Постанова № 11318793, 06.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2010 р.Справа №2а-6553/10/8/0170 (13:36год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Інтеройл"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача: Петросенко Ігор Миколайович, довіреність № 4 від 21.10.10р.;

від відповідача: Бокучава Христина Олександрівна, довіреність № 10897/10-0 від 14.05.10р.;

від відповідача, Міронюк Тетяна Іванівна, довіреність № 15607/10/10-0 від 21.10.09р.;

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інтеройл» звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 12.01.2010р., згідно якого донараховано ПДВ в розмірі 27952,00 грн. як штрафні санкції, та податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 12.01.2010р., в якому донараховано податок на прибуток в сумі 59715,00 грн. та 19905,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки ДПІ в м. Керчі АР Крим про те, що по господарським операціям з ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», яке не подає податкову звітність і не знаходиться за юридичною адресою, ТОВ «Крим-Інтеройл» відображало витрати по оренді рибальського судна РС 300 без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, залік зустрічних вимог проведено з метою несплати податків іншого платника податків, що призвело до завищення валових витрат в сумі 126766,00 грн., є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи.

Аналогічні висновки зроблені відповідачем і щодо наслідків правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Корал» в січні 2009р. на придбання паперових мішків вартістю 19477,00 грн., в т.ч. ПДВ 3246,00 грн., оскільки згідно запиту відповідача ТОВ «Корал» не звітує з червня 2008р. і не знаходиться за місцем реєстрації, а також щодо наслідків правочинів, укладених з ТОВ «ОМК» у вересні 2009р. на придбання паперових мішків з поліетиленовими вкладишами на суму 15595,20 грн., в т.ч. ПДВ 2599,20 грн. При цьому зазначено, що до угод, які мають на меті порушення інтересів держави, відносяться і операції, направлені на ухилення від оподаткування.

При цьому позивач пояснив, що він спеціалізується на вилові риби та випуску рибопродукції з розфасовкою у деревяні і поліетиленові ящики, що підтверджено відповідачем в акті перевірки, і кожен рік ним добувається кілька сотен тон риби. Для виходу вищевказаного судна на промисел у Чорне та Азовське море оформлюється багато документів у різних контролюючих органах (митниця, прикордонники, порт нагляду, риболовні інспекції), і такі документи у позивача є в наявності, що спростовує висновки відповідача про ненастання реальних правових наслідків.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. У звязку з цим, позивач вважає, що зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, а відтак порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів за ст. 228 Цивільного кодексу України як таких, що порушують публічний порядок, то позивач зауважив, що на сьогодні законодавчого визначення публічного порядку у сфері податкових правовідносин немає, а відповідач безпідставно поняття «публічний порядок» ототожнює з поняттям «податкові зобовязання».

Не погодився позивач і з висновками відповідача про порушення ТОВ «Крим Інтеройл» вимог оподаткування внаслідок використання сум податку на додану вартість, акумульованих ним як сільськогосподарським виробником, що стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 12.01.2010р. про застосування штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 27952,00 грн.

При цьому позивач пояснив, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України за № 391-р від 10.05.1999р. центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Більше того, зауважив, що питання про можливість використання позивачем пільг, передбачених п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» було предметом судового спору по справі № 2-27/9673-2007А, судовими інстанціями всіх рівнів по якій було підтверджено право позивача на використання пільги шляхом придбання необхідних ТМЦ для виробничої діяльності, а відтак висновок відповідача про завищення податкового кредиту на 27592,00 грн. базується на власних помилкових міркуваннях відповідача, які суперечать наведеним вимогам чинного податкового законодавства.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.05.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6553/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 49-53).

Зокрема, вказує, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено, що всі суми підтверджені оригіналами податкових накладних, але встановлені відхилення по взаємостосункам з ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», ТОВ «Корал», ТОВ «ОМК», по яким позивач відніс до складу податкового кредиту ПДВ, але у вказаних підприємств податкові зобовязання відсутні, вони не знаходяться за юридичною адресою та не подають податкової звітності або подають з прочерками, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності.

Вказане, за висновком відповідача, свідчить про те, що наслідками взаємостосунків ТОВ «Крим Інтеройл» з ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», ТОВ «Корал», ТОВ «ОМК» є ухилення останніх від сплати податків до бюджету України і як слідство, безпідставне збільшення валових витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку ТОВ «Крим Інтеройл», що свідчить про те, що правочини з даними підприємствами укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, моральним основам суспільства, а також не направлені на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, а отже в силу ст.228, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

В свою чергу, на думку ДПІ, відображення позивачем у податковому обліку результатів господарських відносин з вищенаведеними підприємствами призвело до порушень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, внаслідок чого занижений податок на прибуток на загальну суму 39810,00 грн., у тому числі: за 2007р. в сумі 21548,00 грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 10144,00 грн., за 3 квартал 2008р. в сумі 3249,00 грн. та за 1 квартал 2009р. в сумі 4869,00 грн., а також п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР зі змінами і доповненнями, в частині нецільового використання акумульованих засобів, які залишились у розпорядженні підприємства на загальну суму 27952,00 грн., які повинні бути стягнуті до Державного бюджету України у безперечному порядку.

У судовому засіданні 04.08.2010р. позивач збільшив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000032301/1 від 08.02.2010р., №0000042301/1 від 08.02.2010р., №0000032301/2 від 28.04.2010р. та №0000042301/2 від 28.04.2010р. (а.с. 179).

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» має статус юридичної особи з 19.05.2000р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №642443, виданим Виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим (а.с. 9) та Статутом ТОВ «Крим Інтеройл» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 17.12.2008р., номер запису № 11411050008000495 (а.с.90-95).

18.12-22.12.2009р. Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Крим Інтеройл» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», ТОВ «Корал», ТОВ «ОМК» за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 1992/23-1/30889790 від 23.12.2009р. (а.с. 10-19).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/99-ВР (зі змінами і доповненнями, в тому числі внесеними Законом України «Про першочергові заходи по попередженню негативних наслідків фінансової кризи і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.10.2008р. № 639-VІ), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39810,00 грн., в тому числі: за 2007р. в сумі 21548,00 грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 10144,00 грн., за 3 квартал 2008р. в сумі 3249,00 грн., за 1 квартал 2009р. в сумі 4869,00 грн., а також порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, з наступними змінами і доповненнями, в частині нецільового використання акумульованих засобів, які залишились у розпорядженні підприємства на загальну суму 27952,00 грн., які повинні бути стягнуті до Держбюджету України в безперечному порядку.

Не погодившись з викладеними в акті перевірки висновками, позивач надав до ДПІ в м. Керчі АР Крим заперечення (а.с. 20)

Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим № 0000042301/0 від 12.01.2010р. про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 27952,00 грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 12.01.2010р. про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 59715,00 грн., в тому числі 39810,00 грн. основного платежу та 19905,00 грн. штрафних санкцій (а.с. 21).

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до ДПІ в м. Керчі, за результатами розгляду якої рішенням ДПІ в м. Керчі АР Крим «Про результати розгляду первинної скарги» за вих. № 4075/10/25-0 від 08.02.2010р. скарга ТОВ «Крим Інтеройл» залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим № 0000042301/0 від 12.01.2010р. та №0000032301/0 від 12.01.2010р. залишені без змін (а.с. 22, 23-25).

У звязку з цим, ДПІ в м. Керчі АР Крим винесені податкові повідомлення-рішення № 0000042301/1 від 08.02.2010р. та №0000032301/1 від 08.01.2010р. (а.с. 26).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДПА в АР Крим зі скаргою № 06/02 від 19.02.2010р., за результатами розгляду якої рішенням ДПА в АР Крим «Про результати розгляду повторної скарги» за вих. №936/10/25-023 від 22.04.2010р. скарга ТОВ «Крим Інтеройл» залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим № 0000042301/1 від 08.02.2010р. та №0000032301/1 від 08.02.2010р. залишені без змін (а.с. 27, 30-37).

У звязку з цим, 28.04.2010р. ДПІ в м. Керчі АР Крим винесені податкові повідомлення-рішення № 0000042301/2 та №0000032301/2, аналогічні за змістом попереднім податковим повідомленням-рішенням (а.с. 38).

Позивачем також була подана скарга на вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДПА України за вих.№ 02/05 від 06.05.2010р., за результатами розгляду якої рішенням ДПА України за вих. № 11625/7/25-0115 від 15.06.2010р. скарга ТОВ «Крим Інтеройл» залишена без розгляду у звязку з тим, що Окружним адміністративним судом АР Крим винесено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі № 2а-6553/10/8/0170 про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Керчі АР Крим №0000042301/0 від 12.01.2010р. та №0000032301/0 від 12.01.2010р., а тому вони відповідно до вимог п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та п. 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, не підлягають адміністративному оскарженню (а.с. 39, 30-37).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Крим Інтеройл» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У п. 3 акту перевірки, висновки якого покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, зазначено, що у перевіреному періоді ТОВ «Крим Інтеройл» здійснювався вилов риби орендованими судами. Зокрема, позивачем з судновласником -ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» були укладені договір оренди судна № 6 від 21.03.2007р. (риболовецьке судно РС-300-№ 102 орендувалося у період з 21.03.2007р. по 06.04.2007р.) та договір оренди судна № 10 від 20.10.2007р. (риболовецьке судно РС-300-№ 102 орендувалося у періоди з 25.10.2007р. по 27.12.2007р., з 01.02.2008р. по 11.02.2008р., з 21.02.2008р. по 09.03.2008р.) Угодою від 03.03.2008р. ТОВ «Крим Інтеройл» та ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» дійшли згоди про припинення зобовязань в березні 2008р. шляхом заліку зустрічних вимог на загальну суму 49193,00 грн. у вигляді відвантаження рибопродукції позивачем на адресу ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» за послуги оренди судна.

В той же час, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» було взято на податковий облік у ДПІ в м. Керчі 20.01.2006р. за № 16, але за заявою кредитора УПФУ в м. Керчі ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.07.2009р. по справі №2-30/477-2009 вказане підприємство визнано банкрутом, ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» ліквідовано і провадження по справі припинено, запис про що до ЄДРПОУ внесено 10.08.2009р. Крім того, перевіркою було встановлено, що у 2007р. цим підприємством була надана податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2007р., яка свідчить про відсутність господарської діяльності (з прочерками) та відсутність основних фондів. З квітня 2007р. податкова звітність вказаним підприємством не надавалася. Більше того, ДПІ в м.Керчі було проведено обстеження за зареєстрованою юридичною адресою підприємства: АР Крим, м. Керч, вул. Аршинцевська коса, буд. 4, але за наслідками обстеження складений акт № 187/15-2 від 08.11.2007р., яким зафіксований факт відсутності ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» за юридичною адресою. Вжитими ДПІ заходами встановити фактичне місцезнаходження підприємства не вдалося, але встановлено фактичне місцезнаходження директора ОСОБА_4, у якого 21.12.2008р. взяті письмові пояснення, згідно з якими він з травня 2007р. на підприємстві ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» не працює, де фактично знаходиться підприємство та хто є його директором не знає.

За таких обставин, ДПІ дійшла висновку про те, що підписаний ОСОБА_4 договір № 10 від 20.10.2007р. і акти виконаних робіт за період взаємостосунків з ТОВ «Крим Інтеройл» з жовтня 2007р. по березень 2008р. не мають юридичної сили, не можуть свідчити про факт надання судна в оренду, а отже суми, вказані в рахунках на оренду судна, не підтверджують факт понесених витрат ТОВ «Крим Інтеройл» і не можуть включатися до складу валових витрат і ПДВ до складу податкового кредиту (перевіркою не встановлено перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані»).

Вказане, за висновком ДПІ, свідчить про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надані ж позивачем до перевірки документи (акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні), на думку відповідача, не можуть бути прийняті до обліку як первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, оскільки правочини з ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» суперечать ч. 1 ст. 203 ЦК України, а отже є нікчемними в силу закону. Відповідач вважає, що позивачем у податковому обліку відображалися витрати по оренді судна без реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, залік зустрічних вимог проведений з метою несплати податків іншим платником податків, у звязку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

ДПІ в м. Керчі також дійшла висновку про те, що факт порушення контрагентом - ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» своїх податкових зобовязань є підставою для висновку про необґрунтованість збільшення сум податкового кредиту з ПДВ, валових витрат платником податку (ТОВ «Крим Інтеройл»), повязаних з порушенням податкової вигоди (зменшення бази оподаткування по податку на прибуток та ПДВ). Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований для іншого платника податку на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

За таких обставин, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем за 2007-2008р.р. валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» у сумі 126766,00 грн. (а.с. 13-15).

Крім того, перевіркою встановлено, що протягом перевіреного періоду позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «Корал», проведення невиїзної зустрічної перевірки якого є неможливим через надання ним, починаючи з жовтня 2007р. включно по травень 2008р., до податкового органу податкових декларацій з ПДВ без ознак фінансово-господарської діяльності, та ненадання звітності з червня 2008р.

Щодо наданих позивачем до перевірки документів по взаємовідносинах з даним підприємством (накладні та податкові накладні), то відповідач дійшов висновку про їх недостатність для підтвердження правомірності валових витрат та податкового кредиту, оскільки до перевірки не були надані акти прийому-передачі товару та інші документи, які б свідчили про те, яким чином товар був наданий позивачу з м. Києва підприємством, яке не здійснює фінансово-господарську діяльність, а також не були надані транспортно-супровідні документи, які підтверджують доставку ТМЦ.

Перевіркою також встановлено, що протягом перевіреного періоду позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ОМК», проведення невиїзної зустрічної перевірки якого є неможливим через відсутність за місцезнаходженням та ненадання ним до податкового органу податкової декларації з ПДВ за вересень 2008р. Згідно детальної інформації бази ДПА України щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.03.2008р. по 30.06.2009р. в розрізі контрагентів податкові розрахунки з комунального податку у 2008-2009р.р. ТОВ «ОМК» не надавалися, що свідчить про відсутність трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. У 2008р. ТОВ «ОМК» надані податкові декларації з ПДВ за січень-квітень, листопад, у 2009р. за березень та липень 2009р., які надані з прочерками, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності. Щодо наданих позивачем до перевірки документів по взаємовідносинах з даним підприємством (накладні та податкові накладні), то відповідач також дійшов висновку про їх недостатність для підтвердження правомірності валових витрат та податкового кредиту, оскільки до перевірки не були надані акти прийому-передачі товару та інші документи, які б свідчили яким чином товар був наданий позивачу з м. Києва підприємством, яке не здійснює фінансово-господарську діяльність, а також не були надані транспортно-супровідні документи, які підтверджують доставку ТМЦ.

За таких обставин, ДПІ в м. Керчі дійшла висновку про те, що ненадання податкової звітності підприємствами контрагентами ТОВ «Корал» та ТОВ «ОМК» свідчать про відсутність ведення фінансово-господарської діяльності, а також про неможливість отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаних підприємств.

Крім того, оскільки за твердженням ДПІ, до угод, які мають на меті порушення інтересів держави, відносяться і операції, направлені на ухилення від оподаткування, і при цьому позивач у податковому обліку відображав витрати по придбанню ТМЦ без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, з метою несплати податків іншого платника податку, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, то ДПІ дійшла висновку про порушення позивачем ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на іншого платника податку на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Відображення ж позивачем у податковій звітності операцій по нікчемним правочинам з ТОВ «Корал» та ТОВ «ОМК» призвело, за висновком відповідача, до завищення валових витрат за 1 квартал 2009р. в сумі 16231,00 грн. (без ПДВ) (а.с. 16).

В акті перевірки також зазначено, що з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. у виконання Закону України «Про першочергові заходи по запобіганню негативних наслідків фінансової кризи і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.10.2008р. № 639-VІ позивач закономірно включав позитивну різницю між сумами ПДВ, нарахованими на ціну сільськогосподарських товарів протягом звітного або попередніх звітних періодів і сумами ПДВ, сплаченими (нарахованими) ним протягом звітного періоду на ціну виробничих чинників. У валові витрати включалося відємне значення суми рядка 18 (рядок 18.2) декларації з ПДВ. Але враховуючи порушення, встановлене з питання взаємостосунків з ТОВ «Корал», що спричинило неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 3246,00 грн., це призвело до заниження позивачем позитивної різниці між сумами ПДВ за січень 2009р. на суму 3246,00 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено заниження валового доходу за 1 квартал 2009р. на 3246,00 грн. та завищення валових витрат на суму 155993,00 грн., що стало підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 39810,00грн. ((3246,00 грн. + 155993,00 грн.) х 25%).

З вищенаведених підстав щодо нікчемності правочинів позивача з ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», ТОВ «Корал» та ТОВ «ОМК», у п. 3.4 акту перевірки ДПІ в м. Керчі АР Крим дійшла висновку також про те, що у позивача відсутні обєкти, які підпадають під визначення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже у наданих позивачем деклараціях з ПДВ від сільгоспдіяльності в результаті вищевказаних порушень встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 27952,00 грн., що призвело до необґрунтованого завищення суми ПДВ, яка перерахована на спецрахунок для використання у господарській діяльності. Таким чином, перевіркою повноти визначення суми ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника, за період з 01.07.2006р. по 31.12.2008р. в результаті вищевказаних порушень, встановлено нецільове використання акумульованих коштів на загальну суму 27952,00 грн., в тому числі: за січень 2008р. в сумі 17238,00 грн., за березень 2008р. в сумі 8115,00 грн. та за вересень 2008р. в сумі 2599,00 грн. Враховуючи, що відповідно до вимог п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку, то відповідач дійшов висновку про те, що необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту призвело до завищення ПДВ на суму 27952,00грн., що перераховані ТОВ «Крим Інтеройл» на спецрахунок використані на придбання ТМЦ, а отже вказані засоби не використані по цільовому призначенню і належать стягненню до Державного бюджету України у безспірному порядку (а.с. 17 зворот. - 19).

Суд вказані висновки ДПІ в м. Керчі АР Крим вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 21.03.2007р. між ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» (Судновласник) та ТОВ «Крим Інтеройл» (Орендар) укладено договір оренди судна № 6, відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 якого Судновласник передає, а Орендар приймає в оренду тимчасове платне користування, без переходу права власності, риболовецьке судно РС-300-№102, яке належить йому на підставі свідоцтва про право власності (а.с. 99).

Відповідно до п. 1.3 договору передача судна в оренду та здача судна з оренди оформлюється Актом приймання-передачі судна.

Судно передається в оренду для промислу риби в Азово-Чорноморському басейні (п. 1.5).

Додатковою угодою від 22.03.2007р. вказані сторони обумовили, що ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» (Орендодавець) передає, а ТОВ «Крим Інтеройл» (Орендар) приймає у строкове платне користування судно РС-300-102 для ведення промислу риби в Азовському та Чорному морі. Орендна плата складає 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за календарну добу знаходження судна на промислі (а.с. 100).

Прийняття судна в оренду відповідно до даного договору № 6 від 21.03.2007р. у технічно справному стані підтверджується актом №1 приймання-передачі судна від 21.03.2007р. (а.с. 101).

Повернення даного судна Орендарем Судновласнику підтверджується Актом №2 приймання-передачі судна від 06.04.2007р. (а.с. 101 зворот).

З двостороннє підписаного сторонами акту №1 виконаних робіт (послуг) від 05.04.3007р. слідує, що сторонами підтверджується надання послуг з оренди судна РС 102 у період з 21.03.2007р. по 05.04.2007р. на підставі договору №6 від 21.03.2007р., фактичний час знаходження судна на промислі відповідно до суднового журналу склало чотири доби (з 29.03.2007р. по 01.04.2007р.). Всього Судновласник надав, а Орендар отримав послуги на суму 800,00 грн. (а.с. 109 зворот.).

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» виписана також податкова накладна №20 від 05.04.2007р. на суму 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 133,33 грн.) (а.с. 109).

Як свідчать матеріали справи, платіжним дорученням №52 від 19.04.2007р. позивачем перераховано ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» 800,00 грн. за оренду судна (а.с. 100 зворот.)

20.10.2007р. між цими ж сторонами також був укладений договір оренди судна № 10, відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 якого Судновласник передає, а Орендар приймає в оренду тимчасове платне користування, без переходу права власності, риболовецьке судно РС-300 №102, яке належить йому на підставі свідоцтва про право власності (а.с. 102).

Відповідно до п. 1.3 договору передача судна в оренду та здача судна з оренди оформлюється Актом приймання-передачі судна.

Судно передається в оренду для промислу риби в Азово-Чорноморському басейні (п. 1.5).

Додатковою угодою до вказаного договору сторони обумовили, що Орендар оплачує Судновласнику оренду судна РС 300 № 102 на умовах фіксованої суми 2600,00 грн. на добу, в тому числі ПДВ 433,33 грн. (а.с. 103).

Прийняття судна в оренду відповідно до даного договору № 10 від 20.10.2007р. у технічно справному стані підтверджується актом приймання-передачі судна РС 300 № 102 від 25.10.2007р. (а.с. 104).

Повернення даного судна Орендарем Судновласнику підтверджується Актом приймання-передачі судна РС 300 № 102 від 27.12.2007р. (а.с. 105).

З двостороннє підписаного сторонами акту виконаних робіт від 30.11.2007р. слідує, що сторонами підтверджується надання послуг з оренди судна РС-300 №102 у листопаді 2007р., орендна плата складає 2600,00 грн. на добу (в т.ч. ПДВ). Всього за листопад 2007р. орендна плата складає 78000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с. 111).

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» виписана також податкова накладна № 42 від 30.11.2007р. на суму 78000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13000,00 грн.) та виписано рахунок до сплати (а.с. 81, 111 зворот.).

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2007р. строк дії договору оренди судна № 10 від 20.10.2007р. було продовжено до 31.12.2008р. (а.с. 106).

Використання позивачем орендованого судна у період з 01.02.2008р. по 11 02.2008р. підтверджується також Актом приймання-передачі судна РС 300 № 102 від 01.02.2008р. (судно повернуто за актом від 11.02.2008р.) та у період з 21.02.2008р. по 09.03.2008р. - Актом приймання-передачі судна РС 300 № 102 від 21.02.2008р. (судно повернуто за актом від 09.03.2008р.) (а.с. 107, 107 зворот.).

Так, актом виконаних робіт від 27.12.2007р. сторонами підтверджено надання послуг з оренди судна РС-300 № 102 з 17 по 27 грудня 2007р. на 9,5 діб. Орендна плата складає 2600,00 грн. на добу (в т.ч. ПДВ). Всього за грудень 2007р. орендна плата складає 24630,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с. 113).

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» виписана податкова накладна № 43 від 27.12.2007р. на суму 24630,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4105,00 грн.) та виписано рахунок до сплати (а.с. 112, 113 зворот.).

В свою чергу, актом виконаних робіт від 29.02.2008р. сторонами підтверджено надання послуг з оренди судна РС-300 № 102 з 01 по 10 лютого 2008р. та з 21 по 29 лютого 2008р. на 18,7 діб. Орендна плата складає 2600,00 грн. на добу (в т.ч. ПДВ). Всього за лютий 2008р. орендна плата складає 48689,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с. 115 зворот.).

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» виписана податкова накладна № 15 від 29.02.2008р. на суму 48689,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8114,83 грн.) та виписано рахунок до сплати (а.с. 114, 115).

Угодою про взаємозалік зустрічних вимог від 03.03.2008р., у звязку з наявністю заборгованості ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» перед ТОВ по поставці рибопродукції за накладними № 14 від 03.02.2008р., № 15 від 07.02.2008р., № 19 від 11.02.2008р. та № 20 від 03.03.2008р. на загальну суму 49193,00 грн., та наявністю заборгованості ТОВ «Крим Інтеройл» перед ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» по сплаті послуг з оренди за актом виконаних робіт б/н від 29.02.2008р. на суму 48689,00 грн. та боргом в розмірі 504,00грн., сторони дійшли згоди про припинення зобовязань у березні 2008р. шляхом заліку зустрічних вимог на загальну суму 49193,00 грн. (а.с. 108).

Посилання відповідача, в обґрунтування неприйняття до уваги даної угоди, на безтоварність операцій з передачі рибопродукції через ненадання йому актів приймання-передачі рибопродукції, суд до уваги не приймає, оскільки жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, чинне законодавство не містить.

До того ж, відповідач не навів жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність актів приймання-передачі рибопродукції є безумовним доказом нікчемності правочину.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи наведені в угоді про взаємозалік зустрічних вимог від 03.03.2008р. витратні накладні, виписані на імя заступника директора ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані» Рогози Ю.А. довіреності на отримання у ТОВ «Крим Інтеройл» рибопродукції за вказаними накладними, а також виписані ТОВ «Крим Інтеройл» податкові накладні, які суд вважає належними первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій, у звязку з чим суд не вбачає підстав для сумніву у настанні правових наслідків щодо отримання ТОВ «Крим Інтеройл» рибопродукції у позивача (а.с. 123-130).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За таких обставин, суд вважає безпідставним неприйняття відповідачем до уваги вищенаведеної угоди, підписаної однією стороною ТОВ «Крим Інтеройл».

Крім того, як свідчать матеріали справи, 15.10.2008р. між цими ж сторонами також був укладений договір оренди судна б/н (а.с. 147).

Відповідно до акту приймання-передачі судна 15.10.2008р. Судновласник передав, а відповідно до акту приймання передачі 31.12.2008р. Орендар повернув у технічно справному стані орендоване судно (а.с. 148).

Матеріалами справи також підтверджується, що за накладною № 118 від 05.09.2008р. позивач отримав від ТОВ «ОМК» мішки паперові та вкладиші поліетиленові на загальну суму 15595,20 грн., за накладною № 3 від 19.01.2009р. та № 4 від 20.01.2009р. від ТОВ «Корал» мішки паперові відповідно на суму 12874,68 грн. (в т.ч. ПДВ 2145,78 грн.) та на суму 6602,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1100,40 грн.) (а.с. 149).

Дослідивши вищенаведені угоди та їх документальне оформлення, укладені позивачем протягом перевіреного періоду з ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», ТОВ «Корал» та ТОВ «ОМК», стосовно яких відповідач дійшов висновку про їх нікчемність та ненастання обумовлених ними правових наслідків, а також про відсутність звязку витрат на придбання паперових мішків з поліетиленовими вкладишами з господарською діяльністю позивача, судом встановлено наступне.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В свою чергу, частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ Відділу статистики у м. Керчі № АБ 054247, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: рибальство, надання послуг у рибальстві, виробництво рибних продуктів та інше (а.с. 96).

Як свідчить п. 2.7 акту перевірки, в ході перевірки не було встановлено здійснення позивачем видів діяльності, які не відповідають статуту підприємства. Також зазначено, що фактично у перевіреному періоді (з 01.07.2006р. по 30.06.2009р.) ТОВ «Крим Інтеройл» спеціалізувалося на вилові риби і випуску рибопродукції наступних основних асортиментних груп: риба солона, охолоджена, свіжоморожена. При цьому, у скороченому описі технологічного процесу такої риби зазначено, що продукція (риба охолоджена та риба солона) розфасовується у деревяні і поліетиленові ящики, з попереднім вистиланням пергаментним папером (а.с. 11 зворот).

Таким чином, придання упаковки для розфасування рибопродукції свідчить про звязок даних витрат з господарською діяльністю позивача.

Як слідує з матеріалів справи, проведенню спірної невиїзної перевірки за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. передувала планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за цей же період (Акт перевірки № 1816/23-1/30889790 від 17.11.2009р.), під час якої було встановлено, що для здійснення своєї діяльності ТОВ «Крим Інтеройл» має наступні ліцензії та дозволи: Ліцензія на промисловий вилов риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств серія АБ № 294137 від 16.09.2005р., термін дії з 15.10.2005р. по 15.10.2010р., видана Державним департаментом рибного господарства України; промисловий вилов риби за перевірений період здійснювався згідно з наказами Міністерства аграрної політики України «Про розподіл лімітів на квоти спеціального використання живих ресурсів загальнодержавного значення». Зазначено також, що позивач був платником збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, перевіркою правильності визначення якого у період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. заниження плати не було встановлено (а.с. 131-136).

Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

За таких обставин, суд вважає, що наявні в матеріалах справи первинні документи, які також були досліджені відповідачем при перевірці (накладні, рахунки до сплати, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі судна тощо) свідчать про фактичне надання послуг з оренди судна та фактичну передачу товару (мішків паперових та вкладишів), тобто є доказами реального здійснення господарських операцій та настання правових наслідків, які були обумовлені спірними угодами.

Суд вважає безпідставними висновки відповідача про недостатність наданих позивачем до перевірки документів по взаємовідносинам з ТОВ «Корал» та ТОВ «ОМК» (накладні та податкові накладні) для підтвердження правомірності валових витрат та податкового кредиту, оскільки до перевірки не були надані акти прийому-передачі товару та інші документи, які б свідчили про те, яким чином товар був наданий позивачу з м. Києва підприємствами, які не здійснюють фінансово-господарську діяльність, а також не були надані транспортно-супровідні документи, які підтверджують доставку ТМЦ.

При цьому суд виходить з того, що жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, чинне законодавство не містить.

До того ж, відповідач не навів жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність актів прийому-передачі товару, а також транспортно-супровідних документів, які підтверджують доставку ТМЦ, є безумовним доказом нікчемності правочину.

Суд вважає, що витратні накладні та податкові накладні відповідають вимогам первинних документів та є належними і достатніми доказами товарності операцій.

Щодо доводів відповідача про нікчемність спірних правочинів, то суд також вважає їх безпідставними з огляду на таке.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Керчі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість спірних правочинів між ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», ТОВ «Корал» та ТОВ «ОМК» на настання обумовлених ним правових наслідків, у чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

За висновком суду, несплата однією зі сторін спірних угод - ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», ТОВ «Корал» та ТОВ «ОМК» до бюджету ПДВ та податку на прибуток є підставою для збільшення відповідних податкових зобовязань цьому підприємству та стягнення їх у встановленому законом порядку, а не визнання угоди нікчемною.

Суд також вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним витрат до валових витрат та відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

Більше того, ст. 207 Господарського кодексу України визначає, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, що узгоджується з вимогами ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ, відповідно до яких державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Матеріали справи свідчать про те, що угоди оренди судна та придбання мішків паперових та вкладишів поліетиленових у встановленому законом порядку недійсними не визнано.

В свою чергу, наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_4 від 21.02.2008р., на які посилається відповідач в обґрунтування нікчемності договору оренди судна № 10 від 20.10.2007р. з ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», а також відсутність юридичної сили підписаних ним актів виконаних робіт за період взаємостосунків з ТОВ «Крим Інтеройл» з жовтня 2007р. по березень 2008р., суд до уваги не приймає, оскільки як було встановлено судом, вказані пояснення не потягли за собою будь-яких правових наслідків.

Самі ж по собі вказані пояснення не є первинними документами бухгалтерського чи податкового обліку позивача, виключно на підставі яких в силу вимог п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, податковий орган може робити висновки про порушення платником податкового законодавства (а.с. 189-190).

Оцінюючи правомірність формування позивачем валових витрат по спірним господарським операціям, суд виходить з того, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

П. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд вважає, що у звязку з належним підтвердженням спірних операцій первинними документами, сплачені (нараховані) позивачем за ними кошти правомірно включені до складу валових витрат, у звязку з чим податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню.

З тих же підстав, а саме - спростування висновків ДПІ про ненастання реальних наслідків спірних угод та про їх нікчемність, суд не погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача у перевіреному періоді за спірними операціями були відсутні обєкти, які підпадають під визначення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виразилося у завищенні податкового кредиту з ПДВ в розмірі 27952,00грн.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 даного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані», ТОВ «Корал» та ТОВ «ОМК», які були досліджені працівниками контролюючого органу при проведенні перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та виписані платниками ПДВ (на момент їх складання) відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

Крім того, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, суми, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом.

Як слідує з п. 3.4 акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту на 27952,00 грн. призвів також до висновку про порушення п. 11.29 ст.11 вказаного Закону щодо нецільового використання акумульованих засобів, на підставі чого були винесені спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 27952,00 грн.

П. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Крим Інтеройл» за такими видами діяльності як: послуги, повязані з рибальством та обробка та/або консервація риби або інших прісноводних зареєстровано у ДПІ в м. Керчі АР Крим як сільськогосподарське підприємство, яке є субєктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується відповідним Свідоцтвом №100218025 від 01.01.2009р. (а.с. 98).

У звязку з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 648 від 01.07.2009р. «Про внесення змін до переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість», Актом № 1, затвердженим ДПІ в м. Керчі 10.09.2009р., позивача було виключено з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування лише щодо виду діяльності «обробка та/або консервація риби або інших прісноводних» (а.с. 139).

Крім того, судом встановлено, що питання про можливість використання позивачем пільг, передбачених п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість», було предметом судового спору по справі № 2-27/9673-2007А, судовими інстанціями всіх рівнів по якій було підтверджено право позивача на використання пільги шляхом придбання необхідних ТМЦ для виробничої діяльності (а.с. 167-173).

Таким чином, оскільки матеріалами справи спростовуються висновки ДПІ в м. Керчі про завищення позивачем протягом перевіреного періоду податкового кредиту на 27952,00грн., то відповідно безпідставними є і висновки відповідача про нецільове використання акумульованих коштів.

Вказане є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ у вигляді штрафних санкцій в розмірі 27952,00 грн.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що донарахування позивачу податку на прибуток та ПДВ, та як наслідок, застосування штрафних санкцій, спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено обґрунтовано, ДПІ в м. Керчі суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд повністю задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи, судом 06.09.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 10.09.2010р. постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000042301/0 від 12.01.2010р., №0000042301/1 від 08.02.2010р. та № 0000042301/2 від 28.04.2010р. про донарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 27952,00 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0000032301/0 від 12.01.2010р., №0000032301/1 від 08.02.1010р. та №0000032301/2 від 28.04.2010р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 59715,00 грн. та 19905,00 грн. штрафних санкцій.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» (98300, АРК, м. Керч, вул. Свердлова, 2) судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.