа № 2-а-13583/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Козловій Н.О., <Довідник ><Текст >

за участю: представника позивача - Іванової О.В.,

представників відповідача - Андрюка А.М., Малини С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський"до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Комунальне підприємство Агрофірма радгосп "Білозерський" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 28.09.2009р. №№ 0001972301/0, 0011891701/0, та від 29.09.2009р. №№ 0002022301/0, 0002012301/0, 0002032301/0, якими позивачу збільшено податкові зобовязання з податку на додану вартість на 3634609,5 грн., з податку з власників транспортних засобів на 13131,24 грн., по відрахуванням на геологорозвідувальні роботи на 1192,66 грн., по земельному податку на 69828,06 грн., по платі за воду на 2762,58 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що відповідач при проведені перевірки від 18.09.2009р., яка слугувала підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, помилково тлумачив окремі положення Законів України “Про податок на додану вартість” та “Про фіксований (сільськогосподарський) податок”.

Позивач зауважив, що при вирішенні питання щодо віднесення видів діяльності до сільськогосподарської, відповідач неправомірно не відніс до цієї діяльності виробництво та продаж виноматеріалів підприємствам виноробної галузі для подальшого виробництва вина.

Позивач вважає, що виробництво виноматеріалів є сільськогосподарською діяльністю і не вважається реалізацією підакцизних товарів, оскільки відповідно до Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.1995р. №329/95-ВР (далі Закон №329/95-ВР) при їх реалізації для виробництва алкогольних напоїв з їх вартості не справляється акцизний збір. А тому, на думку позивача, реалізація виноматеріалів для виробництва алкогольних напоїв повинна враховуватись відповідачем при визначенні його статусу як сільськогосподарського виробника, а нарахований податок на додану вартість відноситись до спеціальної сільськогосподарської декларації з ПДВ та використовуватись позивачем на потреби його господарської діяльності.

Представники відповідача проти позову заперечили, мотивуючи тим, що висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення рішення є обґрунтованими та такими, що відповідають діючому податковому законодавству України.

Під час розгляду справи, за клопотанням позивача була призначена технологічно-товарознавча експертиза, яка проведена Національним інститутом винограду і вина “Магарач”. Висновки експертизи не вплинули на результати розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Податкові повідомлення рішення від 28.09.2009р. №№ 0001972301/0, 0011891701/0, та від 29.09.2009р. №№ 0002022301/0, 0002012301/0, 0002032301/0, якими позивачу збільшено податкові зобовязання з податку на додану вартість, з податку з власників транспортних засобів, по відрахуванням на геологорозвідувальні роботи, по земельному податку, по платі за воду складені на підставі висновків акту планової документальної перевірки позивача від 18.09.2009р. №370/23-020/00413506.

За актом перевірки відповідачем встановлено, що позивач за 2007 рік мав питому вагу доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки в загальній сумі валового доходу 54 %, а в 2008 році - 70,2 %.

Відповідно до Закону України “про фіксований (сільськогосподарський) податок” від 17.12.1998р. № 320-ХІV (далі Закон № 320-ХІV ) особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах..

Законом України № 320-ХІV доручалось Кабінету Міністрів України розробити і затвердити Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно п. 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. № 658 (далі Положення) сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів), включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємства.

Відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України від 10.06.2009 р. № 576 п. 4 Положення викладено у наступній редакції: сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах.

Отже у 2007-2008 рр. та до 10.06.2009р. при визначені статусу платника фіксованого (сільськогосподарського) податку при визначені питомої ваги у загальному обємі реалізації до складу обєму реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки не включалась реалізація підакцизної продукції сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.1995р. № 329/95-ВР при реалізації виноматеріалів передбачена сплата акцизного збору. Звільнялась від сплати акцизного збору реалізація цих виноматеріалів для виробництва підакцизних товарів.

На думку суду при визначені статусу сільськогосподарського виробника для встановлення можливості бути платником фіксованого (сільськогосподарського) податку виноматеріали розглядаються не з точки зору сплати акцизного збору у залежності від напрямку їх реалізації, а як такі що є обєктом оподаткування акцизним збором взагалі, тобто такими, які підпадають під дію Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».

Суд вважає, що законодавство України з питань нарахування та сплати податків до бюджету, крім фіскального, носить і економічно-стимулюючий характер.

Тобто виходячи із зазначеного, законодавець при визначені статусу платника фіксованого (сільськогосподарського) податку у 2007-2008 роках та у 1 півріччі 2009 року стимулював сільськогосподарських виробників, які не використовували вироблену ними сільськогосподарську продукцію для виробництва підакцизних товарів, а з 10.06.2009р. вважалось за доцільне також стимулювання виробників, які використовували власну сільськогосподарську продукцію для виробництва підакцизних товарів.

Таким чином, виходячи з показників реалізації виноматеріалів та сільськогосподарської продукції у 2007-2008 роках, позивач не мав право у 1 кварталі 2009 року бути платником фіксованого (сільськогосподарського) податку і зобовязаний був сплачувати податки і збори, передбачені законодавством України на загальних підставах.

Відповідно до Закону № 320-ХІV фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Отже, відповідач правомірно визначив відповідачеві зобовязання по податку з власників транспортних засобів, по відрахуванням на геологорозвідувальні роботи, по земельному податку, по платі за воду за 1 квартал 2009 року, а тому суд вважає, що у задоволені позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 28.09.2009р№ 0011891701/0, та від 29.09.2009р. №№ 0002022301/0, 0002012301/0, 0002032301/0 слід відмовити.

За актом перевірки та податковим повідомленням - рішенням від 28.09.2009р. № 0001972301/0 позивачу збільшено зобовязання з податку на додану вартість на 3634609,5 грн. у тому числі за основним платежем на 2423073,0 грн. та за штрафними санкціями на 1211236,5 грн.

Основною причиною збільшення зобовязань з ПДВ позивача слугувало те, що відповідачем в ході проведення перевірки встановлено, що позивач у 2007 та у 2008 роках мав обсяг реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, без врахування реалізації підакцизних товарів виноматеріалів, менш ніж 50 відсотків у загальному обсязі реалізованої продукції, а тому не мав право використовувати у 2008-2009 роках спеціальний режим нарахування та сплати ПДВ від сільськогосподарської діяльності, а мав сплачувати цей податок до бюджету на загальних підставах.

Відповідач, посилаючись на п. 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР) вважає, що для визначення статусу сільськогосподарського виробника, для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, до обсягу реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва не приймається реалізація підакцизних товарів виноматеріалів власного виробництва позивача.

Відповідно до п.11.29. ст.11. Закону №168/97-ВР до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Отже в умовах дії п. 11.29. ст.11 Закону №168/97-ВР на законодавчому рівні стимулювалось виробництво та вся переробка сільськогосподарської продукції на власних потужностях сільськогосподарського виробника та не заохочувалось виробництво сільськогосподарським підприємством підакцизної продукції із власної сировини на давальницьких умовах.

У Законі України №168/97-ВР не наведено перелік видів діяльності та перелік виробленої продукції, які відносяться до сільськогосподарської продукції власного виробництва, а тому для віднесення видів виробленої продукції підприємством до продукції сільськогосподарського виробництва за основу приймається Національний класифікатор Класифікації видів економічної діяльності, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993р. № 326.

За даним Класифікатором розділ сільське господарство 01, підклас 01.13.0 включає вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, і цей підклас включає: - перероблення фруктів, ягід і винограду на вино в межах господарства, що їх вирощує. Таким чином, виробництво позивачем вина та виноматеріалу з власної сировини на власних потужностях відноситься до сільськогосподарського виду його господарської діяльності. За наданими суду документами позивач протягом 2007-2009 років мав у своєму розпорядженні і використовував у господарській діяльності весь комплекс переробки винограду на виноматеріал та готові вина. За даними позивача весь виноматеріал, реалізований покупцям для виробництва підакцизних товарів, вироблений позивачем на власних виробничих потужностях. Даний факт не заперечується податковим органом -відповідачем по даній справі.

Отже, позивач мав право у 2007-2008 роках враховувати реалізований виноматеріал для визначення його статусу для користування пільгами із сплати податку на додану вартість як сільськогосподарського виробника.

З 01.01.2009р. відповідно до п.8-1.1. ст. 8-1 Закону №168/97-ВР резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до Закону України “Про Митний тариф України” від 05.04.2001р. № 2371-ІІІ до виноматеріалів відносяться товари групи 1-24 УКТ.

Тобто з 01.01.2009р. для визначення статусу сільгоспвиробника для визначення напряму використання отриманого податку на додану вартість позивачеві необхідно отримати 75 % доходів від реалізації сільськогосподарських товарів, при цьому до цієї реалізації додається реалізація виноматеріалів та вин власного виробництва.

Отже при встановленні реалізації сільськогосподарської продукції у 2008 році (включаючи виноматеріали та вино власного виробництва) більш ніж 75% позивач мав право у січні - березні 2009р. суму податку на додану вартість, отриману від реалізації сільськогосподарських товарів (включаючи виноматеріали та вино) залишати у своєму розпорядженні та використовувати для власних виробничих цілей.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач протягом 2007-2009 років правомірно користувався пільгами щодо сплати до бюджету податку на додану вартість, встановленими для сільськогосподарського виробника, а тому спірне податкове повідомлення рішення про визначення позивачеві зобовязань з податку на додану вартість від 28.09.2009р. №0001972301/0 підлягає повному скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 158 163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 28.09.2009 року № 0001972301/0.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 серпня 2010 р..

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 2.11.1.