Постанова № 11319565, 12.08.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року м. Запоріжжя Справа № 2а-5139/10/0870

за позовною заявою приватного підприємства «Комплект», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Волнова Ю.М. (довіреність №б/н від 10.06.2010)

від відповідача Благодір Р.В. (довіреність № 2/10-014 від 11.01.2010)

Приватне підприємство «Комплект» (далі ПП «Комплект» або позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя або відповідач), у якому просить:

визнати протиправним дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя по невизнанню як податкової Декларації з податку на додану вартість за травень 2010;

зобовязати ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя визнати як податкову звітність Декларації з податку на додану вартість за травень 2010;

визнати протиправним рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про невизнання як податкової Декларації з податку на додану вартість за травень 2010, оформлене листом № 18066/10/28-213/2 від 23.06.2010;

Ухвалою суду від 20.07.2010 відкрито провадження у адміністративній справі №2а-5139/10/0870, та призначений судовий розгляд на 12.08.2010.

У судовому засіданні 12.08.2010, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, разом з тим оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. Зокрема вказав, що підстава зазначена відповідачем в Рішенні від 23.06.2010 про порушення абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: у наданій декларації не вірно зазначений обов'язковий реквізит - назва ДПІ до якої подається декларація, не може бути підставою для невизнання звітності податковою.

Вважає, що дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя по невизнанню як податкової звітності Декларації з податку на додану вартість за травень 2010 є незаконними, а рішення про невизнання податкової декларації нечинним.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що при здійсненні візуального контролю декларації з податку на додану вартість ПП «Комплект» за травень 2010 встановлено, що в декларації невірно зазначений обовязковий реквізит, а саме, назва ОДПС, до якої подається звітність. Пояснив, що відповідно до пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів.

З урахуванням викладеного вважає, що це є підставою для невизнання як податкової звітності Декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2010 та просить у задоволені позову відмовити повністю.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Комплект» в установленому законом порядку зареєстрований як платник ПДВ, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 11823214 серія НВ № 195709 від 27.02.1998.

21.06.2010 позивачем до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подано Декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 (реєстраційний № 58107).

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відповідно до пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» направлено лист № 18066/10/28-213/2 від 23.06.2010 з пропозицією надати нову декларацію оформлену належним чином, у звязку з тим, що в декларації невірно зазначений обовязковий реквізит, а саме, назва ОДПС, до якої подана звітність.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, податковий орган вправі не визнати як податкову звітність податкову декларацію тільки у разі відсутності у ній обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами та не скріплення печаткою платника податків.

В Декларації позивача за травень 2010 в графі 06 зазначено, що декларація подається до державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі, проте не вказано місто -Запоріжжя.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. N 213), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982 (далі - Порядок N 166).

Пунктом 1.1 Порядку N 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону N 2181. Пунктом 1.2 встановлює, що декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 04.1997 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані вимоги Порядку № 166 щодо подання декларації до податкового органу за місцем реєстрації платника податків.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку N 166 декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку N 166 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.

Пунктом 3.4 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 4.3 Порядку N 166 встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

-надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

-оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Пунктом 5. Порядку N 166 визначено порядок заповнення податкової декларації.

Так, пунктом 5.1 встановлено, що у вступній частині у спеціальному полі для відміток про тип декларації (рядки 011 - 012 податкової декларації та 011 - 0133 податкової декларації (скороченої) у другій колонці вказується позначка (х) у рядку спеціального поля, яке відповідає типу декларації. Перша колонка спеціального поля містить код типу декларації, третя - назву типу декларації.

Пунктом 5.2 Порядку N 166 встановлено, що суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

У колонці «А» в усіх необхідних випадках проставляються обсяги поставки (закупок) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується в колонці «Б».

Рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "X"; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком "0"; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-".

Як свідчать матеріали справи, відповідачем прийнято Декларацію з податку на додану вартість за січень, лютий, березень місяці 2010, які також не містили напис «м. Запоріжжя»

Отже твердження відповідача, вказане в листі від 23.06.2010, про те, що позивачем порушено абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: у наданій декларації не вірно зазначений обов'язковий реквізит - назва ДПІ до якої подається декларація, не може бути підставою для невизнання звітності податковою.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дії ДПІ в Орджонікідзевському районі щодо невизнання Декларації з податку на додану вартість за травень 2010 є неправомірними, такими, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та порушує права і законні інтереси ПП «Комплект».

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Комплект» в частині визнання протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо невизнання як податкової звітності Декларації з податку на додану вартість за травень 2010 та зобовязання відповідача прийняти останню до заліку є обґрунтованими, доведеними та такими що підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправним рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя про невизнання як податкової звітності Декларацію з податку на додану вартість за травень 2010, оформленого листом № 18066/10/28-213/2 від 23.06.2010, є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:

Статтею 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Підставами для скасування акта є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою скасування акта є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Акт державного чи іншого органу - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні та ті, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Як свідчать матеріали справи, спірне рішення, викладене у листі, носить повідомчий (розяснювальний) характер, не містять обовязкових приписів, не встановлює прав та обовязків підприємства, а, отже, не може порушувати прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект». За своєю правовою природою вказаний лист це документ, який лише доводить до підконтрольної особи які саме порушення за результатами перевірки слід усунути, тобто не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень...

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвале не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган мі сцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст. 94, 157, 158, 160, 162,163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного підприємства “Комплект” до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя про визнання незаконними її дії по невизнанню як податкової звітності Декларації з податку на додану вартість за травень 2010, скасування рішення від 23.06.2010 № 18066/10/28-213/2 Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя про невизнання як податкової звітності Декларації з податку на додану вартість за травень 2010 та зобовязання визнати як податкову звітність Декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя по невизнанню як податкової звітності Декларації з податку на додану вартість за травень 2010.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя визнати як податкову звітність Декларацію з податку на додану вартість за травень 2010.

4. В частині вимог про визнання протиправним рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя, оформлене листом № 18066/10/28-213/2 від 23.06.2010 про невизнання як податкової звітності Декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 залишити без задоволення

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Комплект”, м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 25476488) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судового збору. Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 25.08.2010.

Суддя (підпис)О.М. Нечипуренко